«Початок Перемоги», або Що вже відомо про історичний візит лідерів ЄС до Києва
16 червня Україну відвідали одразу чотири європейських політики найвищого рангу – президент Франції Емманюель Макрон, канцлер Німеччини Олаф Шольц, прем'єр-міністр Італії Маріо Драгі та президент Румунії Клаус Йоханес. Це справді безпрецедентна подія. Напередодні вночі троє з них зустрілися у польському Жешуві, звідки дісталися Києва потягом. Пан Йоханіс приїхав окремо.
Важливо наголосити, що жоден із них ще не був в українській столиці після того, як 24.02.22 рф розпочала проти України повномасштабну війну. Водночас, і про це також слід згадати, кожен із лідерів трьох країн (за винятком, знову таки, Румунії) раніше дав приводи для дискусій щодо їхніх висловлювань чи дій у межах міжнародної підтримки нашої держави. Наприклад, герр Шольца критикують за те, що його слова та обіцянки про постачання важкої зброї в Україну розходяться із реальним темпом та обсягами таких поставок. А мсьє Макрона – через заклики «не принижувати» росію. Нарешті, сеньйор Драгі був розкритикований за так званий «план припинення війни в Україні» (детальніше про це – у нашому матеріалі «Звідки беруться «ініціативи з російським душком», та що з ними робити»).
Втім, повернемося до візиту.
Після прибуття і короткої зупинки в готелі – всі політики відвідали зруйнований росіянами Ірпінь. Побачене там Макрон назвав «тавром варварства», а Шольц – «символом неймовірної жорстокості та безглуздого насильства».
Ближче до 14:00 європейський квартет вирушив на переговори з президентом Володимиром Зеленським, який прийняв їх у Маріїнському палаці.
Між тим, переключимося на секунду на нашого ворога, на його реакцію щодо візиту європейських лідерів в Україну. Окрім повітряної тривоги, яка протягом дня звучала в Києві декілька разів, у кремлі також вирішили передати «привіт» через мєдвєдєва – цього блазня-алкоголіка кидають у «бій», коли вже зовсім нічого сказати. Зацитуємо його заяву в Twitter: «Ось люблять європейські поціновувачі жаб, лівера та макаронів відвідувати Київ. Користі - нуль. Знову пообіцяли вступ до ЄС, гаубиці старі, хлопнули горілки та потягом, як сто років тому - додому. І все гаразд. Тільки до миру це Україну ніяк не наближає. А годинник цокає…»
На жаль, нешанований «гаспадін» чомусь обірвав свій коментар на важливому моменті. Але нічого, ми доповнимо його самі: «Годинник цокає… ближче до краху рф».
Переговори у Маріїнському палаці були «тривалими» та «детальними», повідомив міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, і стосувалася таких тем:
- Санкції: європейські лідери отримали повні пакети напрацювань групи Андрія Єрмака - Майкла Макфола щодо подальших санкцій. «Гості визнали, що деякі лідери в Європі відчувають «втому від санкцій», але особисто вони готові рухатися далі. Нові санкції будуть», – запевнив Кулеба.
- Зброя: «Були деякі нові корисні оголошення (зокрема, Макрон пообіцяв додатково надати Україні самохідні артилерійські установки Caesar, - Ред.). Президент подякував і на цифрах пояснив, чому треба більше і частіше. Гості почули».
- Кандидатство на членство в Європейському Союзі. На думку Кулеби, Україна стала ближче до отримання статусу кандидата «у порівнянні навіть з початком тижня» (Макрон, Шольц, Драгі та Йоханніс виступають за «негайне надання Україні статусу кандидата у члени ЄС», - Ред.). Водночас, каже глава МЗС, «ще не всі перешкоди подолано, не всі пастки обійдено».
- Експорт зерна з України: «Всі погоджуються, що довіряти Росії не можна, треба працювати через ООН і мати чіткі гарантії. Паралельно будемо суттєво розвивати наземні коридори». Голова МЗС вказав на те, що тема зерна впливає на те, як російську агресію сприймають у Африці, Азії та Латинській Америці, «на цю тему теж дії скоординували».
- Переговори з Росією: «Гості не примушували, не схиляли, не тиснули, не ув’язували. «Україна повинна виграти цю війну» - показові слова Макрона. Моя порада - облиште цей страх. Здається, за останній час президент і вся його дипломатична команда дали достатньо підстав повірити, що ми не ті, кого можна примусити, схилити, затиснути або розвести».
Що загалом можна сказати про цей візит?
Дозволимо собі процитувати президента Зеленського: «Я задоволений тим, що наше об'єднання, про яке ми дуже багато говоримо і вважаємо, що воно повинно бути, - це і є початок перемоги. Я сьогодні це об'єднання бачив за нашим столом. Я бачив підтримку від кожного з лідерів».
Віримо, що так воно й було, й буде надалі. І без намагання «зберегти обличчя путіну».
Тож підсумуємо: з чим європейська четвірка приїжджала і з чим поїхала назад?
«Це був візит єдності та обговорення важливих питань»
В коментарі Укрінформу міжнародний експерт Агія Загребельська розповіла, що для лідерів трьох найбільших економік ЄС візит в Україну не їх право або вибір - це їх обов’язок, якщо вони вважають, що український народ є частиною європейської родини.
«Перш за все вони виконували свій обов’язок», - наголошує вона.
Друге – це забезпечення єдності.
«Бо без повної єдності, довіри та взаємопорозуміння між союзниками отримати перемогу у війні так, як ми її розуміємо, неможливо. Останніми тижнями між українською владою та ними були помітні певні проблеми, що загрожували перетворитися на більш глибоке непорозуміння. Тому, це також був візит єдності», - наголошує пані Загребельська.
Можливість обнулити всі суперечки та рухатися далі як партнери, однією командою. І це те, каже експерт, чому так «палало» на росії через цей візит.
«Саме російські та китайські джерела були першими, хто «підпалював» між нами розкол різними способами: починаючи від пропаганди та енергетичного шантажу, закінчуючи прокремлівськими політичними силами та лобістами», - акцентує експертка.
Третє – це обговорення важливого, що не можна проговорити телефоном. В тому числі питання кандидатства та очікувань від України трьох найбільших економік і їх народів.
«Адже зрозуміло, що в частині верховенства права, боротьби з корупцією, конкурентноздатності нашої економіки, стійкості демократичних інститутів ми до вторгнення не виконали необхідну для вступу частину роботи. Тож, думаю, це була також детальна розмова щодо того, наскільки ми серйозно налаштовані змінюватися в цьому, - каже Агія Загребельська. - Із чим вони приїхали та з чим їдуть назад? Приїхали з бажанням ефективної взаємодії з Україною для перемоги та подальшої успішної інтеграції українського народу в європейську спільноту. А покинуть вони Україну з впевненістю, що це цілком досяжна мета».
«Дуже значуще, що цей візит відбувається напередодні розгляду в Брюсселі питання про надання Україні статусу кандидата в члени ЄС»
Політолог Володимир Фесенко згодний, що візит дійсно безпрецедентний: «Приїзд до Києва одночасно чотирьох лідерів європейських країн, причому трьох найбільших і найвпливовіших в ЄС, це дійсно неординарна подія. Це ще одне підтвердження того наскільки українське питання і спротив України російській агресії зараз є важливими для європейської політики».
Також дуже значуще, що візит відбувається напередодні розгляду в Брюсселі питання про надання Україні, Молдові і Грузії статусу кандидата в члени ЄС.
«Безумовно позиція чотирьох європейських країн, чиї лідери приїхали до Києва, суттєво впливатиме на рішення ЄС. Є й інші важливі теми для переговорів – прискорення і збільшення постачань зброї Україні для спротиву російській агресії, сприяння експорту українського зерна для того, щоб не допустити голоду в деяких країнах Азії та Африки», - перелічує експерт.
Судячи по заявах чотирьох європейських лідерів під час їх перебування в столиці України було для них корисним.
«Корисним з точки зору відчуття реалій війни росії проти України. Сподіваюсь, що візит поліпшить співпрацю України з Німеччиною, Францією, Італією та Румунією», - наголошує пан Фесенко.
Чому виникли розмови про «зраду» в контексті цього візиту?
«А тому що лідери Німеччини, Франції та Італії є прихильниками переговорів з путіним про дипломатичне врегулювання війни. Але я впевнений, що ніякої «зради» не відбулося. Тему перемовин можна обговорювати, і президент Зеленський, певен, висловив українські умови щодо мирного врегулювання, зокрема - виведення російських військ з окупованих українських територій, - акцентує політолог. - Але на сьогодні до мирних переговорів не готовий путін. Російські війська намагаються наступати на Донбасі. І європейським гостям Києва треба пояснити, що росія піде на перемовини лише в тому випадку, коли російські війська будуть зупинені. Будь-які поступки путіну будуть сприйматися ним як прояви слабкості, і це лише посилить його агресію».
Кремль дратує сам факт такого візиту, така увага до України, і підтримка нашої держав з боку європейських лідерів. Ще більше його дратує перспектива надання Україні статусу кандидата в члени ЄС.
«Кремль хоче розсварити Україну з європейцями, а виходить навпаки. Щодо повітряної тривоги в Києві, то лякати Шольца и Макрона – це одна з улюблених забавок путіна. Проте такий досвід буде корисним для європейських лідерів. Це, можливо, зробить їх більш реалістичними в оцінці намірів російського керівництва та його готовності до реальних переговорів», - вважає пан Фесенко.
Згадав експерт і про коментар медвєдєва.
«З медвєдєва та його агресивних ескапад сміються навіть в росії. До речі, він не випадково згадав про горілку. В росії давно не секрет, що їхній екс-президент «сидить на стакані» і свої агресивні пости пише в хмільному угарі. медвєдєва відсунули від реальної влади, і кажуть, що взагалі хочуть відправити послом подалі від москви. Ось він і психує, а заодно надривається, хоче показати свою відданість путіну та російським силовикам», - не приховує Володимир Фесенко.
«Надіюся, що ми більше не побачимо реверансів у бік москви і закликів, що її інтереси треба враховувати»
«Скажу відверто, що коли я вперше почув про цей візит, то реакція в мене була доволі негативна. Мені здалося, що це буде черговий прояв цинізму наших західних партнерів, що статус кандидата в члени ЄС нас попросять обміняти на поступки рф. Дуже радий, що помилився. Щонайменше, публічно нічого такого не прозвучало. Думаю, що не прозвучало й за зачиненими дверима», - каже міністр закордонних справ України у 2007-2009 рр. Володимир Огризко.
Дипломат також відзначив зміну риторики європейських лідерів.
«Той же Макрон ще зовсім недавно говорив про якесь «обличчя путіна». Драгі не особисто, але через свого міністра закордонних справ пропонував план фактичної капітуляції України. А Шольц... В українському політичному сленгу з'явився, навіть, новий вираз – «валяти Шольца», який означає, що можна багато пообіцяти, але нічого не зробити. Але попри все це нічого страшного не відбулося. Думаю, що причиною цього є титанічна робота наших ЗСУ. І так само ефективна робота наших дипломатів», - переконує пан Огризко.
Ці два фактори дають можливість змінювати підходи наших західних партнерів до росії.
«Дуже добре, що за кілька днів на саміті НАТО в Мадриді Альянс нарешті відмовиться від тези, що рф - це партнер, а запише натомість, що рф - це загроза. А відтак вже не можна буде з одного боку казати, що рф це загроза, а з іншого - що з нею потрібно співпрацювати, дружити і все інше. Значить не можна вимагати від України й поступок перед росією - країною, яка є викликом, загрозою і потенційним противником. Тож треба змінювати риторику і починати говорити, що Україна - це частина Європи, що потрібно допомогти Україні. А говорити про щось інше - це дурний тон і втрата власних рейтингів», - коментує дипломат.
Тож, певен пан Огризко, всі ці речі разом узяті й дали підстави цьому тріо – Макрону, Шольцу, Драгі (Йоханніса тут не згадуємо, він ніколи не висловлювався щодо України «сумнівно») – «швидко перевзутися у повітрі», і з «путінферштейрів» перетворитися раптом на його критиків.
«Ну, подивимося у що це перетвориться на саміті ЄС, де крім рішення про надання статусу кандидата ми ще отримаємо певні умови для цього. Але то вже питання наступне. Головне, що з принципової точки зору ми певний рубіж перетнемо, і це дуже важливо», - зазначив Володимир Огризко.
А щодо того, з чим повернуться наші гості додому...
«Попри те, що Макрон, Шольц і Драгі – це «зашнуровані» у свої мундири політики, вони ще й люди», - каже дипломат.
Пан Огризко не думає, що після відвідин Ірпеня це тріо залишилося байдужим. Побачене там вплинуло на їхні емоції, змусить багато чого переосмислити, зокрема й те, що вони роблять. А також зрозуміти, що говорити про якесь «врятування обличчя» країни, яка приносить горе, знищує людей і цілі міста – як мінімум цинічно. Тепер потрібно ставити питання по-іншому: як чинити з цією росією?
«Тобто, чи має йтися лише про зникнення путіна, чи про зникнення і путінського режиму, чи має йтися про зникнення російської федерації. От ці питання, як мені видається, на сьогодні виходять на перший план, - каже Володимир Огризко. - Ми повинні думати, як нам спільно із Заходом діяти далі. Бо приклад того, що відбулося після розвалу СРСР – говорить, що віри рф бути не може. Адже рф, використовуючи наївність Заходу і його лібералізм – стає на ноги і починає, власне, загрожувати самому Заходу».
Тож Заходу стратегічно вигідно не мати такої рф під боком як реальної, глобальної загрози.
Переможемо!
Мирослав Ліскович. Київ
