Британський стиль для росії триватиме: дайджест пропаганди рф за 7 липня
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи російської пропаганди за 7 липня.
- Україна перемогла в інформаційній війні
- Як малюватимуть цифри «референдумів»
- Мільярди на пропагандистській вітер
- У Лондоні щодо Москви нічого не зміниться
Україна перемогла в інформаційній війні
Інформаційну війну в Росії Україна виграла вже 24 лютого, коли окупанти зрозуміли, що попри запевнення у протилежному ніхто їх в Україні з хлібом-сіллю не зустрічає. Тобто уся багаторічна підготовча робота пропагандистів на тему «чекайте армію-визволительку» пішла нанівець.
До хлібу-солі додався перець поразки під Києвом, що стало холодним душем на гарячі голови російських інформаційних злочинців на кшталт Сладкова, Пегова та інших.
Через подальші успіхи українського спротиву Росія зазнала колосальних втрат, і усілякими способами зараз намагається їх надолужити: як матеріально, так і морально.
Тепер – «померти за Росію» знову стало священним обов’язком, починаючи вже навіть зі шкільної парти. Саме тому і з’явився наратив «довершимо справу дідів у Великій Вітчизняній війні з нацизмом».
НАСПРАВДІ, як на цю війну «хочуть» потрапити росіяни, відомо вже давно. А ось як від неї допомагають «відкосити» офіційно стало відомо 7 липня, коли проти військового комісара окупованого Криму Лимаря порушили кримінальну справу про хабарництво.
Ця новина як найкраще свідчить про марність усіх потуг стимулювати загальноросійське піднесення з нагоди «визволення України». І це, зауважимо, – відбулось в Криму – фактично на передовій, де за задумом верховного пропагандистського командування, мали б вже стояти черги з бажаючих захистити себе від повернення «нацистів».
Що вже казати про глибинну Росію, де війна з Україною сприймається у вигляді телешоу. Яке, щоправда, все частіше переривається регулярними похоронами тих, кому не пощастило повернутись з України. Вже навіть у буддійській Бурятії, яка разом із ісламським Дагестаном є основним постачальником «гарматного м’яса», починають відмовлятись від «почесного обов’язку загинути за православний русский мир» і вимагають повернути чоловіків додому.
Саме звідси безкінечні оголошення вже навіть через офіційну біржу праці про набори у військові частини.
Саме звідси створення регіональних російських «нацбатів».
Саме звідси змагання між ПВК «Вагнер» та МО РФ за чергових найманців.
Саме звідси секвестр російського бюджету, через який силовикам будуть проіндексовані зарплати на шалені суми.
Саме звідси і наш прогноз щодо пропозицій російським в’язням воювати на Донбасі, який вже став реальністю. Ув’язненим колоній в обмін на 200 тисяч рублів і амністію пропонують вступати у штрафбати.
Як малюватимуть цифри «референдумів»
7 липня Путін дорікнув Росії, що вона «живе звичайним, мирним життям, а хлопці пашуть там під кулями. Потрібна загальнонаціональна підтримка збройних сил. Надзвичайно важливо, щоб наші воїни відчували її». Тобто диктатор таки визнав, що загальнонаціональної підтримки якось не видно.
А як же соціологія з її захмарними цифрами підтримки його особисто і «спецоперації» зокрема? Тим самим фактично Путін визнав, що в Росії дійсно не «соціо» і не «логія».
Ось чергове підтвердження. Перше опитування про ставлення до «спецоперації в Україні», яке було вже 25 лютого, показало, що війну підтримують 64% молодих росіян.
НАСПРАВДІ, з’ясувалось, що 55% респондентів у віці 18–24 років та 45% респондентів у віці 25–34 років тоді виступили проти війни. І це не потрапило до ЗМІ, пише «Проект».
До того ж з кожним роком росіянам все страшніше говорити з соціологами на такі теми.
Взагалі орієнтуватися на соціологію в тоталітарній державі – безглуздо. Люди просто бояться казати правду.
Так само і з «референдумами», які планують провести на тимчасово окупованих українських територіях. Цієї весни вже двічі, наприкінці квітня і травня, спеціально для Кремля проводилось опитування в містах і селах Донецької області, щойно захоплених Росією. Людей запитували, як вони ставляться до «спецоперації», особисто Путіна, чи хочуть вони, щоб їхнє місто увійшло до складу Росії чи «ДНР», залишилося у складі України чи стало незалежним? Результати досі ніде не публікувалися, але, як запевняють організатори, більшість казали, що хочуть до Росії.
Зрозуміло, чому так відбувалося: у Волновасі, Мангуші, Нікольському та Безіменному «дослідники» працювали в пунктах тимчасового розміщення біженців. У Маріуполі опитували лише у місці видачі гуманітарної допомоги від «Єдиної Росії».
Отже, коли окупанти будуть надавати результати опитування серед «звільненого населення України» варто знати справжню ціну цієї «підтримки» – вона за страх і за їжу.
І це при тому, що на відповідну роботу для підготовки «хлібу-солі вже 24 лютого» були витрачені шалені кошти.
Мільярди доларів на пропагандиський вітер
На просування свого порядку денного Росія витрачає божевільні (навіть за західними мірками) гроші. Наприклад, $18,3 млн доларів за минулий рік отримала компанія T&R Productions, яка виробляє контент для RT America. Ці цифри оприлюднені в документах на сайті Мін’юсту США.
У докладній звітності зазначено, що більшість коштів виділено на зарплати співробітників – $8 млн, ще $3 млн пішли на послуги підрядників, $2,3 млн – на офіс.
У самій РФ витрати на RT тільки зростають. Згідно з затвердженим федеральним бюджетом, у 2022-2024 роках головний пропагандистський телеканал Росії отримає 82 млрд рублів. Для порівняння: на кисельовський холдинг «Росія сьогодні» виділили лише 9,357 млрд, а на «Перший канал» – 6,269 млрд.
НАСПРАВДІ, незважаючи на величезні витрати на RT America, російська пропаганда в США виявилася геть неефективною. За даними опитування Pew Research, понад 92% американців негативно або вкрай негативно ставляться до Росії.
Жах чергової «депресії», яку пророкують росЗМІ з початку війни в Україні, американців не лякає. Вони схвалюють допомогу Україні, навіть якщо за неї доведеться заплатити зростанням інфляції та високими цінами.
Це з’ясувалось у червневому опитуванні, під час якого 62% респондентів заявили, що готові витримати вищі витрати на енергоресурси. Схожим чином 58% опитаних американців висловилися і щодо зростання інфляції. Про це свідчать результати опитування, проведеного фахівцями Брукінгського інституту.
Американці також виступають за «закриття неба» над Україною. Підтримка цього зросла з 56% у березні до 65% у червні. І це справжня соціологія. Адже автомат біля скроні ніхто не тримає і паспортні дані в обмін на пляшку питної води, як у Маріуполі, не вимагає.
У Лондоні для Москви нічого не зміниться
Про загальну результативність пропагандистських зусиль із формування позитивного ставлення до Росії взагалі і до Путіна зокрема ми вже писали – вона на дні. За підсумками дослідження все того ж Pew Research, проведеного у 18 країнах світу, російський диктатор користується повагою лише у 9% британців.
З цього приводу дуже цікава реакція на відставку з поста прем’єр-міністра Великої Британії Бориса Джонсона. Сумнозвісна боротьба з англосаксами, яку в РФ називають «екзистенційною» (власне, як вже і з Україною), привчила Кремль до того, що гарних британських прем’єр-міністрів не буває. Але вся офіційна Москва буквально із щенячим захопленням сприйняла головну світову новину 7 липня.
НАСПРАВДІ, реакція Медведєва і решти російського «політичного харчового ланцюжка» дуже нагадує реакцію Гітлера на смерть тодішнього президента США Рузвельта у 1945 році.
«Мій фюрер! – вигукнув Геббельс. – Я вітаю вас! Рузвельт помер!»… За словами секретаря Гебельса, фюрер впав в екстаз. Його почуття розділяв і граф Шверін фон Крозіг: «Це зійшов ангел історії! Ми відчуваємо трепет його крил навколо нас. Хіба це не є даром долі, якого ми чекали з таким нетерпінням?!..».
Але ротації у владних кабінетах Лондона не призведуть до появи фракцій «Єдиної Росії» у Консервативній та Лейбористській партіях.
Один із головних кандидатів на місце господаря Даунінґ-стріт, 10 – нинішній міністр оборони Бен Воллес – професійний військовий, який оцінював вторгнення Росії в Україну як «дзеркальне повторення фашизму та тиранії нацистів у Другій світовій війні».
Тому Кремлю не варто радіти «дару долі, якого він чекав з таким нетерпінням». Як, до речі, і українцям посипати голову попелом через свого улюбленого Джонсонюка. Його у самій Великій Британії в останні дні підтримували лише 17% громадян. З відходом Бориса британська підтримка України можливо стане не такою яскравою медійно, але залишатиметься такою самою по-англійськи методичною та непохитною.
Слова Джонсона про те, що «Москва має зазнати невдачі, і має бути видно, що вона зазнала невдачі» обов’язково будуть втілені в життя його наступниками.
Тому британський стиль поводження з Росією пануватиме ще довго. Принаймні до того часу, поки сама Росія не змінить свого ставлення до Великої Британії, України та всього цивілізованого світу.
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
