Від історії до географії і навпаки

Мовляв, «географічні завдання» війни нібито змінилися саме через постачання західних озброєнь в Україну. Фактично очільник російської дипломатії підтвердив, що під час вторгнення в Україну його країна  ставила перед собою конкретну мету: знищення української державності та захоплення максимальних обсягів чужої території та землі. Країна-терорист вже навіть не намагається приховати свої наміри, продовжуючи вбивати українців та шантажувати європейців новими погрозами силових втручань чи відключенням від російського газу під час майбутньої зими. Україна ж планомірно і настійливо закликає світову спільноту визнати росію державою-терористом через вчинені нею злочини, яких щодня, на жаль, стає все більше. На думку міністра закордонних справ України Д. Кулеби, зізнання лаврова доводить, що росія відкидає дипломатію і зосереджена на війні та терорі.

Тож, очевидно, що росіяни на чолі з путіним не збираються зупиняти свої криваві ігри, а йдуть далі, намагаючись переконати і себе, і світ у власній могутності й правоті та оголошуючи нові «географічні завдання». Ймовірне військово-стратегічне завдання нового етапу війни для окупантів експертами прогнозувалося вже давно та полягало у прагненні загарбника вийти на рубежі Харків-Запоріжжя-Одеса аж до Придністровської Молдавської республіки вздовж чорноморського узбережжя. Таким чином, на думку експертів, росіяни хочуть одночасно відокремити лівобережну Україну та створити плацдарм для можливого подальшого просування у напрямку Дніпропетровськ-Київ. Очевидними стали і певні кадрові перестановки в російських військових розкладах та намагання  розширити та юридично закріпити повноваження спецслужб – відповідні законопроекти в рф вже  розглянули, тож цілком очевидно, що це станеться вже найближчим часом. Також вдалися російські можновладці до заходів для диверсифікації експортно-імпортних поставок та перекриття чи обмеження виведення валюти та вивезення сировини, що потрібна для роботи оборонно-промислового комплексу. Усе це – засоби та дії, які мають допомогти втриматися на плаву країні-агресорці. Як і спроби залякати європейців настанням майбутньої холодної пори та залежністю від російського газу. Це ще один з елементів інформаційно-психологічної операції, спрямованої на те, щоб схилити Україну до переговорів на вигідних кремлю умовах. Умовах, на які світ ніколи не погодиться, залишаючись на світлому боці правди і боротьби за майбутнє – і України, і своє.

Паралельно росіяни поширюють свій наратив з намаганням визнати США спонсором тероризму через підтримку України зброєю та важкою технікою, якої вони бояться як чорт ладана, бо ж розуміють свої реалії та перспективи.  Водночас  російський президент похапцем обмовився, що росіяни ще нібито «нічого і не починали». Те, що мало прозвучати як погроза з уст російського лідера перетворилося на щонайменше дивний жарт, бо якщо і йдеться про якийсь початок, то хіба початок  кінця російської окупаційної машини, якій все важче вдається  відновлювати свої сили, бо фактично вже немає ким поповнювати резерви. Російський мобілізаційний резерв закінчується і про це свідчить хоча б той факт, що росіяни вже вдаються  до формування додаткових підрозділів з осіб, які мають проблеми із законом та були засуджені. Тож, скидається на те, що вождь країни-агресорки за місяці загарбницької війни так і не усвідомив, що приречений програти, тому і кидається фразами на кшталт «ще навіть не починали». Але ж факти говорять самі за себе  і підтверджують те, що Україна стійко тримає удар і потужно надає відповіді окупантам.  І тут, мабуть, варто перейти від географії до ще одного цікавого предмету – математики, яка, як відомо, констатує і говорить цифрами. А вони, ой, які не втішні для російського диктатора. Так, за період бойових дій знищено близько 30% найбільш боєздатного особового складу армії РФ, також завдано значних втрат російській військовій техніці. Це підтверджує той факт, що росіяни дістають стару техніку з баз зберігання та починають формувати добровольчі батальйони, що мають низький рівень підготовки. Загальні бойові втрати росіян від початку вторгнення в Україну, за даними Генштабу, вже сягають вражаючих цифр. Так, втрати особового складу майже 39000 осіб, більше 1700 танків, 3900 бойових броньованих машин, 113 засобів протиповітряної оборони, більше 220 літаків та  майже 190 гелікоптерів, 2 775 автомобільної техніки і цистерн з паливом, 15 катерів та кораблів. Тож, фраза путіна про те, що «ми ще нічого не починали» щонайменше викликає відверту посмішку.

Росія витрачає на війну в Україні, за оцінками «Forbes Україна»,  близько $400 млн на день. Найдорожче окупантам обходяться ракети і снаряди, а  найдешевше – зарплатня для російських вояків. За підрахунками видання, за добу російські війська використовують до 50 000 снарядів вартістю близько $1000  та випускають приблизно 20 ракет по Україні. Їхня вартість коливається від кількох сотень тисяч доларів до $10 млн і більше (Х-101, Х-47 «Кинджал»). Серед найбільших втрат та збитків загарбників – танки й авіація ворога. В середньому за день війни Росія втрачає авіації на суму $60 млн, а танків і броньованих машин на $40 млн.  Найдорожчим здобутком ЗСУ є потоплений крейсер «Москва» вартістю $750 млн. А якщо додати до цього переліку ще й опосередковані витрати, скажімо, фінансування окупаційних адміністрацій, найманців, логістичні витрати, лікування поранених та інші «супутні товари», то сума виходить чимала – близько $400 млн щодня. Як стверджують експерти, росіяни в недалекій перспективі можуть заплатити одну з найбільших цін за свої загарбницькі наміри після Другої Світової війни. З початку повномасштабного вторгнення рф вже витратила близько 55 мільярдів доларів. Але така математика, очевидно, поки не стає на заваді агресивним намірам путіна, хоча й неминуче веде його до прірви.

Жити окремо від світу в сьогоденні – значить приректи себе на загибель. І цієї мети путін поступово та впевнено досягає з року в рік, намагаючись переписати сучасну історію, вписавши туди кривавими літерами і своє ім’я.  Згадаймо, як путін переконував світ, що історичної основи для виділення українців як окремого народу не було і не могло бути, а без росії майбутнє України неможливе. Це і намагаються довести російські загарбники сьогодні, вбиваючи мирних українців, руйнуючи та знищуючи міста і села та ще цинічно подаючи свою криваву справу як «операцію з визволення». Але такі фальшиві та маніпуляційні заяви та опуси російських можновладців, чи то з історичних, чи географічних аспектів, розраховані виключно на внутрішнє споживання, так би мовити, для підняття духу росіян.  Усім зрозумілий факт, що без України росія не здатна вийти на омріяний рівень лідерства. Зрештою, це і стало однією з причин військової агресії, а саме – прагнення повернути Київ в геополітичну орбіту Москви, знищити самостійність української державності. Мрії, яким не судилося збутися. А щодо географічних претензій, то росіяни вже самі обрали свій шлях і відповідно свої географічні межі, що все більше стають схожими на абсолютно відокремлений від цивілізованого світу та відрізаний «острів» диктатури та агресії, зі своїми правилами і правдою, зрозумілою лише їм.

Тарас Попович

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства