РСЗВ та гаубиці: наскільки захищене нове озброєння від ворожих атак?
США передадуть Україні досконалі реактивні системи залпового вогню, що перевершують за точністю й дальністю ураження ті, що застосовує в Україні російська армія. Про це, нарешті, написав очільник Білого дому Джо Байден у колонці, опублікованій у The New York Times і розповів на пресконференції Ентоні Блінкен. Однак ЗСУ зобов’язали не вражати цією зброєю територію рф, а лише «ключові ворожі об'єкти на полі бою в Україні».
За даними анонімних джерел світових ЗМІ в уряді США, які почали надавати коментарі після виходу колонки президента, йдеться про мобільну РСЗВ HIMARS з боєприпасами дальністю ураження до 70 км. «Ці системи повинні допомогти ЗСУ здолати російську артилерію, а в міських умовах, наприклад, у Сєвєродонецьку, ракети можна застосовувати для точних ударів по живій силі», - пише The Washington Post.
Це позитивна новина, чи не так? Але ми все одно читаємо нарікання в соцмережах, мовляв, чому без обіцяних модулів АТАСМS, тобто без оперативно-тактичних ракет із дальністю 300 кілометрів? Безумовно, відстань має принципове значення. За допомогою АТАСМS Україна могла б вирішити величезну кількість питань з такими об'єктами, як летовища (як на території рф, так і в окупованому Криму), з логістичними базами (діставати, навіть не під'їжджаючи до кордону, до Воронежа) з командними пунктами, зв’язками – усім тим, що забезпечує ворожі угруповання рф і дає їм можливість бомбардувати наші міста, кошмарити своєю фронтовою авіацією. Зрештою, чому ми не можемо відповісти, коли ворог обстрілює щодня зі своєї території наші міста? Але маємо те, що маємо…
І варто зрозуміти, не шукаючи чергової зради, що HIMARS навіть з боєприпасами дальністю 70 км – уже значною мірою підсилять нашу спроможність до спротиву і наступу. Ба більш того, HIMARS – це частина нового пакета військової допомоги Україні розміром 700 млн доларів, який також передбачає гелікоптери, ПТРК Javelin та іншу техніку. А тепер уявіть собі, що наша держава отримає, коли повноцінно запрацює ленд-ліз.
Інше – не менш важливе – питання: як гарантовано все це воєнне добро можемо захистити від ворожих дронів, авіації, далекобійних ракет тощо? Ми не просто так цим зацікавилися, тому що пропагандистськими ЗМІ раніше вже «гуляло» повідомлення про те, що до рук окупаційних військ рф нібито потрапили американські 155-мм гаубиці М777. Це так? Спробуємо і це з’ясувати.
НАВІТЬ БЕЗ АТАCMS: ЧОМУ ПЕРЕДАЧА АМЕРИКАНЦЯМИ РСЗВ – ЦЕ ПРО ПЕРЕМОГУ
Нагадаємо: американські РСЗВ – гусенична M270 та її високомобільний колісний варіант M142 (HIMARS) – залежно від типу боєприпасів мають дальність до 32 км (М26), 45 км (М26А1/А2), 70 км (М30/31), 300 км (MGM-141 ATACMS) і 500 км (перспективна PrSM). Останній варіант за визначенням поза питанням. Під характеристику «вглиб росії», таким чином підпадає тільки MGM-141. Як би то не було, навіть без ATACMS американські комплекси мають більшу дальність стрільби, ніж майже всі зразки ствольних та реактивних систем, які наразі має Україна – і в рази вищу точність. Між тим, 70 км від Харкова – це Бєлгород, від Миколаєва – більша частина тимчасово окупованої Херсонщини. Зокрема і Олешки, де росіяни розгорнули «Іскандери».
«Тут зради ніякої немає», - наголошує військовий експерт Олег Жданов.
На сьогоднішній день, продовжує він, Україні дуже важливо отримати самі системи і боєприпаси до них із дальністю стрільби 70 кілометрів.
«Чому? Тому що наші боєприпаси до систем «Смерч» і систем «Ураган» фактично закінчились. І для нас це критично – оці реактивні системи залпового вогню. А вже коли нам нададуть, припустимо, пакети для заряджання з оперативно-тактичними ракетами, нехай це буде згодом, нехай це буде трошки пізніше, але сьогодні це – не критична зброя, яка нам потрібна. Нам потрібні самі пускові і можливість вести вогонь з реактивних систем залпового вогню», - наголосив експерт.
Такої ж думки притримується і військовий експерт Кирило Данильченко: «Ще кілька місяців тому багато країн уникали постачання в Україну важкого озброєння. Нині Києву отримав добро на постачання РСЗВ HIMARS. І це вже історична подія».
Щодо ATACMS…
«Навіть якби Вашингтон передав із HIMARS півтори сотні ATACMS – якого рівня оперативне завдання вони могли б виконати? Вразити склади палива у рф, що експортує нафту на $30 мільярдів на місяць? Побити аеродроми у Криму та Бєлгороді, які відновлюються за 48 годин? Робити пуски по Кримському мосту, як росіяни вже роблять 7 хвилю атак по мосту в Затоці? – розмірковує експерт. - Іран та Ірак під час «війни міст» випустили сотні ОТРК, вбивши до 20 тисяч людей. У результаті фронт як стояв, так і залишився стояти. Це саме про те, про що говорять перші особи США – «Ми побоюємося неконтрольованої ескалації». Обміну ракетними ударами. Тож у першу чергу нам невигідно на сьогодні відкривати цю скриньку – тисяч ATACMS нам не передадуть, а сотні погоди не зроблять, зате приведуть до численних жертв цивільних. І в США це добре розуміють».
Зрештою, доки ми ведемо запеклі вуличні бої у Сєвєродонецьку, мрії про ураження Кримського мосту слід відкласти на потім. Зараз нам треба придушити ворожу «стволку», яка руйнує наші міста.
«А коригованих ракет M30 та M31 для цього буде достатньо», - підкреслив Кирило Данильченко.
ЧИСТОЇ ВОДИ РОСІЙСЬКИЙ ФЕЙК: ЗСУ НЕ ВТРАТИЛИ ЖОДНОЇ 155-ММ ГАУБИЦІ М777
В середині травня російські пропагандистські ЗМІ, посилаючись на низку іноземних Твіттер-каналів так званих військових експертів, почали розповсюджувати новину про те, що ЗСУ нібито втратили одну з американських гаубиць М777. Зокрема, вороже видання «Репортер» повідомило (мовою оригіналу): «В руки российских военнослужащих в ходе специальной операции на Украине в первый раз попала американская буксируемая 155-мм гаубица М777. Об этом сообщает целый ряд каналов в Твиттере». Це, власне, й увесь текст повідомлення, до якого додається скріншот зі сторінки такого собі «Вучко Курјачки», на якому – «ексклюзивне» фото захопленої американської гаубиці.
У повідомленні немає жодних посилань і навіть на цей Твіттер-канал. Такий самий вигляд мають повідомлення й на решті російських сайтів: два речення про захоплення гаубиці і її фото. Інших «джерел», які б повідомляли про цю подію, взагалі не існує, усі посилаються на згаданий Твіттер.
«Вучко Курјачки» — це канал сербською мовою, який, можливо, належить особі чи групі осіб, які найімовірніше мешкають у Сербії, але працюють на замовлення російських спецслужб. На каналі велика кількість різних історичних матеріалів проросійського, пропутінського спрямування. Чимало повідомлень про хід російсько-української війни, які «рерайтяться» з пропагандистських сайтів, пабліків, груп і соцмереж, - пише військовий експерт, кореспондент АрміяInform Влад Волошин у своїй статті «Сокирний» фейк про американські гаубиці». - Тепер цей Твіттер-канал сам став «джерелом» інформації, яку успішно розповсюджують відповідні ЗМІ для рашистській аудиторії. Тож ця інформація — суцільна брехня, є декілька доказів».
Перший з них це те, що виставлене «ексклюзивне» фото – стоп-кадр з відеоматеріалу українського журналіста Юрія Бутусова під заголовком «Американські гаубиці М777А2 ЗСУ знищили російську САУ „Акація“. Перше відео з бойових позицій», опублікованого на Ютуб-каналі «Бутусов Плюс» 11.05.2022 року.
«Трохи «обрізавши» цей стоп-кадр, де прописана емблема бренду каналу, автори фейку отримали фото для свого повідомлення. Мабуть, вони сподівалися, що навряд чи хтось із цільової аудиторії буде шукати «першоджерела» й походження цих кадрів», - повідомляє пан Волошин.
Автори цієї брехні про захоплення далекобійної американської 155-мм гаубиці, продовжує кореспондент АрміяInform, виявляються повними невігласами щодо параметрів озброєння, про яке пишуть фейки.
«Розповідаючи про захоплення такого виду озброєння, варто б знати, що навряд чи розташування її позиції буде на «передку». Далекобійність М777 становить звичайними снарядами до 24,7 кілометра, а спеціальними снарядами типу Excalibur взагалі до 40 кілометрів», - підкреслив Влад Волошин.
ЯК ЗАБЕПЕЧИТИ ЗАХИСТ РСЗО ТА ГАУБИЦЬ ВІД ВОРОЖИХ УДАРІВ?
Втім, експерт з артилерійського озброєння Петро Пятаков впевнений, що нові засоби, які вже передали або невдовзі передають Україні союзники, - безперечно цікавлять ворога, як з ідеологічної, так і медійної точок зору. І не тільки. «Мовляв, от передали «украм» М270 чи HIMARS, а вони навіть не можуть зберегти ці системи. Тож, звичайно, супротивник робитиме все можливе для того, щоб деактивувати ці засоби, знищити їх або й – навіть захопити», - каже військовий експерт.
Але причин для надмірних побоювань щодо цього немає: «Питання захисту подібних систем передбачено бойовим статутом артилерії та іншими бойовими статутами».
Пан Пятаков каже, що якщо до 2014 року в нас не було в штаті спеціальних підрозділів, які б охороняли вогневі позиції артилерійської бригади, то протягом 2015-16 рр. до штату їх було внесено.
«На сьогодні у всіх артилерійських бригадах є підрозділи охорони, які призначені для, вибачте за тавтологію, «наземної охорони вогневих позицій». Зокрема, для відбиття ворожих ДРГ, бронегруп тощо. Ці підрозділи розташовуються не на безпосередньо вогневій позиції, а на певній відстані. Вони проводять дослідження місцевості на наявність мінно-вибухових пристроїв, спостерігачів, тих же – ворожих ДРГ. Тобто поки артилеристи виконують вогневі завдання, ці підрозділи охороняють район, де знаходиться вогнева позиція».
Стосовно охорони ракетних підрозділів, а М270 та HIMARS по тактиці дії, по вогневим можливостям фактично можна віднести не стільки до реактивної «арти», скільки саме до ракетних військ…
«До таких військ прив’язується піхотна частина. Наприклад, за радянських часів у Новоград-Волинську базувалася ракетна бригада. На бойові пуски ця бригада вирушала в Капустін Яр (ракетний військовий полігон в північно-західній частині Астраханської області, рф) для навчально-тренувальних пусків і навіть у мирний час для супроводження виділялась рота, яка здійснювала комендантську службу під час пересування ешелону, охорону стартових позицій. Я веду до того, що це звичайна метода, яка має дотримуватися і дотримується», - перкконує експерт з артилерійського озброєння.
Відносно загроз з повітря…
«При розробці тактичних планів по застосуванню ракетних військ та артилерії є етап взаємодії. На цьому етапі, крім тих безпосередніх моментів, як от визначення завдань за часом, за місцем, за рубежами і за сигналами управління з тими підрозділами, в інтересах яких працює артилерія і ракетні війська, визначаються також заходи по захисту ракетних військ та артилерії. Тобто це взаємодія з підрозділами і частинами ППО та РЕБ. Тобто є засоби, є шляхи і є методика».
Інше питання – все це завжди вимагає втілення. А втілення – це суб’єктивний фактор: «Але навіть попри це… Важливо зрозуміти, що коли наші союзники приймають рішення про поставки гаубиць, РСЗВ або якого-небудь іншого озброєння, то вони цілком свідомі, що війна є війна».
А на війні може трапитися всяке. Переможемо!
Мирослав Ліскович. Київ
