Львівський саміт: без проривів, але з важливими меседжами
18 серпня у Львові відбулися переговори президента України Володимира Зеленського з його турецьким колегою Реджепом Таїпом Ердоганом та Генеральним секретарем ООН Антоніу Гутеррешем. Зустріч пройшла у Палаці Потоцьких. Відзначимо, що це вже другий візит керівника ООН до нашої держави після початку повномасштабного російського вторгнення. Вперше він відвідав Київ 28 квітня, де потрапив під ракетний обстріл рашистів.
Ердоган же востаннє був в Україні ще 3 лютого. Як і минулого разу – прибув із чималою делегацією: міністром закордонних справ Мевлютом Чавушоглу, міністром оборони Хулусі Акаром, головою Національної розвідувальної організації Туреччини Хаканом Фіданом, главою турецького оборонпрому Ісмаїлом Деміром та генеральним директором компанії Baykar Makina Халуком Байрактаром.
То з чим приїхали заморські гості?
Скажемо так, візиту передували деякі тривожні моменти. Чимало експертів прогнозували, що Ердоган везе керівництву України «маляву» від путіна, що той готовий до прямих переговорів про припинення війни з консервацією наявної лінії фронту. І подібні прогнози виникли не на пустому місці. По-перше, Ердоган уже двічі протягом останнього місяця зустрічався з російським диктатором (20 липня у Тегерані, 5 серпня – у Сочі). І теж, якщо вірити офіційним повідомленням, порушував тему «мирних переговорів». По-друге, напередодні візиту низка турецьких ЗМІ, як от A Haber і CNN Turk, повідомили, що Ердоган запропонує Зеленському організувати його зустріч з путіним, а також, що на зустрічі обговорюватимуться кроки щодо припинення війни «дипломатичним шляхом».
То що у підсумку, зрада скасовується чи ні? Маленький спойлер: все під контролем.
Коротко про підсумки переговорів
- Зустріч з Гутеррешем.
Президент України та генсек ООН домовилися про продовження координації в реалізації "зернової ініціативи".
Про що ще говорили:
- можливі напрямки розвитку угоди про "зернові коридори";
- питання незаконної та примусової депортації українців з окупованих росією територій;
- звільнення з російського полону українських військовослужбовців і медиків;
- ядерний тероризм з боку рф в контексті захоплення ЗАЕС.
- Зустріч з Ердоганом.
Розмова тривала 2 години. Сторони порушили низку важливих питань, серед яких зернова угода та ядерний шантаж росії.
Про що ще говорили:
- удосконалення зернової ініціативи;
- ситуацію навколо Запорізької АЕС;
- ядерний шантаж з боку Росії;
- викрадення російськими військовими зерна на тимчасово окупованих територіях;
- питання оборонної взаємодії.
Зеленський: «Впевнений, подальше розширення співпраці між Україною і Туреччиною посилить обидві сторони».
- Тристоронній саміт.
Розмова лідерів України, Туреччини та ООН тривала 40 хвилин.
Що сказав президент Зеленський:
- Переговори з росією можливі лише за однієї умови - вихід всіх окупаційних військ з території України;
- Генеральний секретар ООН повинен використати всі можливі заходи та задіяти всі механізми організації для повернення українських полонених;
- На тристоронній зустрічі обговорювався розвиток "зернової угоди";
- росія повинна негайно вивести війська із Запорізької АЕС, а також припинити провокації та обстріли станції;
- Україна та ООН узгодили параметри можливої делегації Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) на ЗАЕС.
Що сказав президент Туреччини:
- Туреччина підтримує територіальну цілісність та суверенітет України;
- Анкара не хоче, щоб світ пережив другий Чорнобиль тому докладатиме всіх зусиль, щоб завершити війну дипломатичним шляхом;
- Туреччина готова надати Україні допомогу у відновленні інфраструктури після війни;
- Анкара сподівається, що "зернова угода" допоможе досягнути миру між Україною та росією;
- Війна має закінчитися за столом переговорів, а зараз головна задача - знайти найкоротший шлях до цього.
Про що говорив генсек ООН:
- Позитивна динаміка на продовольчому фронті відображає тріумф дипломатії;
- Потрібно збільшити експорт продовольства та добрив з України та росії;
- росія повинна вивести свої війська та техніку з ЗАЕС, оскільки будь-яка шкода станції дорівнює самогубству;
- Ухвалено рішення про місію для встановлення фактів трагедії в Оленівці. Умови проведення цієї місії були доведені Україні та росії. Її учасники повинні мати безпечний і гарантований доступ до місць утримання. Крім того, доступ до Оленівки мають отримати і співробітники Червоного Хреста.
Додатково:
- Україна та Туреччина підписали меморандум про післявоєнну відбудову. Анкара допоможе відновити частину зруйнованої інфраструктури, у тому числі мости. Почати відбудову планують з мосту в селі Романівка Київської області, який з’єднує Бучу та Ірпінь зі столицею;
- Міністр оборони України Олексій Резніков зустрівся зі своїм турецьким колегою Хулусі Акаром: обмінялися думками з двосторонніх і регіональних питань оборони і безпеки. Інші деталі не повідомляються.
- Глава МЗС Дмитро Кулеба про переговори: «Ніхто нас не схиляв до поступок на користь росії. Якщо знову полетить якась „зрада“ у соцмережах, то одразу хочу сказати, що такого не було». Міністр наголосив, що Ердоган та Гутерреш щиро співпереживають Україні та займають конструктивну позицію.
«Ми почули жорстку позицію президента України. «Зрада» щодо тривожних прогнозів скасовується»
«Формат такого візиту, коли одночасно і генсек ООН, і президент Туреччини – це сигнал, що Гутеррешу та Ердогану сподобався успіх Стамбульських домовленостей (щодо вивозу зерна. - Ред.) і вони вирішили продовжити. Але є проблема: на цю мить немає передумов для якихось нових домовленостей, навпаки, є нові загрози», - коментує Укрінформу політолог Володимир Фесенко.
На зустрічі у Львові сторони якраз й обговорювали нові проблеми, викликані політикою шантажу з боку рф, зокрема, на ЗАЕС, а також трагедію в Оленівці й участю ООН в її розслідуванні.
«Тож я б сказав так: великі очікування, стримані оцінки й неанонсована прелюдія до майбутніх зустрічей і переговорів», - додав експерт.
Щодо тривожних прогнозів, які звучали напередодні, то, за його словами, вони не підтвердилися.
«Ми почули жорстку позицію президента України: переговори з рф можливі лише якщо російські війська підуть із України, а до того – нема про що говорити, - наголошує пан Фесенко. - Тим часом турецька сторона дала зрозуміти, що питання про мирний спосіб врегулювання військового конфлікту в Україні все ж підіймалося. Тобто, думаю, що Ердоган говорив про це Зеленському, що він передав йому позицію путіна, передав умови, на яких рф готова починати переговори. Ну, Зеленський вислухав його, водночас озвучивши наші зустрічні умови».
Ердоган уже встиг повідомити, що обговорить підсумки переговорів у Львові з путіним.
«В будь-якому разі, сторони вчорашнього діалогу у Львові зосередяться на тому, щоб нейтралізувати ризики дій рф навколо ЗАЕС. Є така думка, що рф готує чергову провокацію, причому, судячи з останніх нових, провокацію в прямому ефірі», - розповідає політолог.
Це вже «фірмовий стиль» спецслужб країни-агресорки.
«Але цей анонс лише зайвий раз свідчить, хто робитиме цю провокацію. Проте треба бути готовими. Гадаю, що росіяни зараз підняли ставки. Поки на території України перебуває генсек ООН – вони хочуть спровокувати або імітацію аварії, або продемонструвати ризик аварії. Після цього, вважаю, в закритому режимі розпочнуться консультації за участі російської та української сторін, представників ООН і, можливо, Туреччини», - вважає пан Фесенко.
Також він звернув увагу на те, що Ердогана супроводжувала солідна делегація, зокрема міністр оборони Хулусі Акар, гендиректор компанії Baykar Халук Байрактар тощо: «Ми знаємо, що з ними зустрічався міністр оборони України Олексій Рєзніков. Так, деталей мало. Гадаю, що це правильно. Краще, коли така співпраця проводиться в тиші, але із взаємною вигодою та ефективно».
Ну і, чому обрали саме Львів, а не Київ?
«Припускаю, що це ініціатива Ердогана. Все ж таки у Львові ризиків менше, ніж у Києві, Одесі чи Харкові, де напередодні рф здійснила просто звірячі обстріли. Це перша причина. Друга – суто політична. Будь-який візит до Києва розглядається усіма як прояв політичної солідарності. Ердоган намагається тримати баланс. Він мені нагадує такого політичного канатохідця, який тримає баланс між рф та Україною, між рф та Заходом. Тож вибір Львова – це про баланс. Щодо Гутерреша, то він уже відвідував Київ раніше у квітні», - резюмував Володимир Фесенко.
«Анкара не зацікавлена в тому, щоб мати поряд натхнену безкарністю державу-терориста – росію»
«Коаліція по захисту міжнародного порядку від воєнних злочинців, схоже, обрала тактику поступової деактивації інструментів шантажу. Перший успішний приклад – зернова угода, яка поки що змогла виключити продовольчий шантаж росією світу та дозволила Україні експортувати свій врожай морем», - стверджує юрист, політичний експерт Агія Загребельська.
Наступним таким прикладом може стати демілітаризація Запорізької АЕС, яка після зустрічі у Львові стає більш ймовірною.
І, звичайно, зустріч дала надію, що шантаж заручниками також в центрі уваги та не забутий: «І коаліція продовжує зусилля, спрямовані на те, щоб і в цій частині «роззброїти» терориста».
Щодо «тривожних» прогнозів…
«Хоча Туреччина не приєдналася до санкційного тиску коаліції, стала прихистком для російського бізнесу та олігархів і сам Ердоган тисне руки путіну – Анкара залишається проукраїнською», - наголошує пані Загребельська.
З Туреччиною у нас можуть не збігатися погляди на те, як має закінчитися війна і що таке перемога в ній. Проте, очікувати від Ердогана саме здачі українських інтересів на сьогодні не варто.
«Як мінімум тому, що Анкара не зацікавлена в тому, щоб мати поряд натхнену безкарністю державу-терориста – росію», - підкреслює експерт.
А як максимум, бо на столі інтереси не тільки України, росії та Туреччини, а всього світу. Коаліція вже продемонструвала здатність діяти злагоджено та не допускати розколів у важливих питаннях: «Тож Ердоган, навіть якби хотів, не міг би «здати Україну», бо він просто немає такої можливості та впливу, а взаємозалежність Туреччини та Заходу Анкарі не вигідно порушувати».
Що, крім іншого, могло залишитися «поза очима» ЗМІ, тобто не винесено на загал? Агія Загребельська вважає, що «Ердоган веде дуже ризиковану дипломатію на межі червоних ліній».
«Щоб забрати у путіна засоби тиску, Туреччина вимушена залишатися в екзотичній формі нейтралітету – проукраїнській. Коли з одного боку постачаються Байрактари, з іншого – ведуться розмови про спільні бізнес-проекти з кремлем».
Поки дії Туреччини підтримує коаліція, а сама Анкара не порушує санкції та демонструє результати, як у випадку з зерновою угодою – це не перетинає червоні лінії, хоча й зі сторони виглядає досить кепсько, і, відверто, хотілося б, щоб цього не було.
Проте, це не правильно міряти дії Ердогана лінійкою ідеалу.
«Ми маємо оцінювати їх з точки зору альтернатив, а їх небагато. І поки, дійсно, його ризикована дипломатія призводить до вигідних для України результатів. Тож, думаю, «за лаштунками» мали бути відверті розмови про те, чому Анкара вимушена діяти так, як не завжди подобається Києву, щоб досягти бажаних для нас результатів», - наголосила Агія Загребельська.
«Перемовини Зеленського з Гутеррешем і Ердоганом: у Львові народився новий формат»
«Зради не відбулося. Зеленський поводився як справжній господар – впевнено і привітно. Встигав усе, навіть поправляти перекладача на брифінгу для преси за результатами перемовин. Свідчило це про одне: ні на чому такому, щоби було неприйнятно для України, ні Ердоган, ні Гутерреш не наполягали. А щоб ні у кого не було жодних сумнівів, він чітко повторив позицію, яка викристалізувалася протягом останніх тижнів: «Спочатку росіяни мають звільнити всі тимчасово окуповані території України, а потім буде потім», - каже дипломат Вадим Трюхан.
Фактично, глава держави підняв планку у великій геополітичній грі, в якій Україна вже давно перестала бути об’єктом, адже наші ЗСУ вибороли на полях битв для Української Держави право на суб’єктність. Україна є «дієвим суб’єктом, право якого на власну позицію вже ніхто не насмілюється заперечувати, принаймні публічно», - переконує експерт.
Порядок денний перемовин не здивував, хоча сторони й тримали інтригу до кінця.
По-перше, всіма сторонами підтверджено неухильну підтримку суверенітету і територіальної цілісності України в міжнародно визнаних кордонах.
«Для путіна - це чіткий сигнал, що поступок не буде. І не зважаючи на те, що наш турецький гість відкарбував тези про те, що війна має завершитися «за столом перемовин, з чим погоджуються і Президент Зеленський, і Генсек ООН Гутерреш», склалося враження, що він лиш відбував номер, ніби звітуючи перед своїм російським «другом» за виконання обіцянки спробувати вплинути на Україну, яку він, так виглядає, дав у Сочі», - каже пан Трюхан.
По-друге, по ситуації на Запорізькій АЕС сторони висловили не лише своє занепокоєння, а й повідомили про досягнення домовленості стосовно модальності місії МАГАТЕ, яка має туди прибути через Київ.
«Відтак можна констатувати, що ультиматум путіна провалився. Незважаючи на шалений рівень загроз, адже ми маємо справу зі справжніми маніяками, ніхто росіян не злякався і не пішов їм на зустріч. І це вселяє обережний оптимізм, - наголошує дипломат. - Навіть попри те, що сумніви в реалістичності реалізації ініціативи щодо направлення в Енергодар місії МАГАТЕ залишаються, адже без згоди москви ніхто нікуди не доїде».
По-третє, однією з наріжних тем перемовин стало питання сталих поставок продовольства з України із залученням наших чорноморських портів. На цей момент, це єдина тема, де росіяни дали слабину.
«Хоча зробили вони це явно вимушено. Адже можливості контролювати все Чорне море ЗСУ їх позбавили, потопивши крейсер «Москва» і ще низку їхніх бляшанок, звільнивши острів Зміїний і фактично поставивши під загрозу знищення рештки Чорноморського флоту. Крім того, росіяни зацікавлені в поставках на світові ринки своїх мінеральних добрив і того ж продовольства, - нагадує експерт. - Чи будуть й надалі працювати «зернові домовленості», наразі відповісти складно. Проте, принаймні зараз, так виглядає, що інтереси сторін збігаються. Відтак є надії, що найближчим часом росіяни не підуть на їх знищення якоюсь черговою варварською провокацією».
На брифінгу також прозвучало, що сторони будуть боротися з торгівлею краденим росіянами зерном: «Це означає, що дорога для російських суден з таким зерном через Босфор буде закрита. Залишається лиш дочекатися практичних результатів реалізації таких домовленостей».
По-четверте, найбільш чутливою темою стало питання обміну військовополоненими. Особливої ваги йому додало те, що родини українських героїв, які перебувають в полоні у рашистів, протягом перемовин проводили акції протестів із закликами до ООН і Туреччини натиснути на росіян.
«Зрозуміло, що без кремлівців якихось практичних результатів досягти у Львові було не реально. Проте обнадіює те, що й Ердоган, й Гутерреш взяли на себе зобов’язання працювати в напрямку звільнення військовополонених. Щобільше, генсек ООН вже створив місію зі встановлення фактів трагедії на чолі з авторитетним бразильським генералом, яка має прибути в Оленівку. Не маю сумнівів, що рашисти всіляко будуть протидіяти й приїзду, й можливій роботі такої місії ООН, але публічне оголошення про те, що місія вже створена фактично не залишає їм вибору», - переконує Вадим Трюхан.
Були й певні конкретні, практично орієнтовані домовленості, про які оголосили перемовники. Зокрема про розширення співпраці між Україною та Туреччиною «в усіх сферах, які становлять взаємний інтерес». Зокрема в енергетичній галузі, що надзвичайно важливо, особливо в умовах фактичного припинення будь-якої взаємодії з росією в цій царині.
Крім того, Туреччина погодилася стати координатором відновлення Харкова та Харківської області.
«З огляду на те, що перед приїздом саме Харківщина зазнала брутальних обстрілів, скоріш за все, це було емоційне рішення. Проте від цього його цінність не зменшується, а навпаки, - каже дипломат. - А ще в присутності президентів України та Туреччини було підписано Меморандум про участь Туреччини у повоєнній відбудові Україні. Це один з перших таких документів, укладений Україною».
Загалом, слід констатувати, що у Львові народився новий формат перемовин: Україна + ООН + Туреччина. Навряд чи він стане визначальним, в якому вдасться швидко знайти спосіб завершення війни з росією. Проте певні практичні результати він продемонструє.
«Завтра ми їх не побачимо. Проте до листопада ц.р., до саміту у форматі G20 - цілком можливо. Адже для того, щоб в Індонезії відбулася двостороння зустріч Президента Зеленського з ворогом номер один України путіним, останній має показати реальні жести доброї волі, зокрема щодо звільнення всіх, або принаймні більшості українських військовополонених. Так виглядає, що Ердогану доведеться виконати непросту дипломатичну місію, ще раз злітавши в росію, щоб переконати російського фюрера наступити на горло власній пісні й почати відповзати з України. А ЗСУ ухвалити відповідне рішення господарю Кремля допоможуть. Тим більше, що наші західні партнери обертів не збавляють».
Зокрема, очікується, що наші американські союзники невдовзі оголосять про черговий пакет воєнної допомоги на 800 млн доларів. Також йде підготовка до другого саміту Кримської платформи, «Рамштайну-5» тощо.
Втім, перемовини перемовинами, а перемога кується на полях битв. Останнім часом, зокрема, й в українському Криму, де регулярно почала траплятися «бавовна».
Переможемо!
Мирослав Ліскович. Київ
