Мис «Доброї волі», або Як росіяни драпали зі Зміїного
Острів Зміїний, площею лише 0,2 квадратних кілометрів, – один із ключових символів незламності України у повномасштабній війні проти росії. Він має важливе значення для контролю над північно-західною частиною Чорного моря. Саме там крейсер «Москва» після обстрілів запропонував місцевому гарнізону прикордонників здатися, а у відповідь почув слова, які стали гаслом війни: «Русский военный корабль, иди на…». Ця фраза стала знаменитою на весь світ, з'явилася на білбордах та на одязі, на вказівниках, рекламних банерах, на стінах, у мобільних додатках, в обмінниках валют замість знаку рубля, на аватарках та у сотнях мемів. Відповідь прикордонника російському кораблю навіть цитували світові ЗМІ, як от Reuters, The Guardian, ВВС, Der Spiegel тощо. 13 квітня «Укрпошта» випустила присвячену цій події марку, а на наступний день… українське військо відправило на дно той самий крейсер «Москва» неподалік від Зміїного.
А тепер росіян не залишилося і на самому острові.
30 червня, не витримавши вогню артилерійських, ракетних та авіаційних ударів українських військових, окупанти евакуювали залишки свого гарнізону зі Зміїного швидкісними катерами, назвавши свою втечу «жестом доброї волі».
Нині острів офіційно повернувся під юрисдикцію України.
Чому ворог так відчайдушно намагався там закріпитися?
Про те, що захоплення росіянами Зміїного – дурна затія і до добра не доведе, Укрінформ говорив з капітаном I рангу в запасі, керівником військових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Павлом Лакійчуком ще на початку березня, коли тільки-но вони висадилися на острів, і ще «Москва» не планувала піти на корм бичкам.
Так воно і вийшло...
«Нащо вони це зробили? Щоб зрозуміти – треба повернутися до 2014 року, коли окупанти разом з Кримом «прихопили» інфраструктуру «Чорноморнафтогазу» в північно-західній частині Чорного моря. Тоді вони висадили на платформах і блок-кондукторах морських піхотинців і спецназівців. Можливо, спочатку росіяни й планували тільки забезпечувати окупований півострів краденим газом. Але згодом зрозуміли, що використовувати їх значно ефективніше у військових цілях», – каже пан Лакійчук.
На об'єктах окупанти розмістили радіолокаційні і гідроакустичні станції, засоби радіоелектронної розвідки – таким чином перетворили їх на суцільну систему спостереження Чорноморського флоту за повітряною, надводною і підводною обстановкою в нашому секторі моря.
«І от скажіть, що рашисти не готувалися до війни з Україною на морі. До цього ланцюжку не хватало тільки жирної крапки на крайньому заході – на стику румунських і українських тервод, на вході до гирла Дунаю – острова Зміїний. Саме з цієї причини Зміїний став одним з перших об'єктів нападу в перші дні агресії», – розповідає військовий експерт.
Після ефектного потоплення флагмана чф рф крейсера «Москва», росіяни вирішили перекласти функції протиповітряної оборони угруповання своїх кораблів, що піратствували в цьому районі, на гарнізон Зміїного.
«І навезли туди ще кучу потрібного і непотрібного барахла – зенітні ракетні комплекси «Тор-М2», ракетно-гарматні «Панцирь-С1» і навіть «Гради». З цього моменту ефект від зачистки Зміїного перевищив потребу в економії боєзапасу, потрібного на це, – наголошує Павло Лакійчук. – В останній декаді червня ЗСУ провели комплексну операцію з руйнування системи спостереження противника в північно-західній частині Чорного моря. Ліквідація орків на Зміїному стала ключовим елементом операції».
Одночасно задиміли «з невідомих причин» «вишки Бойка».
«Кац@апи драпали з них – аж ласти завертались... Операція з позбавлення ворога «очей і вух» на нашому напрямку завершилася успіхом. Крім того, на Зміїному було знищено щонайменше чотири «Панцирі», «Град», радар та інше радіоелектронне обладнання спостереження, – перераховує керівник військових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ». – Україна продемонструвала досяжність для вогневого впливу об'єктів в цій частині моря, відігнала рашистські кораблі подалі від нашого узбережжя до берегів Криму».
Але це ще не перемога на морі, це тільки перший крок до неї.
«Стратегічне розташування острова спочатку вважалося вигідним для росії, оскільки після його захоплення російська зона контролю над комунікаціями була розширена, зокрема, для підтримання блокади Одеси», – доповнює історик, військовий експерт Михайло Жирохов.
Чисто теоретично острів Зміїний міг би допомогти російському флоту в десантній операції на Одещині як передова база матеріально-технічного забезпечення.
«Однак, оскільки Чорноморський флот має досить обмежені десантні можливості і враховуючи складну берегову структуру Одеси та відстань до Севастополя, десантна операція була б досить ризикованою для росії. Фактично ще на етапі висадки російський флот зазнав би величезних втрат, – розповідає експерт. – Десанту, який міг би бути висаджений на острів, довелося б битися в умовах вкрай обмежених можливостей для отримання підкріплення. Так, час переміщення конвою до Севастополя й повернення в район десанту тривав би більше доби. Однак острів Зміїний розташований ближче до Одеси і міг скоротити цей період вдвічі».
До того ж острів – в ідеальній позиції для підтримки російської блокади судноплавних шляхів до Одеського та інших українських портів.
«Тут можливо було розмістити патрульні катери, які патрулювали б поблизу зони блокування, та забезпечити їх матеріально-технічну підтримку. А ще – Зміїний розташований в безпосередній близькості до Румунії, країни-члена НАТО», – підкреслив Михайло Жирохов.
Беручи до уваги вище сказане…
Чому ж тоді росіяни втекли з острова і чи втекли остаточно?
«У міру того, як ми стали отримувати більше далекобійної і високоточної зброї, ступінь «суїцидальності» розміщеного там контингенту рф лише зростала в геометричній прогресії. І, як би їм того не хотілося, адже острів у їхніх планах щодо окупації Одеської області та контролю Північно-Західної частини Чорного моря відігравав ключову роль, вони змушені були з нього втекти», – каже військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко.
Очевидно, продовжує він, що найближчим часом російські окупанти не повернуться на острів, а навіть, якщо й зроблять таку спробу…
«Особисто у мене така спроба викличе гострий дисонанс. Адже фактично з самого початку було зрозуміло, що будь-який підрозділ, який там буде розміщено – по суті приречений, оскільки острів знаходиться в зоні вогневого ураження ЗСУ. Щоб це зрозуміти, росіянам знадобилося більше чотирьох місяців», – додав військовий експерт.
Чи зарубали росіяни це на носі? Покаже час.
«Можливо, їм подобається серіал «Чорнобаївка»? Тож 100% гарантії не даю», – іронізує Павло Лакійчук.
«Чому росіяни «пішли» зі Зміїного? А тому, що підтримувати там гарнізон стало неможливо після того, як у ВМСУ з’явилися «Гарпуни», дальнобійна артилерія. Вони зрозуміли, що нести кожного дня втрати, і не лише в особовому складі, але й в техніці (а техніку рф цінує набагато більше, ніж життя своїх військових – Ред.) недоцільно, навіть не дивлячись на стратегічну цінність острова. Чи можуть вони повернутися? Не виключаю такої дурості з їхнього боку, – зазначив Михайло Жирохов. – Але те, що вони залишили цей острів – означає відмову від операції з висадки десанту на Одещину. Цього найближчим часом точно не відбудеться».
А ми зможемо використати Зміїний з військовою метою?
На думку Михайла Жирохова, чисто технічно взяти під контроль острів – абсолютно реально. Але практично – Україна опиниться в тому самому становищі, що й росія до цього. Тобто ворог не дозволить нам розмістити війська на острові, завдаючи ракетних ударів із великої відстані.
«Я впевнений у тому, що просто так росіяни нам зайняти острів не дадуть. У них є ракети, можливості флоту. Зрештою, наш гарнізон потрібно буде якось сполучати. Як? Або морем, або повітрям. Не думаю, що командування готове щоразу жертвувати гелікоптерами Мі-8 або плавзасобами для цього, – стверджує військовий експерт. – Тож Україна поки що не має можливості використати Зміїний з військовою метою. Підняти український прапор і залишити острів порожнім наразі виглядає єдиним правильним рішенням».
«Зміїний ніколи не використовувався Україною у військових цілях. Адже потреби в цьому не було. Острів символізував собою межу нашого територіального моря, кордон з Румунією. На ньому розташовувалася прикордонна застава. І після війни прикордонники знову туди повернуться. Чи є потреба розміщувати на острові якісь засоби зараз у ЗСУ? Не думаю», – каже Павло Лакійчук.
Наші засоби ураження, за його словами, перекривають цей сектор моря з берега: «Там вони мають простір для маневру, надійну логістику, резерви. А острів – легка ціль, доведено москалями».
Таку ж думку висловив Олександр Коваленко: «Підрозділи ЗСУ постійно будуть під вогнем російської авіації та військових кораблів. Тому питання про використання острова доцільніше піднімати вже після завершення війни».
Між тим, цікавимося в експертів, чи видніється після Зміїного на горизонті обережний перелом у війні на нашу користь? А також – чи можна сказати, що ознаки цього перелому уже видно по використанню артилерії, зокрема української, калібру 155 мм?
«По-перше, я б не поспішав говорити про якийсь перелом. По-друге, щодо гаубиць 155-мм і так далі – так, вони дають свій результат. Ми це бачимо по ураженню ворожих складів боєприпасів, пунктів управління та техніки. Але, знов таки, із переламом не варто поспішати, – каже Михайло Жирохов. – Лінія фронту – понад 2 тисячі кілометрів. А 5-10 штук РСЗВ Himars і 100 гаубиць 155-калібру, ну, на якомусь локальному відрізку вони можуть, звісно, дати перевагу, але в цілому…»
Якісь точкові неприємності для росіян ми створюємо, є успіхи на окремих ділянках фронту, але чогось грандіозного, як от перехід у контрнаступ – цього немає, принаймні поки що.
«Масштабна, комбінована операція ЗСУ в північно-західній частині Чорного моря свідчить, що ми нарощуємо протикорабельний потенціал, – стверджує Павло Лакійчук. – Ворог тут фактично втратив домінування в морі. А це серйозна заявка на Перемогу. Ще не перемога, але великий крок до неї».
Експерт переконаний, що ВМСУ у взаємодії з іншими родами сил продовжать перехоплювати ініціативу у противника по мірі надходження берегових протикорабельних ракетних комплексів від наших партнерів.
«А в перспективі у нас можуть з'явитись ракетні катери (ніхто минулі домовленості, наприклад, з британцями, не скасовував. – Ред.) – і тоді оркам в морі стане зовсім жарко. Хай ласти чистять і когті точать», – наголосив пан Лакійчук.
По арті 155-калібру слід звернути більше уваги на південь і схід: «САУ CAESAR і PzH 2000 дають унікальну можливість уражати логістичні об’єкти в глибокому тилу противника. А М777 насичують нашу оборону, вже компенсують перевагу ворога у важкій артилерії. Це ж стосується берегової оборони».
«Можна говорити про те, що ми поступово, неспішно, але ламаємо російських окупантів за низкою напрямків. Багато хто розганяє «зраду», дивлячись на події, що відбуваються на донбаському плацдармі, не розуміючи, що дана локація виконує свою роль, гальмучи російський наступ», – доповнює Олександр Коваленко.
Донбаський плацдарм – це болото, в якому загрузла найбільша група російських окупаційних підрозділів, тоді як на інших напрямах…
«На інших напрямках ЗСУ контрнаступають і звільняють свою землю. Острів Зміїний – один із таких епізодів, яких з кожним днем стає все більше в Херсонській області, Запорізькій області і навіть Донецькій», – підкреслив він.
Щодо високоточної і далекобійна зброї, здебільшого західних зразків калібром 155-мм, то вона, за словами Коваленка, відіграє важливу роль у наданні постійного тиску на позиції противника та його об'єкти в глибокому тилу: «Завдяки саме високоточності та далекобійності даної артилерії ми поступово, але впевнено досягаємо переваги над російськими окупантами, які користуються досі кількісною перевагою, але не якісною».
Але цей дисбаланс з часом буде змінено і саме на нашу користь. Причому як якісно, так і кількісно.
До слова, 5 червня прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон повідомив про рішення надати новий пакет військової допомоги Україні – 10 самохідних артилерійських установок не названого типу та дрони-камікадзе, тип і кількість яких також не розкриваються. Втім, мілітарне видання Defense Express припускає, що у випадку із САУ може йтися про AS90 калібру 155 мм. А ще, як варіант, САУ M109, що були викуплені Лондоном в бельгійської приватної компанії в середині червня 2022 року. Міністр оборони Бен Уоллес прямо говорив, що Британія придбала ці САУ, щоб відремонтувати і потім передати ЗСУ.
В будь-якому разі – дякуємо нашим британським друзям! Переможемо!
Мирослав Ліскович. Київ
