Під кремлівським соусом брехні

Так, російський диктатор поставив перед своїми військовими нову дату, до якої вони мають вийти на адміністративні кордони Донецької області, тепер це 15 вересня – про це повідомили в Генштабі ЗСУ. Варто згадати, що ці дати вже змінювалися не одноразово, так, у травні путін наказував своїм військам взяти усю Донецьку область до 1 липня, згодом плани змінилися разом з датами, пересуваючись до закінчення літа. Але, як бачимо, літо скінчилося, а разом з ним і впевненість та оптимізм російських загарбників. Відповідно доводиться кремлівським жителям переносити і свій омріяний «референдум» з приєднання окупованих територій України. Про 11 вересня, яке фігурувало до цього, очевидно, вже не йдеться. І пов’язано це аж ніяк не з бажаннями російського диктатора, а з провалами його армії.

Тепер у путіна нові бачення цілей війни, яку і він, і усі його соратники-терористи вперто називають «операцією». Тепер це, виявляється, «ліквідація антиросійського анклаву», який нібито створюється на території України. Ось таке хитромудре словесне сплетіння видав російський президент під час спілкування з школярами на початку нового навчального року, вкотре перекручуючи та спотворюючи історію та реальність тепер вже і для дитячої аудиторії. Брехливі вигадки про те, що України ніколи не було, як держави і вигадав її Ленін та компартія тепер почули з уст сучасного російського «вождя» і школярі. Тепер, мабуть, залишилося сходити хіба що ще до дитячих садочків з цими антиукраїнськими псевдотеоріями та історіями, які продукують російські пропагандисти, розширяючи та омолоджуючи аудиторію сприйняття абсурду та маразму сучасних керівників кремля. Взялися до переформатування, а точніше порятунку своє «спецоперації» і путінські прихвостні. Очевидно, що саме через провал планів з окупації України, змінюється і формат, і назва російської війни. Так, депутат Держдуми від кримського регіону М.Шеремет днями запропонував, що «спецоперації» в Україні слід додати новизни та наректи «контртерористичною», бо ж, виявляється, Україна «стала оплотом та розсадником міжнародного тероризму», а росіяни усіма силами намагаються стати «героями» нового часу і рятівниками миру. Щоправда методи у них якраз абсолютно неприйнятні для цивілізованого світу та цілком логічні для терористів – шантаж, погрози, захоплення території незалежної держави, знищення та терор українців.

Просувають росіяни і наратив про нібито невдалий контрнаступ ЗСУ. Але не сталося так, як бажалося російському диктатору, адже контрнаступ ЗСУ ведеться планомірно та ефективно. Зрозуміло, що це справа не одного дня і навіть не короткого терміну, це лише путін мріяв захопити Київ за три дні. Українські ж військові реалістичні та переконані у своїх намірах і силах. Безперечно, контрнаступ ЗСУ може тривати місяці і не є швидким процесом. Але він динамічний та вдалий, до того ж розпочався паралельно з занепадом російського наступального потенціалу на заході Херсонської області. Це підкреслюють військові експерти, зокрема Інституту вивчення війни – ISW, фахівці якого наголосили, що підстав підозрювати, що українське командування обрало недоречний час для контрнаступу, немає. Погодьтеся, є більше підстав довіряти кваліфікованим міжнародним експертам, ніж очманілим російським пропагандистам на чолі їхнім міноборони, що розгорнули інформаційну кампанію з дискредитації контрнаступу ЗСУ. Тож, аналітики радять не піддаватися на російські маніпуляції щодо нібито «провального» українського контрнаступу на Херсонщині. Так, міжнародні експерти вказують, що українські сили використовують цей час для розгрому вразливих ділянок противника уздовж лінії фронту, запобігаючи руйнуванню міст і сіл. У Міноборони України також розповіли деталі ситуації з контрнаступом на півдні країни, де ЗСУ продовжують знищувати запаси окупантів та командні пункти, українські військові ведуть проти російських окупантів позиційні бої і закріплюються на територіях. Про це зокрема йдеться в повідомленні прес-центру Сил оборони півдня України. З іронією українські військові відреагували на російські заяви про те, що наш контрнаступ нібито провалився, зазначивши, що морально-психологічний стан війська противника дуже розхитаний, а українська армія продовжує знищувати логістику окупантів на півдні, і робить це ефективно. Експерти також зазначають, що по всій лінії фронту, а не лише на Херсонщині, збільшилася кількість вогневої потужності ЗСУ. Про те, що війна рашистів проти України має завершитися поверненням усіх захоплених територій нашої країни і трибуналом над воєнними злочинцями вкотре наголосив і радник голови Офісу президента Михайло Подоляк, написавши у Twitter: «Ця війна має закінчитися одним шляхом: військовою поразкою, поверненням територій, трибуналом над злочинцями та початком трансформації росії». Якою буде ця трансформація та як швидко станеться залежить і від України, і від міжнародної спільноти, адже будь-яка імперія розуміє лише одну мову - мову сили та історичної невідворотності.

Ще однією з умов досягнення нашого подальшого успіху є і переконлива підтримка міжнародних союзників та партнерів. Наприклад, нова військова допомога Україні майже аж на три мільярди доларів. Оптимістичні сигнали надходять і з Німеччини - Берлін також анонсував передачу нового пакета, згідно з яким Україна має отримати нову техніку та оснащення, а військові експерти зазначають, що російські окупаційні сили чимраз слабшають та виявилися неспроможними ні на блискавичну війну, ні на піврічну військову операцію з окупації.

російська пропаганда усіма силами також прагне створити образ української армії як «терористів», що воюють із власним населенням, перекручуючи факти, маніпулюючи та просто відверто брешучи в своїх повідомленнях. Зрозуміло, що увесь цей дезінформаційний потік розрахований виключно на власну внутрішню аудиторію, яка звикла проковтувати усе, що подається та заправляється кремлівським соусом брехні. Насправді ж увесь світ бачить, що саме росія після повномасштабного вторгнення в Україну почала масово знищувати цивільну інфраструктуру, вбивати, катувати та гвалтувати мирних українців. росія, а не Україна здійснює обстріл цивільної інфраструктури по всій території України, знищуючи споруди, які не мають ніякої причетності до військових об’єктів: вокзали, театри, церкви, лікарні, торгові центри поліклініки, навчальні заклади, при цьому вбиваючи сотні мирних українців. Так, за даними МВС України, на 1 атакований рф військовий об’єкт припадають 73 цивільні. А з огляду на початок нового навчального року варто навести і ще одну сумну статистику: за повідомленням Міністерства освіти та науки України, від початку російського повномасштабного вторгнення 2400 навчальних закладів постраждали від бомбардувань і обстрілів, 269 із них зруйновано повністю. Як відомо, цифри та факти річ вперта і саме вони наочно демонструють, хто ж у цій ситуації терорист, а хто захисник рідної землі. Варто підкреслити, що українські військові завдають виключно точкових ударів по критично важливих об’єктах окупантів. Підтвердженням того, що ніякого терору проти мирного населення з боку ЗСУ немає і бути не може, є також і те, що після деокупації на територіях, де недовго панували російські терористи, мирне життя відновлюється і люди повертаються до звичного укладу. Цьому приклад – звільнені від росіян багатостраждальні міста та села Київщини, серед яких і Буча, і Бородянка, населені пункти Чернігівщини, Сумщини, а тепер вже й Херсонщини.

Незважаючи на те, що деякі українські міста на півдні України перебувають у тимчасовій окупації вже впродовж кількох місяців, ворогу не вдається повноцінно підкорити ці території. Наприклад, у Херсоні росіяни так і не змогли провести свій омріяний псевдореферендум. Водночас інформаційний простір все частіше тішить українців повідомленнями про знешкодження проросійських колаборантів на тимчасово окупованих територіях. Паралельно із цим майже щодня на вулицях окупованих південних міст з’являються листівки із антиокупантськими зверненнями, жовто-сині стрічки та написи довкола переляканих окупантів. І це також доволі потужні засоби морально-психологічного тиску на ворога, який бачить спротив і щодня змушений читати написи на кшталт «Слава Україні! Смерть ворогам!». Читати, боятися і чекати своєї неминучої поразки.

Тарас Попович

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства