Три найбільші пастки відновлення України

Україна хоче бути "власником" проєктів відбудови - простою мовою, в основі цих проєктів має бути український інтерес, візія та стратегія, український менеджмент. Але в очах Заходу це часто виглядає як "дайте грошей і нічого не питайте". Натомість Захід хоче максимальної прозорості, що в українських очах виглядає як "грошей не дамо, бо знаємо вашу корупцію, а будемо всі рішення ухвалювати самі" -- підхід, очевидно неприйнятний для України. Ці дві крайнощі породжують "діалог між автопілотом та автовідповідачем" (між українською владою та західними партнерами).

Коли проблема нерозв'язна, додають ще один вимір (dimension), щоб розв'язок з'явився. Ця розтяжка має перетворитися на трикутник - третьою точкою, яка уможливлює взаєморозуміння, має стати громадянське суспільство (в широкому сенсі: громадські організації, волонтери, місцеві лідери, бізнес-спільноти, thank tanks тощо).

Друга пастка - співвідношення між відбудовою, євроінтеграцію та модернізацією, які мають відбуватися одночасно, але суперечать одне одному. Будь-які два з трьох разом можливі, але без третього. Щось із трьох треба принести в жертву, але нічим пожертвувати не можна.

Ця проблема також розв'язується виходом у додатковий вимір, для чого потрібен ще один суб'єкт.

Третя пастка - пастка виконання. Гроші можуть надійти лише в рамках фінансування проєктів, але хто їх готуватиме? Нам потрібно запакувати тисячі проєктів, нам потрібні десятки тисяч проєктних менеджерів, передусім на місцевому рівні. Звідки їх взяти? Держава просто не має таких ресурсів. Без можливості проєктного управління не буде проєктного фінансування.

І цього разу також громадянське суспільство (у широкому сенсі) здатне забезпечити розв'язання проблеми.

Отже, маємо три головні пастки, і в усіх трьох випадках розв'язок той самий - громадянське суспільство. На Заході звикли називати громадянське суспільство "watchdog" - сторожовий пес, що не дає вкрасти чи порушувати. Але в нашому випадку це "sledge dog" - тягловий пес, який робить основну роботу.

Валерій Пекар

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства