Може змінити хід війни, або Навіщо Україні MLRS та снаряди «натівського» калібру?
За три місяці повномасштабної війни росії проти України артилерія стала одним з ключових чинників бойових дій. На ній багато в чому зав'язаний як успіх в обороні, так і наступ. З цього приводу – два повідомлення:
- Уряд Канади передасть Україні понад 20 тисяч артилерійських снарядів калібру 155 мм.
Чому це так важливо? Незважаючи на те, що 20 тисяч пострілів – не вистачить явно, щоби добити ворога. Але…
По-перше, в артилерійському бою треба дуже багато боєприпасів. Кожна гармата – це до двох сотень снарядів щодня. А тепер уявімо: в батареї ЗСУ (умовно) 3 гармати, 2 або 3 батареї в батальйоні, а батальйонів… Тож скільки це снарядів – сотні тисяч. Як мінімум. При цьому очевидно: неможливо втримувати оборону тривалий час, якщо снаряди для артилерії в дефіциті. Противник буде просуватися там, де по ньому не будуть постійно працювати гармати.
По-друге, наші збройні сили уже отримують (або невдовзі отримають) американські гаубиці M777, німецькі PzH 2000, французькі Caesar, британські AS-90, чеські Dana М2 тощо. Основна їх відмінність, якщо дуже спрощено, у дальності стрільби, а також у тому, що, наприклад, M777 – це причіпна гаубиця, Caesar – колісна самохідка, а PzH 2000 – гусенична. А от що у них спільне, так це калібр 155 мм, виробництво якого добре налагоджено у багатьох країнах НАТО (детальніше - тут). Тож дякуємо Канаді за 20 тисяч, а дефіциту – не має бути. Чого не скажеш про снаряди до «радянської» далекобійної артилерії калібру 152 мм. Уже 8 років ми буквально «вишкрібуємо» залишки цих боєприпасів зі складів країн колишнього Варшавського договору – Чехії, Польщі, Болгарії. Звичайно, це не триватиме вічно. Тож нам потрібно нарешті налагодити власне виробництво боєприпасів – і калібру 152 мм, що, на думку експертів, технологічно не так уже й складно зробити, і, враховуючи перехід на стандарти НАТО, розпочати виробництво снарядів калібру 155 мм.
По-третє. Коли ми вже прив’язуємося до конкретної цифри, то якщо із 20 тисяч переданих Канадою боєприпасів хоча б половина попаде туди, куди треба – це буде 10 тисяч попадань. А це, погодьтеся, уже непогано. Врешті-решт, йдеться ж про боєприпаси до високоточної артилерії, яка використовує інші, більш новітні системи цілевказання, наведення, управління вогнем і так далі. Тож показники ураження можуть бути набагато вищими.
- Україна хоче отримати від союзників M270 MLRS.
Після 155-мм снарядів для гаубиць М777 та іншої артилерії, яку західні партнери поступово постачають українській армії, у Києві та на фронті настійливо говорять про потребу і в ракетних системах, які можуть бити далі за звичайну «арту» — в оперативний або навіть стратегічний тил росіян і по їх важливим логістичним центрам.
Про це поговоримо детальніше.
Ще на початку травня Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний піднімав цю тему в розмові з головою об'єднаного комітету начальників штабів США генералом Марком Міллі. 21 травня про системи MLRS говорив уже президент Володимир Зеленський: «Завдяки цим системам Україна зможе забрати ініціативу і звільняти свою територію». А 24 травня – глава МЗС Дмитро Кулеба: «Чотири літери можуть допомогти Україні: відбити наступ росіян на Донбасі; зірвати плани росії щодо анексії Херсона; припинити катування росією, зґвалтування та інші жахливі порушення прав людини на окупованих територіях; розблокувати експорт і запобігти глобальній продовольчій кризі. Ці чотири літери: MLRS».
То що ж це за MLRS-системи, як вони здатні нам допомогти у війні та чому союзники не поспішають з їх поставкою?
Що таке MLRS та чому їх боїться Росія
M270 MLRS (Multiple Launch Rocket System) — американська реактивна система залпового вогню (РСЗВ) на гусеничній базі БМП «Бредлі» виробництва компанії Vought. РСЗВ M270 призначена для ураження на відстанях понад 30 км районів зосередження військ та бойової техніки, позицій ствольної та реактивної артилерії противника, районів розгортання його сил і засобів протиповітряної оборони, вантажних автомобілів, легкоброньованих бронетранспортерів, а також командних пунктів, вузлів зв’язку та інших площинних цілей.
Вже майже 40 років M270 MLRS перебуває на озброєнні армії США (вона вже пройшла кілька модифікацій, успішно застосовувалася в ряді військових конфліктів, як от в Перській Затоці, Іраку, Афганістані та Сирії, - Ред.). Загалом було вироблено понад 1000 одиниць M270, і понад 700 000 ракет для неї різного типу (див. нижче). Згодом було засноване виробництво у Європі й поступово вони почали надходити на озброєння армій країн-членів НАТО. Втім, не тільки. В числі поточних експлуатантів – 14 країн: Єгипет (48 од.), Німеччина (понад 200 од., мають назву MARS II), Греція (36 од.), Ізраїль (64 од.), Італія (22 од.), Туреччина (12 од.), Велика Британія (42 од., удосконалені версії M270B1), Франція (13 од.), Фінляндія (22 од., мають назву 298 RsRakH 06), Саудівська Аравія (50 од.) тощо. Ну і, звісно, США (близько 1000 од.).
До складу M270 MLRS входять:
- бойова машина;
- апаратура управління вогнем;
- транспортно-заряджальна машина;
- система зв’язку та керування.
У броньованій спеціальній кабіні реактивної системи залпового вогню можна розмістити трьох осіб: командира установки, навідника та водія-механіка.
M270 MLRS має засоби навігації, топографічного прив’язування та пульт керування. Фільтро-вентиляційна установка захищає від радіоактивного забруднення місцевості або хімічної зброї.
Характеристики:
- бойова маса – 25 тонн;
- довжина – 6,85 м;
- ширина – 2,97 м;
- висота – 2,59 м;
- екіпаж – 3 особи;
- кількість ракет – 12×227 мм, або 2×MGM-140 ATACMS:
- темп стрілянини – 18 пострілів/хв.;
- запас ходу – 480 км;
- максимальна швидкість – 64 км/год;
- площа ураження: 25 000 м²;
- екіпаж: 3 людини;
- час залпу: 48 с.
Боєприпаси до M270 MLRS:
- M26 (вага 306 кг, дальність – до 32 км);
- M26A1/A2 (вага 296 кг, дальність – понад 45 км);
- M30/M31 (вага невідома, дальність – до 84 км);
- AT2 SCATMIN (вага 254 кг, дальність – до 39 км);
- PARS SAGE-227 (вага 160-300 кг, дальність – до 70 км);
- MGM-168 ATACMS Block IVA (вага 227 кг, дальність – до 300 км).
У російських профільних медіа на воєнну тематику перспективи отримання Україною таких пускових установок викликають серйозне занепокоєння. Там пишуть, зокрема, що такою «довгою рукою» українська армія може дістати навіть Кримській міст. І не тільки.
Наприклад, від Харкова до авіабази «Балтімор» (Малшево), де базуються російські фронтові бомбардувальники Су-34, – 260 км. Від Чернігова до аеродрому Сеща, куди перелетіла частина бойових літаків з Білорусі, – 270 км. Від Миколаєва до летовища у Саках – 236 км. Ще один вид цілком логічних цілей – бази матеріально-технічного забезпечення та центри військової логістики. Вони зазвичай знаходяться на відстані 100-200 км від передових позицій армії рф. Звісно, все це за умови, якщо Україні передадуть M270 із боєприпасами ATACMS.
Чому союзники гальмують із поставками цих систем – невже бояться дратувати росію?
За даними американського видання Politico, адміністрація затягує передачу реактивної артилерії Україні, побоюючись, що з її допомогою будуть нанесені удари по росії і кремль розцінить це як «ескалацію». Нібито це призведе до «затягування війни» або «застосування хімічної зброї чи іншої зброї масового ураження».
Тим часом, військовий аналітик і автор каналу Armchair General UA Микола Бєлєсков вважає, що у самих США є різні думки і погляди. Приміром, хтось каже, що українці себе показали адекватними, і якщо будуть наносити удари, то виключно по військових цілях. Але є й інша точка зору.
«Дехто побоюється, що у відповідь на масовані удари по Криму буде демонстративне застосування тактичної ядерної зброї. Все це теоретично, але цю аргументацію дуже складно перебити. Чия точка зору переможе, ми дуже скоро побачимо», – зазначає пан Бєлєсков.
На думку заступник директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Михайла Самуся, затримка з постачанням може бути пов’язана із вартістю цих систем: «Вони не дешеві. Ціна за одиницю – $2,3 млн».
Ще однією з причин військовий експерт називає – просте небажання виносити це питання у публічну площину.
«От дивіться, українська сторона постійно просить, а США та їх союзники – або ігнорують, або відповідають розпливчато. Це може бути така гра. Тобто я не виключаю, що насправді рішення по M270 уже прийнято. Байден же підписав закон про виділення $40 млрд. Процес іде, але про це просто не говорять публічно, - каже пан Самусь, - Адже навіщо попереджати ворога, коли, де, що і як? Коли готується якась операція, то найперше проводиться оцінка можливостей противника. І якщо в противника є такі системи, то операція планується по одному, а якщо нема – по-іншому».
Недооцінка росіянами противника 24 лютого, тобто України, призвела до того, що ми бачили.
«Тому чим менше вони знатимуть про нас, тим краще ми будемо робити свою справу. - підкреслює Михайло Самусь. - Це буде найкращий «подарунок» і найефективніше використання цієї зброї, аніж те, що хтось публічно розкаже, де ця зброя знаходиться, в якому стані і на якому етапі переговори. Треба робити так, як зробили французи: у понеділок вони заявили, що лише готують передати Україні САУ Caesar, а в середу вже показали відео, як ця арта б’є росіян на фронті».
Змінити хід війни: чи здатні на це M270?
«Це суперсистема, тому що це насправді не тільки РСЗВ, а універсальна пускова установка, яка може стріляти як некерованими снарядами на 45 кілометрів, так і керованими ракетами на 70 кілометрів. Це такий аналог нашої «Вільхи» виходить. Найголовніше: ця ж система MLRS M270 може бути використана як пускова платформа для ракети ATACMS. Це балістична ракета з дальністю 300 км. Якщо Україна отримає ATACMS, дай Бог це станеться, — буде свято на нашій вулиці. Це можливість вирішити величезну кількість питань з такими об'єктами, як летовища (як на території РФ, так і в окупованому Криму), з логістичними базами (для розуміння масштабу: ми діставатимемо, навіть не під'їжджаючи до кордону, до Воронежа) з командними пунктами, зв’язками», коментує «НВ» військовий експерт, головний редактор мілітарного видання Defense Express Олег Катков.
Тобто усім тим, що забезпечує їхні угруповання і дає їм можливість бомбардувати наші міста, кошмарити своєю фронтовою авіацією.
«Це та «довга рука», якої нам не вистачає з першого дня війни. Якщо таке рішення про передачу MLRS M270 і ракет ATACMS буде ухвалено, то правила гри на полі бою різко зміняться», - додав експерт.
«В нас і в нашого ворога сьогодні є «Гради», «Смерчі» та «Урагани». MLRS – схожа зброя, але набагато ефективніша. Головна відмінність M270 від радянських аналогів в тому, що ці системи багатофункціональні. По суті, це універсальні платформи. Їх можна використовувати як реактивні системи залпового вогню (РСЗВ), так і в якості оперативно-тактичних ракетних комплексів (ОТРК)», - підкреслює Михайло Самусь.
Власне, M270 оснащена радарами і ці ракети набагато більш точні.
«Вони, можна сказати, «хірургічно точні», тобто похибка відхилення від цілі вкрай мала. Не 30 метрів, як у російської зброї, а до 4-х метрів, - доповнює військовий експерт Михайло Жирохов. – Якщо розглядати M270 як систему залпового вогню, то вона має більшу дальність, аніж, приміром, радянський БМ-21 «Град». Стандартна ракета для американської установки летить на 45 кілометрів, а «Град» - тільки на 20 кілометрів. І це величезний плюс».
В артилерії важливий кожен кілометр. Якщо є перевага в 5 кілометрів – це вже значна перевага. Це дозволяє нам нищити ворога на безпечній для нас відстані. Тобто якщо вони навіть вирахують місце нашої дислокації, вони не зможуть до нас «дотягнутись».
«Якщо американці підкинуть ще й балістичні ракети малої дальності, які б’ють до 100 кілометрів – це буде щось неймовірне», - наголошує пан Жирохов.
Так, ці системи на відміну від радянських, розраховані на те, що ними керують професійні військові: «Це ж не просто навівся, стрельнув і добре. Якщо хтось думає, що просто візьмуть розрахунки для БМ-21 «Град» і посадять за американські системи, то ні. Але якщо у нас вже є підготовлені розрахунки, то на певних напрямках вони зможуть переломити ситуацію».
Експерт з артилерійського озброєння Петро Пятаков у цілому погоджується з уже сказаним, втім наголошує, що MLRS M270 – це тільки один з елементів, який може змінити хід війни.
«Сам по собі вогневий засіб – це тільки частина загальної системи ураження противника, яка включає в себе і розвідку, і організацію застосування цих артилерійських систем тощо. «Радянська» гаубична артилерія дозволяє нам уражати ворога на передньому плані і в деякій глибині. М777, Cesar, PzH 2000 і т.д. – зможуть ефективно бити противника на відстані 30-60 км (в залежності від типу боєприпасу). Тобто це дає ЗСУ змогу вражати противника на тактичній глибині, як кажуть військові, на глибині оборони бригади», - каже пан Пятаков.
А для того, щоб протидіяти в тих умовах, коли ворог усе таки чисельно нас переважає «ми повинні мати можливість вражати тили противника, порушувати його пункти управління, склади боєприпасів, логістику; бити по аеродромах армійської авіації, які розташовуються до 100 км від переднього краю.
«Чи є у нас такі засоби? В принципі так – ті ж установки «Смерч». Але їх небагато та й із незрозумілих, скажемо так, причин ракет до них немає», - додав військовий експерт.
Тож саме тому нам такі засоби як MLRS M270 – вкрай потрібні.
Попасна, Лисичанськ, Сєвєродонецьк… Вже наближається момент, коли без більш важкого озброєння нам буде складно кардинально змінити ситуацію на фронті. То ж, як сказав Михайло Самусь, сподіватимемося, що питання із M270 усе ж вирішено і що невдовзі ці системи битимуть ворога в Україні.
Переможемо!
Мирослав Ліскович. Київ
