Міф про «неприступну фортецю», або Як ЗСУ руйнують фальшивий образ Криму
Це правда: ми завжди говорили, що обов’язково звільнимо Крим. Але більшість із нас, без перебільшень, не до кінця у це вірили або, принаймні, не вірили, що це станеться у перспективі найближчих років. Ми помилково вважали, що повернення півострова під контроль України військовим шляхом – це щось зі світу фантастики, адже з такою військовою машиною, фактично «другою у світі» (ЗСУ довели, що це далеко на так), дуже важко змагатися. Ми часто чули: «Щодо Донбасу – тут шанси є, але Крим… Його рф фактично перетворила на потужну військову базу. Жодна наша ракета, жоден літак туди не залетить. Півострів – непробивна фортеця, насичена системами ППО та ПРО. Тому наша стратегія – не військовий, а політико-дипломатичний шлях».
А ще ми чули таке: «Зможемо повернути Крим тільки тоді, коли в росію прийдуть якісь дуже сильні політичні зміни, катаклізми, які були у 1917 році або у 1991 році, коли розпадалися російська імперія та радянський союз. Тільки тоді у нас з'явиться вікно можливостей».
Але так було до 24 лютого.
Перші наші перемоги – Київ, Чернігів, Суми, Харків… Дещо згодом – 10 серпня – в Криму нарешті сталася «бавовна» біля штабу чорноморського флоту в Севастополі та на військовому аеродромі в Новофедорівці, біля міста Саки. Майже тиждень потому – 16 серпня – на окупованому півострові пролунало ще два вибухи: на авіаційній базі у селищі Гвардійське (за 13 км від Сімферополя) та на складах боєприпасів в селищі Майське (за 25 км від Джанкоя). До слова, в Майському, крім усього іншого, була також пошкоджена залізниця. І це принципово важливо.
В Офісі Президента України ситуацію в Криму називають «демілітаризацією в дії». У Повітряних силах ЗСУ кажуть, що інциденти сталися через «недотриманням правил протипожежної безпеки». А в міноборони рф називають вибухи «диверсією».
«Нєпотопляємий авіаносець» цілком таки «потопляємий»
«Росіяни десятиліттями формували зі своєї зброї та техніки образ «аналоговнєт», особливо щодо ППО. Це було невід'ємною частиною їх піару і допомагало регулярно забезпечувати надходження бюджету за рахунок високого експорту зброї», - коментує Укрінформу військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко.
Насправді продовжує він, експерти давно мали багато питань до технічної та технологічної складової російської зброї та техніки. Однак повноцінно оцінити їх ТТХ не було можливості.
«Адже армія рф ще не брала участі в повномасштабних війнах, а воювала завжди проти свідомо слабшого супротивника, – каже пан Коваленко. – Саме в Україні російська зброя та техніка показали себе такими, якими вони є – відстала, не відповідна заявленим ТТХ, часом бракована та дефектна. Але головне – абсолютно безпорадна проти сучасної, високотехнологічної зброї».
Тобто «Крим – це добре захищена фортеця» – лише «художній образ», не більше? За словами керівника військових програм Центру глобалістики «Стратегія XXI» Павла Лакійчука, нині ЗСУ «множать на нуль» усі розмови про недоторканість півострова.
«Це росіянський міф для власного лохорату. Ну, і для мешканців окупованих територій теж, мовляв, не рипайтесь – вам капець, вже ніхто не допоможе. Але це не для ЗСУ! – наголошує експерт. - Крим – це Україна. Це наша земля – ми тут служили, навчались, тренувались. Пройшли його вздовж і поперек, кожну стежку знаємо. На тих військових об'єктах, де квітне зараз "бавовна", ми тренувалися нападати та відбивати напад. І після 2014-го про Крим не забували, тримали його "всередині горизонту". Пам'ятаєте рейд групи Максима Шаповала в Крим у 2016 році? Це ті, кого "спалили". А тих хто не "спалився" було значно більше. Роботу свою вони робили тихо. А після 24 лютого – і не тихо. Ворог має знати, що не він господар на нашій землі».
Новофедорівка, Гвардійське, Джанкой: серіал «Чорнобаївка» триватиме
Новофедорівка (Саки-4) і Гвардійське – великі аеродроми в Криму, з яких російські бомбардувальники робили нальоти на наші міста і села, штурмували нашу оборону на півдні. В Новофедорівці базується, точніше вже базувався, 43-й окремий морський штурмовий авіаполк Чорноморського флоту - фронтові бомбардувальники Су-24М, які прикривали винищувачі Су-30СМ.
«Аеродром у Новофедорівці забезпечував ударною авіацією російські окупаційні війська, за рахунок якої завдавалися удари по позиціях ЗСУ, а також здійснювалася розвідка. Також авіація з Новофедорівки застосовувалася для патрулювання північно-західної частини Чорного моря. У Новофедорівці знищено не менше 9 літаків Су-30СМ і Су-24МР, а також боєприпаси», - розповідає Олександр Коваленко.
В Гвардійському – 37-й змішаний авіаполк 4-ої армії ВПС і ППО – бомбардувальники Су-24М і штурмовики Су-25.
«От ці «яструби» й отримали по заслугам – більше не літатимуть, - каже Павло Лакійчук. - Заодно «демілітаризували» їх БК – ракети, бомби, снаряди».
З Джанкоєм інша історія. Це основний тиловий район угруповання орків, що діє на нашому півдні. За словами пана Лакійчука, тут розташовані тилові пункти управління частин і з'єднань, оперативні склади їх боєприпасів, пального, продовольства, концентрується техніка і жива сила, що направляється на Херсонщину, Миколаївщину, Запоріжжя: «Така собі «Чорнобаївка в квадраті». В північному Криму москалі почувалися в цілковитій безпеці. А дарма – толі ще буде!
Дуже важливо й те, що Джанкой – це вузлова залізнична станція, де сходяться магістралі з півночі (Мелітополь) і з півдня (Керч). Залізничний транспорт – це нині основа логістичної схеми окупантів. Дезорганізація на вузловій – потужний удар по спроможностях окупантів.
«Щодо Джанкоя… Дізнаємося, коли з'являться перші, детальні супутникові знімки, - доповнює Олександр Коваленко. - Але впевнений, йдеться про десятки одиниць техніки, а також склади з боєприпасами».
Не важливо як, важливий – результат
Жодних офіційних заяв про те, що це взагалі був ракетний удар ЗСУ, з Києва не надходило. Тому, за словами експертів, говорити в такому контексті не зовсім правильно. Але якщо розглянути можливості ЗСУ щодо завдання таких ударів загалом…
«Необхідна зброя для таких ударів у нас є, і це не секрет. Зокрема йдеться про ПКРК «Нептун» та Harpoon, які пристосували до «роботи» по сухопутних силах - каже Олександр Коваленко. - Але чи саме вони були застосовані – невідомо».
А може, вибухи в Криму організував, як пише американське видання The New York Times з посиланням на високопоставленого чиновника Міноборони України, «елітний підрозділ ЗСУ»? Спостерігачі й цього не виключають.
«Українські морські спецпризначенці, як на мене, - одні з найкращих у світі. 73-й морський центр спеціальних операцій імені кошового отамана Антіна Головатого – частина з крутою школою, потужним бойовим досвідом і неймовірною історією, - розповідає Павло Лакійчук. - Чи «бавовна» в Криму їх робота? Не знаю, а якби знав – все одно б не сказав. Але, повірте, вони сьогодні справжні герої. Втім, "вовки" з 3-го і 8-го полків спецпризначення не гірші».
В будь-якому разі, чи, власне, уразили склади і аеродроми на території Криму – крилатими чи балістичними ракетами, дронами-камікадзе, підклали вибухівку наші спецпризначенці, чи «необережно покурив» завербований російський прапорщик…
«Для нас важливий результат», - акцентує пан Лакійчук.
Логістичні ланцюжки противника руйнуються не тільки в прифронтовій зоні, а й на всю глибину його оперативної побудови, знищуються засоби ураження ворога на аеродромах, в базах, на майданчиках зберігання і технічного обслуговування.
«Крім військового, удари по об'єктах в Криму мають велике політичне, психологічне значення. Можливо, навіть більше, ніж потоплення "Москви" і звільнення острова Зміїного», - вважає керівник військових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ».
По суті, те, що зараз відбувається в окупованому Криму, доповнює Олександр Коваленко, говорить про те, що російські військові об'єкти перебувають у серйозній небезпеці. Адже жодна ППО не може їх захистити від інциденту, причиною якого є головотяпство: «Загалом же – такі інциденти цілком порушують систему постачання вже не стільки передових підрозділів, скільки навіть тилових, що кардинально впливає на ефективність наступальних та оборонних дій військ рф».
Ще не перелам у війні, але ЗСУ точно перехопили ініціативу у ворога
Те, що роблять наші воїни, в сучасній війні називається localization of the combat area – локалізація району бойових дій. Її задача знекровити угруповання ворога, позбавити його бойового (наступального) потенціалу.
«Це ще не «класичний» контрнаступ, але очевидна підготовка до нього. Так, ми ще повною мірою не володіємо стратегічною ініціативою. Але ворог її втрачає на очах», - запевняє Павло Лакійчук.
«Чи послаблять вибухи в Криму сили рф на півдні? Скажемо так, поки що говорити про кардинальне ослаблення військ противника на півдні рано, але можна сказати, що започатковано саме такий процес зламу системи забезпечення глибокого тилового рівня», - оцінює Олександр Коваленко.
«Що далі по списку? Гадаю, севастопольські аеродроми Бельбек і Кача. На Бельбеку базується 38-й винищувальний авіаполк, ці скоти заслужили на покарання. До того ж, це великий хаб транспортної авіації, який забезпечує Чорноморський флот, - каже пан Лакійчук. - Кача – пункт базування 318-го змішаного авіаполку ЧФ (Ан-26 і Бе-12) та 387-й корабельний протичовновий полк (Мі-8 та Ка-27). До слова, ходять чутки що Кача вже горіла. Тільки не так гучно».
«Безумовно, знищення подібних об'єктів у глибокому тилу ворога – це дуже важливе завдання з послаблення потенціалу військ рф. Так чи інакше, але ЗСУ довгий час були обмежені радіусом вогневого ураження 70-80 км. В окремих випадках 120 км, за рахунок Точки-У. Але це старі радянські ракети, по яких ефективно відпрацьовує ППО ворога. Насамперед завдяки тому, що вони на їхньому ураженні і випробовувалися», - зауважує пан Коваленко.
Сучасне ж озброєння, яким користуються ЗСУ, не по зубах російським системам захисту.
«В Криму за час окупації було створено велику кількість військових об'єктів, які слід знищити. Таких цілей десятки! Але, варто визнати, головна мета – це, звичайно, Керченський міст. Хоча, для завдання ударів по цьому мосту необхідні дещо інші умови, ніж ті, в яких зараз оперують ЗСУ», - резюмував експерт групи «Інформаційний спротив».
Але такі умови раніше чи пізніше обов’язково з’являться. Не забуваймо, що у жовтні нарешті повинен запрацювати ленд-ліз. Яку саме допомогу ми отримаємо від американських союзників – поки не розголошується. Втім, для нашого ворога все це точно буде неприємним «сюрпризом».
Переможемо!
Мирослав Ліскович. Київ
