Замість членства в ЄС – Макрон пропонує для України щось незрозуміле
9 травня, виступаючи на закритті Конференції про майбутнє Європи в Європарламенті у Страсбургу, президент Франції Емманюель Макрон зробив украй несподівану заяву: «Потрібні кілька років, а може й десятиліття, щоб Україну прийняли до Європейського Союзу».
Причина – нібито «нинішні правила Євросоюзу». Конкретики від Макрона було не багато. Але…
За його словами, Україна та інші країни-сусідки ЄС повинні мати альтернативний варіант євроінтеграції. Ним, окрім приєднання до ЄС, може стати так звана «європейська політична спільнота».
«Нам потрібно створити те, що я назвав би європейською політичною спільнотою. Ця нова організація Європи дозволила би демократичним європейським країнам, які дотримуються наших ключових принципів, отримати нові можливості співпраці – політичної, безпекової, в енергетичній і транспортній сфері, інвестиціях, інфраструктурі, перетину кордонів», - заявив президент Франції.
Він також наголосив, що приєднання до цієї спільноти не означало би обов'язкового приєднання до ЄС у майбутньому: «Так само, вона не була би закритою для тих, хто вийшов з ЄС».
Нарешті, Макрон зазначив, що першими кандидатами на вступ у таку спільноту можуть стати Україна та Велика Британії, і що вже наступного тижня він обговорюватиме цю ініціативу з іншими світовими лідерами.
Відзначимо, що німецький канцлер Олаф Шольц пропозицію Макрона уже привітав: «Я однозначно хочу сказати, що це є дуже цікавою пропозицією». До слова, абсолютно інша позиція у його підлеглої по уряду ФРН і партнерки по коаліції, глави МЗС Анналени Бербок: «Ми наполягаємо на повному членстві України в ЄС. Ми хочемо провести поглиблену реформу в ЄС, і це буде також наукою після цієї агресивної війни». Це вона сказала буквально наступного дня, 10 травня, у Києві. Правда цікаво?..
Висловилися з цього приводу і в Україні. В інтерв'ю Financial Times міністр закордонних справ Дмитро Кулеба відповів на прогноз Макрона про те, що на вступ України до ЄС можуть знадобитися роки. Кулеба наголосив, що ніщо не замінить Україні повноцінного вступу до ЄС.
«Якщо ми не отримаємо статусу кандидата, це означає лише одне, що Європа намагається нас обдурити. І ми не збираємося це ковтати. Україна — єдине місце в Європі, де люди вмирають за цінності, на яких ґрунтується ЄС. І я вважаю, що це слід шанувати», - жорстко сказав український міністр.
З главою МЗС важно не погодитися, адже справжній, а не «нібито» вступ до ЄС – один з ключових пріоритетів України та українців. Зрештою, і Революція гідності, і нинішня війна – прямо з боротьби українців за своє європейське майбутнє і витікають. А тут Макрон з Шольцем затівають якісь «мутки».
Цілком нормально, що у багатьох одразу ж винили запитання з цього приводу, особливо на тлі повідомлення про передачу Києвом фінальної частини відповідей на спецопитувальник для отримання нашою державою статусу кандидата в члени ЄС уже в червні. Ініціатива Макрона – наскільки це реально, наскільки небезпечно для євроатлантичного майбутнього нашої держави, чи можна цьому протидіяти, як це робити?
Париж і Берлін все ще ментально залежні від москви
Франція та Німеччина довго відігравали роль такого собі «Політбюро» в Євросоюзі. Саме ці дві найбільш економічно розвинуті і чисельні європейські нації формували політику і ставали вимоги. Втім, все що відбувалося після 2014-го року, Нормандський формат – викрили очевидну неспроможність такої моделі. Вихід Великої Британії з ЄС ще виразніше підкреслив цей факт. Тож виклик часу було сформульовано гранично жорстко: якщо ЄС хоче зберегтися – треба змінюватись. Але чи готові до цього французи з німцями? Ініціатива президента Макрона та її миттєва підтримка канцлером Шольцем не дають позитивної відповіді на це життєво важливе для ЄС запитання. Навпаки, виникає враження, що лідери Франції та ФРН намагаються зберегти у ЄС статус-кво, пропонуючи, зокрема отакі «альтернативні варіанти».
При тому, що така «альтернатива» – це явно не те, що потрібно і на що заслуговує Україна.
У коментарі Укрінформу керівник Центру політичного аналізу «Пента» Володимир Фесенко розповів, що це прояв уже традиційної «двоїстості» лідерів Німеччини та Франції – пошук паліативів (умовних і уявних компромісів. ред) у питаннях, які стосуються України і росії. Вони не можуть сказати нашій державі «Ні», особливо у нинішніх умовах, але водночас…
«Вони бояться подальшого розширення ЄС на схід, і продовження протистояння з рф, якщо Україна стане членом ЄС, - каже пан Фесенко. - Тому шукають якусь умовну альтернативу членству Україні в ЄС».
Крім того, це і пошук балансу інтересів з противниками подальшого розширення ЄС в Німеччині і Франції. У Макрона продовжується виборчий цикл – у червні парламентські вибори, і він може втратити більшість в парламенті.
«Тому він продовжує маневрувати. А у Шольца проблеми з рейтингами і багато критики навіть всередині його партії. Тому він теж змушений маневрувати», - стверджує політолог.
Врешті-решт, у питанні членства України в ЄС хай непрямо, але проявилися і розбіжності між нинішнім керівництвом ЄС з одного боку, і Німеччиною та Францією, з іншого.
«Керівництво ЄС проявляє і явну симпатію до України, і підвищену активність в протистоянні російській агресії (взагалі ми дуже давно не бачили такої активності і самостійності в діях керівництва ЄС). А Німеччина і Франція на урядовому рівні в цих питаннях пасуть задніх, і взагалі втратили ініціативу та лідерство в ЄС. Можливо, цією ініціативою Макрон також намагається повернути провідну роль Франції в ЄС», - розмірковує Володимир Фесенко.
«Макрон і Шольц все ще продовжують бути ментально залежними від росії. Вони не можуть відхреститися від позиції, що рф – це зло. І вважають, що рф не можна ображати, а треба з нею спілкуватися, як з «поважним партнером» і так далі», - доповнює міністр закордонних справ України у 2007-2009 рр. Володимир Огризко.
На превеликий жаль, продовжує він, подібні настрої як у французькому, так і в німецькому політикумі завжди були досить поширені.
«Приємно, що німці зараз дають приклад того, як від подібних настроїв там починають відмовлятися. Хоча сказати, що цей процес у ФРН завершений або наближається до цього – не випадає. А от у Франції русофільські настрої залишаються незмінними, зокрема у Макрона. Не випадково він так часто телефонує путіну і безуспішно вимолює у нього невідомо що. А з путіним уже треба говорити зовсім іншою мовою – мовою ультиматумів, а не прохань».
На жаль, президент Макрон цієї зміни підходів поки що не демонструє.
«І його пропозиція якраз і лягає в цю канву задобрення росії за будь-яких обставин», - акцентує пан Огризко.
Ініціатива Макрона – це не заглядання в майбутнє, а погляд з позицій минулого
«Ініціатива цікава, але вкрай цинічна, особливо відносно України», - наголошує Володимир Огризко.
Те, що поруч із нашою державою згадується Велика Британія як одна із перших претенденток на вступ у подібну «спільноту» – це приємно. Перебувати в одній компанії із такою країною комфортно, зрештою, українсько-британські відносини зараз, мабуть, є найкращими за весь період після відновлення незалежності України.
«Однак те, що Макрон пропонує нас у такий спосіб відсунути від Євросоюзу – це дуже погано. Нехай він не вигадує ніякі «конструкції» і не говорить в Європарламенті, що Україні для вступу потрібні будуть десятиліття. Це не йому вирішувати, - каже дипломат. – Сам же президент Макрон, як політик, що мислить стратегічно, може зробити так, щоб це відбулося максимально швидко. Це так само в його, тобто, національних інтересах Франції. Тому варто подякувати мсьє Макрону і герру Шольцу за таку пропозицію, але при цьому чітко і ясно сказати, що рекомендуємо залишити її при собі».
А Україні – треба йти шляхом пришвидшеного отримання статусу кандидата, а далі так само максимально швидко починати переговори про повноцінний вступ до ЄС.
«Так, на це дійсно потрібен час, але це точно не про десятиліття. Давайте заспокоїмо президента Макрона, аби він не хвилювався», - іронізує Володимир Огризко.
«Ця ініціатива – не заглядання в майбутнє, а погляд з позицій минулого. Це мені нагадує ідеї про Європу від Лісабону до Владивостоку (свого часу, їх висловлював путін. Ред.). Це політичне ретроградство. Це намагання зупинитись, коли сама ситуація вимагає рухатись вперед, - вказує Володимир Фесенко. - Ініціатива поки є абстрактною, але нею можуть скористатись приховані друзі росії в ЄС, і противники розширення ЄС. І в цьому є її головний негатив і потенційна небезпека».
Тому потрібна критика і не тільки з нашого боку. Бажано, щоб критиками цієї ідеї стали керівники ЄС, а також наші друзі в Євросоюзі. Але критика має бути по формі дипломатичною і гнучкою. Власне, позиція заявлена Анналеною Бербок – з цього ряду.
«Варто уникати демаршів в стилі посла України в Німеччині Мельника (не в образу Андрію Ярославовичу). Нам не треба йти на створення нової напруги у відносинах з Німеччиною, та ще і з Францією. Зараз треба зберігати наявну єдність Західного світу у протистоянні російській агресії. Але так само нам треба забезпечити надання нам статусу кандидата в члени ЄС. Якщо Україні буде надано цей статус, то далі буде важко зупинити подальший євроінтеграційний рух України», - переконує політолог.
Якщо Україна вступить в ЄС і в НАТО, тандем Київ-Варшава стане магнітом, який притягуватиме до себе країни східної Європи
«Майбутнє ЄС через 5, 10, 20 років… Гадаю, що значною мірою це залежить від того, як світ, ЄС, Захід в цілому, і Україна вийдуть з нинішньої війни», - вважає Володимир Фесенко.
Україна, каже він, може стати імпульсом і драйвером для нового етапу в подальшому розвитку ЄС. Але очевидно, що Євросоюз потребує реформування, зокрема процедури ухвалення рішень.
«Консенсусне ухвалення рішень в ЄС вже гальмує розвиток Євросоюзу та ефективність його діяльності, і ця проблема буде посилюватись, якщо не змінити нинішні процедури. Тому або новий етап у розвитку ЄС разом з Україною, або стагнація і продовження кризових тенденцій в Євросоюзі», - акцентує керівник Центру політичного аналізу «Пента».
На відмову від консенсусу звертає увагу і Володимир Огризко: «Це відразу унеможливить таким країнам, як Угорщина, блокувати щось, що відповідає інтересам більшості».
Ні, це аж ніяк не означає, що треба нехтувати інтересами окремих членів, але тоді кожен союзник буде значно делікатніше формулювати свої позиції, шукаючи компроміси, а не виставляючи ультиматуми.
«Тому це найперше, що необхідно зробити Європі зараз або вже у найближчі місяці», - додав він.
Друге – зрозуміти, що фантазії на тему спільного простору від Ванкувера через Лісабон до Владивостока, про які вже згадувалося раніше, треба раз і назавжди закрити.
«Бо рф – це не та країна, з якою можна і треба мати нормальні відносини. Вона не гідна цього, вона – стоїть на боці зла. Паралельно з цим – поступово звикнутися з думкою, що рф повинна зникнути з геополітичної карти світу, - каже дипломат. - Тоді справді буде повне перезавантаження світової глобальної системи, тоді по-іншому виглядатимуть завдання і НАТО, і ЄС. Власне, тоді й відбудеться нове народження обох альянсів. Втім, уже як союзів, які справді пануватимуть на практично всій північній півкулі».
І це матиме абсолютно інший вимір для всієї планети, певен пан Огризко.
«Попереду нас чекають дуже цікаві часи. Не будемо забігати вперед, але деякі тенденції очевидні вже сьогодні. Сподіваюся, що і західні політики не думатимуть лише про наступні вибори, а думатимуть ще й про перспективу на 5-7-10 років. Зрештою, якщо Україна стане членом і НАТО, і ЄС, то тандем Київ-Варшава плюс, якщо брати Північноатлантичний альянс, Велика Британія – одразу ж змінить ситуацію в Європі», - наголошує він.
До певної міри так само можна буде говорити і про Євросоюз. Хоча, безумовно, економічні потенціали як Польщі, так і України, разом узятих, не будуть дорівнювати економічному потенціалу тієї ж Німеччини або Франції.
«Тим не менш, це точно стане таким собі магнітом, який притягуватиме країни східної Європи», - підсумував Володимир Огризко.
Віримо, що так і буде. А поки – чекаємо 23-24 червня. Саме тоді має відбутися черговий саміт лідерів ЄС, з якого, сподіваємося, ми вийдемо з рішенням про надання Україні статусу кандидата…
Мирослав Ліскович. Київ
