В очікуванні ленд-лізу: рф атакує інформаційно, аби відмовити Захід від допомоги Україні
Закон про ленд-ліз покликаний прискорити передачу нашій державі надважливого військового обладнання та інших критичних поставок за рахунок скорочення бюрократичної тяганини. Детальніше розповідати про нього уже немає сенсу – матеріалів на цю тему за останні два місяці (до і після підписання документа Джо Байденом) було опубліковано сотні, якщо не тисячі.
Але чому так довго в Україну йде це озброєння, коли обіцяний ленд-ліз нарешті запрацює? У соцмережах нині часто можна зустріти подібні запитання. І це зовсім не дивує, адже кожен українець чекає важливого повідомлення у щоденних зведеннях Генштабу: «ЗСУ ведуть контрнаступ (не плутати з контрнаступальними діями – це дещо інше), нищать ворога на Східному та Південному напрямках».
За словами радника глави Офісу президента Олексія Арестовича, перша техніка від США по ленд-лізу повинна прибути в Україну десь через 2-3 тижні: «Це станеться десь на початку липня. Точної номенклатури не скажу, бо не знаю, оскільки це є міждержавною таємницею». Знов таки, 2-3 тижні – умовний термін. Тобто це може статися дещо пізніше – не в липні, а, приміром, у серпні. І дуже добре, що більшість людей це розуміють й психологічно готуються до того, що ця війна – може затягнутися.
Втім, повернімося до ленд-лізу. Насамперед до питання «чому так довго». Скажемо так, є декілька причин. Але перша – викликає чи не найбільшу тривогу.
Причина №1. Безпрецедентно масована інформаційна атака
За словами заступниці міністра оборони України Ганни Маляр, росія посилила підривну діяльність своїх спецслужб у різних країнах світу, щоб зірвати поставки озброєнь до України. Цитуємо: «Зараз спецслужби агресора намагаються зірвати контракти на купівлю озброєнь та техніки для України. Крім того, російська підривна діяльність спрямована і на зриви самих постачань озброєння».
Приміром, днями німецький полковник у відставці Ральф Тіль заявив, що нібито українська мафія продає західну зброю на чорному ринку, тому, мовляв, Україна може отримати статус кандидата на вступ до ЄС, але не більше, оскільки вона є дуже корумпованою. Ця заява стала дуже популярною у російських ЗМІ, телеканали та сайти країни-агресора її миттєво розтиражували.
Зрештою, свіжі публікації американського видання Defence News та британської газети The Independent – остання, до слова, у 2010 році була викуплена колишнім розвідником КДБ, російським підприємцем Олександром Лебедєвим – також про це.
Якщо коротко, то Defence News, посилаючись на «анонімні джерела» в Міноборони Великої Британії, пише, як Захід боїться, що росія захопить передані Україні секретні технології.
А The Independent, посилаючись на «звіт розвідки», знов таки британської, походження якого не уточняється, що, мовляв, українські війська зазнають величезних втрат у війні, оскільки «російські війська перевершують їх в озброєнні в десятки разів». І тут же додаються цифри: зс рф перевершують ЗСУ в артилерії у співвідношенні 20:1, у боєприпасах – 40:1.
Що ж, посил цілком зрозумілий, і зводиться він до: «Не треба давати Україні сучасну зброю, бо рф (через корумпованість українських чиновників і так далі) може запросто нею заволодіти і скористатися. Та й узагалі – не треба давати Україні ніякої зброї, тому що в рф її все одно набагато більше».
Чи впливає ця інформатака прямо на ленд-ліз та його швидкість – поки важко сказати. Втім, якщо пригадати, якою була внутрішня боротьба в адміністрації президента США між – з одного боку – головою Держдепу США Ентоні Блінкеном і Ллойдом Остіном, а з іншого боку помічником Байдена з національної безпеки Джейком Салліваном, якого називають американським «путін ферштейнером»… Як кажуть на Вашингтонщині: who knows, who knows?
Причина №2. Непроста логістика
«Звичайно, багатьом здається, що одразу після підписання документа у нас уже наступного дня мають розвантажуватись ешелони з технікою. Але це не так», - каже військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко.
Експерт нагадує, що перший арктичний конвой PQ-0 під час Другої світової війни прибув до Архангельська 31 серпня 1941 року, хоча ленд-ліз був затверджений 11 березня 1941 року.
Додамо, що під час Другої світової на американські конвої полювали німецькі субмарини. В Атлантиці розгорнулася жорстока морська битва, яка не припинялася ні вдень, ні вночі мінімум три роки. Багато торгових суден було потоплено, а моряків – загинуло. Вічна їм пам’ять…
«Говорячи про нинішній ленд-ліз, основні поставки зброї, боєприпасів, техніки та обладнання здійснюються із США морським шляхом. А це – час. Потім розвантаження в Європі та відправлення в Україну. Фактично ленд-ліз почне працювати на початкових оборотах наприкінці червня – на початку липня, не раніше. А на повну силу – в серпні», - вважає пан Коваленко.
«Це солідні поставки, які не можуть бути всі перекинуті літаками. Отже, треба переганяти їх морем. Повітряний міст не здатний забезпечити всіх потреб», - доповнює військовий експерт, головний редактор «Апострофа» Денис Попович.
Він запитує: «А хтось із вас купував чи переганяв авто із США? Комерційний контейнеровоз йшов в Україну 15 днів, а саме авто, з урахуванням всіх процедур, ви отримували, в кращому випадку, через місяць. І це тоді, коли працювали українські порти!»
А тепер розвантаження може відбуватися хіба що в Гданську, тобто ще потрібен час для того, щоб все це опинилося в Україні.
«Я би не чекав будь-якого значущого впливу ленд-лізу раніше липня, саме через величезне логістичне плече. Якщо автомобіль із США ви могли отримати не раніше ніж через місяць, то чому HIMARS повинен їхати швидше?» - розмірковує пан Попович.
Причина №3. Складність з навчання українських військових
За словами полковника запасу, учасника миротворчих місій в Іраку та Косово Сергія Грабського, швидкість залежить від того, про яке озброєння і бойову техніку ми говоримо.
Наприклад, ЗРК Patriot, по-перше, коштує абсолютно іншого порядку грошей, а по-друге, потребує абсолютно іншої філософії обслуговування та застосування: «Тож в даному разі ми говоримо про два-три місяці навчання. Зрозумійте, що одна справа навести Stinger на повітряну ціль і натиснути на кнопку, і зовсім інша – підготувати всі ці набагато складніші системи до використання. Тобто навчити людей не тільки стріляти, а й обслуговувати, зберігати, ремонтувати».
«Ті зразки ППО, які союзники могли дати – вони вже дали. Я маю на увазі С-300 та інші поставки, про які не говорять. Але це все – радянські зразки. Щоби перевчити людей на Patriot, потрібен час – це занадто складні зразки, щоби їх освоїти за два місяці», – доповнює історик, військовий експерт Михайло Жирохов.
Приблизно така ж сама ситуація, хоч і дещо легша, з артилерійським озброєнням.
«Якщо ми говоримо про гаубиці калібру 155-мм, то коли переглянете кожен пакет допомоги, який Україні передають США, то побачите поруч із М777 – безпілотники й системи контрбатарейної боротьби», - звертає увагу Сергій Грабський.
Тобто ці гаубиці передаються не просто, як одиниця озброєння, а передаються в комплексі.
«І якщо для освоєння М777 нашим артилеристам потрібен десь тиждень, то організувати систему взаємодії та нанесення ударів з використанням дронів-розвідників і радарів… Це потребує трохи іншого часу й іншого навчання фахівців», - переконує військовий експерт.
Далі – щодо танків.
«Аби навчити базовим основам водіння радянського танку, а також роботи в складі екіпажу – це вже два-три місяці. А якщо ж ми говоримо про танки Leopard, Abrams тощо, то це вдвічі більше часу. Термін навчання і готовності до масового їх використання складає щонайменше півроку», - каже пан Грабський.
«Підготовка екіпажів для танків Abrams чи будь-якої іншої важкої техніки – це не просто і не швидко. Скажімо, там є спеціальність «заряджаючий», якого в нас немає взагалі. Якщо механіка-водія можна перенавчити (кермування всіма танки плюс-мінус однакове – кілька ричагів і педалі), то система управління вогнем геть інша», - наголошує Михайло Жирохов.
Така ж ситуація і з літаками, особливо, якщо ми говоримо про західні зразки.
«Я бачив «відосіки», де наші льотчики кажуть: «Дайте нам F-16 і ми завтра полетимо». Але тут є трохи бахвальства, бо перенавчитися не легко», - переконує пан Жирохов.
Крім того, стандарти НАТО охоплюють не лише літаки, але й аеродромне обладнання.
«Тобто всі ці радянські заправники, спецмашини відразу можна «відправляти в утиль». Там роз'єми інші, все інше. Підготувати до вильоту такий літак, не маючи відповідного обладнання, неможливо. Виходить, що разом із літаками нам потрібно купу всього», - підкреслив Михайло Жирохов.
Чи все так погано? Абсолютно ні.
«Ми уже вправно навчилися готувати наших інструкторів на Javelin та Stinger. Ми вчимо людей використовувати американські гаубиці, зрештою, вони уже ефективно це роблять. Ми говоримо про операторів Bayraktar та інших систем. Тобто процес іде, і цей процес безперервний. Але він не може бути дискретним, коли вчора не було, а сьогодні є», - наголошує Сергій Грабський.
Йде постійне нарощування зусиль, постійне нарощування навченого персоналу і можливостей застосування тієї чи іншої системи.
«Ми дивимося на дальшу перспективу. Вже зараз поїхали артилеристи, військові інших спеціальностей – вчитися та освоювати нові озброєння. Людей забирають навіть з фронту на навчання. Вони повернуться – хто за 2-3 місяці, хто за 5-6. Раніше – неможливо, як би інтенсивно не працювали», - зазначає Михайло Жирохов.
Швидкими можуть бути хіба що якісь локальні успіхи.
«Ми вже можемо побачити якесь відео, де наша артилерія «влучає в хрестик». Завдяки цьому можна буде, скажімо, зупинити наступ на ізюмському напрямку. Але такого, щоби ми перейшли в контрнаступ і завтра забрали Херсон, а післязавтра звільнили Крим – не буде. Не так швидко», - каже військовий експерт.
Власне, про навчання військових йдеться у зверненні міністра оборони Олексія Рєзнікова: «Навчання за деякими позиціями почалося ще у березні. Зараз підготовку проходять чи розпочнуть найближчим часом понад 1,5 тисячі наших військових».
Перші поставки по ленд-ліз: яке озброєння чекає Україна?
Щодо конкретних видів озброєнь – все залежатиме від того, якими були запити нашого Генерального штабу. Бо зараз йдеться не про те, що зайвого готові вигребти союзники зі своїх складів, а про потужну допомогу, що буде враховувати наші потреби.
А потреби наші зрозумілі, це – щонайперше артилерія.
Зрештою, у своєму зверненні міністр Рєзніков про це також згадує: «По артилерії 155-мм калібру МОУ вже виконало початковий запит від ЗСУ на 90%. На 100% ця початкова потреба буде закрита протягом 1-2 тижнів. Але змінюються обставини на полі бою – збільшується потреба. Вже маємо чіткий план поставок артилерії до кінця липня».
«Ствольна та реактивна арта. Комплекси контрбатарейної боротьби. Різного роду ББМ, зокрема, бронетранспортери гусеничного та колісного типу. Про танки поки що не йдеться. Але загалом та техніка, яка почне надходити до України найближчим часом, належить до категорії першочергової необхідності. На першому етапі вона не створить серйозного перелому, але в міру надходження ми побачимо якісний дисбаланс на користь ЗСУ та відповідне прискорення деокупації», - стверджує Олександр Коваленко.
Сергій Грабський також вважає, що передусім до України поїде артилерійське озброєння: «На сьогоднішній день нам конче потрібна далекобійна артилерія, системи залпового вогню та системи ППО».
Зараз ворог має значну перевагу в «арті».
«У чому полягає ця перевага? Мої знайомі, які знаходяться на «передку», розповідали, що безперервний артилерійський обстріл може тривати до 20 годин. І обстріляна територія перетворюється або на «місячний ландшафт», або в купу щебня, в якій триматися просто не можливо. І ворог так нас видавлює, він повзе дуже поволі, але повзе. Як з цим боротися? Знищувати ворожі артилеристські системи, використовуючи розвідувально-вогневі безпілотні комплекси, контрбатарейні радари та, власне, «арту» калібру 155-мм», - підкреслює пан Грабський.
Звісно, по ленд-лізу масштаби поставок можуть бути набагато більшими. Але не забуваймо, з поваги до інших наших партнерів, що техніка до України йде не лише від США. Приміром, окрім американських гармат М777 та М109, бойові завдання на фронті, причому досить успішно, виконують також італійські FH70, французькі Ceasar та віднедавна польські Krab. Врешті-решт, ознайомитися зі списком переданої техніки та озброєння можна у нашому попередньому матеріалі «Від Javelin до ПЗРК: що отримала і не отримала Україна за понад 100 днів війни й скільки нам треба» (детальніше – тут).
Віримо в ЗСУ! Переможемо!
Мирослав Ліскович. Київ
