Оживити «беззубу ООН» – це навряд, але поставити росію на місце – реально
Питання щодо слабкості та неефективності ООН поставлені уже давно. Ще до повномасштабного вторгнення рф в Україну велися активні дискусії на цю тему. Після 24.02.2022 взагалі незрозуміло, навіщо потрібна ця структура? Зрештою, як може приймати рішення Радбез ООН, де має право вето держава – організатор геноциду в Європі, яка цинічно плює на всі договори і домовленості? Та ще й відкрито погрожує ядерними ударами і шантажує весь світ голодом? Це ж повний абсурд.
Треба або створювати якусь нову організацію, або спробувати всередині ООН змінити статут та ліквідувати старий лад. Але чому демократичний світ з цим зволікає? Пройшло уже 119 днів війни, а віз і досі там.
Отже, які КОНКРЕТНІ кроки щодо ООН потрібно зробити, і які з цих кроків зробити РЕАЛЬНО?
Питання про перезаснування ООН або принаймні про її докорінну реформу постане у разі воєнної поразки росії
«Чому світ зволікає? Бо лідери у провідних державах світу слабкі, як мабуть ніколи раніше. Лиш один Борис Джонсон, прем’єр Великої Британії, демонструє сміливість і послідовність у своїх підходах до найскладніших викликів сьогодення. Але одного його мало. І це лиш одна причин», - коментує Укрінформу дипломат Вадим Трюхан.
Причина №2 – зміна балансу сил у світі. Держави, які раніше не мали визначальної ролі на міжнародній арені, стали потужними в економічному і військовому планах.
«Проте питання прав людини, міжнародного права загалом, цінностей, як їх розуміють на Заході, для них не в пріоритеті. Маю на увазі такі держави, як Китай, Індія, Пакистан, Саудівська Аравія, Індонезія, Іран, і деякі інші. А без них не те, що створити нову універсальну міжнародну організацію, як це було у випадку з тією ж ООН, а й якусь мало-мальськи значиму реформу провести практично неможливо, - каже він. - Про що говорити, якщо навіть після жахіть Бучі, Маріуполя , згадані держави досі ведуть з росією справи по принципу business as usual. Хіба окрім деяких сфер, де вони можуть наразитися на санкції».
Тож прямо зараз перезапустити ООН чи її реформувати – абсолютно не реально, це утопія.
«По-перше, цього не допустить росія, яку все влаштовує. По-друге, немає жодної ініціативи, покладеної на папір хоча би у вигляді Концепції, не говорячи вже про Стратегію чи план дій, яку би підтримали приймеш 20-25 % держав у кількісному або економічному вимірі. По-третє, не склалися належні геополітичні умови», - перелічує пан Трюхан.
Коли ООН створювалася, у світі існувала потужна антигітлерівська коаліція, яка грала «першу скрипку» у всіх міжнародних справах. По аналогії за це могла би взятися антипутінська коаліція, іншими словами – «Раймштайн». Але вона ще надто малочисельна для такої задачі, всього 50 держав. І вирішують ініціатори її створення, в першу чергу США, інші, більш пріоритетні завдання.
«На мою думку, питання про перезаснування ООН або принаймні про її докорінну реформу постане або у разі воєнної поразки росії і зміни там політичного режиму на більш ліберальний, або ж це стане вимогою часу у разі великих катаклізмів, від яких людство насправді перебуває у напівкроці. Якби не заспокоювали публіку пацифісти та поціновувачі «талантів» путіна, підстав сумніватися у його готовності натиснути на умовну червону кнопку, при першій ліпшій нагоді, немає. Наслідки ймовірної ядерної війни можуть виявитися наскільки жахливими, що залишкам людства доведеться думати про виживання і ліквідацію наслідків безумства нинішніх безвідповідальних лідерів. А це буде можливим лише спільними зусиллями. Відтак заснування ефективної універсальної міжнародної організації стане вимогою часу», - наголошує Вадим Трюхан.
Частково поділяє думку колеги дипломат, ексспівробітник ООН, керівник Секретаріату Ради Безпеки ООН у 2012-2016 рр. Олександр Мацука: «Мова про реформування ООН, зокрема Радбезу, почалася задовго до початку російської агресії в Україні. Просто зараз це стало наскільки очевидним… Так, усі бачать, що рф ігнорує будь-які рішення Радбезу, які їй не подобаються, усі бачать, як вона блокує все, що може блокувати».
Всі розуміють, що з цим потрібно щось робити. Але потрібно рішення Радбезу, яке рф тут же заблокує.
«Або це має бути рішення більшості членів ООН. Але, знов таки, якщо міжнародна спільнота прийме рішення про, наприклад, відміну права вето, то це битиме не тільки рф, це вдарить й по інших членам Радбезу. Навряд чи вони захочуть втратити такий серйозний важіль у своїх руках», - каже дипломат.
Так, ООН слабка, але для багатьох країн це своєрідний міжнародний клуб, це єдина організація у світі, яка об'єднує абсолютну більшість сучасних держав. І майданчик ООН сьогодні — це трибуна для представлення власних інтересів та спроб якось з'єднати ці інтереси з іншими державами.
«Тобто багато держав буде проти ліквідації ООН, бо якусь мінімальну роль у плані координації, міжнародного спілкування ця організація усе ж виконує», - наголошує пан Мацука.
Отже, виходить, що нічого зробити неможливо, ніхто не збирається нічого змінювати? Не зовсім…
Постійні члени Радбезу тепер пояснюватимуть застосування права вето
«Західні члени Радбезу у принципі готові розглядати питання якщо не відміни, то хоча б обмеження застосування права вето в Радбезі. Про таку готовність нам каже нещодавня резолюція, яку 26 квітня ц.р. проголосувала Генасамблея ООН. Мета – надати Генасамблеї мандат на проведення дебатів, у випадку коли один із постійних членів Ради Безпеки використає право вето та заблокує рішення Радбезу. Тобто держава, яка використала вето, має пояснити Генасамблеї, чому вона це зробила», - нагадує Олександр Мацука.
Автором документа виступив Ліхтенштейн, а свій підпис співавторства під резолюцією поставило більше 80 країн-членів ООН. Рішення було прийнято консенсусом.
«Це перший крок у напрямку реформування ООН, контролю за використанням права вето постійними членами Ради Безпеки, а також посиленням впливу Генеральної Асамблеї. За оцінками дипломатів, він допоможе в майбутньому забезпечити відповідальність за використання права вето, яким зловживає, зокрема росія, - розповідає ексспівробітник ООН. - Але що з цього приводу думаю особисто я? А те, що у випадку з рф ця резолюція не працюватиме, тому що рф постійно називає біле – чорним. Та й узагалі – що вона, бачте, ніколи ні на кого не нападала і що з Україною не воює, а проводить «спецоперацію», на яку змушена була піти через те, що їй загрожував увесь світ. Тобто рф не перестане плювати міжнародній спільноті у вічі, при цьому говорячи, що це «божа роса».
А тому треба шукати інші способи, як врятувати ООН від рф.
«Ще раз: реформа Радбезу за будь-яких умов забере багато часу. Але певна тенденція вже прослідковується», - наголошує пан Мацука.
Наприклад, каже він, право вето можна подолати резолюцією Генеральної асамблеї United for Peace, «Об’єднані заради миру», за тим самим принципом, як вето президента може подолати парламент.
Це резолюція вперше була застосована у 1950-х роках, під час Корейської війни. В чому її суть? Вона стверджує, що у випадку, коли Рада Безпеки, через відсутність одностайності між її п'ятьма постійними членами, не може вирішити питання, необхідне для підтримки міжнародного миру і безпеки, то це питання виноситься на Генасамблею, де приймається 2/3 голосів.
«Коли в 2014 році українська делегація говорила про резолюцію United for Peace, то всі тоді казали, що це не можливо, що це ніколи не пройде, забракне голосів, а тому – навіть і не думайте. Але в лютому ц.р. світ змінився» - стверджує він.
2 березня 2022 року резолюцію United for Peace, в якій йдеться про те, що від росії вимагають негайно припинити війну в Україні та вивести всі свої війська з території України, на Генасамблеї схвалили 141 голосом. Це більше двох третин.
«Генасамблея ООН засудила агресію рф. Але рф це ігнорує», - акцентує Олександр Мацука.
Це дійсно так. Проте не варто недооцінювати важливість резолюцій ГА, в яких чітко кваліфікується, що росія є агресором і здійснила окупацію певних українських територій, адже ці резолюції – підстава для позовів України до Міжнародного суду ООН, Міжнародного кримінального суду тощо.
Чи можна ще щось зробити з рф у межах нинішньої ООН, зокрема, з її членством і правом вето в Радбезі? За словами експертів, існує як мінімум три варіанти.
Варіант №1. Добитися позбавлення рф права голосу в Радбезі ООН як держави-агресорки
«Така процедура неодноразово застосовувалася, згідно зі статтею 27(3) Статуту ООН. Хоча востаннє - доволі давно, понад 60 років. Проте цю норму ніхто не відміняв», - каже Вадим Трюхан.
На цю статтю також посилається аналітикиня Центру «Нова Європа» Маріанна Фахурдінова: «У статуті є певні лазівки. Один зі шляхів, найбільш реалістичний, це просто заморожування права росії голосувати в Раді безпеки щодо питань, пов’язаних з війною в Україні. Статут ООН містить чудову статтю 27(3), яка говорить про те, що постійні члени Радбезу повинні утримуватися від голосування щодо питань, пов’язаних з участю цієї держави в певному конфлікті. Це означає, що сьогодні рф має утримуватись від голосування у питаннях війни в Україні».
За її словами, українські можновладці, зокрема і представники при ООН, і свого часу міністр закордонних справ Павло Клімкін, говорили про те, що справді можна використати інструмент саме цієї статті для заморожування голосування і права вето росії у Раді безпеки. Чому раніше Україна не вдавалась до практичних дій? А тому, що тривалий час нам було важко довести, що росія є стороною спору з Україною.
«З одного боку, нам як громадянам очевидно, що росія здійснила агресію. Але, з другого боку, необхідно довести юридично, що рф є стороною спору. Якщо з 2014 року довести це було складно, то сьогодні ― простіше. Адже, зокрема, резолюція Генасамблеї 2022 року, яка була ухвалена на початку повномасштабного вторгнення, містить чітке формулювання, що рф здійснила агресію проти України й обидві країни є сторонами конфлікту. В офіційному документі є офіційно закріплені назви», - каже пані Фахурдінова.
З іншого боку, ми можемо говорити, що спір існує, тому що Україна вже подала до міжнародного суду ООН два позови проти росії у 2017 і 2022 роках. І вже у справі 2017 року суд офіційно визнав, що спір існує.
«Отже, на юридичному рівні можна використовувати статтю 27(3), щоб усунути росію від голосування», - додала аналітик Центру «Нова Європа».
Ще один варіант – звернутися до Міжнародного суду ООН з проханням, аби він виніс консультативний висновок щодо того, чи є росія стороною конфлікту, чи є вона стороною спору і чи діє тут стаття 27(3). Теоретично, українська сторона могла б зробити це раніше, але цей процес не було розпочато. Можливо, через те, що аби звернутися до міжнародного суду, потрібна резолюція Генасамблеї, підтримана хоча б двома третинами членів.
«Сьогодні, коли Україну підтримали понад 140 країн-членів ООН своїм голосуванням, ми могли б розраховувати на те, що велика кількість членів підтримають прохання про консультативний висновок суду», - переконує Маріанна Фахурдінова.
Варіант №2. Реалізувати ініціативу, яку висунув Постпред України при ООН щодо незаконності перебування росії в статусі постійного члена РБ ООН, як нібито єдиної правонаступниці СРСР
«Виключення рф з Радбезу є для нас пріоритетним питанням і було б великою перемогою. Такий сценарій можливий, але він є більш фантастичним, ніж позбавлення рф права голосу. Є шлях виключення росії з Радбезу, про це зараз постійно говорить українська сторона. Зокрема Сергій Кислиця наголошував, що росія не є членом Ради безпеки, адже постійним членом є Радянський Союз. Головна ідея тут ― росія стала правонаступницею СРСР незаконно, тобто не за процедурами ООН», - каже Маріанна Фахурдінова.
Жодного офіційного документа ухвалено не було. Існував просто лист Бориса Єльцина, який інформував Генсека ООН про те, що росія буде продовжувати членство в ООН і Раді безпеки за умовної підтримки країн СНД. Тобто ― майте це на увазі та прийміть як даність.
«Через формальну процедуру «перевступу» свого часу проходили Індія, Пакистан, Бангладеш, Чехія і Словаччина, країни колишньої Югославії, Руанда, Бурунді тощо», - доповнює Олександр Мацука.
А росія стала членом ООН і постійним членом РБ в обхід встановлених юридичних процедур і рішень Організації та єдиною державою, яка не підписала Статут ООН і не ратифікувала його.
«Відтак легітимність її місця в РБ і членства ООН вкрай сумнівні. По суті, москва вдало використала страхи, найперше західних країн, щодо наслідків розвалу СРСР і безбілетником вскочила в купейний вагон міжнародного потягу, в якому їде й досі», - підкреслює дипломат.
Варіант №3. Поставити через Генасамблею ООН питання щодо зупинення (замороження) членства рф в ООН як держави-агресорки, яка вчиняє воєнні злочини, а також злочин геноциду в Україні
«Такий прецедент був у 1974 році щодо ПАР», - наголошує Вадим Трюхан.
Що про це відомо?
Олександр Мацука нагадує, що перед відкриттям чергової сесії Генеральної Асамблеї (це відбувається щороку у вересні) всі держави-члени ООН подають лист про свої повноваження до генерального комітету Генасамблеї.
«Цей комітет готує свої висновки і представляє їх голові Генасамблеї. Так от, у 1974-му Генасамблея не визнала повноважень Південно-Африканської Республіки. На той час у ПАР був установлений режим апартеїду, який був засуджений Генасамблеєю. І щодо ПАР було ухвалено резолюцію, яка закликала обмежити будь-які контакти з цим режимом», - розповідає він.
Простіше кажучи, у 1974 році Генасамблея не визнала повноважень ПАР на чергову сесію.
«І це рішення Генасамблея продовжувала протягом наступних 20 років – аж до падіння расистського режиму. Тобто ПАР, формально залишаючись членом ООН, була позбавлена можливості так чи інакше брати участь в роботі ООН», - наголошує пан Мацука.
Отже, прецедент існує і його можна повторити щодо рф.
«Шанси на реалізацію такого сценарію з кожним днем ростуть, - стверджує Вадим Трюхан. - Чи реально реалізувати один з трьох перелічених сценаріїв, чи якийсь подібний? Поки що 100% впевненості немає. Проте вже завтра це стане цілком реально, адже росія поступово налаштовує проти себе все більше держав світу».
Варіант №4. Обмежувати діяльність рф в спеціалізованих інституціях ООН та інших міжнародних організаціях, які афілійовані з нею
«Дивіться, росію виключили з Дунайської комісії. Хай це і технічна організація, але це ж престиж. Я веду до того, що в України є всі підстави говорити про, наприклад, обмеження або виключення рф з Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО), адже рф вкрала купу літаків у компаній, які надали їй ці судна в лізинг», - каже Олександр Мацука.
Також Україна може ставити питання до Міжнародної морської організації (ІМО), адже рф блокує українські порти, вона замінувала половину Чорного моря, вона – порушує правила і безпеку судноплавства.
«А ще – до Міжнародної агенції з атомної енергії (МАГЕТЕ) через захоплення рф Запорізької АЕС, а також через те, що вона робила з Чорнобильською АЕС», - додав дипломат.
Тобто приводів для того, щоб так чи інакше обмежувати агресорку в її міжнародних можливостях в України є достатньо.
«Маємо лупати цю скалу, «бо нам призначено скалу розбити», як писав класик», - резюмував Олександр Мацука.
Між військовим фронтом і фронтом дипломатичним на сьогодні стоїть знак «рівності». І там, і там рф наступає. Але попри це – і там, і там Україна має численні успіхи.
Переможемо!
Мирослав Ліскович. Київ
