Роман Костенко – полковник Служби безпеки України. З квітня 2014 року по травень 2019 року брав активну участь у воєнних діях під час проведення АТО/ООС. Зокрема, був учасником оборони Донецького аеропорту.

У 2019 році поставив на паузу військову кар’єру, тому що був обраний народним депутатом від політичної партії «Голос», проте спеціалізацію не змінив – обійняв посаду секретаря Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки.

Від початку повномасштабного російського вторгнення Роман Костенко став на захист України і долучився до оборони півдня держави.

В інтерв’ю Укрінформу він розповів про хід бойових дій і перспективи контрнаступу на південному напрямку, поінформував щодо наявності необхідного матеріально-технічного забезпечення військових у холодний період, проаналізував імовірні наслідки мобілізації в росії та поділився прогнозами щодо подальшого розвитку російсько-української війни.

АКТИВНА ФАЗА КОНТРНАСТУПУ НА ПІВДНІ ЩЕ НЕ НАСТАЛА

– Збройні Сили України останнім часом вражають своїми контрнаступальними операціями. Яка ситуація з перебігом контрнаступу на півдні?

– Зараз на південному напрямку українські військові проводять наступальні дії. Проте, я вважаю, що активна фаза наступальної операції зі звільнення всього правого берега Дніпра включно з Херсоном ще не настала. У перспективі на майбутнє – контрнаступальні дії будуть більш активними та масованими.

–  Коли може розпочатися активна фаза наступу?

–  Це залежить від рішень командування.

Я вважаю, що це треба робити упродовж найближчого місяця, тому що незабаром холоди. Уже зараз погода не дає можливості зробити все, що хотілося б. Наприклад, дощі не дозволяють літати дронам, погіршують прохідність військової техніки, так само корегування не може якісно відбуватися. Такі погодні умови не дуже сприяють наступальним діям.

Водночас нам потрібно вибити російських військових із півдня до того, як сюди масово зайдуть мобілізовані частини. Зараз певні частини тільки поповнюються мобілізованими, а коли їх тут буде значна кількість, стане набагато важче.

–  Якщо таке рішення буде ухвалено пізніше, ніж упродовж місяця, у зв’язку з погодними умовами наступ буде сповільнено?

–  Загалом ситуація з контрнаступом на півдні складна, тому що ворог зосередив тут доволі багато військ. Це дуже важливий плацдарм для росіян у стратегічному плані.

Я вважаю, що південний напрямок навіть важливіший, ніж східний. Адже наступ на сході вони задекларували як один із приводів проведення «спеціальної воєнної операції», тобто так зване визволення квазіреспублік «лнр/днр» та вихід на адміністративні кордони Луганської і Донецької областей, що вони не спромоглися зробити за вісім років війни. Але що їм дасть вихід на адміністративні кордони цих областей? Окрім пропагандистських розповідей і шабашів у кремлі, вони нічого не здобудуть.

У разі захоплення всього півдня, на що вони розраховують, у них би з’явилася можливість прямо погрожувати європейським державам. Як на мене, під загрозою одразу опинилась би Молдова. До речі, розмовляв із молдавськими парламентаріями та іншими представниками влади – вони впевнені, що Молдова була би наступною, якби росіянам вдалося захопити Україну. Як варіант, це могло би бути з’єднання з придністров’ям, що теж дуже важливо для росії – як символ об’єднання всіх квазіреспублік і повернення до радянського минулого.

Окрім цього, південь України є важливим для російської федерації через Чорне море. Блокування росіянами Чорного моря ледь не призвело до світової кризи у зв’язку з відсутністю експорту українського зерна. Захопивши південь, вони могли би шантажувати світ.

Якщо зібрати всі ці аспекти, можна зробити висновок, що південь стратегічно дуже важливий для росії.

– Про стратегічну важливість українського півдня для росії йдеться також у звіті Інституту вивчення війни ISW від 1 жовтня. Зокрема, зазначається, що зараз президент російської федерації володимир путін робить головну ставку на цей регіон. Яким чином це проявиться в ході бойових дій безпосередньо на південному напрямку?

–  Крім того, що південь має для росії стратегічне значення, він ще й має важливе політичне значення для кремля. По факту, за період повномасштабної війни росіянам вдалося захопити лише один обласний центр – Херсон.

Ми часто чуємо в перехопленнях, як російські військові кажуть, що потрібно або наступати далі, а для цього необхідно мати сили і засоби, або треба йти за річку Дніпро, бо вони щодня зазнають шалених втрат. Утримання правостороннього плацдарму – це винятково рішення путіна задля збереження авторитету. Він намагається втримати свій авторитет ціною життів солдатів, які постійно тут сотнями лягають – як убитими, так і пораненими.

Яким чином такий пріоритет рф проявляється в ході бойових дій? Думаю, що в масовості та якості військ, а також кількості накопиченої зброї. Вони справді накопичили тут багато зброї. Більше того, саме на цьому напрямку воює багато представників повітряно-десантних підрозділів російської федерації, які завжди представлялися, як найбільш мотивовані, фізично підготовлені, такі, що мають бойовий досвід. Їх на південному напрямку багато. Це відіграє велику роль, бо все-таки професійна армія – це професійна армія.

– Як майбутній контрнаступ української армії на півдні може вплинути на ситуацію на інших напрямках, зокрема запорізькому, зважаючи на географічну наближеність?

– Якщо ми вибиваємо правосторонній плацдарм і витісняємо противника на лівий берег, по-перше, убезпечуємо південь у довгостроковій перспективі, зокрема Миколаїв та Одесу від посилених ракетних обстрілів.

По-друге, якщо росіяни виходять за річку Дніпро, ми зможемо побудувати вздовж неї ефективну оборону із залученням меншої кількості військ, ніж тримаємо на півдні для майбутнього контрнаступу. Тобто, якщо ми виб’ємо цей плацдарм, який загрожує півдню, можна буде перекинути частину військ на інші напрямки, у тому числі на Запорізький, для того, щоб звідти звільняти Лівобережну Україну.

ТЕМПИ ПОСТАЧАННЯ ЗБРОЇ ЗАЛЕЖАТЬ НЕ ВІД ЛЕНД-ЛІЗУ, А ВІД СИТУАЦІЇ НА ФРОНТІ

– Жоден контрнаступ неможливий без серйозної зброї та якісного матеріально-технічного забезпечення військовослужбовців. Із першим нам активно допомагають міжнародні партнери. Як відомо, 1 жовтня набув чинності закон США про ленд-ліз для України. Розкажіть, як тепер зміниться постачання озброєння. Що це має бути за зброя?

– Потрібно нарощувати наявні види озброєння. Зокрема, калібр 155 мм. Це дуже важливо, тому що у нас закінчуються снаряди радянського виробництва – калібри 152 мм та 122 мм. Зараз їх просто необхідно заміняти калібром 155 мм.

Далі: для наступу нам потрібна наступальна техніка. Себе добре зарекомендували американські БТР М113. Якщо чесно, коли вони тільки прийшли, у мене було скептичне ставлення, тому що це техніка 1960-70 років, але бійці її полюбили.

Для прориву оборони нам потрібні танки: M1 Abrams, «Леопарди», інші танки, оснащені приладами нічного бачення, тому що, працюючи вночі, ми можемо мати перевагу над росіянами.

На перспективу – потрібно збільшення кількості HIMARS. Взагалі Україні дуже треба зброя далекого ураження. Поки ми не почнемо «літати» на понад 300 км, буде складно знищувати логістику ворога. Думаю, якщо ми збільшимо дистанцію ураження, одразу побачимо, що ситуація щодо забезпечення ворожої логістики зміниться кардинально. HIMARS, які здійснюють ураження до 70 км, уже показали, як багато змінилося в логістиці противника, а саме в постачанні боєприпасів, продовольства, усього іншого.

– Коли Україна має отримати першу зброю по ленд-лізу?

– Постачання зброї – це безперервний процес. Не стоїть питання: ленд-ліз це чи не ленд-ліз. До набрання чинності цим законом Сполучених Штатів Америки Україні безкоштовно надавали практично все озброєння, яке просили.

Як це все відбуватиметься зараз: наприклад, США виділяє певну суму допомоги, ми надаємо список потрібного озброєння, після цього американські партнери передають нам те, що можуть. Я думаю, що з ленд-лізом буде так само.

Усі говорять про ленд-ліз, вважаючи, що постачання зброї пришвидшиться. Я не впевнений, що темпи зміняться. Судячи з розмов із партнерами, можу зробити висновок, що темпи будуть такими само, як зараз.

Відверто кажучи, темпи змінюються незалежно від того ленд-ліз це чи ні. Темпи змінюються від ситуації на фронті. Зверніть увагу, до того, як ми почали контратакувати, про постачання танків не говорили, а зараз заговорили. Аналогічна ситуація була з HIMARS. Мені здається, що анексія росією наших територій також вплине на збільшення постачання зброї.

– Що стосується матеріально-технічного забезпечення армії. Наближається холодний період. Якщо аналізувати закупівлі на державному рівні, стан яких, вочевидь, відомий вам, українські військові готові до цього?

– Обговорення цього питання планується на засіданні комітету за участю представників Міністерства оборони. Міністерство займається цим питанням, а парламентський комітет тримає на контролі.

Я нещодавно відвідав дві бригади на півдні. Командири запевняють у тому, що весь особовий склад, який знаходиться на першій лінії, на 100% забезпечений зимовим обмундируванням.

Мені відомо, що постачання триває, укладені контракти із закордонними фірмами. Я знаю, що докладається максимум зусиль для забезпечення особового складу. Дуже активно до цього процесу долучаються волонтери.

Бійців на передовій першочергово забезпечують усім необхідним. Критичних проблем ще немає. Коли будуть, впливатимемо. Звичайно, хотілося би, щоб все необхідне вже було на складах, але треба розуміти, що ніхто не очікував, що може знадобитися така велика кількість.

МОБІЛІЗАЦІЯ В рф – ЦЕ ПРОБЛЕМА, АЛЕ ПЕРЕВАГА БУДЕ ЗА УКРАЇНОЮ

– Дуже хотілося би взагалі не обговорювати, що відбувається в росії, але доводиться. Останніми днями там було запущено низку процесів, пов’язаних із війною проти України. Розпочнімо з мобілізації. кремль офіційно заявляє про 300 тисяч «свіжомобілізованих», але, вочевидь, їх буде більше. З військової точки зору, що це значить для України?

– Це значить, що у росіян буде додатковий ресурс, яким вони зможуть доукомплектувати військові частини, які зазнали втрат на території України, а також за допомогою якого вони зможуть розгорнути нові військові частини. Це додатковий військовий ресурс. Це проблема. Вони будуть убивати більше наших людей. Треба розуміти, що прийдуть росіяни, які вже показали, що їхнє головне завдання – знищити український народ. Можна багато говорити красивими словами, але варто усвідомлювати, що це буде великою проблемою.

Проте це не те, перед чим ми піднімемо руки. Буде важче, але ми впораємося. У будь-якому випадку це вже не та регулярна навчена армія, яка заходила в лютому. Ефективність мобілізованих точно буде нижчою.

Важливий момент. Ми мобілізували багато людей від початку повномасштабної війни. Вони проходять підготовку. Мобілізація продовжується. Я думаю, що перевага буде за Україною. Ну, а щоби ефективніше протистояти росіянам, потрібно укомплектувати наших військових великою кількістю якісної зброї.

– Цей ресурс може бути використаний для наступу на нові українські території?

– Я впевнений, що це буде зроблено. Цією мобілізацією росія прагне збільшити армію. Із часом її буде підготовлено, вона пройде вишкіл, вступить у бойові дії. Однозначно, вони спробують повертати втрачені внаслідок українського контрнаступу території, наступати на нові.

Повертаючись до розмови про південь, треба виганяти росіян за правий берег, щоб вони не могли використати цей плацдарм для подальшого наступу на Миколаїв та Одесу.

Взагалі зараз важко спрогнозувати, де саме будуть наступні спроби атак, коли росіяни підготують частину мобілізованих військ. Це залежатиме від багатьох умов і чинників на певному етапі бойових дій. Але ми маємо бути готові відбивати.

– А наступ зі сторони білорусі за участю білоруської армії можливий?

– Можливий. Ми вважаємо білорусь своїм ворогом, тому тримаємо вздовж спільного кордону оборону. Якби було інакше, ми би залишили на кордоні лише прикордонників і частини швидкого реагування, а війська, які знаходяться там, перекинули би на інші напрямки ведення бойових дій для проведення контратак, звільнення територій.

У мене є інформація, що росія буде направляти свої військові частини до білорусі. Там уже стоять деякі частини. Вони реанімують законсервовані аеродроми, побудовані в часи радянського союзу. Також туди заходитимуть нові мобілізовані частини бійців. Це загроза. Не можна виключати, що вони звідти зроблять ще один ривок – на півночі.

На мою думку, яку підтверджує українська розвідка, білорусь вступить у війну, коли бачитиме, що росія серйозно перемагає. путін намагається втягнути лукашенка, але лукашенко поки що «тримається». Він розуміє, якою буде ціна вторгнення в Україну. Білоруси, хоч і боягузи, але вони – не росіяни.

Ми це все враховуємо. Знаємо, що білорусь – це ворог. Усвідомлюємо, що вони можуть вступити у війну. Проте робимо все, щоб у них нічого не склалося.

АНЕКСІЯ УКРАЇНСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ – ЦЕ ДЕМОНСТРАЦІЯ росією СЛАБКОСТІ

– Днями росія вчинила черговий злочин – 23-27 вересня провела псевдореферендуми на тимчасово окупованих територіях Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей, після чого 30 вересня володимир путін підписав договори про вступ цих територій до складу російської федерації, конституційний суд рф затвердив анексію, 3 жовтня держдума ратифікувала підписані путіним договори. Зрозуміло, що ані Україна, ані цивілізований світ не визнає цей абсурд, але все ж, як це вплине на подальший розвиток війни?

– Для нас, українців, немає жодної різниці. Відбулося щось неочікуване? Ні. Ми всі розуміли, що росіяни прагнуть анексувати наші території. Увесь цей процес – демонстрація росією слабкості. Станом на зараз вони не контролюють жодну область в адміністративних кордонах. Незважаючи на це, швидко провели «референдуми», щоб якось це суб’єктивізувати.

Наше завдання незмінне – битися та звільняти свої території.

Бачимо, як сталося, поки вони влаштували свій шабаш у кремлі, ми звільнили Лиман, деякі населені пункти в Херсонській області. Таке відчуття, що росіяни відірвані від реальності: вони декларують якесь приєднання, ми повертаємо своє, а їхні бійці просто гинуть.

Для нас ці «референдуми» нічого не значать. Що стосується росії, як на мене, це один із методів залякування Заходу. Вони заявляють, що тепер окуповані українські території входять до складу рф, тому захищатимуть їх як «свої». Натякають на застосування ядерної зброї. Це просто терористичний шантаж, на який ми не маємо звертати увагу. Натомість маємо продовжувати робити свою справу і акцентувати на цьому увагу міжнародних партнерів.

– Ви сказали про ядерний шантаж. російський президент неодноразово вдавався до таких погроз. Зараз це питання особливо гостро обговорюється в суспільстві. Як ви вважаєте, яка ймовірність того, що росія все-таки застосує ядерну зброю у війні проти України?

– путін може вдатися до застосування ядерної зброї. Ми маємо бути готовими до цього так само, як і до того, що білорусь може вступити у війну.

Ми розуміємо, що ядерна зброя буває різною за потужністю. Говорячи про застосування тактичної ядерної зброї, так, путін може це зробити, якщо для цього складуться умови. Якими можуть бути ці умови? Я думаю, це можливо, коли ми будемо визволяти свої території, виганяти росіян. Зауважу, що цими «референдумами» він також підкріпив ядерні погрози всередині росії, мовляв, це наша земля, тому маємо право це робити.

Звичайно, путін може це зробити. Наші партнери розуміють це. Ми маємо робити все, щоб міжнародна спільнота дала йому зрозуміти, що відповідь буде щонайменше симетричною за ураженням.

Світовий порядок уже змінився, але якщо росія застосує ядерну зброю проти України, усе вийде на інший рівень. путін розуміє, якщо він відкриє «скриньку Пандори», уже ніхто не зупинить застосування ядерної зброї у світі. Цього не можна допустити, проте, якщо це станеться, світ зміниться.

ШВИДКОГО МИРУ НЕ БУДЕ – НЕ РОЗСЛАБЛЯЄМОСЯ І ПРОДОВЖУЄМО ЗАХИЩАТИ КРАЇНУ

– З огляду на величезний військовий досвід розкажіть про своє бачення подальшого розвитку війни.

– Швидкого миру не буде. Ми маємо готуватися воювати далі, набувати військових спроможностей, забезпечувати резерви. Кожна людина в Україні має для себе зрозуміти, що інакше вже не буде. росія завжди буде поруч. Тому потрібно або воювати, або якимось чином сприяти перемозі – покращувати економічну ситуацію в країні, волонтерити.

 Один сценарій – війна продовжуватиметься, путін погрожуватиме, будуть нові мобілізаційні хвилі, ми звільнятимемо свої території, можливо, росія знову намагатиметься просунутися, але нам у жодному разі не можна зупинятися. Прогнозувати далеко не можна. Прогноз на найближчий період – кінець цього року та наступний рік ми будемо воювати, відвойовувати свої землі.

Тож продовжуємо захищати країну, звільняти території, не годуємо себе ілюзіями, що все закінчиться завтра. Усе може закінчитися завтра, якщо станеться диво – путін та все його оточення помруть, до влади прийде якийсь суперліберал, але навіть він не ухвалить усіх вигідних для України рішень, бо це – росія. Тому готуємося, тримаємося, не розслабляємося і продовжуємо захищати країну.

Ангеліна Страшкулич