Вступ України до НАТО: тепер це не про те, хто «за» чи «проти», а «коли» та «яким чином»
Після того, як 30 вересня путін підписав укази про «приєднання» до рф чотирьох частково окупованих українських регіонів, президент України оголосив, що країна подає заявку на вступ до НАТО у прискореному порядку.
Це достойна і правильна відповідь на шоу путіна.
В цьому ж ключі – рішення про відмову від компромісів та переговорів з кремлівським нелюдом, який, вірно підкреслив глава української держави, «не знає, що таке гідність і чесність».
Попри це, в Мережі почалася дискусія про те, а чи було, мовляв, це рішення узгоджене з партнерами, чи ні? Тут треба відповідати питанням на питання: а хіба це має якесь принципове значення? Очевидно, що ні. Втім, якщо комусь це справді надважливо – навряд чи генсек НАТО Єнс Столтенберг просто так вирішив би того ж дня провести терміновий брифінг для медіа. Так, на цьому брифінгу він був обережний у висловах і жодної конкретики щодо українських перспектив не дав. Але цьому не варто дивуватися, інакше й бути не могло: генсек в НАТО самостійно нічого не вирішує, він лише координує діяльність організації. А вирішують – усі країни-члени Альянсу, при цьому рішення має бути консенсусне, тобто одностайне.
Що ж, минуло трохи більше трьох діб, а тверду підтримку щодо майбутнього членства України в НАТО вже підтримали глави дев’яти країн Північноатлантичного Альянсу з Центральної та Східної Європи. Так, спільну заяву підписали: президент Чехії Мілош Земан, президент Естонії Алар Каріс, президент Латвії Егілс Левітс, президент Литви Гітанас Науседа, президент Північної Македонії Стево Пендаровський, президент Чорногорії Міло Джуканович, президент Польщі Анджей Дуда, президент Румунії Клаус Йоганніс та президентка Словаччини Зузана Чапутова. Ще однією країною, яка підтримала вступ України до НАТО, стала Канада.
Отже, на сьогодні десять із 30 країн-членів Альянсу сказали Україні "так". І це, направду, непоганий результат.
Що кажуть інші? Скажемо так, у решти 20-ти членів НАТО реакція дещо стриманіша. Принаймні, поки що. Як переконує глава МЗС Дмитро Кулеба, далі нас чекають непрості переговори. Але українські дипломати знають, що робити. Процитуємо міністра: «Президент Зеленський поставив задачу всій дипломатичній команді готуватися до двосторонніх переговорів з країнами-членами Альянсу щодо вступу України. Буде розгорнута така ж машина, яка працювала над забезпеченням підтримки заявки на отримання статусу члена в ЄС. Будемо вести адвокацію, спілкуватися. Я буду говорити з країнами відповідними, з генеральним секретарем НАТО. Ми розуміємо, де будуть проблеми. Ми розуміємо, де буде максимальна підтримка. Ми будемо вирішувати ці проблеми».
«Президент дуже слушно вловив момент»
«Не дивлячись на те, що це був логічний крок, але все-таки це була певна несподіванка як для українського суспільства, експертного середовища, так і більшості наших держав-партнерів. Тим не менш ми отримали дуже серйозні позитиви. По-перше, і це ключове, виступивши з такою заявою разом зі спікером парламенту і прем’єр-міністром, президенту фактично вдалося моментально переключити увагу ЗМІ – не лише українських, а й іноземних, в тому числі навіть російських – з теми оголошення путіним анексії окупованих територій на тему вступу України до НАТО», - коментує Укрінформу дипломат Вадим Трюхан.
Це була просто геніальна інформаційна спецоперація, яку провів Володимир Зеленський у властивому йому ключі: легко, з посмішкою, скоординовано і чітко.
По-друге, каже дипломат, жодна країна-член Альянсу не сказала категорично «ні» після того, як почула, що Україна подає заявку на вступ до НАТО: «Звісно, Столтенберг намагався акуратно щодо цього висловлюватися під час своєї прес-конференції, яка ймовірно й була скликана через те, що генсека українська сторона попередньо поінформувала. Але вирішує не Столтенберг. Зрештою, тепер дискусії вестимуться не про те, хто «за» чи «проти» нашого членства, а про те, «коли» та «яким чином». І той факт, що буквально за декілька днів ми отримали десять залізних «так» - це серйозний позитив».
По-третє, продовжує експерт, не було більш сприятливого моменту для оголошення такого рішення, аніж зробити це саме в той день, коли злочинець путін, з порушенням усіх існуючих міжнародних норм, заявив про анексію українських територій.
«Команда президента дуже слушно вловила момент, бо лише божевільний чи абсолютний політичний самогубець зможе відмовити Україні. Хто ініціатор цієї ідеї – не знаю. Можливо, сам глава держави, можливо, хтось інший. Але ще раз повторюся, що розглядаю це рішення виключно як позитив», - акцентує пан Трюхан.
Далі завдання нашої дипломатії – заручитися підтримкою країн-важковаговиків, як от США, Велика Британія, Франція та Німеччина. При цьому, на думку дипломата, Британія може першою підтримати заявку України й виступити за те, щоби наша держава набула повноцінного членства в НАТО.
«Так, переговори будуть непростими. Але Україна зараз перебуває у набагато сильнішій позиції. Ми є не стільки прохачем, скільки домінантою. Українські збройні сили стали тим фактором, який неможливо не враховувати, - стверджує експерт. - Якщо НАТО хоче повернути собі домінантну роль у сфері безпеки (як мінімум у євроатлантичному регіоні, а як максимум - на міжнародній арені, як це було раніше), то йому потрібне підсилення. І у світі зараз немає жодної країни, яка могла б підсилити НАТО так, як це може зробити Україна».
Коли Україні слід очікувати позитивного рішення – ще до закінчення війни, чи вже після Перемоги?
Вадим Трюхан вважає, що тут важливий сам процес, а не якісь часові межі: «Навіть якщо держави-члени НАТО зможуть вийти на консенсус і, наприклад, вже на наступному саміті у Вільнюсі підпишуть акт про вступ України в Альянс – це другорядне. А основне – ми остаточно відриваємося від євразійського вектору й семимильними кроками прямуємо в напрямку євроатлантичних норм і стандартів, до євроатлантичної парасольки безпеки. Якщо країна підписала акт про вступ до НАТО, але поки не стала повноправним членом Альянсу – жоден агресор не ризикне напасти».
Приклад тієї ж Фінляндії доволі показовий. рф відвела більшість своїх військ, які концентрувала на кордоні з цією країною після того, як вона підписала на саміті у Мадриді акт про вступ до НАТО. Так само, вважає дипломат, буде з Україною.
«Для української дипломатії ще багато роботи, але потяг пішов. І тепер його не зупинити ні орбанам, ні іншим поміркованим лідерам серед наших партнерів з числа держав-членів НАТО. В осяжній перспективі членство України буде оформлено. Зрештою, нам дуже пощастило з тим, що наступний саміт пройде саме у Вільнюсі – столиці наших друзів-литовців. Думаю, що Литва як країна-господар намагатиметься узгодити таку декларацію НАТО за підсумками зустрічі, яка 100% буде сприятлива для нашої держави», - переконує Вадим Трюхан.
«Військова поразка рф у війні прискорить рішення про членство України в НАТО. Але починати підготовку до цього треба вже зараз»
«Заявка України на прискорений вступ до НАТО – це негайна і достойна політична відповідь путіну. Військовим шляхом, звільненням Лиману, продовженням контрнаступу на сході і півдні України ЗСУ продемонстрували, що ми звільняли, звільняємо і будемо звільняти наші землі, які окупувала рф. І путінські фейкові папірці і заяви нічого не варті. А політично Україна продемонструвала, що наш рух на Захід, зокрема до НАТО, тільки прискорюється. І жодних компромісів в цьому питанні не буде», - каже політолог Володимир Фесенко.
Одночасно, продовжує він, це вже є сигнал Заходу.
«Простір для політичного маневру звужується для всіх – і для путінської росії, і для України, і для Заходу. Не можна втрачати час на звичайні дипломатичні ігри та зволікання. На ядерний шантаж треба відповідати, і відповідати швидко, вагомо та рішуче, - наголошує політолог. - путін в своїй промові проголосив хрестовий похід проти Заходу та демократичних цінностей. Риторично він вже воює з НАТО».
Експерт нагадує, що війні проти України також передували «промови ненависті». Тож Заходу треба демонструвати рішучість.
Рішення про подання Україною заявки на членство в НАТО, скоріше за все, не стільки узгоджувалось, скільки попередньо зондувалось з нашими партнерами. Якраз напередодні ухвалення цього рішення, нагадує експерт, Зеленський провів низку телефонних розмов з деякими західними лідерами, зокрема з прем’єр-міністрами Великої Британії та Канади, канцлером Німеччини, президентом Польщі.
«І в Офісі президента, і в МЗС чудово розуміли, що саме зараз, під час гострої фази війни між рф і Україною, в НАТО повного консенсусу щодо вступу нашої країни до Північноатлантичного Альянсу не буде. Остаточний вступ України до НАТО може відбутися і після війни, - вважає політолог. - Військова поразка рф у нинішній війні лише прискорить рішення про членство України в НАТО. Але починати підготовку до цього треба вже зараз».
Варто брати до уваги і те, що президент Зеленський сповідує наступальну політичну тактику: «Він не чекає політичних подарунків від наших партнерів, а сам підштовхує їх крок за кроком до правильних рішень. Іноді він максимально високо ставить планку наших вимог, розуміючи, що наші партнери саме зараз не зможуть дати позитивному відповідь у повному обсязі. Але тоді вони почнуть надавати нам те, що треба нашим Збройним Силам на даний момент. Простіше кажучи, вимагай більше – отримаєш те, що треба».
«Після семи місяців Великої війни навіть Німеччина і Франція не будуть відвертими опонентами нашому членству в НАТО»
Міністр закордонних справ України у 2007-2009 рр. Володимир Огризко каже, що ситуація змінилася, і це очевидно вже для всіх. Тема членства Україна повинна звучати надзвичайно голосно. І в цьому контексті заявка щодо вступу нашої держави в НАТО – це дуже правильний крок.
«Втім, я б волів не називати цей крок відповіддю на всі ці абсолютно неадекватні та нікчемні з юридичної точки зору маневри москви. Бо ми таким чином применшуємо значення нашого стратегічного вибору, який закріплений у Конституції. Це перше, - каже дипломат. – А друге – мені здається, що ми не менш важливі для НАТО, ніж, до прикладу, Швеція й Фінляндія. Україна має таке ж саме право на захист, як всі інші держави. Ба більше того, ми захищаємо сьогодні Альянс від російської чуми. Тож ще раз підкреслюю: крок абсолютно правильний».
Відносно генсека НАТО Єнса Столтенберга....
«Чесно кажучи, його надто обережні заяви мене інколи дивують. Все ж таки НАТО – це не організація, яка займається гуманітарною допомогою. НАТО – це військово-політичний альянс. Мені здається, що голос головного представника цього альянсу, хоч і формального, має бути виразнішим», - вважає пан Огризко.
Щодо перспектив.
«Зараз йдеться про 2-3 країни, які можуть стати очевидними опонентами нашого членства. Але переважна більшість – щонайменше 2/3 – підтримують цю ідею. Згадаймо про Бухарестський саміт НАТО у 2008 році. Якби не позиція Німеччини та Франції, то Україні та Грузії надали б ПДЧ. Але тоді офіційний Берлін і Париж вирішили виступити у ролі «адвокатів диявола», тобто путіна, і заблокували це все діло», - нагадує експерт.
Сьогодні ж, у 2022 році, після семи місяців українського протистояння російській навалі, навіть Німеччина і Франція не можуть бути відвертими опонентами нашого членства в НАТО.
«Берлін і Париж нарешті побачили, що собою являє фашистська росія. Тому, думаю, що вони хоч і не будуть першими, але й не скажуть «ні», - стверджує Володимир Огризко. - Зараз нашій дипломатії треба йти і стукати в усі двері столиць країн-членів НАТО. І чітко та ясно пояснювати, що це рішення вигідне насамперед Альянсу, і що це ніякий не подарунок Україні».
Процес буде нелегкий, але об’єктивно в цього процесу є позитивний фінал. І цей фінал має назву «повноправне членство України в НАТО».
«Багато хто вважає, що це станеться вже після нашої Перемоги. Але я гадаю, що навіть швидше. Умова – якщо буде політична воля щонайперше США, а також Великої Британії, Німеччини та Франції. Решта країн, включно з Угорщиною, «троянським конем» рф у ЄС та НАТО, самостійно вести лінію «проти» не будуть», - запевняє він. І додає: «У будь-якому разі, американці, британці та французи вже зараз повинні дати нам реальні гарантії безпеки відповідно до 5 статті Вашингтонського договору. Тобто ще до того моменту, поки ми не пройдемо цей формальний шлях. Чому це реально? А тому, що такі ж самі гарантії США надали Фінляндії та Швеції».
Те, що Україна перебуває в стані війни – не причина відмовляти нам у таких гарантіях.
«Ще раз: війна – це не причина, війна це навпаки стимул допомагати так, щоб вона чимшвидше закінчилася, щоб ворог був викинутий з території України і щоби він раз і назавжди зрозумів, що більше йому ані тут, ані деінде нічого робити. Загалом же – рф має перестати існувати в теперішній формі. Саме це й буде гарантією безпеки як для України, так і для всього світу», - каже Володимир Огризко.
«Україна вже має підтримку третини країн-членів НАТО. І це лише початок»
«Подача заявки на вступ до НАТО за пришвидшеною процедурою є правильною з декількох причин. По-перше, Україна з 24.02.22 повною мірою довела, що її армія була б у топ-10 серед країн НАТО, при чому не на 10-му місці. По-друге, треба бачити тектонічні геополітичні зміни, які почали відбуватися після російського повномасштабного вторгнення в Україну», - коментує політолог Назар Приходько.
Дехто з представників вітчизняного політичного істеблішменту та громадського середовища критикує Володимира Зеленського, називаючи заявку про вступ України до НАТО – неочікуваним «наскоком» на Альянс. І марно.
«10 країн-членів уже офіційно підтримали Україну на цьому шляху, і я переконаний, що третина – це лише початок. Хоча, звісно, не слід забувати про Угорщину. Та й поведінка Туреччини й Греції може бути непередбачуваною», - вважає експерт.
Та все ж, Назар Приходько залишається оптимістом, і вірить, що вже наступного року процедура вступу до НАТО завершиться для нашої держави позитивно.
«Тягнути з цим – шкодити не тільки Україні, а й усій світовій системі безпеки», - резюмував політолог.
Мирослав Ліскович. Київ
