Як із тилу наблизити смерть ворогам

На Закарпатті команда волонтерів під керівництвом Максима Адаменка виготовляє перископи із пластикових сантехнічних труб та відправляє їх на фронт. Собівартість одного перископа з монокуляром, що збільшує зображення у 16 разів,  — 500 гривень. Це наразі найдешевша пропозиція в Україні. Військовим їх передають безкоштовно. Для того, щоб закуповувати комплектуючі для виробів, Адаменко заохочує свою аудиторію донатити на перископи. Працює на “виробництві” команда волонтерів у Мукачеві, за годину роботи можуть зібрати понад п'ять десятків оптичних приладів.

ВИНАХІД ДЛЯ ДРУЗІВ

У команді волонтерів Макса Адаменка кличуть жартома “Big boss”. Перископ із сантехнічних труб — його винахід. Зараз у виробництві “модель 3.0” - третя, удосконалена: в перископ із дзеркалами вставляється тримач для монокуляра, що дозволяє збільшувати зображення в 16 разів. Раніше, коли перископ мав комплектацію лише із дзеркал, зображення не збільшувалося. Звісно, собівартість зросла - зі 100 гривень до 500. Але військові апгрейд оцінили — і, щойно отримали в окопи перші моделі з монокулярами, зі звичайними дзеркалами замовляти волонтерам перестали.

Почав виготовляти перископи із пластикових труб Адаменко іще на початку травня, коли його як волонтера попросили знайти такі штуки для знайомих військових в окопи. 

- Перископи для окопів продаються в інтернет-магазинах, але тоді гребли усе, і їх часто не було в наявності. Ну, і вони дорогі. Також подібні друкують на 3D-принтері — це дешевше, ніж купувати в магазинах, але довго чекати. Я купував партію таких у чоловіка з-під Кременчука і навіть сам думав ставити принтер та друкувати їх. Але порахував затрати: вартість обладнання, електрика, час - і відмовився від цієї ідеї.

У підсумку Адаменко зупинився на варіанті із сантехнічними трубами: зібрав перископ із труб, колін та двох дзеркал, закріпив армованим скотчем. 

- Це було дешево й сердито — мій перископ вартував всього 100 гривень. Але згодом, коли спробували доєднати до нього збільшувальний монокуляр, військові перестали замовляти дешевші варіанти з простими дзеркалами. Тому тепер робимо тільки з монокуляром, хоча це й дорожче. Зате більш якісно: монокуляр дає змогу краще бачити ворога, прибирає ефект довгої труби, а також його за необхідності можна використовувати самостійно, - каже Адаменко.

ДОНАТЯТЬ НАВІТЬ З НОВОЇ ЗЕЛАНДІЇ

Наразі з Максом працює понад десять мукачівських волонтерів. Збираються раз або два на тиждень, у залежності від військового замовлення. Можуть зібрати від 50 до 70 перископів за одні сходини. Утім, крім цього десятка людей, що, як в клубі “Умілі ручки”, скручують із підручних матеріалів потрібну у війську річ, працюють й інші. Наприклад, є майстер, який нарізає труби, він же їх потім і фарбує, щоб забезпечити виробу маскувальну поверхню. Є ще один, який нарізає дзеркала. Є постачальники труб та колін, які продають їх за собівартістю. Ну а база цього всього — підписники, знайомі та друзі Макса Адаменка, які передають гроші на перископи. 

- Зараз, коли стрибає курс, я замовляю партіями — і труби-коліна, і монокуляри. Вже за тиждень ціна може бути іншою, а так вдається знайти донатам якнайкраще застосування. Зараз маю матеріалів на 450 перископів. Щойно приїдуть монокуляри — візьмемося до роботи.  

За його словами, гроші на волонтерську картку перераховують переважно українці, але багато донатів йде з-за кордону: із Німеччини, Естонії та навіть Нової Зеландії.

Наразі мукачівські перископи розійшлися по всій лінії фронту — користуються ними на східному, південному та харківському напрямках. Перископи в окопах дозволяють військовим лишатися недосяжними для ворожих снайперів і водночас стежити за пересуванням ворога зі своїх позицій. Зараз виготовляють оптику про запас — щоб як тільки замовлять військові, віддати їм готову продукцію. 

ЯК УБИТИ МОСКАЛЯ В МУКАЧЕВІ

Мукачівські волонтери виділили собі для перископів два дні на тиждень - збираються по вівторках та середах. Уже відзначили перший ювілей: два місяці роботи. Святкували сухим вином із назвою “Кров орків”. Смакувало добре.

Штовхає на волонтерську роботу тут усіх одне відчуття: хочеться бути максимально корисним в тилу у важкий для країни час. 

- Ми з Максимом давно знайомі, - каже екскурсоводка Вікторія Гудак. - Коли він запропонував робити перископи для хлопців із ЗСУ, я одразу долучилася. Мені дуже важливо бути корисною — не лише донатами, а руками. Якось написала у Фейсбуці: я рада, що, збираючи перископи, можу вбити москаля в тилу. Мене, до речі, забанили за це в соцмережі — але це дійсно так, я рада, що можу це зробити. Ми тут кожен маємо свої опції, свій шматок роботи. Моя спеціалізація — це фінішна обклейка. Свою сотню перископів я тут зробила.

Інженер Михайло зазначає, що не потребував якоїсь особливої мотивації, щоб долучитися до виробництва перископів.

- Дружина дізналася, що таке у нас роблять, сходила раз сама, потім залучила й мене. Моя основна робота - зачищати зрізи на трубах наждачним папером і ножем, шліфувати стики. Процес достатньо простий, не вимагає особливих умінь. Так, часом можна отримати дрібні порізи. Але робити таке здатен кожен. От я і роблю, - каже Михайло.

Найкраще пояснила свою ціль і завдання на сходинах волонтерів військовослужбовиця 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади Маріанна Плеша:

- Ходжу сюди із першого дня, відколи побачила оголошення в Фейсбуці. Це, щоб ви розуміли, не просто волонтерство чи гурток “Умілі руки”. Те, що ми тут робимо, називається “виконання тилової роботи для забезпечення перемоги над ворогом”. Я на даний час не залучаюся в зону бойових дій, а знаходжуся в місці постійної дислокації бригади, то намагаюся бути максимально корисною там, де можу. Треба плести маскувальні сітки — йду й плету, треба перископи робити — сідаю й роблю.

СЕКРЕТІВ НЕМАЄ: КОМУ ПОТРІБНО, ХАЙ ВІДТВОРЮЮТЬ

Насамкінець запитую Макса Адаменка, чи патентував він цей, по суті, винахід.

- Ні, і не збираюся. Я максимально описую в мережі та фотографую хід роботи, пояснюю про підбір матеріалів, думаю також зняти іще докладне відео, щоб люди могли це зробити самі. Тобто якщо є необхідність в таких штуках — будь ласка, хай люди беруть і роблять.

Знаєш, коли ми почали, я не був впевнений, що це потрібно. Мені писали трешові коменти під постами в соцмережах, мовляв, Макс, не займайся дурнею, йди краще в армію. Але тоді ж один друг підтримав мудрими словами: “Не парся, кому це непотрібно — той і не оцінить, а ти роби”. І я робив. А перископи розходилися, як гарячі пиріжки. Коли врешті стало так, що замовлення перевищило наявні у мене вироби — залучив до цього волонтерів, - каже Адаменко.

З його слів, команда остаточно переконалася, що роблять потрібну справу, коли якось подзвонив чоловік, чий син був тоді “на нулі”. 

- Він розповів, що на позиціях там було шестеро побратимів, і вони мали одну трубу на всіх, тому чергувалися в користуванні. І той дядько дуже просив іще кілька штук для хлопців. Він вийшов на мене через соцмережі, ми зустрілися, я передав йому 6 перископів, - каже Адаменко.

Цікавлюся, наскільки значна потреба наразі та чи багато замовлень. 

- Про те, що робимо перископи, постійно пишу на своїй сторінці в Фб, заохочую людей донатити. Тому інформація розійшлася мережею. Мені пишуть родичі хлопців, які зараз в окопах, військові, з якими ми особисто знайомі. Або звідси хтось їде на війну і комплектують себе та побратимів.

Військовим ми віддаємо перископи безкоштовно — це принципово. Утім, буває, що військові також перекидають гроші, щоб закупити матеріали і було що дати наступним. Мав неприємні звістки про те, що їх на фронті перепродують — всяке буває, - каже Адаменко.

Волонтер запевняє, що виробництво не згортатимуть до Перемоги, та сподівається, що ці прості штуки врятують іще не одне життя в окопі.

Тетяна Когутич, Ужгород-Мукачево

Фото та відео автора