Українці відповіли ветерану realpolitik: дайджест російської пропаганди за 24 травня
- Байки від Шойгу про «гуманітарні міркування»
- США відкриває проти РФ «таджицький фронт»
- Українська відповідь Кіссинджеру
- Танкерна війна усього світу з Росією
Байки від Шойгу про «гуманітарні міркування»
24 травня міністр оборони РФ Шойгу пояснив низкий темп наступу окупаційних військ при вторгненні в Україну «гуманітарними» міркуваннями.
НАСПРАВДІ, сума завданих інфраструктурі України збитків в ході розв’язаної Росією війни станом на 18 травня сягнула $97,4 млрд. Про це йдеться у дослідженні проєкту KSE Institute «Росія заплатить».
Серед іншого: через російську агресію в Україні зруйновано або пошкоджено 591 дитячий садочок, 108 релігійних споруд, 179 культурних споруд, 1067 закладів освіти та 574 охорони здоров’я, а також 38,6 млн квадратних метрів житлового фонду.
Загальні втрати економіки України через війну, зокрема, непрямі, на кшталт зниження ВВП, припинення інвестицій, відтоку робочої сили, додаткових витрат на оборону та соціальну підтримку тощо, незмінно коливаються від $564 млрд до $600 млрд.
За останній тиждень ці втрати і, відповідно, гроші, які Росія має заплатити за руйнування України, звичайно, ще зросли.
США відкриває проти Росії «таджицький фронт»
Глава військового відомства РФ зробив ще одну досить цікаву заяву. Вона стосувалась Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ) – останнього (як вважають у Москві) оплоту безпеки пострадянського простору.
НАСПРАВДІ, занепокоєння Москви цілком зрозуміле. Адже саме зараз і триває «підрив союзницьких взаємовідносин». Американська урядова делегація з представників Пентагону, Ради нацбезпеки Білого дому, Корпорації з фінансування міжнародного розвитку, Агентства США з міжнародного розвитку та Державного департаменту наразі перебуває з офіційним візитом в країнах Центральної Азії.
А саме: в Узбекистані, Казахстані, Киргизстані та Таджикистані. Три останні є членами ОДКБ, яка ще називається «Ташкентський договір». Щоправда, сам офіційний Ташкент вийшов з договору ще у 2012 році. Тому усе це зараз все більше нагадує комуністичний «Варшавський договір», з якого чи не першою втекла саме Варшава.
Схоже, що новим «троянськім конем» в ОДКБ стане Таджикистан. Ось лише деякі ознаки цього:
- Посол США в цій країні Джон Марк Помершайм вже заявив, що у 2022 році Вашингтон стане «донором номер один» для Душанбе і має намір «виділити у найближчі два роки Таджикистану понад $60 млн на безпеку».
- У рамках цієї допомоги США побудують прикордонний пост на таджицько-афганському кордоні та нададуть розвідувальні безпілотники Puma.
- Цікаво, що на території Таджикистану є оптико-електронний комплекс «Вікно», який діє в інтересах Повітряно-космічних сил РФ.
- Усе це відбувається на тлі закриття талібами кордону із Таджикистаном. Також вони захопили десятки таджикистанських фур.
- У січні президент країни Емомалі Рахмон закликав ОДКБ створити «пояс безпеки» навколо Афганістану, заявивши, що на північному сході цієї країни розміщено понад 40 таборів терористів, у яких перебуває близько 6 000 бойовиків.
- Жодного «поясу безпеки» Організація договору колективної безпеки (читай: Росія) не надала. У січні вона була зайнята приготуванням до війни з Україною, а не допомогою «союзнику» з ОДКБ.
- В жовтні минулого року таліби приїздили до Москви, і міністр закордонних справ Лавров назвав цих ісламістів «шановною делегацією». Усе це призвело до того, що США взяли таджицьку проблему в свої руки.
До цього ОДКБ жодним чином не допоміг Вірменії, коли її кордони перетнули війська Азербайджану. І це при тому, що РФ свій найбільший військовий об'єкт на Південному Кавказі (102-гу базу) має саме у Вірменії.
Тому в офіційного Душанбе немає жодних ілюзій, що 201-ша база – найбільший військовий об’єкт РФ у Центральній Азії, який розташований в Таджикистані, чимось допоможе у поки що гіпотетичному прямому конфлікті з талібами.
Для російської «геополітичної шахівниці» Таджикистан такий же «пішак», якою є Вірменія у тліючому конфлікті з Азербайджаном після завершення Карабаської війни. Замість союзницької, документально передбаченої допомоги Єревану та Душанбе, Москва обирає загарбницьку війну з Києвом. Тому й Душанбе обирає Вашингтон, яким би «підривом союзницьких відносин» це не здавалось у Москві.
Українська відповідь Кіссинджеру
98-річний Генрі Кіссинджер – один з ветеранів так званого Realpolitik, політичного курсу, заснованого на силі та здатності впливати на рішення інших країн, а не на ідеалах, моралі, або принципах. У далеких 1973-1977 роках дід Генрі очолював Держдеп США.
На Всесвітньому економічному форумі в Давосі (куди вперше за багато років не покликали росіян) Кіссинджер закликав Захід припинити спроби завдати нищівної поразки російським військам в Україні і пригрозив, що це матиме катастрофічні наслідки для довгострокової стабільності у Європі.
Як повідомляє The Telegraph, Кіссинджер заявив, що не можна затягувати конфлікт, який відбувається в Україні. Він «практично закликав Захід змусити Україну піти на переговори на умовах, вкрай далеких від нинішніх військових цілей».
НАСПРАВДІ, президент України Володимир Зеленський наголосив, що поки російська армія не буде витіснена з територій, які захопила після 24 лютого, переговорів з Москвою бути не може.
Якщо ветеран Realpolitik не вірить Зеленському, то нехай повірить українцям, 82% яких не готові на територіальні поступки з метою завершення війни.
Найцікавіші для пана Кіссинджера і Москви результати на сході України, де зараз тривають найінтенсивніші бої. Проти будь-яких поступок агресору там виступили 68% опитаних. На півдні України цей відсоток взагалі 83%.
А стосовно Realpolitik останнього часу, ось лише невеличка хроніка з чого все починалось і до чого призвело.
До 2008 року Росія підпорядкувала собі Південну Осетію, Абхазію та Придністров’я.
2008 рік: Путін нападає на Грузію.
2014 рік: незаконно анексує український Крим, влаштовує війну на Донбасі, збиває малайзійський боїнг.
2015 рік: Путін рятує від власного народу сирійського диктатора Асада.
2022 рік: Путін нападає вже на всю Україну, бомбить цивільних, захоплює атомні станції, загрожує ядерним апокаліпсисом.
Realpolitik увесь цей час каже: ми не хочемо спровокувати велику війну.
Якби Кіссинджер визначав зовнішньополітичний політичний курс найвпливовішої держави світу не в сімдедятих, а в сорокових, то нині його однодумцям довелося б захищати в Давосі не путінську Росію, а гітлерівський Райх.
Танкерна війна усього світу з Росією
Міноборони РФ 24 травня розповсюдило новину про спільний політ літаків повітряних сил КНР та РФ в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. ВПС Японії та Південної Кореї підняли у повітря свої військові літаки, коли російські та китайські наблизилися до їхнього повітряного простору.
Усе це відбувалося на тлі візиту президента США Джо Байдена в Токіо, де він зустрівся з лідерами Австралії, Індії та Японії.
Спільний політ задумувався, щоб показати, хто в домі хазяїн. Та Байден, здається, навіть не помітив його. А Москві, звісно, дуже хотілось.
НАСПРАВДІ, китайці політали з росіянами в небі, але на суші відносини у них кепські. За три дні спливає термін вимог ЄС до заборони постачання в Росію технологій для газових проєктів. Зокрема, компанії КНР отримали розпорядження припинити роботу з російським «Арктіком СПГ-2» до 27 травня.
Таких компаній щонайменше п’ять. Саме вони виробляють обладнання для зрідження газу для заводу, який мав стати найбільшим у Росії вже наступного року.
24 травня також стало відомо, що південнокорейська Daewoo Shipbuilding відмовилася від будівництва танкерів для того ж «Арктик СПГ-2». Сума контракту $300 мільйонів.
Усе через те, що росіяни не змогли своєчасно оплатити замовлення. А не змогли вони через недоступність міжнародної платіжної системи Global Interbank Banking Financial Telecommunications Association, який усі знають як SWIFT.
Усе погано у росіян також із вже діючим танкерним флотом. Зараз у морі знаходиться рекордна кількість нафтової сировини з Росії, яку не вдається розвантажити в портах через оголошені санкції. Всього на морських шляхах зараз зібралося близько 62 млн барелів російської нафти Urals, що втричі перевищує середній довоєнний рівень.
Ось так нині виглядає Realpolitik. Хочеться вірити, що на довоєнний рівень сприяння фашизму вона вже більше не повернеться. Принаймні, українці все для цього зроблять.
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
