Воєнний стан на окупованих територіях: що означає рішення путіна?

путін «запровадив» воєнний стан на анексованих Херсонській, Запорізькій, Луганській та Донецькій областях України, який «має почати діяти» з півночі 20 жовтня.

«Запроваджений» режим передбачає:

• заборону на виїзд громадян за межі країни;
• евакуацію об'єктів господарського, соціального та культурного призначення, а також тимчасове відселення мешканців у безпечні райони;
• введення особливого режиму в'їзду та виїзду на територію, а також обмеження свободи пересування нею;
• залучення громадян до виконання робіт для потреб оборони, ліквідації наслідків застосування противником зброї, відновлення об'єктів економіки;
• запровадження комендантської години;
• вилучення необхідного для потреб оборони майна в організацій та громадян з подальшою виплатою державою його вартості;
• введення військової цензури у сфері комунікацій, а також контролю за телефонними переговорами.

Також путін підписав указ про «запровадження» у згаданих областях «режиму максимального рівня реагування на ризики у сфері безпеки» та створення там штабів так званої «територіальної оборони».

Що це взагалі означає? А також – що це означає за рашистським законодавством, які повноваження у кого будуть?

«путін вчинив черговий воєнний злочин»

Вадим Трюхан, дипломат, юрист-міжнародник:

– Фактично цими указами завуальовано три речі:

• насильницька мобілізація до рашистської армії;
• насильницьке залучення цивільного населення до робіт, пов’язаних з підготовкою фортифікаційних споруд;
• насильницьке вивезення на територію росії цивільного населення, яке перебуває на тимчасово окупованих територіях.

Всі посадові особи, які будуть брати участь у виконані цих указів, автоматично стають співучасниками воєнних злочинів.

Які наслідки так званих рішень про запровадження воєнного стану в чотирьох українських областях, тимчасово окупованих рашистами?

Для України з юридичної точки зору абсолютно ніяких. Адже всі рішення окупаційної адміністрації є нікчемними.

Водночас з практичної точки зору - це потужний аргумент, який нам слід використовувати на перемовинах з нашими де-факто союзниками щодо накладення всеохоплюючих санкцій проти росії, визнання її державою терористом або, принаймні, державою-спонсором тероризму. А також надання Україні зброї, необхідної для пришвидшення деокупації тимчасово окупованих рашистами територій Україні. Адже кожен день зволікань призводить до додаткових смертей цивільних та нелюдського поводження з громадянами України, яке масово і постійно має місце з боку рашистських окупаційних адміністрацій.

Крім того, так званим путінферштеєрам стане ще складніше пояснювати свої симпатії до путіна, який цими рішеннями вчергове доводить свою абсолютну відірваність від реалій.

Лише лінивий не писав про те, що рашисти відступають і їхні дні в тому ж Херсоні добігають до кінця. А цей маньяк досі вдає, що «всьо ідьот по плану».

Водночас путін показав, що він уже почав втрачати контроль всередині росії. В той час, коли необхідно вводити воєнний стан в самій росії, чи бодай у прикордонних з Україною областях, він обмежується актами, які для російської армії не несуть абсолютно ніякої доданої вартості. Ну, не вийде зробити з громадян України професійних солдатів для російської армії. При перший же нагоді вони будуть здаватися полон. І не вийде руками зігнаних під дулами автоматів цивільних збудувати якась неприступну лінію оборони а-ля «лінія Маннергейма». Не та це війна і не ті часи.

Що це означає за їхнім законодавством?

У росії діє федеральний закон про воєнний стан - десь аналогічний тому, який ухвалено і в Україні.

Ключові наслідки запровадження воєнного стану: обмеження прав і свобод всіх громадян (і з паспортом рф, і з паспортом України та інших держав, і осіб без громадянства), оголошення загальної мобілізації, експропріація будь-якого майна, незалежно від форми власності, примусові роботи для цивільного населення тощо. На тимчасово окупованих територіях з моменту початку окупації й так не діяли органи державної влади України. В окремих населених пунктах ще якось частково працювали різні комунальні служби. Відтепер же абсолютна влада буде в руках військових адміністрацій росії. Тобто загрози масових безпідставних арештів, тортур, насильницького позбавлення прав на проживання у власному житлі, вилучення автомобілів, інвентаря тощо - зростуть в рази.

«Формальний розподіл повноважень в даному випадку не має суттєвого значення. Закон в росії що «дишло», їм крутять, як заманеться»

Володимир Фесенко, політолог, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»:

– Воєнний стан на окупованих територіях вже був, але ще до анексії. Зараз цей воєнний стан легалізовано нібито вже як на території рф. Зовні це може виглядати як формальна процедура, і як ще одне підтвердження анексії тимчасово окупованих українських територій. Окупант продовжує у різний спосіб помічати нібито свої території. Але важливий контекст, коли і за яких умов з’явився цей указ путіна. Дуже показово, що буквально напередодні з’явилися заяви командуючого так званої СВО генерала Суровікіна (про те, що у зв’язку з продовженням наступу українських військ на півдні очкуються «непрості рішення»), а також російських гауляйтерів Херсонщини про початок масової евакуації з Херсону і правобережних районів Херсонської області. Опосередковано це означало підготовку до втечі росіян з Херсону, до чергового «жесту доброї волі». Але який «жест доброї волі», якщо ці території путін вже приєднав до рф? Як це тоді пояснити путінським прихильникам в росії? А головне, як уникнути чергової хвилі шаленої критики з боку російських зет-патріотів, представників партії війни? Тому треба хоча б формально показати, що путін не буде відмовлятися від цих територій, що їх не будуть просто так здавати. А оскільки бої йдуть на території всіх чотирьох регіонів, які нещодавно незаконно були приєднані до рф, то така демонстрація є актуальною для всіх окупованих територій.  

Формальний розподіл повноважень в даному випадку не має суттєвого значення. Закон в росії що «дишло», їм крутять, як заманеться. Формально посилюються повноваження місцевих військових адміністрацій, але реальна влада як належала, так і належить окупаційним військам. І воєнний стан дозволяє російським окупантам майже легально займатися мародерством (використанням цивільного майна нібито у воєнних цілях), а перед цим депортувати місцеве населення.

Паралельно це буде використано для тотальної мобілізації всіх чоловіків на окупованих територіях, для чого путінський указ також дає підстави. Правда, в так званих «ДНР» і «ЛНР» й так вже «мобілізували» всіх кого можна. 

«Все це робиться для того, аби зробити максимально безправними українців на окупованих територіях»

Андрій Магера, юрист, екс-заступник голови Центральної виборчої комісії:

– путін хоче зробити максимально безправними українців на окупованих територіях. Тобто щоб без будь-якого суду, а лише за рішенням військового командування обмежити пересування, зобов’язати виїзд за межі відповідних областей, а згодом, можливо, й мобілізувати мешканців тимчасово окупованих територій – фактично відправити українців воювати проти українців.

Одночасно кілька цілей може бути переслідувано в цій ситуації. Але найперша – це депортація українського населення з відповідних територій. Особливо це стосується Херсонщини. Чому Херсонщини? А тому, що порівняно із Запоріжжям, Херсонська область, по-перше, є етнічно українська (понад 80%), а по-друге, вона абсолютно україномовна (73%, а то й вище). Мета в тому, щоб позбутися нелояльного населення на цих територіях. Принаймні, найбільш активного, проукраїнського або, як вважають окупанти, найбільш нейтрального, які можуть дулю в кишені тримати. А натомість – завезти на відповідні території з глибини рф своє населення. Себто зробити те ж саме, що вони уже робили протягом ХХ століття. Тож це перша мета. Але інші одна одну не виключають. В будь-якому разі людина стає безправною в умовах воєнного стану.

В Україні, попри те, що також введено воєнний стан, але працюють демократичні інститути. А в рф – ні, від слова взагалі. Причому навіть в умовах мирного часу.   

На міжнародних майданчиках, приміром, на тому ж Радбезі ООН небензя махатиме указом президента рф, постановою ради федерації, яка затвердила цей указ і казатиме, що нічого протиправного не відбулося, що людей висіляють на цілком легітимних підставах, бо, мовляв, агресивні «украинские нацисти» хочуть позбавити життя «жителей мирных регионов россии». Десь приблизно така риторика звучатиме з уст представника рф на найближчому Радбезу ООН.

В кого які повноваження тепер будуть?

Це виглядатиме на практиці так: кому що сподобалося – реквізували. Приміром, автомобіль для «потреб фронту». Власне, будь-якого громадянина, який поводить себе нелояльно до «нової влади», можуть силоміць посадити в автозак і вивезти або в інший регіон, або ж в саму рф. Тобто до військового командування переходять величезні повноваження. Простіше кажучи, всілякі «гіві» і «мотороли» керуватимуть на місцях так, як захочуть.

Яка має бути реакція, щонайперше України?

По-перше, не треба давати рф розслаблятися на міжнародних майданчиках. Ледь не щодня вимагати скликання засідання Радбезу ООН. Зрозуміло, багато хто скаже, що рф усе ветуватиме. З одного боку, це так, але з іншого – це все виходить у публічний простір. Тобто увесь світ бачить і знає, що відбувається.

Другий момент – щодня з’являється фактаж щодо геноциду українців. Ознаками геноциду, відповідно до Конвенції ООН від 1948 року, є, зокрема, масова депортація громадян за певною ознакою: етнічною, мовною, конфесійною. Це саме стосується організованого вивезення дітей з однієї місцевості – в іншу. Тобто це все підпадає під ознаку геноциду, а не тільки фізичне знищення. Щодо цього в міжнародних судах уже розпочаті провадження, а тому фактаж слід збирати і долучати до справ. Чим більше фактів ми наведемо, тим більше держав приєднаються до подібних проваджень. А чим більше держав приєднаються, тим серйознішими будуть наслідки для рф.

Мирослав Ліскович. Київ