Переговори як примус до капітуляції

За традицією, рясно приправлена дезінформацією, російська пропаганда на додачу до заяв перших осіб держави тиражує чимало фейкових новин і теорій, основна мета яких – виправдати та заперечити свої агресивні дії та звинуватити українську владу і Захід в усіх бідах. І тут нічого нового не відбувається. Десятиліттями вибудована схема великої російської брехні  поширювалася світом, адже це вже стало традицією кремля – заперечувати свою присутність та роль в агресивно-терористичних діях і не лише на території України, а й скрізь, де росія намагається задіяти елементи шантажу, залякати, дестабілізувати ситуацію чи й навіть відкрито піти війною. Початок воєнного літа-2022 також ознаменувався посиленням російської дезінформаційної активності. І тут можна прослідкувати цілком очевидну мету, яка полягає в тому, щоб схилити українську владу до переговорів, одночасно намагаючись сформувати в українському суспільстві думку про нібито  безглуздість та безперспективність опору, а отже війни, за висловом російських пропагандистів, «до останнього українця».

Тож, російська пропаганда намагається сформувати у суспільній свідомості українців стійке переконання про необхідність переговорів, як говорять про них росіяни – «мирних». Водночас ні мирними, ні навіть просто перемовинами їх назвати не можна. Це швидше примус до капітуляції, який російська пропаганда намагається обґрунтувати створенням ілюзії відсутності загрози зі свого боку, бо ж росіяни прийшли не з війною, а всього лиш зі «спецоперацією». Активізували росіяни і залучення  колаборантів  для створення ілюзії легітимності дій на окупованих територіях та брехливої картинки умовного «покращення» та «відновлення» мирного життя. Хоча про яке покращення і відновлення можна говорити, якщо до 24 лютого українці жили наповненим, спокійним, впевненим у майбутньому життям. І, безумовно, не потребували ніякого «визволення», а точніше – поневолення та знищення. А той факт, що росія використовує зрадників та колаборантів, які чинили злочини проти українців, для тиражування кремлівських наративів, символізує ставлення путіна до України вцілому.

Тож, у ситуації, коли Росія прагне переконати увесь світ у своїй непереможності, а відповідно схилити до думки, що найкращий варіант –  якнайшвидші перемовини, українці продовжують боротися за свою свободу, йти до перемоги та демонструвати ефективність дій на багатьох напрямках. І це, безумовно, злить та бентежить російських загарбників. Тому й продовжують кремлівські медіа тиражувати дезінформацію та нав'язувати думку, ніби у затягуванні війни винна Україна і Захід, а ось росіяни –  хоч уже готові до «мирного» вирішення конфлікту.  З періодичністю, що  залежить від успіхів української армії такі заяви звучать з уст перших осіб країни-терориста. А ще з острахом, адже російська влада чудово розуміє, що зброя та техніка, надана нашими друзями з Заходу, вже змінює хід війни. Тому кремль, очевидно, схиляється до замороження конфлікту та, відповідно, збереження контролю над тимчасово загарбаними територіями.  Окупанти ж маніпулюють темою «мирного вирішення конфлікту», але за такого сценарію, на який ні керівництво, ні народ України ніколи не погодиться.

Та й про які  перемовини і гарантії можна вести мову, коли довіряти путіну – себе не поважати. Росія порушувала, порушує і порушуватиме будь-які, дані нею ж зобов'язання. Це цілком доконаний і перевірений історією факт – країна-агресор завжди бреше і маніпулює, вибілюючи себе. Вже зараз можна з впевненістю сказати, що кремль апріорі не домовлятиметься з Україною на рівних умовах, і завжди порушить надане слово. Варто згадати хоча б те, як у новітній історії росія вже безліч разів порушувала багатосторонні домовленості  – від Будапештського меморандуму  й до Гельсінського заключного акта і Статуту ООН. Невже цього мало, щоб нарешті засвоїти давню аксіому: договори з Росією не варті того паперу, на якому написані.

Росія самотужки фактично зруйнувала усю архітектуру безпеки в Європі.  Згадаємо безпідставний вихід з Договору про звичайні збройні сили в Європі в 2015 році, який продовжив російську гібридну агресію в Європі. Після окупації Криму і Донбасу та  виходу рф з угоди, в ЄС вперше виникло питання про створення власної армії, яка буде здатна запобігти військовим кризам та застерегти країни від військових дій між собою в Європі. Тенденція підтверджується і наступним кроком – виходом з Договору про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності. США вперше звинуватили Росію в порушенні Договору ще у 2014 році. Згодом договір припинив дію через грубі порушення РФ в частині створення забороненого договором озброєння. Цей перелік можна продовжувати, але головна суть цього процесу – Росії не можна довіряти за жодних умов.

У зв’язку з цим цілком логічним постає питання, чи й справді здатна хоч якась країна світу стати гарантом виконання даних росією зобов'язань? Експерти все більше схиляються до думки, що це не можливо, з огляду на те, що будь-які домовленості з росією апріорі нежиттєздатні. За 30 років незалежності України ми мали багато запевнень від багатьох країн світу про те, що вони підтримують нашу країну. Ядерні держави - США, Британія, Франція і Китай – навіть гарантували, що захищатимуть від посягань на нашу безпеку. Та цього не сталося у 2014 році, коли на нас напала одна зі сторін Будапештського меморандуму. Сьогодні ж Захід налаштований абсолютно проукраїнськи. Але українське суспільство вже не так райдужно сприйматиме ще одну угоду про гарантування безпеки України країнами, які розташовані від України за тисячі кілометрів. Біда навчила українців, що чекати гарантії безпеки без підтримки силою не варто.

На цьому етапі Україна не буде проводити жодних переговорів, оскільки зараз такі переговори неможливі. Про це нещодавно заявив радник керівника Офісу президента України Михайло Подоляк в ефірі Національного телемарафону. Він також наголосив, що переговори будуть проходити тільки на умовах України й ніяк інакше. Про те, що переговори з володимиром путіним на даному етапі не приведуть до миру і що спершу треба перемогти росію, а потім вести переговори заявила і Міністр закордонних справ Великої Британії Ліз Трасс, виступаючи на заході НАТО. Лише поразка Росії, на її думку,  забезпечить міцний мир в Європі. Проти мирного договору з країною-агресоркою виступає і Німеччина.  Про це йдеться у недавній заяві   німецького канцлера Олафа Шольца. Шольц зазначив, що Євросоюз, НАТО та країни «Великої сімки» мають надіслати чітке повідомлення про те, що демократії світу «стоять разом у боротьбі проти імперіалізму путіна». Та й фактично всі українці вважають неприйнятним досягнення мирної угоди з росією шляхом поступок територією, яку російські війська захопили внаслідок повномасштабного вторгнення.

Тож, російська пропаганда, як і російські техніка буксує і розлітається в Україні на друзки. Інформаційні атаки та кампанії, які мали б посіяти паніку та залякати українців провалилися, як і наміри путіна блискавично захопити Київ. Не лише українці, а й світ не повірив в існування нацизму в Україні. Вже зараз із впевненістю можна заявляти, що один з етапів інформаційної війни Україна виграла. Та й воюють наші герої  не  «до останнього українця», як намагається переконати кремль, а захищають право на свободу, рятуються від російських репресій та геноциду. І роблять це вміло і вправно, дивуючи світ і саму країну-агресорку. Україна реально зуміла завдати тактичної поразки Росії та маніфестувати її справжню слабкість. За останніми повідомленнями Головного управління розвідки українського міноборони,  російські офіцери не бажають їхати на війну в Україну, а генерали терміново переводять родичів на «безпечнішу» службу в Сирії. А ще російські окупанти відкрито заздрять «ювелірній» роботі українських мінометників та артилеристів. Про це свідчить численні  телефонні розмови російських загарбників,  перехоплених СБУ. Особливу стурбованість у загарбників викликає те, наскільки точно українські бійці влучають в ціль. І це обговорення СБУ перехопила ще до Нової Каховки, Херсону та Чорнобаївки – тобто до того, як ЗСУ почали використовувати високоточні Himars. Тож зараз у російських загарбників палає ще більше – у прямому, і переносному сенсах – зазначили в СБУ. І це росія, очевидно, втомилася від війни та намагається схилити Україну до переговорів під натиском перемог української армії. Та агрессор має бути покараний за всі жертви та руйнування, а не задобрений новими поступками й обіцянками.

Тарас Попович

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства