«Мста-Б»: гармата, що не втомлюється
З артилерійськими розрахунками знайомимося дорогою до позицій бійців, звідки власне вони мають знищити ворожий взводно-опорний пункт.
ШІСТЬ ПОСТРІЛІВ І ЗНИЩЕНИЙ ВОП ВОРОГА
У небі стоїть дуже густий туман, на землі - багнюка, як на ралі. Проте їдемо швидко. Хлопці проводять коротенький "інструктаж" і кажуть, що відпрацювати і нам, і їм треба за лічені хвилини.
"Ця система називається "Мста-Б". На мою думку, це одне з найкращого, що придумав Радянський Союз у плані артилерії. Система невибаглива, точна і витримує високий темп стрільби", - говорить командир батареї, старший лейтенант на позивний "Ковбой".
Мова йде про причіпну гаубицю 152-мм калібру. Важить вона 7 тонн. У лютому 2022 року, коли наші військові тримали оборону Києва, саме це озброєння показало себе дуже добре.
"У мене був випадок, коли гармата з 8:00 ранку до 17:00 вистріляла 120 снарядів - і не було поломок, вона витримала темп стрільби. Тільки одна гармата за той день знищила більше 10 одиниць техніки ворога", - каже командир.
Розрахунок має розкласти гармату для бою за 1,5-2 хвилини. На збори часу відводиться ще менше.
Питаю у командира, чи не заважатиме туман роботі?
"Туманна погода нам на руку, бо нас складніше виявити ворожим дронам", - пояснює він.
"Зараз вище керівництво передало нам виявлену ціль - взводно-опорний пункт противника, що на відстані близько 13 км. Завдаватимемо вогневого ураження для його подавлення, бо він останнім часом дуже сильно "турбує" наші позиції", - каже "Ковбой".
По ворожому ВОПу працюють два розрахунки. Знищити ціль мають за 6 пострілів.
"Мста-Б" хоч і не натівського калібру, але стріляє доволі гучно.
Відпрацювавши, швидко "вшиваємося" з місця. Поки їдемо, чуємо, як ворог гатить, але, як виявляється, в інший бік, бо не зміг розпізнати позиції наших.
АДРЕНАЛІН ДЛЯ НАВІДНИКА
- Ви завжди знаєте, коли влучаєте в ціль? - питаю у навідника однієї з гармат.
"Не зовсім… Іноді нам можуть потім показати відео, як це було, або сказати, що ціль знищена. Відчуваю тоді всередині… адреналін. Ти стріляєш, наприклад, три рази, а розумієш, що хочеш іще. Хочеться побільше їм "насипати", щоб не розслаблялися", - каже він.
Навідникові 20 років, він ще не має позивного, тож назвав своє ім'я - Влад.
Хлопець родом із Кіровоградської області. Каже, що особисто для нього повномасштабна війна почалась несподівано. За тиждень до 24 лютого він був у відпустці.
"Потім викликали. Спочатку не вірили… о 6 ранку підйом, виїзд", - розповідає Влад.
У цивільному житті він мав бути машиністом тепловоза, закінчив Криворізький гірничо-технічний ліцей. Проте, замість тепловоза працює із важкою ствольною зброєю. Каже, що вчився цього 1,5 місяця на фаховій підготовці.
"До гармати вже звик, вже знаєш її. Доглядаємо, чистимо постійно, все змащуємо", - каже військовий.
Питаю, яка знищена ціль була найбажанішою?
Майже не роздумуючи, каже, що це була ворожа колона під Києвом.
"Йшли кілометрові колони - і ми їх зупиняли. Це були танки, БТРи. З ранку до ночі стояли, коли за 20 км, а коли і ближче", - згадує він.
Удома на нього чекає молодша сестра, батьки та дівчина Аня. Влад каже, що після війни хоче одружитися і мати сімейне життя. Вже навіть придумав, де проведе медовий місяць, - у Карпатах.
НАДЗВИЧАЙНО ТЯЖКІ БОЇ ПІД КИЄВОМ
За словами комбата, на цій ділянці фронту триває позиційна оборона - як з нашої сторони, так і з ворожої. Він каже, що українські військові створюють умови для переходу в контрнаступ, систематично знищують виявлені цілі і завдають вогневих уражень противнику.
"Зараз основна наша задача - бути максимально точними. У росії є велика кількість боєприпасів, вони можуть засипати. Беруть кількістю, а ми - точністю. Для нас не є пріоритетом викинути 20 тисяч снарядів, щоб вразити якийсь ВОП. Працюємо точно. Українська школа артилерії - одна з найкращих у світі. Я у цьому впевнений. Партнери наші так само нам про це говорять", - каже командир батареї.
Він родом з Волині, кадровий військовий, закінчив Академію сухопутних військ. Одразу після вишу брав участь в Операції об'єднаних сил.
"На той момент, у 2020 році, інтенсивних бойових дій не було. 9 місяців був в ООС. На фронті я з початку повномасштабного вторгнення", - каже військовий.
Він згадує події лютого, коли боронили Київ. Каже, що на той час одна з найскладніших обстановок була під Бородянкою та у населеному пункті Макарів.
"Ішли надзвичайно тяжкі бої. Було все: авіація, регулярні прориви колони танків. Було таке, що стріляли шістьма гарматами. Були в напівоточенні, і витрата за день тоді була близько 360 снарядів. Це просто жах був, але ми вистояли. Слава богу, у моєму підрозділі жодного "двохсотого" та ні одного "трьохсотого", - розповідає "Ковбой".
Після Києва він перестав рахувати знищену ворожу техніку, збився з ліку. Проте додає, що йдеться про сотні знищених цілей.
"Дуже багато. Правда. Називати цифри поки що неправильно. Після закінчення війни, можливо, скажу", - каже співрозмовник.
Комбат говорить, що розрахунок, який багато разів був під обстрілами, пережив величезну кількість боїв і має досвід під час нинішньої війни, - на вагу золота.
- А чи є якісь забобони або щось таке, що робите чи навпаки, не робите, перед тим, як їдете на позиції? - жартома питаю у комбата.
"У мене є фраза, яку я кажу перед тим, як ми виїжджаємо воювати, щоб збадьорити своїх людей. Кажу: "Всєх убіть, всьо отнять". Сьогодні перед виїздом теж сказав", - відповідає він.
На питання, що він найперше зробить після війни, "Ковбой" сказав:
"Зеленський написав, що хоче поїхати на море та випити пива. А я дуже хочу побачити рідних, бо вже не бачив їх 10 місяців. У нас ротацій поки що не було".
Традиційно попросили хлопців написати щось на жовто-блакитному прапорі, який їздить з нами до різних підрозділів. Поки командир пише, питаю, як їх місцеве населення зустрічає.
"О, тут у нас все ясно й однозначно. Запоріжжя - це Україна. Перемога буде за нами".
Ольга Кудря, Запоріжжя
Фото Дмитра Смольєнка
