Херсонщина: повноцінний контрнаступ ЗСУ, за ідеально створених умов
Не встигла росія оговтатися після важких поразок на Харківщині та в Лимані Донецької області, як по її армії завдано ще одного болючого удару. Цього разу йдеться про південний фронт.
За повідомленнями Генштабу, протягом 4-5 жовтня підрозділи ЗСУ на Херсонському напрямку прорвали лінію оборони супротивника та заглибилися на різних ділянках фронту на понад 20 кілометрів. Звільнили 11 населених пунктів, а саме: Нововоскресенське, Новогригорівку і Петропавлівку, Любимівку, Хрещенівку, Золоту Балку, Біляївку, Українку, Велику Олександрівку, Малу Олександрівку та Давидів Брід.
Варто відзначити, що український наступ на півдні багато хто уже вважав «відволікаючим маневром», аж раптом – цей напрямок знову став у центр уваги. Проте опитані Укрінформом експерти не зовсім з цим погоджується, і кажуть, що такі висловлювання як мінімум применшують зусилля наших захисників по звільненню окупованих земель України по всій лінії фронту.
«Контрнаступ на Херсонщині був анонсований нашим Генштабом ще влітку. Відтак нічого дивного у тому, що там зараз відбувається, немає. Просто коли військові оголошують про контрнаступ, цивільні жадають його прямо тут і зараз. А це не так. Зокрема, до комплексу заходів щодо контрнаступу входить і процес створення відповідних умов. І в середині серпня ми бачили один із таких етапів - розширення плацдарму», - звертає увагу військовий оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко.
Тут варто звернути увагу на тактику «хитання» противника по різних напрямках, яку нині успішно використовує наше командування. Але про це дещо згодом.
Найперше усіх українців цікавить, як розвивається і розвиватиметься ситуація на південному напрямку далі?
Давидів Брід та Дудчани: готуємо трамплін в Нову Каховку та черговий «котел» для окупантів
За словами Олександра Коваленка, в даний час на півдні ми можемо бачити повноцінний процес контрнаступу, за ідеально створених умов.
«Яка кінцева мета цього просування? Поки що складно сказати, адже кінцевим пунктом його може бути, а може - поки що(!) - й не бути, Херсон. Але те, що ми з вами побачимо визволення Берислава – це очевидно», - каже військовий експерт.
В чому значення контролю над Бериславом?
«А в тому, що Берислав – це трамплін в Нову Каховку (місто розташоване за 10 км від Нової Каховки, - Ред.). Втім, не тільки», - додав пан Коваленко.
І в цьому контексті звільнення ЗСУ н.п. Давидів Брід та Дудчани – надважливе (див. карту).
Ба більш того, наступ ЗСУ зі сторони н.п. Дудчани (уздовж Дніпра) та н.п Давидів Брід може замкнути чергове кільце (читай – створити «котел», див. карту нижче), в якому, за оцінками військових аналітиків, можуть опинитися близько 15 тисяч окупантів. Зокрема: 126-а окрема гвардійська бригада берегової оборони, 34-а окрема мотострілецька бригада, 205-а окрема мотострілецька бригада, 227 артилерійська бригада, 140-й артилерійський полк, 10-та окрема бригада спеціального призначення.
«Про Давидів Брід слід сказати окремо. Цей населений пункт тривалий час був каменем спотикання у наших діях для стискання угруповання ворога з півночі на правобережжі Дніпра. Але зараз цей час для ворога вже вичерпався. Якщо наступ з Давидова Броду буде просуватись і далі з такими ж темпами, то ЗСУ зможуть роздробити херсонське угруповання армії агресора навпіл. А ворог ймовірно буде відкочуватися, аби встановити нову лінію оборони для прикриття Берислава та Нової Каховки, або просто буде тікати вплав через Дніпро, тому що ця мишоловка для ворога вже закривається», - підкреслює військовий експерт, директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець.
«Берислав – дуже важливе місто. Якщо взяти лінійку й поміряти, то від Берислава до перешийка з Кримом всього 75 кілометрів. Звільнення міста дозволить взяти цей перешийок під вогневий контроль наших РСЗВ. Після цього ми знесилимо все Причорноморське угруповання військ противника», – пояснює військовий експерт Павло Нарожний.
«Очевидно, метою ЗСУ на цьому напрямку є Берислав та Нова Каховка, - доповнює військовий експерт Денис Попович. - В таких умовах російські війська, які залишаться в Херсоні, опиняться в справжньому тісному «котлі», зажаті з одного боку українськими військами, а з другого – холодною річкою із розбитими переправами, які будуть наскрізь прострілюватись».
Що ж, задум українського командування начебто зрозумілий. Однак, окрім оперативно-тактичних цілей, у ЗСУ може бути ще й стратегічна. Справа в тому, що у Новій Каховці бере свій початок Північно-Кримський канал. Одним із результатів стрімкого наступу ворога у лютому 2022 року стало захоплення Нової Каховки та пуск води до Криму.
Україна перекрила канал після анексії півострова у 2014 році, і пуск води був важливою економічною та політичною подією для росії. Якщо Україна зможе перекрити його повторно, то це буде символічною, знаковою подією кже для нас.
Снігурівка та Посад-Покровське: просуваємося в Херсон, комунікації противника на лівому березі – під вогневим контролем
Не менш перспективними на театрі воєнних дій вважаються також н.п. Снігурівка та Посад-Покровське, звідки відкриваються чудові «краєвиди» на Херсон та на вже згадану Нову Каховку (в бік Берислава, див. карти нижче).
Із Посад-Покровського, а це 36 км від Херсону, ЗСУ вибили росіян ще в березні. Тобто селище під нашим контролем. Щодо Снігурівки, то у Мережі зараз «гуляє» різна інформація. Наприклад, очільник Миколаївської ОВА Віталій Кім 5 жовтня повідомив, що офіцерський склад зс рф нібито покинув Снігурівку. В будь-якому разі, схрещуємо пальці, але з висновками поки не поспішаємо, щоб не наврочити, і чекаємо офіційного повідомлення від Генштабу.
«Снігурівка – це важливий вузол для окупантів, бо звідти йде дві дороги – на Нову Каховку та Херсон», - наголосив генерал-майор Дмитро Марченко.
«Як тільки-но ми беремо контроль над Снігурівкою, над цим важливим вузлом, то у ворога завалюється вся оборона. Тоді ми можемо блискавично дійти до Берислава, розрізаючи угруповання противника, і заблокувати його в районі Херсона. Ті ворожі війська, що будуть на північ від Берислава (зі сторони н.п. Дудчани, - Ред.), будуть поступово знищуватися. А з Херсона їхні війська будуть видавлюватися. І з виходом до правого берегу Дніпра ми ставимо під вогневий контроль комунікації противника на лівобережжі», - каже військовий експерт Сергій Грабський.
«Хитаємо» ворога, то на сході, то на півдні: подібне в історії війн уже бувало
За словами Олександра Коваленка, «хитання» противника по різних напрямках – це аж ніяк не винахід сьогодення.
«Така тактика ведення наступу відома ще з часів Римської імперії. Ось тільки в російському командуванні не були готові до того, що на них можуть одночасно чинити тиск на двох плацдармах. Вони загалом не виявляють особливої майстерності в обороні, а за таких умов і поготів», - каже оглядач групи «Інформаційний спротив».
Можна говорити про те, що якщо найближчим часом відкриється третій напрямок контрнаступу на якомусь третьому плацдармі, то…
«В цілому це буде крах окупантів по широкому фронту», - підкреслює пан Коваленко.
Його доповнює Денис Попович: «Розтягування військ противника – це рішення командування ЗСУ, яке, за умови відсутності у росіян резервів, не дозволяє останнім побудувати сталу оборону. Ми атакуємо на одній ділянці фронту, вони перекидають на допомогу війська, оголюючи інший напрямок».
Тож ми завдаємо удар вже в те місце, звідки ворог уже прибрав війська.
«Таким чином створюється хаос і ворог починає відступати», - додав військовий експерт.
Керівник військових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Петро Лакійчук наводить більш точну історичну аналогію.
«У військовій історії є безліч випадків, коли «хибний» або «відволікаючий» маневр ставав основним напрямком удару. Класичний приклад – Київська наступальна операція Червоної армії у вересні 1943 року. Тоді війська 1-го Українського фронту вийшли до Дніпра в районі Києва і захопили на правому березі два плацдарми: на північ від міста – в районі Лютіж-Вишгород і на півдні – у районі Великого Букрина. Вирішено було розпочинати наступ з Букринського плацдарму, де противник мав міцну оборону. Наступ радянських військ успіху не мав. У той же час війська 38-ї армії наносили відволікаючий удар з Лютізького плацдарму», - розповідає військовий експерт.
Втім, триваючі спроби прорвати оборону з плацдарму біля Великого Букрина скували великі сили німців, змусили їх перекинути туди резерви. А тим часом радянське командування вирішило перенести головний удар на північ – від Лютіжа.
«3 листопада 1943 року на цій ділянці оборону противника було прорвано на глибину 5-12 кілометрів і, після введення резервів,– у ніч на 6 листопада передові частини Червоної армії, долаючи незначний опір німецького ар’єргарду, вступили у Київ», - додав пан Лакійчук.
ЗСУ через вісімдесят років після битви за Київ творчо осмислили досвід попередників у битві на Дніпрі. Вони діють і так, і не так: «привідкривши завісу секретності» щодо планів наступу на стратегічно (і політично) важливому для росіян Херсонському напрямку, ЗСУ змусили противника перекидати свої резерви з інших ділянок фронту на небезпечний і складний для оборони плацдарм – на правому березі Дніпра.
«І спроби наступу наших військ на цій ділянці у серпні-вересні можна вважати допоміжним ударом – вони усе більше затягували ворога в пастку», - акцентує експерт.
Отже, Херсонський контрнаступ став запорукою успіху на Харківщині, який триває. І тут ворог знову недооцінив можливості нашої армії.
«Противник вважав, що ЗСУ неспроможні вести активні наступальні дії на декількох операційних напрямках одночасно. А дарма! Прорив на Золоту Балку і наступ на Давидів Брід на Херсонщині одночасно з розгромом противника під Лиманом і наступом від Куп’янська на схід в бік Сватового на Харківщині – засвідчили, що ка@пи глибоко помиляються! – стверджує Павло Лакійчук. - Зараз кремлівські генерали кидаються: куди ж спрямувати резерви, яку дірку затикати? Цугцванг! А тут ще розвідка каже, що українці «нависають» і от-от почнуть наступ на Запоріжжі. Росіянам явно вже не стачає спроможностей сконцентрувати сили на усіх загрозливих напрямках».
Наш Генштаб впевнено перехопив ініціативу і нав’язує свій характер бойових дій. Як би російські генерали не вчинили – будь-який наступний їх хід погіршує для них ситуацію.
Переможемо! Слава ЗСУ!
Мирослав Ліскович. Київ
