«Краще потоп, ніж москалі»: Чому село, яке захистило Київ, вийшло на протест
Мешканці села Демидів, яке було підтоплено під час боїв за столицю у лютому-березні 2022 року, за місяць мають забути про свою біду. Принаймні так пообіцяла місцева влада – що орієнтовно до 1 серпня буде відновлено, зокрема, пошкоджений шлюз на дамбі, де річка Ірпінь впадає в Київське водосховище.
Нагадаємо докладніше про цю історію.
Вода захищає, вода затоплює…
Хто з нас до війни ставився до річок інакше, як до красивих краєвидів, води для поливу і приємного відпочинку – на пляжі, з вудкою, за веслами? Війна, яка прийшла у ХХІ столітті нагадала, що перш за все, водний рубіж – це надійний захист. А річка Ірпінь – взагалі унікальна в цьому розумінні.
– За часів стародавньої Русі річка Ірпінь захищала Київ з півночі та північного заходу від набігів половців і печенігів. Її заплава – це широка болотиста долина, через яку не могла пройти ворожа кіннота, – розповідає відомий природозахисник, директор громадської організації «Київський еколого-культурний центр» Володимир Борейко.
У липні 1941-го року тут застрягла танкова дивізія німців, яка просувалася від Житомира на Київ. А у березні 2022-го річка знову зупинила ворога. Наші військові підірвали мости через Ірпінь і захисну дамбу в селищі Козаровичі неподалік Демидова, завдяки чому рашистська техніка опинилися перед залитою водою заплавою Ірпеня.
Коли частина гідроспоруди була зруйнована, через відкритий водозлив вода з Київського моря дісталася Демидова, заливши городи та хати – близько 50 приватних садиб, за підрахунками місцевої влади. Через те, що Демидів знаходиться трохи нижче Казаровичів по течії Дніпра, залило саме його угіддя.
«Та краще потоп, ніж москалі!» – спочатку віджартовувались мешканці селища. Втім, ворога з тих місць вибили геть, а ось пошкодження на дамбі залишилися. І жаби на городах – замість буряків та картоплі. Коли ж буде відновлено водозлив та міст?
27 червня мешканці Демидова, щоб привернути увагу до своєї проблеми, вийшли на протест, блокувавши дорогу на Київ і виклали ролик з цієї акції на фейсбуці в групі с. Демидів (Демидівський старостинський округ) Інформація про акцію потрапила в пресу.
«Ми розуміємо, що зараз воєнний стан, і не дуже правильно мітингувати, але нас ніхто не чує. Ми зверталися до місцевої влади. До нас приїжджав ще Кулеба, голова Київської облдержадміністрації. Усі багато обіцяють, але на цьому все закінчується. Можливо, вони і не можуть вирішити проблему самотужки, тому ми вирішили звернути на себе увагу», – розповіла одна з учасниць мітингу.
Влада обіцяє допомогти і при тому – швидко
Того ж дня голова Київської ОВА Олексій Кулеба пообіцяв, що пошкоджений водозлив насосної станції біля Демидова буде відновлено і швидко.
«Відразу після деокупації Київщини ми долучили фахівців, щоб у найкоротший термін знайти проектне рішення для його відновлення», – заспокоїв пристрасті очільник Київської ОВА.
За його словами, паралельно проводилися роботи з відкачки води із садиб мешканців села. Рівень води в заплаві річки Ірпінь вдалося знизити. Також на цей час встановлюються додаткові помпи. Воду із заплави скидають у Київське водосховище через резервний шлюз. Балансоутримувач споруди проводить перевірки стану дамби.
Підготовчі роботи заплановані з 1 по 10 липня. А приблизний термін закінчення робіт – 1 серпня цього року.
«Просимо з розумінням поставитися до ситуації, що виникла внаслідок бойових дій. Вона контрольована і найближчим часом буде вирішена», – ще раз запевнив Олексій Кулеба.
Інше питання: чи не довго ті фахівці вирішували, що робити? Пройшло вже два з половиною місяці, як ЗСУ звільнили Київщину.
В чому особливість дамби в Козаровичах, і наскільки складно усунути її пошкодження? Про це ми запитали гідротехніка, кандидата технічних наук, провідного наукового співробітника Інституту гідромеханіки НАН України Бориса Островерха.
Доля річок подібних Ірпеню, які впадають у Дніпро, як виявляється, не унікальна в Україні
– Ця дамба побудована в гирлі річки Ірпінь, де вона впадала у Дніпро, коли в середині 60-х створювалося Київське водосховище. І це гирло Ірпеня лежить нижче рівня Київського моря, тож довелося збудувати насосну станцію, яка підіймає воду Ірпеня на 5-6 метрів угору. Площа водозбору Ірпеня досить невелика, тож і дебет річки відносно незначний і воду можна накопичувати певний час перед дамбою. А коли там накопичується відповідний рівень, воду піднімають насосами по трубах – і скидають у Київське море-водосховище. Найбільше води, зрозуміло, збирається під час повені, або після сильних дощів – тоді насоси вимушені працювати цілодобово. Але буває це так вже й часто – скажімо, повінь триває днів сім на рік. До речі, це досить поширена практика на Дніпровському каскаді. Наприклад, на Канівському водосховищі теж побудовані подібні дамби – «перекачують» до водосховища річку Козинку та Павлівку (насправді, це рукави Дніпра), природній рівень яких теж нижче рівня штучного моря.
Як можна побачити на фото в пресі та в соцмережах, на дамбі в Козаровичах була зруйнована частина мосту, який проходить по дамбі, і один зі водозливів. Всі креслення цієї дамби зберігаються у Дніпровському басейновому управлінні водних ресурсів, тому фахівець вважає, що за бажання відремонтувати дамбу не буде великою проблемою.
А наш попередні підсумок такий: давно популярні чутки про те, що на роботу насосів, які перекидають воду Ірпеня у Київське водосховище, витрачається більше електрики, ніж її виробляє однойменна ГЕС – то все-таки перебільшення. Хоча й потрібне все це було, коли воно проектувалося та будувалося, хіба що безумним комуністам у тогочасному кремлі.
Київське море вже не осушити…
До війни у ці місця (трохи вище по течії Дніпра від Лютезького плацдарму, з якого у листопаді 1943 р. звільняли Київ від нацистів. – Ред) на вихідні часто приїжджали з Києва, зробити селфі на фоні у чомусь унікальної насосної станції та помилуватися краєвидами Київського моря.
Далекі наші предки не випадково оселились саме тут багато тисячоліть тому, пише в книзі «Всі дороги ведуть у Козаровичі» краєзнавець і місцевий мешканець «у сьомому поколінні» Валентин Тимошенко: «Козаровичі вважаються найдревнішим населеним пунктом Київського Полісся. Бо ж жити на унікальних землях двох заплав, Дніпровської й Ірпінської (місце їх стикування географи назвали Козаровицькою заплавою), – це все одно, що жити в раю».
І так би й дотепер було, якби якомусь «розумнику» не спало надумку створити Київське море, бідкається краєзнавець.
Щоб створити Київське море, свого часу було затоплено 92 тисячі га землі, більше 50-ти населених пунктів. Хтось примудрявся власноруч розбирати свої будинки і зводити їх на нових місцях. Такі старовинні уже будинки є і в Демидові. А один з таких – нині ветеринарна клініка – за інформацією автора досі служить людям в Білогородці Києво-Святошинського району, а це кілометрів 30 від Київського моря.
Будинки тих, хто протестував, просто рівняли з землею бульдозерами. Тоді водою були затоплені церкви, кладовища. Гектари сільськогосподарських угідь. Ходив навіть сумний жарт, що якби тією соломою, яка могла б вирости на затоплених землях, палити грубки, можна було б обійтися й без київської ГРЕС.
– Затоплені села, пам’ятки історії – це справжній біль. Коли мої однокашники будували гідростанцію в Єгипті, в Асуані, там пам’ятки історії, які підпадали під затоплення, вирізали зі скельних масивів і переносили в інші місця. А що у нас за радянського союзу робили, щоб все це зберегти? – ставить риторичне запитання Борис Островерх.
З іншого боку, Київське море, коли стався Чорнобиль, зіграло роль своєрідного буфера між Прип’яттю та Дніпром, продовжує гідротехнік.
– Наш інститут тоді працював над встановленням дамб на Прип’яті, які мали утримувати ті радіоактивні води. Якби вони відразу потрапляли у Дніпро, все це потекло б прямісінько у Чорне море. А так ці заражені викидами води опинилися у Київському морі, яке гасило швидкість течії, і вся радіація потихеньку опускалася на дно. Тобто, якщо хтось мріє позбутися «моря» – це, на жаль, уже неможливо: радіоактивний мул опиниться не на дні, а на поверхні землі – висохне, й все це полетить на Київ і далі за вітром…
Роботи вже розпочалися
Ми зв’язалися з Володимиром Підкурганним, головою Димерської територіальної громади, щоб дізнатися, чи розпочалося вже в Демидові обіцяне відновлення.
– Зараз тривають роботи, щоб перекрити рух води у бік житлового масиву, – майже по військовому стисло відповів голова ОТГ. – Звідти ж відкачується вода електропомпами. Питною, чистою водою люди також забезпечені.
Треба розуміти, що це ж не рядова ситуація, продовжив пан Володимир. – Тут потрібен комплекс зусиль – працює і район, і військова обласна адміністрація, і рада допомагає, чим може. Ми розуміємо, як важко людям і як їм болить – адже підтоплені будинки. Але бойові дії ще не завершені, і треба мати ще трохи терпіння.
Укрінформ обіцяє, що ще повернеться до цієї важливої – історичної та соціальної – теми, будемо відстежувати подальшу ситуацію в Демидові та Козаровичах.
Лариса Гаврилова, Київ
