Від Javelin до ПЗРК: що отримала і не отримала Україна за понад 100 днів війни й скільки нам треба

Постачання озброєння Україні почалося ще до початку широкомасштабного вторгнення, однак до війни й на самому її початку Захід направляв нам переважно зброю піхоти, зокрема переносні протитанкові та зенітні ракетні комплекси, як от Stinger, NLAW та Javelin, а також різні військові вантажі – боєприпаси, амуніцію, медичні комплекти, прилади нічного бачення.

Усе це справді допомогло стримати російську навалу, але…

Для вигнання агресора за межі наших кордонів Україні потрібна реактивна і ствольна артилерія, високоточні боєприпаси, бронетехніка та протиповітряні комплекси, безпілотники, протикорабельні ракети. А ще – бойові літаки та гелікоптери.

Укрінформ зібрав та структурував окремими блоками офіційну інформацію з відкритих джерел по військовій допомозі партнерів: від кого і що вже конкретно надійшло або невдовзі надійде Україні, а також – що нашій державі планують/обіцяють ще відправити (Важливо: ми не відповідаємо за абсолютну точність зібраної інформації, тому що її – надто багато, втім, для приблизної картини цього достатньо).

Але спершу… За допомогою фахівців спробуємо дати відповідь на кілька запитань, якими часто цікавляться українці у соцмережах.

ЗБРОЯ ДЛЯ НАСТУПУ: СКІЛЬКИ НАМ ЇЇ ТРЕБА?

В коментарі Укрінформу капітан I рангу в запасі, керівник військових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Павло Лакійчук зазначив, що скільки нам зброї треба для наступу – питання не зовсім коректне.

«Зброя, техніка – важлива, але не ключова складова переходу від оборони до контрнаступу. Як готується наступальна операція? Формується потужне угруповання сил, яке переважає сили противника в рази, накопичуються резерви – людські, боєприпасів, техніки, пального, продовольства – всього, без чого армія не може воювати. І тоді, по можливості, несподівано, так щоб противник не встиг зібратись, починає наступ», - каже військовий експерт.

Власне, цього й намагався досягти ворог у лютому. Але нічого в нього не вийшло.

«Розпочати контрнаступ на ворога, що напав на тебе – задача складніша, ніж несподіваний напад. Бо вона потребує двох взаємовиключних зусиль: утримання оборони на вигідних рубежах, позбавлення наступального потенціалу противника і, одночасно, створення стратегічних резервів для наступу», - додав пан Лакійчук.

 «І для оборони, і для наступу потрібні одні й ті ж ресурси. Відмінність – для наступу їх потрібно на порядок, а місцями й на два, більше, - каже експерт. - Як накопичити потрібні резерви, коли ворог наступає? Постійно є спокуса, а частіше реальна нагальна потреба, кинути їх на прогалини в обороні».  

Як сказав Секретар РНБО Олексій Данілов, для переходу в контрнаступ нам конче потрібно ще щонайменше шість нових бригад. Це понад 25 тисяч озброєних, підготовлених і забезпечених усім необхідним військовослужбовців.

«Додам, а ще потрібні додаткові сили для прикриття їх з повітря, артилерійської підтримки, забезпечення логістики тощо. І усі ці сили та засоби треба сконцентрувати, не розгубивши в топці жорстоких оборонних боїв. Коли наші західні партнери кажуть, що ту чи іншу зброю вони не будуть передавати Україні «тому, що ця зброя наступальна, а не оборонна» - це маніпуляція», - стверджує керівник військових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ».

За його словами, немає ні «оборонної», ні «наступальної» зброї. А є застосування наявного озброєння і техніки в оборонних і наступальних операціях. От і все.

«Тільки для наступу треба цих ресурсів набагато більше», - акцентує Павло Лакійчук. І тут же додає: «Для успішного контрнаступу нам потрібна та ж зброя, яку нам надають безоплатно, дають в борг чи продають наші партнери. Зокрема, це засоби розвідки, цілевказання і управління військами, ракетно-артилерійські системи і боєприпаси, засоби протиповітряної оборони на полі бою, протитанкові комплекси, танки, бронетранспортери, розвідувальні та інженерні машини, стрілецька зброя, снаряди, патрони, бронежилети і каски. І авіація теж. Не тільки винищувачі, а й армійська авіація – штурмовики і бомбардувальники. Протикорабельні ракетні комплекси і ракетні катери. І багато ще чого. Та в значно більших, зовсім не символічних, обсягах».

Щодо більших обсягів озброєння висловився й радник глави Офісу президента Олексій Арестович, зазначивши, що Україна потребує 60 РСЗВ західного зразка для того, щоб мати шанс перемогти росію у війні: «Якщо ми отримаємо 60 таких систем, то росіяни втратять будь-яку можливість просуватися кудись, вони будуть зупинені. Якщо ми отримаємо 40, вони будуть просуватися вперед, хоч і дуже повільно, з великими втратами; з 20 вони продовжать наступ з більшими втратами, ніж зараз».

Це так? Експерт з питань артилерійського зброї Петро Пятаков каже, що Арестович «поцілив дещо пальцем у небо», але в цілому логіка тут є.

«Поки що США передають Україні лише 4 установки HIMARS. Схожі ракетні системи М270 нам планує дати Велика Британія. Але нам потрібно хоча би за радянськими мірками тих HIMARS полків 5. Реактивний полк – це три дивізіони, а в дивізіоні хоча б 12 установок, 12 на 3 – 36. От і рахуйте: 180 РСЗВ треба мати, щоб вони реально вплинули. Так, ми сподіваємось, що це початок. Ну і ми бачимо з реалій – так воно і є, що спочатку дається невеличка кількість, потім уже не стидаються давати решту», – розповідає пан П'ятаков.

ЧИ МОЖЕ УКРАЇНА РОБИТИ ТА КУПУВАТИ ЩОСЬ САМА – ЗА ВЛАСНІ КОШТИ?

За словами Павла Лакійчука, якою б не була великою і вирішальною допомога наших партнерів, Україна насправді сама забезпечує левову частку потреб свої армії.

«Власними силами і в кооперації з нашими партнерами», - каже військовий експерт.

І та допомога, продовжує він, яка нам надходить із Заходу – це не тільки безоплатне пожертвування.

«Значна частина зброї й обладнання надається нам в кредит або продається за кредитні кошти. Або – просто продається. Ті ж заслужено легендарні «Байрактари» ми не позичаємо, а купуємо у Туреччини, - підкреслює військовий експерт. - Ми самі ремонтуємо, відновлюємо техніку ушкоджену в боях і «затрофеєну» у орків, надаємо нового життя знятій з баз зберігання».

Не зважаючи на те, що ворог з перших днів війни намагався і намагається знищити в прах наш ВПК, інженери й конструктори, стверджує пан Лакійчук, усе ж знаходять неймовірні шляхи для збирання розробленої в Україні зброї і боєприпасів до неї.

«І мова йде не лише про «Стугну» чи «Нептун». Номенклатура зброї і військового обладнання, що продовжує збиратись в Україні, значно ширша. Але якими зусиллями це робилось і в яких умовах, ми дізнаємося тільки після нашої Перемоги», - підкреслив керівник військових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ».

«Україна, звісно, може самостійно виробляти озброєння. Державний і приватний ОПК – розвинені. Але в умовах війни, коли ми поки що не маємо якісного протиповітряного і протиракетного «купола» хоча б над окремими об’єктами/містами… Інвестувати великі гроші, закуповувати нові станки, розгортати лінії – це ризикована справа», - вважає директор New Geopolitics Research Network Михайло Самусь.

Будь-якої миті може прилетіти ворожа ракета. 

«Як уже кілька разів прилітало по тому ж бронетанковому заводу у Києві, - нагадує військовий експерт. – Я веду до того, що якщо в росіян з’явиться інформація, що якесь українське підприємство випускає техніку чи озброєння, причому не важливо в якому місті воно знаходиться – в Києві, Львові, Вінниці чи Харкові – тут же буде нанесений удар. І в цьому, на жаль, є проблема».

«В умовах війни Україна може дещо виробляти, але обмежено – на рівні безпілотників, техніки радіоелектронної розвідки, якихось окремих приладів», - доповнює військовий експерт, очільник фонду «Повернись живим» Тарас Чмут.

Водночас, наприклад, зробити свій танк Україна на сьогодні не здатна: «Зробити 10 БТР – можливо, і може, але на це піде близько півроку часу й навряд щось кардинально змінить. Наразі сили військових підприємств спрямовані більше на ремонт, модернізацію та відновлення».

«Україна отримує із закордону і радянську техніку. Наприклад, польські Т-72 або грецькі БМП-1. Вся ця техніка після незначного осучаснення одразу стане в стрій», - наголошує Михайло Самусь.

Якщо ж ми говоримо про техніку натівську…

«Поступово українська ОПК, можливо, через організацію спільних із нашими партнерами підприємств за кордоном, тобто на їхніх територіях, поки що, зможе виробляти спільні зразки, але вже за стандартами НАТО. І в майбутньому, коли для підприємств такого роду ситуація в Україні стане безпечнішою – виробництво сміливо можна буде переносити вже на територію нашої країни», - каже директор New Geopolitics Research Network.

У цьому ключі він згадав і про виробництво протикорабельних комплексів «Нептун»: «Певен, що такі ракети, а тим більше після демілітаризації крейсера «Москва», мають неабияку перспективу на зовнішніх ринках. Та ж сама Польща чи Румунія точно хотіли б отримати ці ракети, щоб посилити потенціал власних ВМС. То чому б на їхніх територіях не випускати ці комплекси і ракети до них?».

Для цього створюється спільне підприємство й українські інженери з КБ «Луч» разом із партнерами починають працювати на їхній території.

Експерт згадав і про чергову – уже третю зустріч країн рамштайнської оборонної коаліції, яка пройде 15 червня в Брюсселі: «Там обговорюватимуться багато питань щодо подальшого озброєння України. Але важливо тут не стільки те, чи ми купуємо, чи отримуємо, чи спільно виробляємо, а скільки те, що нам цю зброю треба отримати якомога швидше і побільше».

У росіян зараз істерика, продовжує пан Самусь, на тому ж попаснянському напрямку, де напередодні загинув їхній генерал Кутузов. Зараз туди вже прибув новий командир і в нього завдання – до 10 червня перерізати трасу. І він, як і його попередник, продовжує кидати тони м’яса і техніки.

«Там пекло, але наші хлопці стримують ворога. Очевидно, нам треба збирати потенціал, щоб коли істерика цих маніяків закінчиться – ми їм зламали хребет, перейшовши в ефективний контрнаступ, з використанням далекобійної високоточної зброї. - наголошує військовий експерт. - А на перспективу – так, можемо говорити про закупівлю, виробництво, зокрема спільне і так далі. Ті ж польські САУ «Краб». Київ і Варшава підписали масштабну угоду на близько $630 млн. Це круто».

З часом, на його думку, саме «Краби», а не М109 можуть стати нашими основними САУ. Але для налагодження їх виробництва потрібен час – півроку мінімум.

«Ну, бо це ж не вареники, які кидаєш в кип’яток і через 5-7 хвилин вони уже готові. Ще раз: зброя і чим більше нам потрібна вже і зараз», - підсумував Михайло Самусь.

ПЕРЕЛІК ОЗБРОЄННЯ: ЩО УКРАЇНІ ВЖЕ ПОСТАВИЛИ ЧИ НЕВДОВЗІ ГОТУЮТЬСЯ ПЕРЕДАТИ 

Артилерія

США. Буксировані гаубиці М777 – 108 одиниць, а також сотні тисяч боєприпасів до них.

Польща. РСЗВ БМ-21 «Град» (точна кількість невідома), близько 20 одиниць САУ «Гвоздика» та 18 одиниць САУ AHS Krab.

Чехія. Реактивні системи залпового вогню RM-70 (локалізований варіант радянського БМ-21 «Град») – 20 одиниць. 122-мм самохідні артилерійські установки «Гвоздика» – 20 одиниць. САУ DANA та DANA M2 калібрів 152-мм – кілька десятків одиниць.

Франція. Колісні САУ Caesar – 12 одиниць.

Естонія. 122-мм буксировані радянські гаубиці Д-30, прозвані «Жабами» – 9 одиниць.

Австралія. Гаубиці М777 – 6 одиниць.

Канада. Гаубиці М777 – 4 одиниці. Понад 20 тис. одиниць снарядів калібру 155 мм, в тому числі й високоточні Excalibur.

Норвегія. Гусеничні САУ M109A3GN – 20 одиниць.

Нова Зеландія. 40 одиниць 105-мм причіпних артилерійських установок L119.

Словаччина. САУ Zuzana 2 – 8 одиниць. Калібр – 155 мм.

Італія. Буксировані гаубиці FH70 (к-сть невідома).  Калібр – 155 мм.

Бельгія. Кілька десятків САУ M109A4BE 155-мм калібру.

Нідерланди. Самохідні 155-мм гармати-гаубиці PzH 2000 – 6 одиниць.

Танки та інша бронетехніка

США. Гусеничні бронетранспортери М113 – 200 одиниць. Бронемашини M1114 HMMWV Humvee – 100 одиниць. Тактичні автомобілі для буксирування 155-мм гаубиць – 72 одиниці.

Польща. Танки Т-72М1 – понад 200 одиниць. БМП-1 – 40 одиниць. Бронемашини DZIK 2 (к-сть невідома).

Чехія. Танки Т-72М – 50 одиниць. PBV 501A (БМП-1) – понад 50 одиниць.

Данія. БТР M113 – 50 одиниць.

Австралія. Бронемашини Bushmaster – 20 одиниць.

Велика Британія. 120 броньованих машин, з яких 80 – це бойові броньовані машини Mastiff, Husky і Wolfhound. Інші 40 машин – це засоби для бойової розвідки, включаючи Spartan, а також машини швидкої допомоги Samaritan, броньовані командні машини Sultan та броньовані евакуаційні машини Samson.

Литва. БТР М113 – 20 одиниць.

Канада. Бронемашини Roshel Senator – 8 одиниць.

Естонія. БТР Mamba (к-сть невідома).

Іспанія. Бронемашини URO VAMTAC (к-сть невідома) та RG-31 Nyala Ambulance – 1 одиниця.

Нідерланди. БМП YPR-765 (к-сть невідома).

Протиповітряна та ракетна зброя

США. Портативні зенітні ракетні комплекси Stinger – 1400 одиниць. 70-мм ракети APKWS із лазерним наведенням (к-сть невідома).

Велика Британія. ЗРК Starstreak. ПЗРК LMM Marlet – 5 одиниць. Ракети Brimstone класу «земля-земля» та «повітря-земля» – близько сотні одиниць. Установки наземного базування та протикорабельні ракети Harpoon (к-сть невідома). Мобільна ЗРК Stormer HVM (к-сть невідома).

Словаччина. ЗРК С-300ПМУ. Кількість комплексів ППО не уточнюється (ймовірно, ідеться про одну батарею).

Польща. ПЗРК «Перун» (к-сть невідома). Керована ракета класу «повітря-повітря» Р-73 – 100 одиниць.        

Нідерланди. ЗРК Stinger – 200 одиниць. Установки наземного базування та протикорабельні ракети Harpoon (к-сть невідома);

Норвегія. ЗРК Mistral – 100 одиниць.

Чехія. ЗРК 9К35 «Стріла-10» – 10 одиниць.

Литва та Латвія. ПЗРК Stinger (к-сть невідома).

Німеччина. ПЗРК Stinger – 500 одиниць. ПЗРК «Стріла» - близько 2000 одиниць.

Данія. Установки наземного базування та протикорабельні ракети Harpoon (к-сть невідома).

Швеція. ПРК Robot 17 – шведський варіант американської протитанкової керованої ракети AGM-114 Hellfire, адаптованої для стрільби по морських цілях (к-сть невідома).

Греція. Переносні ракетні установки та боєприпаси (найменування та к-сть невідомі)

Протитанкова зброя

США. ПТРК Javelin – понад 5500 одиниць.

Велика Британія. ПТРК NLAW – понад 5 тис. одиниць. ПТРК Javelin – понад 200 одиниць.

Естонія. Протитанкові ракети Javelin. Протитанкові міни та безвідкатні протитанкові гармати.

Данія. Реактивна протитанкова граната M72 LAW – 2,7 тис. одиниць.

Норвегія. M72 LAW – 4 тис. одиниць.

Нідерланди. Ручні протитанкові гранатомети Panzerfaust 3 – 400 одиниць.

Швеція. 84-мм одноразові гранатомети AT4 – близько 15 тис. одиниць.

Канада. Ручні протитанкові гранатомети Carl Gustaf – 100 одиниць. ПТРК NLAW – 4 тис. одиниць.

Люксембург. ПТРК NLAW – 100 одиниць.

Бельгія. Боєприпаси до гранатомету Carl Gustav – 1100 одиниць.

Іспанія. Реактивні протитанкові гранатомети Instalaza C90 – понад 1000 одиниць.

Німеччина. Panzerfaust 3 – 2 тис. одиниць. Matador – одноразовий 90-мм ручний протитанковий гранатомет – понад 5 тис. одиниць. Протитанкові міни – 5 тис. одиниць. Спеціалізовані протитанкові міни спрямованої дії – 1600 одиниць.

Франція. ПТРК MILAN (к-сть невідома).

БПЛА, вертольоти, стрілецька та інша зброя

США. Тактичні безпілотники Switchblade (дрони-камікадзе) – понад 700 одиниць. Гелікоптери Mi-17 – 11 одиниць. Стрілецьку зброю – понад 7 тис. одиниць. Гранатомети – 14 тис. одиниць. Патрони – 50 млн штук. Тактичні безпілотні повітряні системи Phoenix Ghost – 121 одиниця. Розвідувальні БПЛА Puma (к-сть невідома). Протипіхотні боєприпаси M18A1 Claymore та вибухівку C-4 та підривне обладнання для розчищення перешкод (к-сть невідома).

Велика Британія. Вантажні БПЛА Malloy Aeronautics T150 (к-сть невідома).

Чехія. Ударні вертольоти Мі-24 (к-сть невідома).

Німеччина. 100 тисяч ручних гранат. 15 млн патронів. Кулемети MG-3 – 100 одиниць.

Литва. 120-мм міномети, стрілецька зброя, боєприпаси, безпілотники (найменування і к-сть невідомі).

Естонія. Автомати, боєприпаси, одноразові гранатомети, ручні гранати (найменування і к-сть невідомі).

Швеція. 12,7-мм снайперські гвинтівки AG90/Barrett M82 (к-сть невідома).

Бельгія. Кулемети FNC – 5 тис. одиниць.

Греція. Автомати АК-47 – 20 тис. одиниць. Патрони калібру 7,62 мм – понад 3 млн. одиниць.

Іспанія. 700 тис. набоїв. Легкі кулемети (найменування та к-сть невідомі).

Словенія. Автомати АК-47 (к-сть невідома).

Туреччина. Розвідувально-ударні безпілотники TB2 Bayraktar. Кількість невідома, поставки продовжуються.

РЛС та інше обладнання

США. Радари для нейтралізації артилерії противника AN/TPQ-36 – 10 одиниць. Радари розвідки ППО AN/MPQ-64 – 2 одиниці. Starlink terminal (термінал роздачі інтернету) – 10 тис. одиниць.

Нідерланди. AN/TPQ-36 – 5 одиниць.

Німеччина. Радари для нейтралізації артилерії противника COBRA (к-сть невідома).

Велика Британія. Засоби радіоелектронної боротьби, контрбатарейні РЛС та - обладнання для глушіння GPS (найменування та к-сть невідома).

Литва. Антидронові системи та радари спостереження.

Каски, бронежилети та інше

США. 75 тис. комплектів бронежилетів і шоломів. Тактичні безпечні системи зв'язку. Прилади нічного бачення, тепловізійні системи, оптика та лазерні далекоміри. Комерційні послуги супутникових знімків. Засоби захисту від вибухонебезпечних предметів. Хімічні, біологічні, радіологічні, ядерні засоби захисту. Медичне забезпечення, включаючи аптечки.

Велика Британія. Тисячі приладів нічного бачення.

Німеччина. Прилади нічного бачення. 500 тис. харчових пайків. 23 тис. шоломів. 1300 бронежилетів.

Литва. Бронежилети і каски. Тепловізори.

Люксембург. Військові намети – 15 одиниць.

Бельгія. Бронежилети – понад 900 одиниць. Бронепластини – 1000 одиниць.

Японія. Бронежилети, шоломи та іншу несмертельну військову допомогу.

Іспанія. Шоломи, бронежилети, а також захист від зброї масового ураження.

Словенія. Шоломи.

ЩО ОБІЦЯЛИ УКРАЇНІ, АЛЕ ЩЕ НЕ ДАЛИ

США. В новому пакеті допомоги на $700 млн, оголошеному Д. Байденом 6 червня – РСЗВ HIMARS (4 одиниці). Систему APKWS з високоточними ракетами Hydra 70. ПТРК Javelin (1000 одиниць) та командно-пускові модулі до них (50 одиниць). ЗРК Stinger – 1400 одиниць. Радари розвідки ППО - AN|MPQ-64 Sentinel – 2 одиниці. Радари для нейтралізації артилерії противника AN/TPQ-36 – 5 одиниць. Артилерійські снаряди калібру 155-мм – 15 тис. одиниць. Тактичні машини – 15 одиниць. БПЛА. Гелікоптери Мі-17 – 4 одиниці. Запасні частини та інше обладнання.

Велика Британія. РСЗВ M270 (як HIMARS, тільки на гусеничній базі БМП «Бредлі»).

Канада. РПГ M72 LAW – 4,5 тис. одиниць. Ручні гранати - до 7,5 тис. одиниць. Бронетранспортери Coyote і Bison.

Німеччина. САУ PzH 2000. РСЗВ типу «Mars II». ЗРК IRIS-T SLM. Зенітні самохідні установки FlakPz Gepard.

Австралія. Броньовані машини Bushmaster – 20 одиниць. БТР M113.

Литва. БТР М113 – 20 одиниць. Військові вантажівки – 10 одиниць. Позашляховики для саперів – 10 одиниць.

Данія. БТР Piranha III – 20 одиниць.

Італія. ЗРК Stinger – 200 одиниць. Протитанкову зброю. Великокаліберні кулемети. Системи протидії самохідним вибуховим пристроям.

Іспанія. Танки Leopard2А4 (близько 40 одиниць) та ЗРК малої дальності Shorad Aspid.

Португалія. БТР М113А4 – 15 одиниць. Бронемашини Iveco M 40.12 – 4 одиниці. Буксирувані гаубиці М114 калібру 155 мм – 5 одиниць. Радіостанції – 50 одиниць. Стрілецьку зброю.

ЯКІ КРАЇНИ АНОНСУВАЛИ ДОПОМОГУ, АЛЕ ДОСІ НЕ ДАЛИ, АБО – ПРО ЦЕ НЕ АФІШУЮТЬ ОФІЦІЙНО

Хорватія. Піхотне озброєння – гвинтівки, кулемети. Засоби захисту в кількості, достатній для чотирьох бригад.

Румунія. Боєприпаси. Бронежилети та інше військове спорядження. Пальне.

Фінляндія. Автомати та патрони до них. Однозарядне протитанкове озброєння тощо.

Ірландія. Бронежилети. Медичні засоби. Пальне. Іншу нелетальну допомогу.

Ізраїль. Каски і бронежилети.

Підготував Мирослав Ліскович. Київ