Ворог йде ва-банк: для захоплення Луганщини – кидає фактично усі сили
Вже три місяці ранок українця починається не з кави, а з прочитання зведення Генерального штабу ЗСУ. Мабуть, і ви помітили певну тенденцію: одна і та ж інформація від Генштабу різними ресурсами подається під різними заголовками, які, відповідно, створюють у читачів абсолютно різні настрої щодо оперативної ситуації на фронті. До прикладу, кілька новин на початок дня 23.05.22:
- перший заголовок б’є, давить депресією: «Противник рветься до кордону Луганської області»;
- другий натякає, що ситуація на фронті непроста, тим не менш, тримаємося: «Наступ ворога на Донбасі триває, але на кількох напрямках інтенсивність бойових дій знизилась»;
- третій – дарує ейфорію - наше військо дає ворогу по зубах: «ЗСУ відкинули ворога на Слов'янському та Бахмутському напрямках».
Нагадуємо: інформація під цими критично різними заголовками одна й та сама і всі три фрагменти там присутні. Тобто все залежить від журналіста, редактора, від рівня його/її відповідальності за свою роботу, за емоційний, психологічний стан суспільства. Втім, це окрема тема. Але ж як вам/нам розібратися, що насправді зараз відбувається на Донбасі з військової точки зору?
І це не все про ЗМІ, війну і відповідальність. У понеділок, 23 травня, з самого ранку почалося масове тиражування інформації про російський «крейсер «Адмірал Макаров», який УВІЙШОВ/ЗАЙШОВ у Чорне море (саме так – УВІЙШОВ/ЗАЙШОВ) і «долучився до сил Чорноморського флоту». Для пересічного читача виглядає усе так, наче раніше цього корабля у Чорному морі не було, а отже – хтось його туди пустив. Туреччина? Але ж, як відомо, турки ще наприкінці лютого, згідно Конвенції Монтре, закрили протоки Босфор і Дарданелли для проходження військових кораблів. То що – виходить для нашого ворога відкрили? Якщо так, то це ж скандал космічного масштабу. Маленький спойлер: це не так. Але ж ніхто з колег не потрудився цього пояснити.
«Почну, мабуть, із кінця. По-перше, «Адмірал Макаров» не є крейсером. Це сторожовий корабель, найчастіше званий фрегатом, проекту 1136Р. Таких кораблів прописано в Чорному морі три: крім «Макарова» - «Адмірал Григорович» і «Адмірал Ессен», - коментує Укрінформу військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко.
По-друге, цей фрегат НЕ УВІЙШОВ у Чорне море, а ВИЙШОВ з порту прописки – тимчасово окупованого Севастополя.
«На жаль, неправильне трактування та висвітлення подій призводять до кардинально невірного сприйняття того, що відбувається. Адже назвати фрегат крейсером – це вже неприпустимо. А така, здавалося б, дрібниця як переплутати УВІЙШОВ і ВИЙШОВ – докорінно змінює уявлення про те, що відбувається», - підкреслює пан Коваленко.
Аналогічно й на Донбаському фронті.
«ЗСУ на Донбасі зараз тримають оборону, яка має своєю метою, насамперед – виснаження ресурсів противника. Відхід з тих чи інших позицій згодом буде компенсований контратаками та контрнаступом», - переконує військовий експерт.
На жаль, мало хто розуміється на тактиці та стратегії ведення оборонної війни, а тому розводить паніку на – повірте - абсолютно порожньому місці.
«Наведу приклад Чернігівської та Київської області, Сумської, Полтавської та Миколаївської. Саме там ця тактика спрацювала ідеально, незважаючи на те, що значні території областейтимчасово були окуповані. На Донбасі ситуація здається гіршою, оскільки вона затягнулася на 3 місяці, у той час як вищезазначені області було звільнено протягом місяця. Але це логічно», - каже Олександр Коваленко.
Наразі на Донбаському плацдармі сконцентровано всі ресурси російських окупантів, які до того перебували у Чернігівській та Київській області, Сумській, та навіть Миколаївській.
«Тому процес виснаження противника і наступне його витіснення буде тривалішим, - зауважив оглядач групи «Інформаційний спротив». - Слід розуміти найголовніше – зараз ситуація повністю під контролем ЗСУ та будь-яка активність ворога - це виключно тимчасове, ситуативне явище».
Полковник в запасі Олег Жданов стверджує, що у російських військ просування захлинулося і на Донбасі, і в південних областях. На Донецькому та Луганському напрямках за 4 тижні жорстоких боїв ворогу вдалося просунутися на лічених напрямках максиму на 15-20 кілометрів. При планах «все оточити» і «всіх розгромити».
«Успіхів там немає. Просування на декілька кілометрів протягом тижня - це не успіх, а тимчасові тактичні удачі. Чотири тижні безперервних атакуючих дій. За чотири тижні 20 кілометрів просування - навіть не можна оцінити темп наступальної операції. Якщо її можна так назвати», - зазначив військовий експерт.
Вихід ЗСУ з Попасної став тактичним кроком для збереження особового складу і заняття більш вигідних для оборони позицій. Однак російська армія не може весь час наступати, і вже наразі Луганський напрямок де-факто став єдиним, де вони намагаються наступати.
«Навіть з урахуванням того, що ми відійшли з Попасної – ми відійшли не тому, що нас вибили звідти. Там вже нема чого захищати. І всі фортифікаційні споруди зруйновано. І щоб зберегти особовий склад ми відійшли на наступну лінію оборони. Але наступальний потенціал ворога не нескінченний – фактично залишився тільки один напрямок, де вони ще намагаються наступати», - зазначив пан Жданов.
На інших ділянках: «Війська рф або перегрупуються, або намагаються закріпитися на тих рубежах, які вони досягли, або відступають, як на Харківському напрямку, де ми намагаємося контратакувати їх позиції» - так ледве не щодня інформує Генштаб.
Як вважає військовий експерт, ситуація йде до стабілізації фронту. ЗСУ незабаром повністю знівелюють атакуючий потенціал противника.
«Думаю, найближчим часом ми це зробимо – а далі настане оперативна пауза, яку кожна сторона спробує використовувати для підготовки до наступу/контрнаступу. У нас перевага у тому, що у нас затримка тільки в надходженні техніки, а у них - немає часу на мобілізацію і на зняття техніки зі зберігання», - акцентує Олег Жданов.
«Якщо загалом, то противник зміг створити напруження лише на таких відносно локальних напрямах, як Сєвєродонецьк-Лисичанськ і Попасна. Там він сконцентрував величезні зусилля й намагається досягнути хоча б якогось успіху», - каже заступник директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Михайло Самусь.
Зараз це найгарячіші точки на карті, де йдуть, без перебільшень, найзапекліші бої.
«Наскільки ці намагання рф успішні? Говорити щось конкретне зараз дуже складно, бо ситуація динамічна, усе вирішується на полі бою буквально в ці хвилини і дні: так, ворог просувається, але українські війська активно обороняються, протидіють йому усіма можливими способами, зокрема, будь-яким спробам форсувати Сіверський Донець», - додав експерт.
«Противник, використовуючи увесь спектр доступного йому озброєння і бойової техніки, відчайдушно намагається прорватися в районі Сєверодонецька та Лисичанська, - доповнює полковник запасу, учасник миротворчих місій в Іраку та Косово Сергій Грабський. – Ситуація там зараз справді важка. Друзі, які нині перебувають на фронті, розповідають мені, що війська рф просто метр за метром переорюють донбаську землю снарядами, мінами та авіацією. Як довго ще продовжуватиметься така інтенсивність?»
З військової точки зору ворог уже мав би видихнутися.
«Не отримавши ніяких переваг на другому етапі так званої «спецоперації», який, до слова, триває уже більше місяця, противник мав зупинитися. Але тут мова не про розуміння військової доцільності. Тут ми бачимо суто політичне замовлення та спробу представити це перед внутрішнім «споживачем» у росії, як видатну перемогу, «звільнення «ЛНР». Тому не можу виключити абсолютну невідповідну кількість військ, кинутих для виконання цього завдання. Це спроба задавити нас масою військ, масою техніки», - каже військовий експерт.
Тож ситуація може кардинально змінитися будь-якої миті.
«Ми зараз перебуваємо на піку. ЗСУ ведуть оборонну операцію, ключовою задачею якої є виснажування противника, нанесення йому максимальних втрат, примус його до зупинки на невигідних для нього рубежах. Тобто все те, що скаже вам будь-яка книга по оперативному мистецтву. Гадаю, що в найближчі 5-7 днів, максимум два тижні ми побачимо деякі зміни активності бойових дій на згаданих напрямках», - вважає пан Грабський.
На сьогодні рф дійсно сконцентрувала проти України фактично все, що в неї є, погоджується Михайло Самусь: «Ворог йде ва-банк. Кидає проти нас фактично все, що має, абсолютно не рахуючись із втратами. Ключове його завдання – протягом наступних одного-двох тижнів просунутися якомога далі вглиб України, закріпити за собою певні території. Чому я кажу про один-два тижні? А тому, що десь тоді має надійти потужна західна військова допомога».
І в кремлі це прекрасно розуміють. Тому що коли Україна отримає, до прикладу, ті ж високоточні РЗСВ M270 MLRS, то зможе контролювати порядки противника на глибину у 100 кілометрів, ефективно впливати на його тили, логістику, командні пункти, артилерію…
«Ще раз: рф хоче закріпити за собою чимбільше територій, щоби коли українська армія контратакуватиме – почати тиснути, щонайперше, на наших партнерів, через, приміром, загрозу кризи продовольчої, кризи нафтової та газової. І заявляти про готовність зупинитися, сідати за стіл переговорів», - каже заступник директора ЦДАКР.
Власне, уже маємо цинічну заяву російського прессека пєскова з цього приводу: «Щодо морського способу транспортування (українського зерна. Ред), то ми говоримо, що це не ми є джерелом цієї проблеми, а за альтернативними маршрутами з нашого боку знову ж таки не ми є джерелами проблеми, які ведуть до загрози світового голоду. Джерелами цієї проблеми є ті, хто ввів санкції проти нас та самі санкції, які діють. (…) росія не перешкоджає вивезенню зерна з України залізницею до Польщі. Звідти ж, з того боку, йдуть ешелони зі зброєю. Ніхто їм не заважає вивозити на цих же ешелонах назад зерно туди».
«Я можу собі уявити глобальну кампанію тиску на Україну припинити війну. Це може звучати як щось сюрреалістичне, тим не менш будемо чути правильні слова про те, що сотні мільйонів людей голодуватимуть, що зимою всі замерзатимуть, а тому – треба якнайшвидше зупинити «українську воєнщину», - вважає пан Самусь. - Але нині нам треба витримати наступ противника, який іде ва-банк. У нього більше нічого немає. У нього не було мобілізації. Він не зможе наростити угруповання ще на 100-200 тисяч».
ЗСУ треба вистояти за два-три тижні, коли ми зможемо трощити ворога потужною союзницькою зброєю. Ситуація непроста, але маємо понад усе вірити і підтримувати наші збройні сили.
Не забувайте про те, коли будете читати зведення Генштабу, нехай під складними для серця заголовками…
Переможемо!
Мирослав Ліскович. Київ
