путін перетворюється на імператора антиутопії: дайджест пропаганди рф за 9 червня
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи російської пропаганди за 9 червня.
- Сумні пригоди полонених-іноземців у російській антиутопії
- У Кремлі чергова імперська гарячка
- Росіяни масово скаржаться на Шойгу
- Іноземна «Іронія» спецназу РФ
Сумні пригоди полонених-іноземців у російській антиутопії
Російська пропаганда дуже довго готувала свою аудиторію до викриття іноземних найманців у лавах полку «Азов» в Маріуполі. Тепер залишки маріупольського гарнізону в російському полоні, настав час відповідати за свої слова.
І пропаганда відповіла судилищем в Донецьку над марокканцем Саадуном Брагімом та британцями Шоном Піннером та Ейденом Есліном. 9 червня всім трьом винесли смертні вироки за статтями «найманство» та «насильницьке захоплення влади або насильницьке утримання влади» так званого «Кримінального кодексу ДНР».
Вони і справі є полоненими українськими військовослужбовцями (а не найманцями), але з 36-ї окремої бригади морської піхоти. Очевидно, серед полонених «азовців» відшукати іноземців не вдалося.
Незнайомі з реаліями путінізму співвітчизники приречених на смерть солдатів, напевно, шкодують, що ті потрапили в полон саме до «народної міліції ДНР», а не до ЗС РФ. Адже в самій Росії з 1997 року діє мораторій на смертну кару.
Просто не всі знають, що Росія стрімко перетворюється на країну-антиутопію. При чому, вона вбирає в себе риси не лише трагічних антиутопій, як в романі Орвелла «1984», а й ґротескних. На кшталт таких, як у романі письменника-дисидента Володимира Войновича «Москва 2042».
Історія зі смертними вироками у маріонетковій «ДНР» буквально списана з Войновича. В його вигаданій антиутопії смертна кара навічно скасована. Натомість, там широко практикується покарання у вигляді заслання у місце, де страти ще практикуються.
НАСПРАВДІ, засудження до страти (фактично, шантаж вбивством) це:
- задоволення кровожерливих прагнень своєї публіки, яка вірить, що англосакси воюють з «русским миром»;
- погроза іншим іноземцям, які борються на українському боці;
- підбурення британської громадської думки проти рішучих кроків Бориса Джонсона на підтримку України;
- терористичні торги життям заручників – примус Британії до встановлення з «ДНР» бодай якихось правовідносин.
У Кремлі чергова імперська гарячка
9 червня, виступаючи на заході анонсованому як «зустріч із молодими підприємцями, інженерами та вченими», Путін порівняв себе з Петром I і висловив готовність наслідувати його приклад імперської експансії.
«Зважаючи на все, на нашу долю теж випало повертати і зміцнювати, і якщо ми виходитимемо з того, що ці базові цінності становлять основу нашого існування, ми, безумовно, досягнемо успіху у вирішенні завдань, які перед нами покладені» – заявив він.
НАСПРАВДІ, уся ця персональна манія величі чітко відповідає курсу на актуалізацію імперських амбіцій Кремля.
Ось інші прояви цього курсу:
- «Зливи» в інформаційне поле планів об’єднання «Л/ДНР» з окупованими територіями Херсонської та Запорізької областей в один федеральний округ у складі РФ.
- Пауза в процесі анексії окупованої грузинської Південної Осетії (на 17 липня вже був призначений референдум). Росія готується проковтнути все загарбане у сусідів одним махом?
- Законопроєкт про відкликання РФ (як правонаступницею СРСР) рішення про визнання незалежності Литви. Ідея в тому, що після ухвалення такого закону, Литва нібито автоматично стане «спірною територією», а отже не відповідатиме критеріям членства в НАТО.
- «Територія сучасної Росії не назавжди зменшилася у порівнянні з розмірами Російської імперії. Площа Росії збільшуватиметься», – обіцяє Мединський, який все ще голова переговорної групи РФ з Україною.
- Голова Служби зовнішньої розвідки РФ Наришкін офіційно заявляє, що «Польща планує повернути свої «історичні володіння» в Україні» в черговий раз прпонуючи «поділити Україну між зацікавленими сусідніми країнами». Звісно, східні та південні частини разом із Києвом Москва вважає своєю часткою здобичі.
- Заступник голови комітету Держдуми у справах СНД Віктор Водолацький переконує, що «Придністров’я де-факто вважає себе територією Росії і хоче повторити шлях ДНР, ЛНР та Південної Осетії».
Усе це симптоми нового загострення імперської гарячки. Як довго воно триватиме невідомо. Але Путін пообіцяв, що «за 10 років Росія стане жити краще». І це той незручний момент, коли відчуваючи себе імператором Петром і мусиш брехати як перший секретар цека Микита Хрущов. Той, який у 1961 році обіцяв, що «майбутнє покоління радянських людей житиме при комунізмі».
Росіяни масово скаржаться на Шойгу
9 червня з’явились чергові реляції міноборони РФ та його пропагандистської обслуги про переможеньки російської армії у «спецоперації в Україні».
До речі, тема прославлення спецоператорів у прокремлівських телеграм-каналах перебуває у топі поруч темою дискредитації ЗСУ.
НАСПРАВДІ, того самого 9 червня з’ясувалося, що адміністрації Путіна протягом 2022 року поскаржилися 1,2 мільйона разів на відомство Шойгу. А з початку вторгнення до України потік скарг зріс у 6 разів.
Пік невдоволення припав на квітень, коли російські солдати отримали перепочинок та змогли зв’язатися із сім’ями.
До кінця березня новини про загибель та полон великої кількості військовослужбовців почали доходити до Росії. Змінилися й приводи для скарг на міністерство оборони. Сім’ї військових стали писати в АП про незадовільну роботу військкоматів, а також шукати полонених і зниклих безвісти.
Спочатку з цими питаннями зверталися до військових частин та командування, але без наслідків. Яскравий приклад – ситуація зі зниклим екіпажем крейсера «Москва». Командування досі приховує масштаби втрат. Люди почали писати на більш високий рівень влади, і в квітні до путінської адміністрації надійшло 41 666 скарг на безуспішні пошуки своїх близьких.
«Дізнатися про зниклих безвісти фактично неможливо. Чим довше нехтують необхідністю забирати тіла своїх загиблих військовослужбовців, тим гірше буде потім. Їх десятиліттями доведеться шукати», – говорить секретар Спілки комітетів солдатських матерів Росії Валентина Мельникова.
Найбільше росіян турбують робота військкоматів (83,5 тис. скарг), строкова служба (78,9 тис.), служба за контрактом (75,6 тис.), виплати контрактникам (67,7 тис.), використання ЗС РФ за кордоном (55,7 тис.), виплати ветеранам (41,7 тис.), а також пошук полонених та зниклих безвісти (41,7 тис.).
Але розраховувати на позитивне вирішення питань не варто. З 2016 року міністерство оборони Росії відповідало позитивно лише на 3% звернень до адміністрації Путіна.
Іноземна «Іронія» російського спецназу
І наостанок про іронію з серії «аналогов нет». В російській армії є комплекс розвідки спецназу, що так і називається: «Іронія». Це тепловізор для автоматичного виявлення об’єктів, що рухаються.
НАСПРАВДІ, «Іронія» російського спецназу виявилася повністю зібраною з імпортних компонентів:
- французька матриця тепловізора ULIS PICO640;
- лазерний далекомір DMC-SX 5000 швейцарської фірми Vectronix;
- бездротовий модуль RT3070L з Алі експрес;
- FPGA XILINX Spartan 6 (США);
- на відео розбирання приладу видно чіп каліфорнійської фірми Linear Technology (куплена масачусетською компанією Analog Devices у 2017 році).
- все це працює на Angstrom Linux (розробка припинена 5 років тому).
Така ось «Іронія» з російським спецназом. Натомість іронія з Росією загалом полягає в тому, що там весь час обіцяють повітряні замки: то «будувати комунізм» то «відроджувати імперію». А тим часом росіянам доводиться жити в антиутопії, яка може здаватися смішною читачеві, але аж ніяк не персонажам.
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
