Чому в росії немає шансів на реалізацію «сирійського сценарію» в Україні

З приходом генерала суровікіна, якого 8 жовтня призначили новим командувачем так званої «спецоперації» (і якого світова преса називає «м'ясником Алеппо», а «сослуживци» – «генерал Армагедон»), одразу ж з’явилися тривожні прогнози. Мовляв, намічаються очевидні зсуви, рф спробує розіграти в Україні «сирійську карту»: сценарій полягає у знищенні території й всього живого на ній. Згодом цей прогноз почав підкріплюватися не лише словами, але й справами: 10 жовтня, тобто всього через два дні після того, як суровікін отримав нову посаду, відбувся масований ракетний удар по Україні. А рівно за тиждень, 17 жовтня, російські терористи вдарили по Україні знову, використовуючи здебільшого дрони-камікадзе іранського виробництва. У наступні дні все це продовжилось.

суровікін заявив: «Я не хочу більше жертвувати російськими солдатами в партизанській війні проти полчищ фанатиків, озброєних НАТО. Ми маємо достатньо сил і технічних засобів, щоб привести Україну до повної капітуляції».

Як згаданий персонаж збирається це зробити? А головне – як ми на це реагуватимемо і чим це все закінчиться? Скажемо так, Україна – це далеко не Сирія. І з якого боку не візьми – не та історія, не ті масштаби.

Простір бойових дій в Україні принципово відрізняється від того, який був у Сирії. У зв’язку з цим росія стикається із зовсім іншими викликами. В Сирії суровікін мав справу з розколотими на різні групи та погано навченими загонами повстанців, озброєних легкою зброєю (в кращому випадку – кулеметами). Загонами, які не мали ні авіації, ні протиповітряної оборони, які не користувалися широкою міжнародною підтримкою. Так, звісно, Сполучені Штати постачали деяке озброєння сирійській опозиції, але є важливе «але». По-перше, допомога почала надходити лише після кількох років війни, а по-друге, масштаби цієї допомоги фактично неспівмірні з тим, що сьогодні отримує Україна, причому не лише від США, а від майже 50 країн світу, які щомісяця засідають у форматі «Рамштайн». Днями міністр оборони Олексій Резніков перелічив усю зброю та військову допомогу, яку країни Заходу надали нашій державі за останні 7,5 місяців Великої війни з рф. Зокрема, йдеться про:

• першу з чотирьох систем ППО IRIS-T від ФРН, яка вже захищає наше небо (невдовзі очікуємо на ЗРК Hawk від Іспанії, на ЗРК Crotale від Франції та на постачання перших систем ППО NASAMS від США);
• кілька десятків систем MLRS трьох видів (M142 HIMARS, M270, Mars II);
• сотні артилерійських систем калібру 155-мм (М777, FН70, PzH 2000, М109, Краб, Caesar, Zuzana) та 105-мм (M101, L119);
• сотні БТР та БМП (у тому числі M113, VAB, FV 103 Spartan);
• сотні броньованих автомобілів (Bushmaster, Iveco, Mastiff, Husky, Ford, MRAP);
• сотні мінометів;
• тисячі протитанкових ракетних комплексів (JAVELIN, NLAW, MILAN, TOW, BILL, HELLFIRE);
• більше тисячі переносних зенітно-ракетних комплексів (Stinger, Piorun, Mistral, Martlet, Starstreak, Stormer);
• десятки радарів різних типів;
• десятки БПЛА;
• протирадарні ракети HARM;
• протикорабельні системи Harpoon;
• тисячі одиниць різних типів стрілецької зброї та багато іншого.

На додаток: тисячі наших бійців пройшли підготовку, а десятки тисяч готуються до навчань у країнах-партнерах.

Простіше кажучи, на відміну від Сирії, в Україні суровікін має справу із регулярною армією – добре навченою, мотивованою (з початку вторгнення кількість бійців в українській армії зросла майже в 3 рази – з 246 тис. осіб до 700 тис. осіб, але головне, що в ній є ядро з реальним бойовим досвідом, - Ред.), озброєною найсучаснішими зразками зброї та амуніції. І все це продовжує надходити. У нас є авіація, ППО, яке лише підсилюватиметься.

Власне, щодо останнього – української ППО – дуже точно висловилися в американському Інституті вивчення війни (ISW). Процитуємо: «Малоймовірно, що роль суровікіна спричинить фундаментальну зміну російських повітряних і ракетних операцій в Україні, доки західні союзники продовжуватимуть постачати Києву системи ППО, необхідні для того, щоб не дозволити москві отримати перевагу в повітрі».  

А як щодо нашого ворога?

Скільки особового складу та техніки було залучено росією для вторгнення та скільки залишилося зараз? Ну, точну цифру сказати важко. Але орієнтовні підрахунки дає ресурс minusrus.com.

Наприклад, особового складу, призначеного для вторгнення 24 лютого, у рф налічувалося 190 тис. осіб. Станом на 18 жовтня втрати рф складають уже 264 тис. осіб, з яких – понад 65 тис. убито, 197 тис. поранено.

Для вторгнення рф залучила 2 900 бойових броньованих машин. Станом на зараз окупанти втратили вже 5 219 ББМ (загалом у зс рф – понад 13 тис. ББМ).

З танками така ж ситуація: для вторгнення призначено – 1 200 одиниць, вже знищено – 2 548 одиниць (загалом – 3 300 танків).

По літаках: призначено для вторгнення 330 одиниць, знищено – 268 одиниць.

Не менш цікаві цифри по ракетах. За даними Міноборони України, станом на 12 жовтня у росії залишилося 609 високоточних ракет із 1 тисячі 844, які були на початку повномасштабного вторгнення. А саме: 124 ракети «Іскандер» (з 900), 272 «Калібра» (з 500), а також 213 ракет Х-101 і Х-555 (з 444).

Щодо ракет хтось справедливо дорікне, мовляв, а як же Іран?

18 жовтня агентство Reuters із посиланням на двох неназваних іранських високопосадовців і двох іранських дипломатів написало, що Тегеран таки планує передати рф свої ракети класу «земля-земля». Відповідна угода була укладена 6 жовтня, коли до москви приїхала іранська делегація у складі першого віцепрезидента Ірану Мохаммада Мохбера, двох високопосадовців Корпусу вартових Ісламської революції та офіційного представника Вищої ради нацбезпеки.

«Де їх (ракети, - Ред.) використовують — це не проблема продавця. Ми не стаємо на чийсь бік в українській кризі, як Захід. Ми хочемо покласти край кризі дипломатичним шляхом», - прокоментував Reuters іранський дипломат.

Звісно, цю проблему не варто недооцінювати. Втім, і переоцінювати також. Чому? А тому, що США, Велика Британія та Франція уже послали Ірану чіткі сигнали про те, що його дії є порушенням резолюції Ради Безпеки ООН 2231. А ця резолюція, нагадаємо, включає обмеження на ракети та пов'язані з ними технології, які діють до жовтня 2023 року та охоплюють експорт і купівлю передових військових систем, зокрема і безпілотників. Зрештою, не виключено, що іранські ракети можуть не дійти до замовника. Знов таки – чому? Нині експерти розмірковують про те, що саме путін міг запропонувати іранцям… Вочевидь не газ та нафту, бо цього «добра» в Ірану навалом. Тоді що? А те, чого Іран так прагне і через що, по суті, сидить під санкціями – плутоній для ядерної зброї й технології щодо її виготовлення. Чи дивитиметься на все це Ізраїль крізь пальці, враховуючи, що знаходиться з Іраном у стані де-факто війни. Навряд чи. Відтак цілком може завдати превентивного удару по виробництву та складу зберігання цих ракет.

А як же хімічна зброя, яку Асад застосовував у Сирії з благословення путіна? Як відомо, тоді світ нічого не заподіяв у відповідь. Чи мовчатиме зараз? Очевидно, що не мовчатиме, рф отримає потужну відповідь. Те ж саме стосується застосування ядерної зброї. США та союзники уже встигли недвозначно пояснити путіна, що на нього чекатиме.

Тож повертаючись до того, з чого, власне, почали: яку мету переслідують ті, хто поширює «прогнози про суровікіна» та його «сирійський сценарій» в Україні? Можемо припустити, що головною метою масованих ракетних обстрілів нашої держави – є відновлення публічного іміджу міністерства оборони рф після серії ганебних провалів на фронті: звільнення ЗСУ Харківщини, значні просування на правому березі Дніпра на півдні, успіхи в Луганській та Донецькій областях.

«Заяви суровікіна – пусті»

«Треба розуміти, що для того, аби озвучувати подібні речі – потрібно мати відповідний потенціал. Ну, з цим є проблеми. Тому що кожна наступна атака по Україні з використанням крилатих ракет або інших засобів – менша ніж попередня. 24 лютого росія здійснила понад 160 ударів. 10 жовтня, яке вітчизняні ЗМІ встигли охрестити другим "24 лютим" - 84 удари. А вже у наступні дні - пара десятків», - коментує полковник запасу, учасник миротворчих місій в Іраку та Косово Сергій Грабський.

Отже, можна сказати: хоча з уст представників окупаційних військ лунають і лунатимуть гучні заяви, які, напевно, мають сенс з точки зору інформаційно-психологічних операцій (ІПСО), але реалії будуть іншими.

«Ніхто не каже, що не буде ударів і ми далі не потерпатимемо від нальотів крилатих ракет або дронів-камікадзе. Втім, їхня інтенсивність навряд чи зростатиме – аж до моменту, коли противник отримає іранські ракети, які значно, але не критично для нас, зможуть підвищити його бойовий потенціал. Проте, коли це станеться і чи станеться взагалі...», - акцентує військовий експерт.

Війна в Україні зовсім інша.

«Якщо в Сирії російські війська були, вибачте, що процитую путіна, але "як на навчаннях" або "як на полюванні", воюючи фактично проти озброєного легкою стрілецькою зброєю люду, то тут вони мають справу з мотивованою, професійною армією. Ручний генерал путіна суровікін, звісно, може спробувати розіграти в Україні "сирійську карту". Але ключове слово тут "спробувати". І те, що з цього у підсумку вийде - це вже зовсім інша історія», - каже пан Грабський.

Повномасштабна, конвенційна війна має трошки інші правила та порядок дій. Тому, вважає експерт, навряд чи суровікін зможе якось вплинути на ситуацію, «маючи такий специфічний контингент, який зараз складає російську армію».  

Щодо того, як за майже 8 місяців війни змінилася українська армія…

«Зустріли ми ворога хоч і в стані готовності, але все ж не до кінця підготовленими. І ми вже по ходу нарощували потенціал, і продовжуємо це робити. Ми ще далеко від ідеалу, але, скажемо так, з допомогою союзників та партнерів, проводячи більш-менш усвідомлені заходи бойової підготовки й керування військ - можемо говорити, що наша армія набуває більш професійного вигляду, - запевняє полковник запасу».

Відносно бойової підготовки та оснащення ЗСУ – цей рівень теж зростає.

«Втім, знов таки, ми ще далекі від ідеалу. А ідеал наступить тоді, коли в нас не залишиться радянських зразків озброєння», - наголосив Сергій Грабський.            

«Сирійський кат» суровікін своїми заявами видає бажане за дійсне»

«Зараз не він, а генерал Залужний визначає скільки орків буде утилізовано і на якому напрямку. Якщо суровікін не хоче "більше жертвувати російськими солдатами в партизанській війні проти полчищ фанатиків, озброєних НАТО", то у нього є один варіант - не виконувати накази путіна, вивести війська з окупованих територій. При усіх інших варіантах, ЗСУ будуть захищати свою батьківщину, визволяти силою її від орд загарбників», - каже керівник військових програм Центру глобалістики «Стратегія XXI» Петро Лакійчук.

Ставка на терор мирного населення також бита. На кожний акт масового тероризму світова спільнота відповідатиме.

«В цьому суровікін міг би пересвідчитися по результатах "Рамштайн". А український народ вже не залякати "Калібрами" та іранськими дронами-камікадзе», - переконує експерт.

Щодо ядерних погроз, то відповідь уже отримав його господар – путін – якого, наголошує пан Лакійчук, просто знищать в бункері, а усіляких суровікіних зітруть.

«Тупуватий суровікін - далеко не "Лис пустелі" Роммель, німецький генерал часів ДСВ. Але прибрехати намагається. Так, з наближенням зими інтенсивність бойових дій його військ буде падати. В силу об'єктивних обставин, а не його бажання. А російська пропаганда, навпаки, набиратиме обертів - погрожуватимуть (вже погрожують) енергетичним колапсом Україні і Європі», - стверджує військовий експерт.

Реальних союзників у росіян з кожним днем стає все менше.

«Асадівська Сирія - ще той союзничок. Лишаються лише Іран, який постачає рашці безпілотники та обіцяє поставити їй свої балістичні ракети. Є також білорусь, яка надала свою територію для ударів по Україні, постачає їй боєприпаси та військову техніку, але поки що опирається тиску путіна щодо безпосередньої участі у війні», - розповідає керівник військових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ». І додає: «За підрахунками ГУР МО України, у росіян з майже 1900 сучасних ракет - "Іскандерів", "Калібрів", Х-101, Х-555, що вони мали на початку лютого залишилася третина, а "Іскандерів" взагалі 124 з 900. Отже, ставка буде робитись на руйнацію інфраструктури наших міст і сіл за рахунок іранської зброї. У відповідь Україна вдосконалюватиме і посилюватиме систему ППО. У найближчі тижні ми отримаємо два з восьми комплексів NASAMS від США, Hawk від Іспанії та Crotale від Франції. І це тільки початок».

Чим гнати ворога з нашої землі теж маємо. І матимемо ще більше – вже прямують нові HIMARS і MARS II, гаубиці й САУ, снаряди й ракети.

«Так що, Суровікін, що там казав ваш господар: «Нравіцца, не нравіцца - терпи красавіца»...» - резюмував Павло Лакійчук.

Переможемо!

Мирослав Ліскович. Київ