Злочини росії в Чечні та в Україні ідентичні – Анзор Масхадов

Повну версію дивіться тут.

ПОПОВА: Гадаю, ви краще навіть за українців знаєте про методи ведення воєн Росії. Розкажіть про них.

МАСХАДОВ: Так, є гіркий досвід, останні дві війни. Хоча ми воюємо вже десь 400 років, чинимо опір росії. Останнім часом дві війни ми мали. Протягом цих двох воєн ми втратили близько 300 тисяч мирних жителів. Це 40-45 тисяч дітей із них. Методи найжахливіші, гірші за ті, що нам колись показували по каналах, у фільмах про фашистів. Я назву цих російських окупантів, російських солдатів, військових таким само словом – це фашисти. Їхні методи – як вони вбивали нас, як вони сьогодні вбивають людей в Україні – все збігається ідентично, ті самі методи.

ПОПОВА: Тобто це бомбардування, масове вбивство, хімічна зброя, брехня, дезінформація, називання нацистами протилежної сторони, правильно?

МАСХАДОВ: Скажу словами мого батька. Він говорив, що перша російсько-чеченська війна, переважно, ставку було зроблено на військових. Друга російсько-чеченська війна, яку було розпочато путіним, велася здебільшого спецслужбами. Тобто це – відверта брехня, дезінформація, пропаганда, блокування інформації. Вони не допускали журналістів різних організацій на територію нашої республіки. Якщо мова йде про жахи, я говоритиму довго.

ПОПОВА: Розкажіть і покажіть.

МАСХАДОВ: Я краще покажу. (Масхадов показує фото з Чечні, які приніс на програму).

До речі, маю документи, які я сюди привіз. Ось, приміром, діти – п'ятеро, одна сім'я, авіаційна бомба. Це у горах нашої республіки. Я говорив про фашистів, ось вони – фашисти.

ПОПОВА: Росіяни.

МАСХАДОВ: Так, на території Ічкерії під час війни. Як вони катують, наприклад, людей. Ось мирний житель, це тіло. Тут – «зірка» Радянського Союзу, тут – свастика фашистська. Тобто випалювалося, вирізувалося. Покажу ще один момент. Ось Ваня з росії, російський окупант.

ПОПОВА: Крали теж у вас гусей?

МАСХАДОВ: Так, гусей крали. Крали все – ложки, половники, холодильники, як тут крадуть. Забивали свою бронетехніку, вантажівки та вивозили сім'ям подарунки. Цей Ваня зголоднів, взяв дві гуски. Ось жахлива картина – відрізали голову і варили у відрі. Говорять про якусь мужність російських військ. Ми цю «мужність» бачили – ось живий щит, мирні жителі.

ПОПОВА: У нас подібні були кадри теж.

МАСХАДОВ: Тобто російські військовослужбовці окупанти без цього не можуть. Ось також бомба – діти тут лежать. Це в горах у нас у республіці війна путіна. Тут – мирний мітинг. Вони заклали заряд, підірвали його і ось убиті мирні жителі. І все це вони роблять після того, коли вони зазнають невдач у боях, коли вони не можуть захопити якийсь населений пункт чи якісь наші позиції і йдуть «відриватися» на мирних жителях. Така собі помста за це.

ПОПОВА: Ви ще принесли якісь документи. Можливо, ви хочете розповісти про те, що у цих документах та фотографіях? Що у цих документах? Про що це?

МАСХАДОВ: Це повний звіт. Наприклад, я взяв деякі з них. Це звіт Генеральної прокуратури Чеченської Республіки Ічкерія нашому президентові. Це оригінали про злочини, які вчиняли ці окупанти щодо мирних жителів. Ось, приміром, тут перше речення, що я знайшов. «На вулиці Чукотській у Грозному російські військовослужбовці увірвалися до будинку та викрали зі своєї квартири Магомедова Магомеда. Відтоді його місцезнаходження та доля невідомі». Це 1 грудня 2002 року. Викрадали, вбивали, грабували. Сьогодні, спостерігаючи ось цю картину в Україні, я вважаю і закликаю, щоб Україна та інші держави, які сьогодні допомагають Україні протистояти російським окупантам, визнали ось цей геноцид – геноцид чеченського народу, які чинили на той час Єльцин, який чинив і чинить путін . А також насильницьке виселення чеченського народу 1944 року за часів Сталіна.

ПОПОВА: Вони ж потім дозволили повернутися. Так само кримських татар у нас виселяли. Вони потім дозволили повернутися.

МАСХАДОВ: Мій батько, мати народилися в Казахстані під час цього вигнання. Усі наші родичі були вислані, весь народ. Під час цієї насильницької депортації вони вбивали людей, топили в озерах, спалювали, розстрілювали хворих людей, які не могли пересуватися. Ми втратили майже половину чисельності нашого народу. Потім за 13 років вони повернулися. Але ця дія не була визнана ось таким словом "геноцид". То був геноцид. Нас вислали через те, що ми чеченці, і звинувачували в тому, що ми допомагали фашистам, Гітлеру ще в ті часи, хоча ми не були окуповані.

ПОПОВА: Вони навіть до вас не дійшли. А як ви оцінюєте ведення бойових дій в Україні?

МАСХАДОВ: Хороше запитання. Коли ця армія цих російських терористів вдерлася, вже починалася війна, пішли розмови, - я читав в інтернеті навіть, що ось стільки російських військ вони можуть взяти Київ. Я одразу знав, був переконаний, що не пройдуть, ніхто Київ не візьме. Можуть якусь частину окупувати, але якусь більшу частину вони не зможуть окупувати. Я чому це кажу? Я давно знайомий з українцями, у нас були добрі стосунки. У мого батька були товариші по службі українці і ми дружимо досі. До речі, я їздив до них. Я знаю ваш дух, як ви любите свою батьківщину, свою землю, свій народ. Ось чому. У війні перемагає насамперед не зброя, а саме дух цього народу. Коли ти воюєш за свою землю, ось тоді ти можеш воювати дуже добре, чинити опір таким окупантам. Так, у нашій російсько-чеченській війні вони вторглися до нашого міста. Ми їх запустили до міста, бо в нас сил не було там тримати фронти. Ми їх запустили в місто та розгромили ці війська. Однієї ночі у місті в нас горіло близько 300 танків і було вбито тисячі російських окупантів. Тобто завдавали таких максимально потужних ударів, як могли. І то воювали без жодної підтримки ззовні, ні зброєю, нічим.

ПОПОВА: Останнє, мабуть, запитання. Ви вже сказали, що не треба вірити росіянам. Але чи може іще щось, що ви можете порекомендувати українцям?

МАСХАДОВ: Зараз у цій ситуації, звісно, я думаю тільки про те, щоб швидше все це завершилося, настав мир. Але, як ми бачимо, росія цього не хоче, обстрілює міста й досі. Я вважаю, що ми всі українці, чеченці та інші народи – Балтії, приміром, Кавказу, маємо разом протистояти цьому чудовиську. Тому що ті події, які тут розгорнулися, ця війна стосується нас усіх. Тож я тут, в Україні. Я приїхав сюди, бо ворог у нас один. Тому що у мене дуже добрі стосунки з українцями. Я хочу бути тут поруч із вами. Я лише закличу інших, щоб вони сьогодні допомагали Україні.

Тетяна Попова

Фото надані Тетяною Поповою