«Рамштайн-4» на тлі «проблем у ЗСУ» за версією The Wall Street Journal
19 липня, якраз напередодні четвертої зустрічі у форматі «Рамштайн», на сторінках американського видання The Wall Street Journal з’явилася публікація під назвою «Україна має труднощі з доставкою західної зброї на передову». Якщо дуже коротко, то автор публікації Стівен Фідлер, посилаючись на коментарі експерта Лондонського Королівського інституту об'єднаних озброєнь Джека Уотлінга та старшого оборонного аналітика Rand Corp з питань оборони Скотта Бостона, робить такі висновки: надана Україні західна зброя сильно розрізняється між собою, їй (цій зброї, - Ред.) потрібні різні боєприпаси, а з ремонтом – проблеми, оскільки часто немає потрібних запчастин.
З одного боку, а тим більше після нещодавнього матеріалу Financial Times «НАТО і ЄС б’ють на сполох через ризик контрабанди зброї з України», стаття на WSJ виглядає як чергова маніпуляція (читай – ворожа спецоперація, - Ред.), покликана зменшити обсяги військової допомоги Україні. А з іншого – можливо, і справді є проблеми?
Хто не читав: короткий огляд матеріалу WSJ
Найперше видання зазначає, що зараз у війні на боці України бере участь сучасніша та ефективніша західна зброя. І вона уже дала позитивний результат, дозволяючи українцям завдавати точних ударів по складах боєприпасів, інфраструктурі протиповітряної оборони та командних центрах, які зривають російський наступ.
Але попри позитиви…
«Нинішній підхід, коли кожна країна передає батарею зброї по частинах, швидко перетворюється в логістичний кошмар для українських сил, оскільки кожна батарея потребує окремого навчання, технічного обслуговування та матеріально-технічного забезпечення», - пояснили журналісту у Королівському інституті об’єднаних служб Лондона.
Україна отримує «цілий букет» різних видів озброєння: М777 від США, Австралії та Канади; самохідні гаубиці Caesar з Франції, самохідні гаубиці Panzerhaubitze 2000 з Німеччини; самохідні гаубиці M109 з США і самохідні гаубиці AHS Krab з Польщі.
«Жодна з цих систем не має нічого спільного... Боєприпаси мають бути взаємозамінними тощо. Але це не так», - сказав експерт Джек Уотлінг.
НАТО намагався стандартизувати боєприпаси, щоб вони стали взаємозамінними, але ці зусилля мали обмежений ефект.
Скотт Бостон, старший оборонний аналітик Rand Corp: «Коли починається перехід на нерадянські платформи, доводиться мати справу з дуже великою кількістю речей, яких раніше просто не було. Багато з того обладнання, яке було в Україні - це стара спадщина, 40-річна техніка, яку ремонтують за допомогою молотка, гайкового ключа, мастила і молитов. Але навіть сучасні цивільні автомобілі, які підключають до сенсорів і комп’ютерів, ремонтують вже по-іншому».
За словами Уотлінга, це неповний перелік проблем, з якими стикається Україна, застосовуючи різні артилерійські системи.
«Деякі мають калібр 39, а деякі – 52 калібр. У них різні запчастини, вимоги до техобслуговування, механізми завантаження і заряди. Також є різні вимоги до навчання для експлуатації та обслуговування систем, а також різні ланцюжки поставок запчастин».
«Все це створює хаос в логістиці ЗСУ», - псує настрій Уотлінг.
В останньому абзаці WSJ пише: «Ніхто на Заході не говорить, що Україні було б краще без цих нових систем. (…) Але партнерам Києва варто зробити певні висновки і врахувати їх в майбутніх поставках зброї, а також спробувати скоротити різноманіття систем, які отримує українська армія».
Експерти: «В публікації є неточності та маніпуляції. Проблеми справді існують, але вирішуються»
Сам факт цієї публікації про щось говорить. Але про що? Зрештою, скільки там правди, а скільки – домислів?
«Не можна сказати, що автор статті на WSJ – це агент кремля. Проте його хитрі та майстерні маніпуляції усе ж створюють певний фон. Чи є проблеми? Звісно, проблеми завжди бувають. До речі, в матеріалі йдеться про артилерійські системи, мовляв, «деякі мають калібр 39, а деякі – 52 калібр». Але це не про калібри, а про довжину ствола. Видно, що журналіст не до кінця розібрався з цим питанням», - коментує Укрінформу експерт з артилерійського озброєння Петро П’ятаков.
На підставі чого розробляється озброєння, нові види боєприпасів у НАТО. Є STANAG – стандарт НАТО або «Угода зі стандартизації».
«Зброя має бути взаємозамінною у всіх країнах-членах блоку, - каже військовий експерт. - У межах «Угоди зі стандартизації» країни-підписанти погоджуються з тим, що, наприклад, боєприпаси калібру 155-мм повинні мати такі-то характеристики».
Втім, це на папері. А на практиці – у кожного виробництва є свої особливості.
«Розміри снаряду або вимоги до його ваги мають відхилення у певних межах, які дозволяють сказати, що це не стільки помилка, скільки, знов таки, відхилення, девіація, - розповідає пан П’ятаков. - Якщо в снаряду є відхилення від заданої ваги, то на нього наносяться певні мітки».
Але те, що пише WSJ, що, мовляв, снаряд калібру 155-мм від Panzerhaubitze 2000 не підійде до Caesar…
«Це не так. 155-мм снаряд уніфікований під потреби НАТО, - каже експерт. – Чудовий приклад – міномети. Радянські 120-мм міни підходять до іноземних 120-мм мінометів. Так само для 60-мм мінометів підходять міни різних виробництв. Військові на фронті вирішують усі ці питання в робочому порядку. Розмови про те, що снаряди від американських М777 не підходять до французьких Caesar або німецьких Panzerhaubitze 2000 – це маніпуляція».
Що стосується ремонту та обслуговування – це правда.
«У США або Британії – імперська система, а в Німеччині або Франції – метрична. З особистого досвіду: якось ми закупили американські метеостанції, які в процесії бойової роботи зламалися, їх довелося ремонтувати. Але не все так просто. Навіть маленький болтик, який виглядає, як звичний метричний М4 – виявився дюймовим. Тобто в отвір із дюймовою різьбою його не закрутиш. Довелося шукати/купляти. З озброєнням те саме. Втім, у травні-червні, коли Україна стикнулася з дефіцитом радянської зброї та припасів до неї, то наші західні партнери мало думали про те, що пише у своїй статті WSJ, а більше – про якомога швидше забезпечення ЗСУ засобами та боєприпасами до них, які дозволять знищувати противника вже і зараз».
Після того, як вдалося досягнути паритету, стабілізувати ситуацію на фронті, наступний крок – логістика, ремонт і постачання запасних частин.
І наші вояки справляться.
«Навчилися ж оперувати М777, Caesar та HIMARS. І доволі швидко. То хіба ми не навчимося ремонтувати?», - переконує Петро П’ятаков.
«Україна справді зараз перебуває в унікальній за своєю складністю логістичній ситуації», - доповнює військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко.
У рф вся техніка та боєприпаси уніфіковані, в України дедалі більше зростає різноманітність техніки та БК. І це призводить до певного роду непорозумінь, вважає експерт.
«Але ЗСУ продемонстрували високий рівень освоєння нової техніки і, в середньому, цей період займає до тижня. І, наприклад, британська САУ AS-90 дуже схожа на САУ Krab», - зауважив пан Коваленко.
І боєприпаси так само.
«З одного боку, деякі уніфіковані, як от Excalibur – підходять для гаубиць М777, САУ M109, AS-90, PzH 2000, Archer та інших. А є й справді унікальні, тобто притаманні лише певному типу озброєнь, - каже він. - Але завдяки високій надійності практично всієї техніки, що постачається в Україну, її серйозний ремонт це рідкість, а поточний – нам цілком під силу».
«Ніякого хаосу, реалізується планомірний та ефективний вплив на позиції ворога в режимі 24/7», - наголосив пан Коваленко.
Загалом, продовжує він, у статті є нерозуміння самої суті питання.
«Забезпечення логістики та ремонту такого «розмаїття» справді створює низку певних проблем. Але якщо правильно і чітко організовані поставки та розподіл між підрозділами, то проблем суттєвих не виникає - акцентує Олександр Коваленко.
Перші підсумки «Рамштайну-4» на тлі статті WSJ
Конкретної нформації про результати четвертого засідання міжнародної Контактної групи з оборонної допомоги Україні – обмаль. І це не дивно. Аж надто важливі військові питання там обговорювалися. Втім, з того що відомо – союзники пообіцяли наростити потенціал РЗСВ HIMARS до понад 20 одиниць. Із них – 12 уже на озброєнні ЗСУ. Ще 4 системи, а також додаткові снаряди до них, два ЗРК NASAMS, тактичні військові автомобілі (певні, це ще далеко не все) – США обіцяють передати наступного тижня.
Стало відомо, що Литва передасть Україні бронетранспортери M113 та M577 (к-сть невідома), та боєприпаси для навчання резерву. А Велика Британія поставить Україні MLRS M270 (те ж саме), які вже використовуються на полі бою.
Крім передачі озброєнь, нагадав генерал Ллойд Остін, союзники і партнери забезпечують навчання й тренування українських військових. Деякі країни відновлюють українську техніку, а хтось – якраз в контексті статті WSJ – постачає запчастини та інші бойові засоби. І, наголосив глава Пентагону, «впевнений, що ці зусилля зростатимуть».
Враженнями від зустрічі поділився у Facebook і міністр оборони України Олексій Рєзніков: «Позитивним сигналом є нові зобов’язання партнерів, які стосуються і суші, і моря, і неба. Але за домовленістю з колегами, тримаємо інтригу щодо левової частки діючих та нових пакетів допомоги, які включають постачання озброєнь, амуніції, тренування наших воїнів та багато іншого. Спочатку їх відчує ворог на полі бою»
Міністр повідомив, що озвучив учасникам зустрічі основні пріоритети України. І один із них – ремонт іноземної техніки: «Це масштабне завдання, оскільки вже йдеться про сотні одиниць».
Він теж додав, що іноземні партнери готові тренувати українських воїнів: «Це можливість отримати якісний резерв, який опанує західні озброєння та техніку».
Між тим, цікавимося в експертів, які попередні висновки вони можуть зробити за підсумками «Рамштайну-4».
«Якщо охарактеризувати «Рамштайн-4» одним реченням, я б зацитувала слова Джона Кірбі, сказані напередодні: «Ми хотіли б нагадати Путіну, що згодом він може виявитися нездатним утримати цю територію», - коментує Укрінформу юрист, політичний експерт Агія Загребельська.
За день до «Рамштайну», нагадує вона, Білий дім оприлюднив важливі розвіддані, які демонструють актуальну загрозу: підготовку росії до анексії додаткових українських територій за лекалами 2014 року.
«Але дещо з 2014 року змінилося. Міжнародне товариство вже не спостерігає збоку за брутальним порушенням загальноприйнятих правил та основ світового порядку. А вперше надає країні, що піддалася жорсткому та неспровокованому нападу агресора, історичну безпекову допомогу, - наголошує пані Загребельська. - Понад 30 країн, як сказав міністр Остін, вже надали Україні летальну зброю. І завдяки цьому та рішучості, хоробрості й доблесті українців Путін вже зазнав перших невдач у цій війні».
І тепер росії доведеться ще раз зазнати невдачі, коли Україна піде в контрнаступ на півдні та поверне свої території та людей.
«Отже, в першу чергу, «Рамштайн-4» це про те, як більше 50 країн, що сповідують базові людські цінності та права, не дозволять росії повторити свій старий досвід. І єдиний гарантований варіант це зробити – надати мужнім, спритним та мотивованим українським військовим сучасну зброю».
Щодо статті WSJ, то, здебільшого, вона містить питання для НАТО. Натомість, описані для України виклики не є критичними та нездоланними.
«Вони лише вказують на необхідність приділення більшої уваги до деталей», - переконує Агія Загребельська.
«Загалом «Рамштайн-4» виправдав покладені на нього надії. Україна отримає додаткові РСЗВ М142 (HIMARS), боєприпаси до них. Також порушувалося питання про спрощення логістики. Крім того, Франція запевнила в передачі додаткових САУ Caеsar», - каже Олександр Коваленко.
Дуже важливо те, продовжує він, що з кожним разом ми збільшуємо свої можливості щодо вогневого тиску на ворога, особливо за допомогою високоточної та далекобійної зброї. По суті, ми зараз можемо закривати ряд напрямків чотирьох плацдармів, чого не могли зробити ще місяць тому.
«Звісно, ми повинні розуміти, що частина досягнутих угод поки що не висвітлюватимуться у широкому колі і не стануть надбанням відкритих джерел. З низки питань, як от надання Україні тактичних ракет, прозвучала дуже обнадійлива ухильна відповідь, - вважає експерт групи «Інформаційний спротив». - Що ж до логістики, то у будь-якому постачанні озброєнь – у мирний час чи військовий – вона відіграє важливу роль. І її покращення та спрощення завжди є основним завданням. Так чи інакше, але саме питання логістики завжди підніматимуться в межах подібних зустрічей, що цього разу, що в наступні».
А у перспективі…
«Буде розширюватися не тільки коло країн, що підтримують Україну, а й номенклатура техніки, що постачається, і боєприпасів», - резюмував Олександр Коваленко.
Загалом же – наразі важко сказати точно, наскільки тло статті The Wall Street Journal вплинуло (і чи узагалі вплинуло) на четверту зустріч у форматі «Рамштайн», адже, ще раз, наразі інформації обмаль. У будь-якому разі, три попередні «Рамштайни» довели, що це є практичний механізм, який допомагає союзникам краще взаємодіяти, щоб забезпечити можливість України відповідати на нові виклики та чинити опір агресору. Четвертий «Рамштайн» - не стане виключенням.
Переможемо!
Мирослав Ліскович. Київ
