Український прапор над Дунаєм

Сотні українців та десятки угорців у вишиванках зібралися на двох берегах Дунаю. Біля мосту з символічною назвою – міст Свободи. Більшість – це ті, хто змушений був залишити Україну, рятуючись від бомб російських окупантів. Були кияни, маріупольці, одесити та багато мешканців інших наших міст та населених пунктів.

Вони зібралися знову, як і завжди наприкінці практично кожного тижня. Зібралися для того, щоб не тільки відсвяткувати свято Української Вишиванки, але й нагадати угорцям про російську агресію проти їхнього сусіда – України. Яку захищають разом з українцями і угорцями України у лавах ЗСУ, у тому числі, десантно-штурмової Закарпатської бригади.

Було дуже приємно бачити підтримку, яку демонстрували деякі угорці, супротиву України. Це були й сигнали автомобілів, й знак перемоги у вигляді латинської букви „V“ , й рукостискання учасникам заходу. Так, це ну було масово, адже було. І з кожним мітингів українців в Будапешті таких проявів все більше…

До речі, напередодні, дякуючи послу України в Угорщині Любові Непоп відмінили концерт одної проросійської піаністки. Директор найбільшого «зеленого театру» в країні, дізнавшись від неї про злочини російських вбивць в Україні відмовився від акторки, яка підтримує путінських варварів. Побільше б таких людей Угорщині.

Але повернемося до свята вишиванки. Воно дійсно було дещо незвичайно – адже українські прапори та пісні з’єднали два береги Дунаю. Дві групи українців у вишиванках з різних берегів Дунаю з українськими прапорами та гімном нашої держави рухалися на зустріч одна іншій. Синя та жовта стрічки були своєрідним покажчиком руху до свободи на мосту Свободи.

І на середині мосту вони зустрілися. Слава Україні! Україна понад усе! Смерть ворогам! Це чули іноземні туристи на багатьох круїзних лайнерах та угорці, які люблять сидіти на мосту, на заході сонця. Не всім цей захід подобався, адже в країні чимало «друзів» путіна.

Це був дійсно незвичайний мітинг – на середині мосту Свободи через Дунай у Будапешті.

Мабуть вперше багатовіковий Дунай та майже 130-річний Міст почули так близько та гучно український гімн та були прикрашені українськими прапорами.

Ну а потім, на Пештскому березі Будапешта, який ближче до України, українці завершили свято неформальним гімном України – вони співали Калину. А потім спілкувалися, знайомилися, обмінювалися спогадами. Та разом сподівалися на близьке повернення до дому

І не хотіли розходитися…

Володимир Цибульник

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства