122 і 152-міліметрові боєприпаси: снарядного голоду у ЗСУ не буде
Ще на початку листопада міністр оборони Олексій Резніков заявив, що Україна планує серійне виробництво артилерійських снарядів калібру 122-мм та 152-мм. Але де саме — в Україні, чи за кордоном — він не повідомив, лише зазначив, що відповідні роботи були проведені силами підприємств Державного концерну “Укроборонпром”.
Не минуло й місяця, як 28 листопада наше командування “засвітило” у Facebook новенькі 152-мм боєприпаси з написами - “За Харків та Львів”, “За Балаклію та Ізюм”.
“"Укроборонпром" підготував цінні подарунки для окупантів. Перші снаряди надійдуть до адресатів за кілька днів”, - наголосили в Міноборони.
Мережа зреагувала відповідно: “Нарешті! Маємо не тільки на партнерів надіятися, але й самі себе забезпечувати”, “Щоби вигнати з нашої території кляту р*сню — снарядів потрібно набагато більше, ніж виробляють країни НАТО зараз”, “Снаряди — ключове завдання для нашої оборони!”
Звісно, серед коментаторів знайшлися й ті, хто вирішив додати краплі “дьогтю”. Наприклад: “152-мм — це совковий калібр. От навіщо нам ці снаряди? Краще виробляти натовські — 155-мм боєприпаси”, “Україну насичують сучасною західною зброєю, але ми, як завжди, тягнемося до радянських зразків. 155 калібр — краще. Зрештою, новина про те, що “Укроборонпром” запустив серійне виробництво ракет середньої дальності, якими з дня на день битимемо по території ворога — звучала б набагато солодше для вух”.
Ну, з останнім важко не погодитися. Особливо в контексті очікувань рішення про американські далекобійні ракети ATACMS, британські Storm Shadow та французькі SCALP... Втім, слід розуміти, що без боєприпасів для артилерії цю війну не виграти.
Калібр 122 і 152 міліметрів: чому це важливо?
“ЗСУ використовують на сьогодні різноманітну номенклатуру причіпних та самохідних гаубиць як зі стволами калібру 152-мм, так і калібру 122-мм. Усі ці установки ще радянського зразку, а саме: “Гіацинт”, “Акація”, “МСТА-С” та інша артилерія, зокрема ворожа — трофейна. Виходячи з цього, Україні дуже важливо виробляти власні снаряди”, - коментує Укрінформу військовий оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко.
За його словами, це питання не просто назріло, а перезріло. Причому вже давно.
“У нас значна кількість стволів 122-мм, запаси цих гармат ще є у світі. Калібри, під які у нас є ще багато стволів, потребують розгортання виробництва, ніхто так як ми не зацікавлений у максимальному збільшенні кількості снарядів, бо на штатному озброєнні НАТО 122-мм нема”, - акцентує головред Цензор.НЕТ Юрій Бутусов.
Кількість снарядів та точність ураження артилерії, продовжує він, є ключовим фактором перемоги, і зосередження ресурсів держави на цих позиціях має стати основою оборонного планування.
“Так, у нас багато чого не вистачає, але будь-які програми виправдано урізати, якщо ці кошти будуть спрямовані саме на виробництво снарядів. Війна в Україні стає багаторічною, і виробництво боєприпасів стає ключовим змаганням, бо першими атакувати мають снаряди з дронами”, - додав пан Бутусов.
Україна разом із країнами-партнерами уже понад 8 років вишкрябує по світу боєприпаси до радянської техніки калібрів 122 та 152 міліметрів. Через що ледь не всі доступні склади спустошилися мало не до нуля. Потреба у згаданих снарядах зростала ще й з надходженням до нашої держави іноземної військової техніки, до прикладу, такої як САУ DANA, яка працює саме на 152 калібрі. Зрештою, список затрофеєних ворожих гармат і гаубиць постійно поповнюється, а отже — росте необхідність збільшувати постачання боєприпасів до них.
“Запит на ці калібри насправді гігантський, зважаючи на той темп інтенсивності ведення вогню, який має місце”, – наголосив експерт мілітарного порталу Defense Express Іван Киричевський.
На озброєнні ЗСУ нині перебувають багато іноземних установок калібру 155-мм — М777, Krab, Panzerhaubitze 2000, Caesar, M109, Zuzana 2 і так далі. Проте експерти наголошують: кількість радянських систем калібру 122-мм та 152-мм навіть на дев’ятому місяці Великої війни все ще значно перевищує кількість систем західного зразка.
Отже, нехай усе вище сказане буде відповіддю для тих, хто запитував, навіщо Україна виробляти саме ці “совкові снаряди”. Як бачимо — треба.
Врешті, не менш важливо — поки що, принаймні, ворог математично все ще переважає нас в артилерії. Та чи довго це триватиме? За останні місяці уже було чимало публікацій на тему “боєприпасного голоду в окупантів”.
“Якщо 152-мм калібр у росіян це і нові, і складські запаси давніх років виготовлення, то кількість 122-мм обмежена. І на позиції росіяни кинули снаряди 2022 року випуску. Тобто противник по цих видах снарядів вже перейшов на постачання прямо з конвейєра. Про кризу 122-мм калібру в рф раніше писали і деякі російськи блогери. Вже зараз рф отримує їх з арсеналів білорусі. Через 5-6 місяців російська армія буде змушена працювати переважно на тих снарядах, які виготовила їх промисловість”, - стверджує Юрій Бутусов.
Про те, що в росіян виник дефіцит боєприпасів каже й Олександр Коваленко: “Це правда. Але, як завжди, є важливе “але”: у ворога поки залишається велика кількість снарядів, виготовлених в радянські часи, на складах та центрах збереження. Так, не всі придатні до використання, та росіяни їх відновлюють”.
Поруч з цим в армії рф існує проблема з логістикою, так як значна частина складів знаходиться у Центральному та Східному військових округах.
“Наприклад, боєкомплект треба везти із Улан-Уде або Уссурійську. А це тисячі кілометрів. Йдеться про тижні логістичного пекла”, - додав військовий експерт.
Саме тому ми все частіше бачимо використання нових боєприпасів, фактично з конвеєра, які виробляє російський ВПК.
“Які можливості цього конвеєра? Ну, існують різні оцінки, але більш точна цифра по виробництву — близько 1,5 млн вистрілів на рік”.
Це мало чи багато? Давайте порахуємо. Нещодавно міністр внутрішніх справ України Денис Монастирський повідомив, що росіяни за день випускають по наших позиціях приблизно 60 тисяч снарядів. Очевидно, йдеться саме про найбільш “спекотні” дні на фронті. Тим не менш, навіть якщо ми зменшимо цю цифру до 40-50 тисяч снарядів на день, то визначимо наскільки вистачить потужностей у ворожого конвеєра. 1 500 000 млн ділимо на 40 000 (50 000) тис. й отримуємо 30-37,5 — це кількість днів, на яких в рф вистачить нових снарядів. Грубо кажучи, місяць з хвостиком. Цікаво-цікаво...
І це ще одна причина, чому нам потрібно нарощувати власні можливості.
Виготовлення снарядів: що маємо, а що імпортуємо, власне, де їх виробляємо?
Снаряд складається з таких компонентів: корпус, гільза, підривник, капсульна втулка і пороховий заряд. За словами експертів, повного циклу виробництва в Україні ніколи не існувало.
А після 24 лютого ц.р. — проблем додалося.
“Влітку 2018-го на заводі “Артем” урочисто запустили лінію, закуплену роком раніше в Південній Кореї, зі збирання 152-мм снарядів. Але самостійно там випускали тільки корпус, все інше спорядження йшло від інших постачальників, - коментує військовий експерт Михайло Жирохов. - Тоді заявлялося, що потужності лінії дозволяють випускати до 14 тис. снарядів на рік. Однак все обмежилося пробною партією до 100 одиниць”.
Як вдалося поставити виробництво снарядів на рейки зараз, з огляду на поточну ситуацію — питання.
“Не виключено, що підприємство знаходиться за межами Україні, тобто десь у Польщі, Словаччині, Чехії тощо”, - каже пан Жирохов.
До слова, 18 листопада на сайті державного концерну “Укроборонпром” з’явилося повідомлення: “Україна інтегрується в оборонно-промисловий комплекс НАТО. "Укроборонпром" спільно вироблятиме та розроблятиме важке озброєння та військову техніку з Польщею, Чехією, Францією, Данією та ще низкою країн, укладені угоди з якими не передбачають розголошення будь-яких даних”. Єдине, що повідомляється — Україна разом з партнерами “створює (можливо, вже створила, - Ред.) спільні оборонні підприємства, будує лінії виробництва боєприпасів замкнутого циклу, спільно виробляє броньовану техніку й РСЗВ та спільно розробляє нові високотехнологічні зразки озброєння”. Для цього використовуватимуться як наявні потужності, так і новостворені у безпечних місцях.
Але повернімося до снарядів...
Такі компоненти як підривники, капсульні втулки Україна не виробляла, а купували їх за кордоном. По спецхімії усе фактично було завʼязано на заводи, які знаходяться у Шостці, що на Сумщині.
“Проте весною російські війська бомбардували промислові та виробничі об'єкти міста. Зараз вони зруйновані”, - доповнює експерт з питань артилерійського зброї Петро П’ятаков.
Ворожих ударів також зазнав ДП “Павлоградський хімзавод”, що на Дніпропетровщині.
“Тож з порохами — проблеми. Мусимо їх імпортувати”, - підкреслив він.
Втім, це не з тих питань, які складно вирішити. Ні, бавовна в нас не росте, але росте конопля, яку також можна використовувати для виробництва пороху.
“Такі роботи (з коноплею, - Ред.) проводилися, і вони отримали досить позитивні результати. Порохи там вийшли гарні, принаймні, на рівні тих вимог, які виставляло Міністерство оборони”, - стверджує генеральний конструктор компанії “Стилетто Україна” Олександр Калачов.
Зрештою, порохи можна робити й на полімерних основах.
“В радянські часи говорили, що порох потребує високоякісної бавовни. Але нині хімія пішла далеко вперед, - акцентує Петро П’ятаков. - Полімери, тобто чиста хімія... Вугілля, нафта — все це менш затратно. І простіше, ніж виростити бавовну”.
Буквально днями пан П’ятаков був на одному з полігонів, де артилеристи випробували згадані 122-мм та 152-мм боєприпаси від “Укроборонпрому”.
“Багато розповісти про це не можу. Але снаряди добрі, навіть дуже, - розповідає експерт з питань артилерійського зброї. - Наприклад, серія з 10 снарядів, випущених з однієї установки, “лягла” на ділянку 10х15 метрів, тобто їх кучність висока. Ці снаряди набагато більш точні за радянські, та й летять дальше. У чому секрет — не деталізуватиму, знов таки, однак вироблені вони за сучасними технологіями”.
Нарешті, щодо калібру 155-мм. Виробництво боєприпасів за натовськими стандартами поки не планується, однак у планах Міноборони такий варіант є.
“Виробництво 155 калібру для артилерійських установок стандарту НАТО поки не налагоджуємо. Маємо надію, що будемо отримувати боєприпаси через партнерів. Наразі маємо одну вітчизняну установку 155 калібру "Богдана", яка пройшла випробування. Ведемо прямі переговори з виробниками. Буде виробництво цієї артсистеми - буде налагоджено і виробництво боєприпасів. Поки снарядів 155 калібру від наших партнерів достатньо”, - заявив міністр оборони Олексій Резніков.
Військові експерти притримуються такої ж думки: виробничі лінії переналаштувати не складно, фахівці є, співпраця з партнерами налагоджена, а тому — проблем із виробництвом калібру 155-мм у нас не буде.
Мирослав Ліскович. Київ
