Місце зустрічі – Стамбул: чи можливий переговорний процес за нинішніх умов

Про це нещодавно заявив глава МЗС Туреччини Мевлют Чавушоглу, який вважає, що останнім часом знову намітилася тенденція до діалогу. На думку Чавушоглу, сторони починають усвідомлювати, що швидкої перемоги через застосування сили не буде. А напередодні й президент Туреччини Ердоган також повідомив, що Туреччина готова організувати у Стамбулі тристоронню зустріч між росією, Україною та ООН, а також взяти участь у можливій наглядовій місії в Україні, якщо Москва та Київ досягнуть відповідної угоди. Як бачимо, Туреччина намагається далі активно сприяти налагодженню переговорного процесу та бути майданчиком для двосторонніх переговорів. І це зрозуміло, адже, як відомо,  будь-яка війна все ж має закінчитися за столом переговорів та з укладанням договору.

Розмови про можливе відновлення переговорного процесу відновилися на фоні повідомлень про те, що саме  Туреччина веде переговори щодо відкриття транспортного коридору для експорту українського зерна. Йдеться про коридор саме через турецьку територію. Як відомо, росія заблокувала усі порти та торговельні шляхи, через які здійснювався світовий експорт українського зерна. Мова йде про понад 20 млн тонн зерна, заблокованого у портах України. Єврокомісія організувала для України «лінії солідарності» для прискореного транспортування зерна на територію ЄС залізничним та автомобільним транспортом, але наразі цих транспортних потужностей недостатньо.

Тож місяці блокади українських портів продемонстрували незаперечний факт: зерновий експорт у великих обсягах неможливо забезпечити без морських шляхів. Україна – одна з небагатьох країн світу, яка здатна забезпечити продовольчу безпеку та експортувати понад половину вирощеного урожаю. Як відомо, українська частка в загальносвітовому експорті пшениці становить 12%, а соняшникової олії – понад 50%. Український продовольчий експорт надходить до сотні країн світу, зокрема до найбільш вразливих з точки зору продовольчої безпеки регіонів Східної Африки. Та навіть такий вразливий і болючий аспект як масштабний голод  та чергова хвиля міграції до Європи через це, кремль намагається використати як елемент шантажу для пом’якшення антиросійських санкцій. В останній телефонній розмові Ердогана з путіним, за повідомленням кремля, сторони обговорили вивезення зерна з українських портів.

Але Москва знову заявила, що готова експортувати добрива та сільськогосподарську продукцію, якщо Захід зніме санкції, запроваджені через війну в Україні, а також сприятиме транзиту українських вантажів у координації з Туреччиною. Пом’якшення санкцій в обмін на гуманітарний коридор не планується – про це вже заявляли українські союзники. Так, міністр оборони Великобританії Бен Уоллес виключив можливість переговорів про скасування санкцій  і закликав росію «вчинити правильно» та дати можливість Україні експортувати зерно, щоб запобігти голоду в низці країн Азії та Африки.

Український президент також повідомив про телефонну розмову з турецьким лідером, зазначивши, що серед питань, які обговорювалися, були створені агресором загрози продовольчій безпеці, шляхи розблокування українських портів та взаємодія в безпековій сфері, а також наголосив про одностайність у питанні необхідності відновлення миру і подякував Туреччині за сприяння у цьому процесі.

Як відомо, з початку повномасштабного вторгнення рф в Україну Туреччина взяла на себе роль посередника в переговорах і організувала зустріч делегацій України та Росії в Стамбулі 29 березня. Однак після того, як стало відомо про військові злочини окупантів у Бучі, а згодом і у Маріуполі чи Волновасі, переговори були заморожені. Політичні переговори між Україною та Росією наразі «на паузі» і продовжаться, коли «буде конкретика». Такий коментар для ЗМІ дав радник голови Офісу президента та член делегації України на переговорах із Росією Михайло Подоляк, реагуючи на заяву Росії про нібито вихід України з переговорного процесу. За його словами, призупинення переговорів спричинили певні  причини, серед яких неадекватне сприйняття рф подій, які відбуваються в світі у зв’язку з російським вторгненням та бажання продовжувати переговори як елемент своєї пропаганди та шантажу.

Тож, Туреччина, маючи на меті недопущення масштабної дестабілізації Чорноморського регіону та повної втрати ринків у рф та Україні, зайняла позицію посередника між сторонами конфлікту, що дозволяє їй вдало і вчасно маневрувати з мінімальними втратами для себе. З одного боку, Туреччина зберегла свої відносини з українським політичним керівництвом, і навіть зміцнила свої позиції у Києві, домовившись про продаж озброєння та ключову посередницьку місію. З іншого боку, Туреччина вкотре після 2014 року уникла необхідності приєднуватися до західних санкцій, зберегла зв'язки з країнами Заходу та Москвою. Очевидним є прагнення Анкари взяти активну участь в поствоєнній архітектурі оборони та безпеки, яку намагається створити ЄС. Її позиція у війні довела значущість країни в галузях безпеки, логістичних ланцюгів постачання, енергетики, міграції. Тож, посередницька активність Анкари підвищила рейтинг Реджепа Тайіпа Ердогана в країні, а також створила для країни вдалий момент покращити свій міжнародний імідж, заявивши про себе як про важливого регіонального гравця.

Є у цій грі і свої, принципові аспекти. Так, Туреччина не підтримує санкції Заходу проти Росії, але водночас не дасть змоги Москві обходити обмеження за допомогою Анкари, заявив глава турецького МЗС Мевлют Чавушоглу. Чіткою є позиція Туреччини щодо Криму та Донбасу: невизнання  незаконної анексію Криму, підтримка «Кримської платформи», невизнання самопроголошених республік ОРДЛО. Анкара була і залишається партнером України за багатьма напрямками. З початку війни Туреччина, щоб підтримати українців в умовах протистояння російській агресії, доставляла тонни гуманітарної допомоги, і найголовніше – надавала нашим військовим уже майже легендарні ударні дрони «Байрактари». Туреччина однією з перших засудила й розгортання росіянами повномасштабної війни в Україні. А ще закрила Чорне море для курсування російських військових кораблів, щоб перешкодити путінським десантним операціям. У перші ж дні повномасштабного вторгнення військ росії на нашу територію, Анкара закрила Босфорський прохід для російських військових кораблів. Це стало великою підтримкою і фактичною підтримкою крани НАТО. Анкара робить усе можливе, щоб у майбутній повоєнний розклад обов’язково включили інтереси Туреччини, закріпивши статус одного із лідерів, з позицією якого варто рахуватися.  

Тож, повертаючись до теми можливого відновлення переговорів рф і України при сприянні Туреччини, можна стверджувати, що у кожної зі сторін є свої позиції і інтереси. Для України важливими на цьому етапі є питання обміну полоненими, зокрема азовцями, зняття блокади морських портів і відновлення українського експорту і, звичайно, ж вихід росії з окупованих територій. Але до цього, очевидно, не готова рф. Для Туреччини  важливо зберегти і ще раз продемонструвати свою роль у переговорному процесі і подальшій розстановці сил на міжнародній арені.  Експерти ж сходяться до думки, що на цьому етапі переговори з росіянами швидше неможливі, схвально оцінюючи  чергову спробу Ердогана  все ж влаштувати  тристоронні перемовини.  Та з російських позицій це швидше улюблена путінська гра на підвищення ставок.  Тепер такою ставкою стала вимога зняття санкцій в обмін на розблокування українських портів. Зрозуміло, що такий підхід не влаштовує ні Україну, ні світову спільноту. Та й сам російський диктатор, очевидно, не збирається йти ні на які переговори, лише замилює очі черговими ілюзіями хоч якогось конструктиву,  паралельно переконуючи, що немає загрози війни, а є лише загроза голоду, спровокована санкціями.

Повномасштабна війна росії проти України яскраво продемонструвала реальний стан міжнародних відносин та позицій країн, розкривши те, хто ж наш справжній друг, а хто ним лише здавався. Багато експертів від самого початку звертали увагу, як позитивно на Заході сприймають турецьку допомогу Україні та її миротворчі зусилля. Цінним є і бажання Туреччини відігравати конструктивну роль у відновленні миру, адже на сьогодні Туреччина – єдина країна, яка домоглась того, щоби Україна та росія сіли за стіл переговорів. Та в будь-якому посередництві все ж існує ризик вибору більш чіткої позиції, коли доведеться напряму визначатися на чиєму ти боці. Та і для самої Туреччини, безумовно, важливо бути дійсно  частиною цивілізованого світу та залишатися на правильному боці історії.

Тарас Попович

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства