Відбудова зруйнованих росіянами міст і сіл: із чого починати
Цими днями до Ірпеня приїхали майже 120 архітекторів з усієї країни для планування стратегії відбудови і повоєнного розвитку міста. Це місто — поміж тих населених пунктів, які від російської чуми постраждали найбільше. Приблизно 900 споруд тут зруйновані повністю — йдеться як про індивідуальні будинки, так і про багатоповерхівки, виробничі приміщення й адмінбудівлі. Майже три тисячі об’єктів серйозно пошкоджені і у кращому випадку потребують капітального ремонту, а то й демонтажу. Ще майже 9 тисяч будинків мають незначні пошкодження, але й на їх ліквідацію потрібні сотні мільйонів гривень. Повна ж відбудова міста коштуватиме щонайменше мільярд доларів... За оцінками міського голови Маріуполя Вадима Бойченка (зробленими, до того ж, ще на початку квітня), для відновлення “Марика” знадобиться більше $11 мільярдів... А є ж іще Буча, Охтирка, Харків, Ізюм, Чернігів, стерта з лиця землі Волноваха, десятки інших міст по всій країні, сотні знищених рашистами селищ та сіл і ще тисячі житлових, інфраструктурних та промислових об’єктів, що потерпіли від разових “прильотів” російських ракет, мін і снарядів.
За попередніми оцінками, для того, щоб відбувати все зруйноване в Україні апологетами “русскава міра”, знадобиться від $600 мільярдів до $1 трильйона. Перші кроки, які варто зробити, незважаючи на продовження війни, і стратегію відбудови мирної України обговорили в четвер учасники фахової дискусії на тему: "Відновлення міської інфраструктури після воєнних дій. Світовий досвід та специфіка України", що відбулася в Медіацентрі Україна - Укрінформ.
Відновлення світла, постачання води та газу — перше при “поверненні до життя”
Фахівці вважають, що, за комплексного підходу, Україні цілком до снаги відбудувати зруйновану рашистами критичну інфраструктуру за 2-3 роки. Швидкість відновлення знищених ворогом промислових об’єктів залежатиме від доступу бізнесу до дешевих кредитів й від того, чи ми зможемо зацікавити в капіталовкладеннях міжнародних інвесторів. Із “некритичною” соціальною інфраструктурою й житлом складніше. Їх відбудова, за різними оцінками, може тривати від кількох до кількох десятків років.
“Україна починає поступове відновлення звільнених від рашистів населених пунктів і пошкодженої внаслідок бойових дій інфраструктури. Зрозуміло, все це - справа часу і титанічних зусиль з боку кожного українця. І грошей. Причому, дуже великих. Для початку ми взялися за ремонт інженерних мереж та відновлення систем електро-, газо-, тепло- й водопостачання. Тривають розбирання завалів, ремонт покрівлі, заміна вікон і дверей, ліквідація вирв на дорогах. На це має піти кілька місяців. А ось повноцінне відновлення міст — це вже питання кількох років”, - наголосив, відкриваючи дискусію голова Постійної комісії Київської міської ради з питань підприємництва, промисловості та міського благоустрою Владислав Трубіцин.
Такі ж пріоритети й завдання і у влади зруйнованих ворогом пристоличних населених пунктів. Одним з перших в Україні під ворожий удар потрапив Гостомель - невелике містечко під Києвом, де разом з навколишніми селами мешкає приблизно 30 тисяч людей. Там висадився перший російський десант, що планував за кілька днів чи й годин захопити Київ. Звідти до столиці упродовж кількох тижнів долинала гучна канонада. Там орки спалили найбільший у світі літак “Мрія”. Там повністю зруйновано одне з найсучасніших в країні підприємств — гостомельський склозавод.
“Всього під час бойових дій і тимчасової окупації було пошкоджено 459 об’єктів соціальної інфраструктури, житлових будинків, мостів і доріг, - нагадав радник начальника Гостомельської селищної військової адміністрації Юрій Єхануров, - Нині найважливіше завдання — повернути до роботи школи. Жодна школа наразі не може приймати дітей. Міни й снаряди з приміщень і територій вже винесли та знешкодили. На часі - питання ремонту всього, що було зруйновано. Завдання - до 1 вересня відновити роботу навчальних закладів”.
Жодної цілої школи та дитсадка ворог не залишив і в сусідньому Ірпені. До того ж, тут чи не найбільші на Київщині руйнування комунальної інфраструктури. “З першого дня після деокупації міста паралельно з розмінуванням почалися активні роботи з відновлення інфраструктури. Нам дуже допомогли й допомагають зараз столична адміністрація й Київрада. Допомагають інші українські міста, волонтери, приватні підприємці, - каже депутатка Ірпінської ради Віолетта Дворнікова, - Загалом територію міста вже очищено на 90%, дороги і тротуари - на 99%. Тривають часткові ремонти дахів, вікон, дверей”.
За словами депутатки, місто зруйноване приблизно на 75%. Для того, щоб відбудувати знищені й відремонтувати пошкоджені споруди, потрібно, за попередніми підрахунками, $850 мільйонів. Ще $150 мільйонів треба для відновлення інфраструктурних об’єктів.
Поки що в місті вдалося майже повністю відновити водопостачання (як відомо, новий водогін до Ірпеня після деокупації проклали з Києва), майже на 80% відновлено електропостачання. Повністю (за винятком зруйнованих і суттєво пошкоджених будинків) відновлять електрику до 1 червня, - запевнила Дворнікова. З газопостачанням складніше. Оскільки, перш ніж подати паливо, треба оцінити пошкодження мереж на абсолютно усіх газифікованих об’єктах, аби уникнути витоку газу. Тому ступінь відновлення системи поки що незначний — приблизно 20%.
При цьому до Ірпеня вже повернулися приблизно 25 тисяч жителів. Проте багатьом городянам повертатися немає куди: житло, де до війни мешкали приблизно 10 тисяч людей, зруйноване. Подібна ситуація і в Гостомелі.
“Багатьом людям немає де жити. Це — найболючіше питання, на яке ми поки що, на жаль, не можемо дати твердої відповіді. Вже визначено майданчики, на яких буде зведено тимчасове житло за допомогою іноземних партнерів. Думаю, наприкінці травня там почнуться будівельні роботи”, - розповів Юрій Єхануров. За його словами, лише за останній тиждень 1000 громадян подали заяви на оцінку пошкоджено майна.
І йдеться ж про порівняно невеликі населені пункти поблизу столиці. В масштабах країни цифри просто вражають. “Зруйновано або пошкоджено понад 32 мільйони квадратних метрів житлової площі, понад 1500 освітніх об’єктів, понад 350 об’єктів медичної сфери. Колосальних збитків зазнали економічні суб’єкти – знищено сотні підприємств. Знищено або пошкоджено близько 2,5 тисяч кілометрів доріг і майже 300 мостів. І це не просто цифри статистики. Це Маріуполь, це Волноваха, це Охтирка, це Чернігів, це Бородянка й десятки-десятки наших міст, містечок, селищ”, – констатував під час першого після початку війни засідання Конгресу місцевих та регіональних влад Президент Володимир Зеленський.
“Ми спробували оцінити частку втраченого житла в різних регіонах й побачили жахливу картину. Десь 47% зруйнованого житла в Донецькій області, 23% — на Харківщині, 17% — на Чернігівщині. В інших областях - трохи менші, але теж достатньо великі обсяги повністю зруйнованих помешкань. Ми оцінили прямі втрати від фізичного знищення і пошкодження інфраструктури в різних регіонах, що важливо врахувати при роботі із відбудови”, - сказав під час дискусії на тему "Відновлення міської інфраструктури після воєнних дій. Світовий досвід та специфіка України" академік, президент Української асоціації управління проєктами Сергій Бушуєв.
Стратегія відбудови: крок за кроком - до модерної України
Бушуєв розповів про те, якою бачать стратегію відбудови країни вітчизняні і зарубіжні експерти. Адже її обговорення на різних майданчиках триває.
“Щойно відбулося засідання “круглого столу”, присвяченого формуванню бачення повоєнної економіки України на основі інноваційно-інвестиційного портфеля проєктів розвитку. Такі проєкти мають бути розроблені для кожного населеного пункту, для кожної території, для кожної області і для держави у цілому. Як основу для майбутньої моделі ми взяли модель ООН, яка є підґрунтям для забезпечення сталого розвитку країн. Там визначено 17 цілей сталого розвитку, на яких ми й будуватимемо проєкти та програми для подальшого впровадження в Україні”, - сказав науковець.
Поміж цих напрямків він виокремив законодавчий вектор — ухвалення законодавчих актів у сфері інфраструктури, будівництва й архітектури, що супроводжуватимуть втілення “плану Маршалла” для України. Інший вектор стосується виконавчої влади — з тим, щоб полегшити застосування передових світових практик і компенсувати нестачу фінансового ресурсу.
“Далі ми сконцентрували увагу на освітньому секторі. Він дуже важливий. Тому що нам доведеться готувати багато фахівців - передовсім, робітничих професій. Країна найближчим часом потребуватиме сотні тисяч робітників, які втілюватимуть інфраструктурні проєкти”, - розповів Бушуєв.
При цьому академік наголосив на необхідності комплексного підходу до виконання поставлених завдань: “Нам потрібно відходити від принципу аd hoc (побачив — зробив). Адже це - не дуже ефективний метод реалізації складних масштабних проєктів і програм. Натомість треба чітко та “магістрально” визначати майбутні цілі”.
Тож практично усі учасники дискусії наголошували на комплексному підході до повоєнного відновлення української інфраструктури. Й Україна, до речі, вже має приклад такої продуманої комплексної забудови. Хоча її концепцію і втілювали ще за радянських часів й за радянськими стандартами. Йдеться про місто-супутник Чорнобильської АЕС Славутич (яке, до речі, також відчуло на собі наслідки путінської агресії, хоча значних руйнувань, на щастя, не зазнало). Місто будували “з нуля”. Відповідно, споруджувалося воно за чітким продуманим планом, за останнім словом тодішньої “будівельної моди” - з урахуванням комфортності й архітектурної привабливості забудови, зручної й доступної соціальної інфраструктури, ефективних інженерних комунікацій. Зрозуміло, що будівництво наприкінці 1980-их - на початку 1990-их років “толокою” Славутича може бути лише прикладом продуманої організації простору і аж ніяк не технологій і сучасних стандартів будівництва. Адже за три десятиліття ці стандарти і технології кардинально змінилися.
“Відбудова України після війни має вестися з урахуванням передових технологій. Немає сенсу відновлювати радянську спадщину. Проєкти будівель та інфраструктури повинні враховувати потреби енергоефективності. Відбудова має передбачати чіткі стадії з різними цілями та обмеженнями. Тоді Україна отримає не лише сучасну інфраструктуру, а й приплив інвестицій”, - переконаний Владислав Трубіцин.
Усім миром — для розбудови мирної країни: де брати гроші
Українці мають волю, сили, професіоналізм для швидкої повоєнної відбудови своєї країни. З підготовкою стратегії відбудови й розробкою та втіленням конкретних проєктів готові допомогти міжнародні партнери. Про готовність простягнути Україні руку допомоги й посприяти відновленню вже повідомили Великобританія, Данія, Японія, Італія, кілька інших держав. Перелік охочих допомогти, сподіватимемося, зростатиме.
На міжнародну підтримку Україна розраховує і при вирішенні одного з найскладніших питань — фінансування робіт. Адже йдеться про суми, які щонайменше уп’ятеро перевищують обсяги нашого довоєнного річного ВВП. Але вже зрозуміло, що пряма фінансова допомога від інших країн не може бути єдиним джерелом ресурсу для відбудови. Бо і їхній ресурс обмежений, та, до того ж, їм самим доводиться розв’язувати купу власних проблем, спровокованих російською агресію проти України (як-от, в енергетиці), глобальною фінансовою кризою і продовженням пандемії коронавірусу, яких “ніхто не скасовував”.
Тому, як розраховує українська влада, основними джерелами фінансування відновлення наших міст і сіл після війни будуть арештовані й конфісковані урядами розвинених країн активи рф, російське майно, яке є в Україні або яке конфісковане у світі, допомога міжнародних фінансових інституцій, державний бюджет і Фонд відновлення України, робота над створенням якого триває.
Щодо арештованих і конфіскованих російських активів, то найбільшим фінансовим внеском у відновлення України може стати використання приблизно $300-400 мільярдів активів центробанку рф, що арештовані західними країнами.
“Реалізація такої можливості залежить від того, як це буде законодавчо оформлено у відповідних країнах, чи стане це частиною наших переговорів, чи буде умовою гарантій, які отримає Україна. Я особисто веду переговори з багатьма іноземними партнерами з урахуванням потреб у подальшій відбудові наших міст, нашої інфраструктури. Це дуже складна для всіх ситуація, й дуже приємно, що іноземні колеги пропонують реальну допомогу”, - наголосив голова UkraineIS, магістр Манчестерського університету Сергій Вакарін. Ще частину необхідного ресурсу, на думку експертів, ми можемо отримати, залучаючи прямі капіталовкладення від міжнародних інвесторів. Як зазначали учасники дискусії в Укрінформі, їх, передовсім, можуть зацікавити екологічні й енергоощадні проєкти.
“Україна має потенціал для того, щоб забезпечити професійне відновлення. Але треба, мабуть, ще трохи зачекати (маю на увазі визначеність із часом закінчення війни) і потім вже треба активно працювати. Ми маємо рішення через Міністерство освіти й науки та Спілку ректорів створити фахові групи з міжнародними експертами щодо стратегії, Дорожної карти, методики повоєнної розбудови України. І ці рішення плануємо якнайшвидше впроваджувати”, - запевнив академік Сергій Бушуєв.
Владислав Обух, Київ
