Вибухові «подарунки», або Як ЗСУ трощать тилові склади і бази окупантів

Протягом останніх тижнів дещо змінився характер повідомлень із фронту. Ледь не щодня ми чуємо про те, як ЗСУ вправно «демілітаризують» ворожі казарми, командні пункти, військові і продовольчі склади, логістичні вузли на тимчасово окупованих територіях Харківщини, Донеччини, Луганщини, Херсонщини…

Чи спостерігалося щось подібне раніше?

Так, звісно. Однак, по-перше, точно не в такій кількості, а по-друге, українські військові знешкоджували арсенали противника зазвичай безпосередньо біля лінії фронту. Натомість усе, що знаходилося в глибокому тилу – для наших було або недосяжною метою, або скоріше винятком, ніж нормою.

Донедавна.

Де, коли і що горіло та палало у ворога?

Пропонуємо ознайомитися з хронікою підривів ворожих арсеналів (і не тільки) у період з 25 червня по 13 липня (джерела: Стратком ЗСУ, ЗМІ, соцмережі, українські та російські чиновники, блогери, воєнкори тощо).

Підкреслюємо: зібрана інформація може бути не повною.

Донеччина:

• 4-8, 10 та 13 липня – Донецьк. Загалом: мінус 6-7 складів з боєкомплектом (надалі - писатимемо склади БК), 1 база та 1 нафтобаза;
• 4 та 8 липня – Сніжне. Мінус 2 БК;
• 4 липня – Ясинувата. Мінус казарма;
• 6 липня – Макіївка. Мінус 1 база;
• 7 та 10 липня – Іловайськ. Мінус 2 БК;
• 8 та 10 липня – Шахтарськ. Мінус 2 БК;
• 8 липня – Дебальцеве. Мінус 1 БК;
• 9 липня – Харцизьськ. Мінус 1 БК;
• 10 липня – Хрестівка (Кіровське). Мінус 1 БК;
• 10 липня – Чистякове (Торез). Мінус 1 БК;
• 3 липня – Сніжне. Мінус 1 склад БК на заводі Сніжнянськхіммаш.

Луганщина:

• 11 липня – Луганськ. Мінус склад з БК;
• 10 липня – Алчевськ. Мінус 1 БК;
• 5 та 9 липня – Кадіївка (Стаханов). Мінус 2 склада БК;
• 2 липня – Попасна. Мінус 1 склад БК;
• 28 червня – Перевальськ. Мінус 1 склад БК;
• 27 червня – Зимогір'я. Мінус 1 склад БК;
• 27 червня – Родакове. Мінус 1 база;
• 25 червня – Сватове. Мінус 1 склад.

Херсонщина:

• 11 липня – Херсон. Мінус склад з БК або командним пунктом (уточнюється);
• 11 липня – Таврійськ. Мінус командний пункт і склад БК;
• 7, 9 та 11 липня – Чорнобаївка. Мінус 2 склади БК і мінус 1 база;
• 28 червня, 8 та 11 липня – Нова Каховка. Інфраструктура зс рф, мінус база + 2 склади БК.
• 12 липня – Чарівне. Мінус 1 склад БК.

Запоріжчина:

• 11 липня – Токмак. Мінус склад з БК;
• 3 та 12 липня – Мелітополь. Мінус 2 бази.

Харківщина:

• 6 липня – Великий Бурлук. Мінус 1 БК;
• 26 червня – Ізюм. Мінус командний пункт 20-ї загальновійськової армії Західного військового округу зс рф (в/ч 89425, Вороніж), де перебували також представники командного складу штабу Західного військового округу (в/ч 11000, Санкт-Петербург) і 1-ї танкової армії (в/ч 73621, Баковка).

Миколаївщина:

• 11 липня – Снігурівка та Любимівка. Мінус склади БК (точна к-сть невідома).

Як «бавовна» налякала російських пропагандистів сапонькова і сладкова, а терориста гіркіна – до істерики довела

Головний редактор Цензор.НЕТ Юрій Бутусов пише на своїй сторінці у Facebook: «Один із головних російських агітаторів міноборони росії олександр сладков, який завжди сидить у штабах і зрідка виїжджає для зйомки сюжетів далеко від передової, раптом злякався, що його накриють українські HIMARS разом з черговим «центром прийняття рішень». І написав просто панічний допис із виділеною жирним фразою: «Коли це бл***ство закінчиться?»

Ми просто зобов’язані процитувати частину згаданого Бутусовим допису сладкова: «Українські ракетники та артилерія вже кілька разів завдали ударів по нашим центрам ухвалення рішення. Із результатом. Центри невеликі, але важливі. Я не пишу тут де, коли, скільки і кого. Щоб не видавати військову таємницю. Але у мене просто питання: коли це бл***ство закінчиться?».

Інший рупор кремля – пропагандист роман сапоньков – також описав особисті враження про удар ракетами HIMARS по штабу російської армії у Чорнобаївці та складу боєприпасів: «Так вийшло, що вчора спостерігав удар HIMARS по Чорнобаївці, Херсон був практично на очах. Я багато разів був під обстрілом, але вразило, що весь пакет, 5 чи 6 ракет, прилетіли майже в п'ятак. Зазвичай РСЗВ лягає по площах, а на максимальній дальності так і зовсім розлітається віялом. Враження, звичайно, справляє, не сперечаюся. (…) Бачу нездорову паніку у cоцмережах за підсумками перших пусків. Зрозуміло, що це лише початок. Довбатимуть по Херсону та інших прикордонних містах. По Бєлгороду зокрема. Накриють усі командні пункти та військові об'єкти».

Але найбільше «бомбило» терориста і співробітника фсб ігоря «стрєлкова» гіркіна після підривів складів рф увечері, 11 липня, в тимчасово окупованій Новій Каховці: «Поки в Кремлі продовжують неквапливо жувати звичні соплі – ЗСУ діловито знищують все, до чого їм вдається дотягнутися за допомогою «Хаймерсів», «трьох сокир» (американська гаубиця М777, - Ред.) і «Цезарів», які наше МО в особі генерал-болтолога конашенкова (представник міноборони рф ігор конашенков. - Ред.) і його ясновельможного шефа-фанерногомаршала «клацає як горішки». Українці послідовні у своїх першочергових інтересах… У пріоритеті ЗСУ – склади боєприпасів і системи ППО. Ось просто сьогодні ввечері – «підняли в повітря» черговий склад боєприпасів у Новій Каховці Повний».

А напередодні, 10 липня, терорист заявив, що «гра в одні ворота» для російських окупантів добігла кінця. Безкарно розстрілювати українські міста, інфраструктуру та військові об'єкти у них більше не вийде: «Останні два тижні противник (ЗСУ – Ред.) практично – з винятковою, на жаль, результативністю, - знищує наші тилові об'єкти. Б'є по аеродромах, насамперед – по складах боєприпасів, по пунктах управління, по дивізіонах ППО... І практично скрізь досягає успіху».

Що ж, дозволимо собі процитувати секретаря РНБОУ Олексія Данілова, який знатно потролив путіна його ж фразою: «Кількісні переваги росармії нівелюються українською ракетно-артилерійською точністю. Західна зброя для ЗСУ вже змінює хід війни. І це ми ще не починали!»

Від себе додамо: це ще далеко не «жест доброї волі», це – ми тільки розігріваємося!

Знищення ворожих складів: чому це важливо та як впливає на темпи наступу рф?

Багато звичайних українців нині задаються важливими питанням: про що свідчать «вибухові» новини з фронту – це вже «перелом у війні на нашу користь» чи, можливо, з подібними припущеннями ще не варто поспішати? Ознаки чого ми зараз спостерігаємо? Зрештою, чому ЗСУ не знищували ворожі склади раніше – невже по них інформації не було?

Очевидно, що інформація була. Чому не знищували? На це досить чітко відповів експерт-міжнародник Петро Олещук: «Не знищували, бо ЗСУ, на відміну від кровожерливого окупанта, не займаються руйнуванням заради руйнувань і вбивствами мирних жителів. З'явилася точна зброя – вона одразу була застосована, і все, що треба знищити, почало знищуватися».

У чому суть ударів ЗСУ по тиловій логістиці ворога та причому тут, як пише американський Institute for the Study of War, «оперативна пауза» на фронті? Ці речі якимось чином пов’язані?

«Аналітики Інституту вивчення війни стверджують, що росіяни після захоплення Лисичанська взяли «оперативну паузу», намагаючись «створити умови для більш значних наступальних операцій та відновити бойову міць, необхідну для здійснення цих більш амбітних звершень». Може те, що відбувається на фронті сьогодні, з натяжкою й можна назвати «оперативною паузою». Але обумовлена вона, як на мене, дещо іншими факторами. Ім'я їм – HIMARS», - каже капітан I рангу в запасі, керівник військових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Павло Лакійчук.

Вже два тижні, продовжує він, як наші артилеристи завдають нещадних ударів з РСЗВ HIMARS/MLRS, нової далекобійної важкої артилерії по оперативним тилам противника. Знищують першим ділом склади з боєприпасами, пальним, тилові бази, а також командні пункти і пункти управління оперативного рівня противника.

«Фактично вперше за чотири місяці ворог відчуває «снарядний голод» - змушений відмовитись від тактики «вогневого валу». Але навіть не це головне. Головне – ЗСУ, раціонально скориставшись наявним озброєнням, руйнують напрацьовану росіянами логістичну систему забезпечення військ. Відбувається щось схоже на березневі події на півночі та північному сході, але в іншій обстановці та в інший спосіб», - аналізує військовий експерт.

Наслідком цього для росіян буде, щонайменше, необхідність перебудовувати систему тилового і бойового забезпечення військ. А на це потрібен час і, знову ж таки, відповідні сили і засоби.

«І не гарантія, що кац@пи знайдуть ефективний вихід з ситуації, що склалася. Ось така «оперативна пауза», - підкреслює пан Лакійчук.

«Наступальні дії (будь-якої форми) пожирають боєприпаси і паливо в неймовірних кількостях і об'ємах... Іншими словами – їх треба багато, дуже багато. Особливо, коли твоя арта не точна, а «масована». Це так само справедливо й щодо палива та й взагалі паливно-мастильних матеріалів, які витрачаються в наступі у значно більших обсягах, ніж в обороні», - пише на своїй сторінці у Facebook військовий оглядач, координатор групи «Інформаційний спротив» Костянтин Машовець.

Таким чином, продовжує він, стає зрозуміло, що вести цей самий наступ можна лише в тому випадку, коли подача цих боєприпасів і палива налагоджені безперебійно, ритмічно і в достатніх обсягах: «Якщо ні, то ваша арта примовкає, а потім і взагалі замовкає. Танки залишаються з 6 – 10 снарядами в боєукладці та сухими баками тощо».

За його словами, той, хто спланував та організував «бавовну» по тилових об’єктах рф – дуже грамотний чувак.

«Однак і той, хто домігся своєчасного постачання «відповідного інструменту» (західні РСЗВ, далекобійну ствольну арту тощо, - Ред.) для реалізації цього «бада-буму», гідний не меншої похвали. Скажу більше, у стратегічному відношенні все це зараз ще мало хто здатен зрозуміти та оцінити, а вона, цілком можливо, стане визначальною для всього ходу цієї війни», - вважає Костянтин Машовець.

«Зараз ми спостерігаємо вплив далекобійної високоточної зброї від наших партнерів. Зокрема, йдеться про РСЗВ М142», - доповнює військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко.

Але говорити про перелом поки що зарано.

«Зараз проходить початковий етап ліквідації системи управління та системи забезпечення передових підрозділів окупантів через знищення складів з боєприпасами і ПММ, а також командних пунктів, пунктів управління, ремонтних баз, баз МТО», - перераховує військовий експерт.

У міру нарощування вогневого тиску на ворога та виснаження його потенціалу, ми зможемо спостерігати за колапсом системи управління та системи постачання, внаслідок чого окупант не тільки не зможе вести наступальні дії, а й навіть оборонні.

«У перспективі, втративши регулярний підвіз сил і засобів для утримання позицій, ворог змушений буде їх покинути. Я зараз говорю про неминучу втечу окупантів з тимчасово окупованих територій», - наголошує пан Коваленко.

Але нам якнайбільше потрібно високоточної та далекобійної зброї та боєприпасів до неї.

«Ми вже бачимо, який переполох у стійлі окупантів створили М142. І це при тому, що на сьогоднішній день ці системи перебувають на озброєнні ЗСУ у поодиноких екземплярах. А тепер уявіть, якби їх було десятки, тобто повноцінні батареї?» - розмірковує експерт групи «Інформаційний спротив».

Крім того, продовжує він, нам необхідно збільшувати дальність поразки цілей супротивника, а саме – отримувати ракетне озброєння тактичного рівня.

«Це дозволить оперувати зоною поразки до 300 км, а можливо й більше, залежно від модифікації боєприпасів, - каже Олександр Коваленко. - Розширення зони ураження об'єктів ворога до 300 км, у комбінації зі збільшенням кількості пускових установок, таких як М142 та М270, на порядок змінить ситуацію в зоні бойових дій та прискорить контрнаступ ЗСУ».

Втім, не РСЗВ єдиними: «Не забуваймо і про постачання ствольної артилерії, а також протикорабельних ракетних комплексів та засобів ППО. Вкупі – усе це комплексно посилить нашу обороноздатність».

І – трішки про географію.

Павло Лакійчук звертає увагу на те, що десь 70-75% згаданих ракетно-артилерійських ударів ЗСУ доводяться на Лугансько-Донецький операційний напрямок, ще 25% - на Херсонський.

«І це не просто так. Не дарма офіційні спікери Києва закликають мешканців окупованих і прифронтових районів Херсонщини і Запоріжжя до евакуації. Своєю чергою рашисти перекидають резерви з Криму і від Маріуполя не на північ, на Донбас, а на південь – під Херсон, - каже керівник військових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ».

Цілком можливо, що час анонсованого президентом Зеленським контрнаступу на півдні настає.

«Чи накопичили наші сили оборони достатньо сил і засобів для контрнаступу? Чи достатньо їх при цьому для стримування ворога на сході і прикриття півночі, де лукашенко навмисне бряцає зброєю? Це краще знають в Генштабі, я не знаю. Чи буде можливий потужний український контрнаступ скоро, чи розвиватися поступово нарощуванням зусиль – теж складно відповісти. Але підстави для стриманого оптимізму є», - підсумував Павло Лакійчук.

Мирослав Ліскович. Київ