Окультизм на службі Третього, а тепер і - четвертого рейху, або Чому диктатори люблять містичне
Все, що стосується теми «окультизм і Третій рейх» - з усіма цими чорними месами з жертвоприношеннями, неоязичницькими оргіями з обов’язковим сексуальним аспектом, експедиціями в пошуках Шамбали, Атлантиди, або Ґрааля – є невичерпним джерелом натхнення для жовтої преси та індустрії розваг. Однак існують і серйозні дослідження. Зокрема, однією з найавторитетніших праць у цій царині є монографія "Окультне коріння нацизму" (1985) британського релігієзнавця Ніколаса Гудріка-Кларка, а також «Монстри Гітлера. Надприродна історія Третього рейху» американського історика Еріка Курландера, видана Єльським університетом у 2017. Курландер стверджує, що окультизм вплинув на Третій рейх набагато суттєвіше, ніж вважалося досі.
Тож, яку роль відіграли окультисти в становленні нацистської Німеччини? Чи впливали вони на ухвалення важливих політичних рішень? Чи Гітлер цікавився серйозно чорною магією? Хто був головним окультистом Третього рейху? І, зрештою, окультизм і нинішній кремль – це серйозно?
Звідки ростуть ноги у нацистського окультизму
Все почалося з доволі невинного «повернення до витоків». У другій половині ХІХ століття австрійські окультисти на чолі з Гвідо фон Лістом започаткували містико-народницьку субкультуру «фьолькіш». Вони вірили в те, що колись існувала арійсько-германська держава, якою правили мудрі королі-священники армани. Втім вороги – римляни і християни – знищили ту ідилічну країну. Арманісти лазили по руїнах замків, гадали на рунах, читали казки братів Грімм, відзначали язичницькі свята, а заодно розповідали про вищість германської нації. Їхні ідеї підхопив і суттєво розвинув австрійський окультист Йорг Ланц Лібенфельс. Він був засновником Нового Ордену Тамплієрів, на гербі якого задовго до появи нацистів була зображена свастика. Згідно з його теорією, боги колись реально існували. Але через «біологічне гріхопадіння» – схрещення з тваринами, втратили свою могутність. Підтвердження своїх поглядів Лібенфельс бачив на глиняних ассирійських табличках, де були зображені людиноподібні тварини. Він вважав, що це – раса пігмеїв, яка з’явилася в результаті злочинного зв’язку арійців з мавпами. Таким чином, начебто виникли інші, нижчі раси, які є ворогами арійців. Тож потрібно «відновити чистоту арійської раси». Для цього просто треба знищити інші, «нижчі» раси. За допомогою рабства, стерилізації, кремації. На початку ХХ століття Лібенфельс – автор терміну «аріософія» («мудрість арійців») – видавав надзвичайно популярний журнал «Остара», який до дірок зачитували молоді німці й австрійці. Читачем «Остари» був і Адольф Гітлер. Лібенфельса донедавна вважали «людиною, яка дала Гітлеру ідеї».
Езотерична організація – попередниця нацистської партії
Наступним кроком стало утворення «Товариства Туле» – своєрідного таємного Германського ордену, названого на честь міфічної столиці Гіпербореї, де начебто колись мешкали арійці. Його очолював турецький підданий Рудольф фон Зеботтендорф. Езотерична діяльність «Товариства Туле» була спрямована на «очищення» Німеччини від євреїв. Чому євреїв? Тому що більшість німецьких лівих була євреями. І саме євреї були проголошені головними ворогами Німеччини через її поразку у Першій світовій війні.
До езотеричного «Товариства Туле» входило чимало аристократів, науковців, митців, бізнесменів, а також майбутніх перших осіб нацистської Німеччини. Зокрема, серед активних учасників був майбутній заступник Гітлера Адольф Гесс, майбутній райхсміністр авіації Герман Герінг, Ганс Франк (майбутній генерал-губернатор Польщі) та багато інших. Головна газета нацистів «Фьолькішер Беобахтер» була спочатку друкованим органом «Товариства Туле». Саме вихідці з цієї езотеричної організації і створили націонал-соціалістичну партію (НСДАП). Запозичивши заодно і свастику, й ідеї.
У 1933 році, коли Гітлер прийшов до влади, Зеботтендорф видав книжку «До того, як прийшов Гітлер: перші роки нацистського руху», в якій стверджував, що саме «Товариство Туле» відіграло ключову роль у становленні націонал-соціалізму в Німеччині. Гітлер проігнорував появу цієї заяви, діяльність товариства заборонили, а ображений Зеботтендорф змушений був виїхати з Німеччини.
Чорне Сонце Третього рейху, вчитель-шизофренік і загадкове Аненербе
Головним окультистом нацистської Німеччини був не Гітлер, а Йозеф Гіммлер – один із архітекторів Голокосту, людина, одержима «расовою чистотою» і містицизмом. У Гіммлера був власний наставник: німецький окультист Карл Вілігут. Він написав нацистські мантри і розробив дизайн обручок «Мертва голова», якими Гіммлер особисто нагороджував офіцерів СС. Проблема полягала в тому, що Вілігут був шизофреніком. Він вважав себе нащадком давньонімецьких королів, єдиним, хто вижив після затоплення Атлантиди. Всюди він бачив ворогів і теорії змови. Навіть хотів убити власну дружину – підозрюючи, що та має намір звести його зі світу. Тож не дивно, що Вілігут три роки (1924-1927) перебував у психіатричній клініці в Зальцбурзі. Однак це не завадило йому впливати на багатьох нацистських високопосадовців, включно з Гіммлером. Саме під впливом Вілігута Гіммлер разом з Ріхардом Дарре створив «Аненербе» – організацію з вивчення німецької історії, яка фактично існувала «під дахом» СС.
Одним із знакових місць для проведення ритуалів «Аненербе» став замок Вевельсбург у Вестфалії. Гіммлер купив його за порадою того ж таки Вілігута, який сказав, що це «магічне місце у майбутній боротьбі між Європою і Азією». І по сьогодні в замку можна побачити величезну мозаїчну свастику «Чорне Сонце», а також залу для ритуальних жертвоприношень.
Однак після 1942 року, коли німці почали зазнавати перших серйозних воєнних поразок, стало не до казок. Містика-шизофреніка відправили на пенсію, а Аненербе перепрофілювалося на суто мілітаристську організацію.
Чи просив Гітлер допомоги у Люцифера?
Гітлер критикував окультистів у «Майн Кампф» і підсміювався з захоплень Гіммлера. Втім, достеменно відомо, що він читав Нострадамуса і окультний трактат Ернста Шертеля 1923 року «Магія: історія, теорія, практика», примірник якого був у його бібліотеці. Навряд чи викликав фюрер демонів, згідно з настановами Шертеля, але залишив чимало позначок на берегах книги. Гітлеру імпонувала ідея Шертеля про те, що «кожен маг оточений силовим полем паракосмічних енергій», а індивідууми, «запліднені» магом, мають складати його «народ»… Маг має досить добре володіти власними енергіями, власною «магією», щоб маніпулювати іншими людьми. Саме в цьому напрямку окультизм і цікавив Гітлера: в утилітарному сенсі, в можливості впливу, маніпуляції та пропаганди.
Зрештою, можна сказати, що Гітлеру вдалося втілити ідею магічного, так, як його розуміли в добу Ренесансу – він став магом-медіумом. Як писав Карл Юнг, «…рупором, який озвучує настрої та психологію 80 мільйонів німців». Існує чимало свідчень сучасників про те, як натовпи німців піддавалися чарам промов Гітлера. І це при тому, що говорив він мерзенно – «гавкаючи». До слова, попри те, що фюрер дуже уважно читав подарований Шертелем примірник «Магії», автор не уник семимісячного тюремного ув’язнення. Подібна практика була і є притаманною абсолютно всім тоталітарним режимам – мовляв, «нічого страшного, нехай посидять, нехай знають своє місце, нехай бояться».
Як ідеї окультистів впливали на німецьке суспільство
За часів Веймарської республіки, а також на початку правління нацистів у країні спостерігався бум містичного. Астрологічні прогнози і пророцтва гадалок, магів, віра в надприродне на тлі війни, голоду, зубожіння – все це значною мірою сприяло формуванню «нереалістичного» мислення мас. Наприклад, в країні виходило друком понад 20 астрологічних видань і надзвичайно популярним було лозоходство, за допомогою якого шукали скарби. Ним захоплювався навіть головнокомандувач німецьких військ під час Першої світової війни генерал Еріх Людендорф.
Невдовзі гітлерівці фактично заборонили комерційний окультизм. Навіть намагалися заборонити астрологічні прогнози, але Геббельс, який був індиферентний до магії (хоча й мав особистого астролога), все ж дозволив пророцтва, але «правильні», згідно з генеральною лінією партії. Однак «науковий» окультизм нацисти залишили. Процвітала також і псевдонаука. Яскравий приклад – так звана теорія світового льоду, популярна в тодішній Німеччині так само, як теорія пласкої Землі популярна нині в сучасній Росії.
Тож окультизм був тісно пов’язаний з нацистським проєктом і став частиною ірраціональної філософії, яка привела Гітлера до влади. Попри те, що час від часу окультисти різних мастей впадали в немилість правлячого режиму, гітлерівці використовували якнайширший спектр окультних практик і езотеричних наук, щоб отримати владу, сформувати пропаганду для маніпуляції масами і втілити в життя маніакальні ідеї про расову утопію та імперію.
Дрібні біси великої імперії
Щодо росії, то ситуація з окультизмом і езотерикою тут надзвичайно цікава. Не згадуватиму Распутіна, окультиста Папюса або про повсюдну моду на спіритичні сеанси початку ХХ століття, про що пишуть майже всі мемуаристи тієї доби. Зауважу лишень, що у знаменитого містика Георгія Гурджиєва під час його перебування в Німеччині були й учні серед есесівців. Можна також згадати і Єлєну Блаватську, чиї ідеї мали вплив на нацистських окультистів.
Нині в рф спостерігається симбіоз православ’я пізньосталінського штибу і шаманізму. Але так було не завжди. У 90-х російські еліти захоплювалися «старцями», їздячи по зруйнованих монастирях, вишукуючи по скитах старих ченців – обов’язково «прозорливих», тих, хто міг би передбачити майбутнє. На початку нульових вектор захоплень змінився, старців змінили «бабки» – мікс язичництва і православ’я. Але й вони обридли. В 10-х настала черга окультизму і шаманів, зокрема латиноамериканських. Надзвичайно популярним напрямком стали Якутія і Алтай. Наприклад, російський мільярдер Дмитро Босов, який не так давно наклав на себе руки, спонсорував експедицію на пошуки Шамбали в гірському Алтаї.
Існують і більш екзотичні езотеричні практики: так звані «польоти на Сиріус» (звісно, за великі гроші); купівля дорогезних окультних стародруків з бібліотек Ватикану – у надії отримати таємні знання, а також вживання під час весняного рівнодення задля «вічної молодості» перших регул невинних дівчат. Принаймні так стверджує російський окультист Андрій Космач.
З’явилися чутки і про те, що начебто перед вторгненням в Україну, в путінській резиденції в Сочі, якутські шамани здійснили певний містичний обряд – ритуальне вбивство сокола, а в Сибіру – ведмедя. На перший погляд подібні історії виглядали б, відверто кажучи, сумнівними, але в нинішній росії навіть найфантастичніша вигадка може стати реальністю (так би мовити, сорокінська антиутопія «День опричника» в дії). Тож якщо на зорі становлення нинішнього кремлівського режиму путіна ще цікавило умовне майбутнє, то нині він переймається лише одним: як назавжди утримати владу. Тому шамани разом з патріархом Кірілом мають на це працювати. Хто проти – буде покараний. Яскравий приклад – шаман Олександр Габишев, який піддався репресіям лише за те, що йшов у москву здійснити ритуальний «обряд вигнання бісів» з путіна. Зауважте, не «вбити» очільника рф, а лише «вигнати бісів».
Геополітичний Ґолем кремля
Існує й інший бік кремлівського мракобісся. Ще більш темний і зловісний. Ідеться про головного російського чорнокнижника Олександра Дугіна. На початку 90-х він не тільки писав розгорнуті коментарі до модної тоді езотеричної літератури, як от наприклад післямову до безневинного роману Густава Майрінка «Ґолем», але й перекладав, серед інших, твори Мігеля Серрано (засновник езотеричного гітлеризму) і Юліуса Еволи (філософ-езотерик, ідеолог неофашизму). Та й не тільки перекладав, але й був (і залишається) їхнім послідовником. Недарма російський націоналіст Едуард Лімонов дуже влучно назвав Дугіна «Кирило-Мефодієм російського фашизму». Саме він приніс, переклав і поширив у сучасній росії ці «темні» ідеї.
Нині, за законами жанру, колишній сатаніст перетворився на респектабельного професора – такого собі Псевдогайдеггера – читав лекції навіть в академії Генштабу збройних сил росії. Його підручник з геополітики витримав декілька видань і був настільною книжкою багатьох російських офіцерів і політиків, надихаючи їх так само, як колись геополітичні ідеї Карла Гаусгофера з його концепцією «Життєвого простору» надихали Гітлера. Гаусгофер, до речі, був і учнем Георгія Гурджиєва, і таємним учасником «Товариства Туле».
Дугін, який прямим текстом закликав «убивати українців» – є хоч і не єдиним, але одним із головних ідейних натхненників нинішньої загарбницької, спрямованої на тотальне знищення України війни, розв’язаної російським керівництвом за мовчазної згоди 90% росіян. Навряд чи він має прямий вплив на Путіна, але те, що він, так само як колись німецькі езотерики справили вплив на становлення нацизму, вплинув на російський політичний і військовий істеблішмент – безсумнівно.
Прикметно, що наприкінці 80-х, подібно до іншого кремлівського сірого кардинала В’ячеслава Суркова, Дугін ще й пісні співав – власного виробництва. Виступав під псевдо Ганс Зіверс. Так і писали: «советский бард Ганс Зиверс» (Зіверс був генеральним секретарем Аненербе, нацистським злочинцем). Навіть макабричний альбом із промовистою назвою «Кровавый навет» випустив.
Тож, образно кажучи, новітній геополітичний Ґолем, якого в кремлі ліпили впродовж цих 30 років – нарешті ожив, хоча й схожий він на чудовисько, а не на персонажа давньої єврейської легенди. Радості та куражу від того, поза сумнівом, у творців чимало, але чим закінчиться цей сюжет відомо – Ґолем розпадеться в прах.
Марко Назаренко, Київ
