Україна вшановує пам'ять загиблих у війні проти росії. Волонтер Валентин Латинцев
Ворожа ракета, випущена росіянами 29 червня 2022 року, не залишила жодних шансів мешканцям одного з під’їздів п’ятиповерхового будинку в Миколаєві. Там разом з батьками та сусідами загинув і 34-річний волонтер Червоного Хреста Валентин Латинцев. Його шукали під завалами будинку три дні, сподіваючись на диво. Але його не сталося.
За словами колеги-волонтерки Ірини Воронцової, Валентин прийшов до Червоного Хреста одразу після початку вторгнення військ рф.
«Молодий, енергійний, життєрадісний Валентин Латинцев ніколи не скаржився. Він був дуже світлим, умів ладнати з людьми. Він поспішав жити і дуже боявся, що ракета потрапить у його будинок. Чомусь постійно говорив про це. Так, на жаль, і сталося. Усі ми, волонтери Червоного Хреста, рідні та близькі Валентина, не хотіли вірити у його смерть. Але коли в інтернеті з'явилося відео прямого влучання ракети до квартири, то стало зрозуміло, що після такої ударної хвилі шансів вижити не було ні в кого», - розповідає Ірина.
Вона згадує, що біля зруйнованого будинку знайшли залишки запчастин від каво-машин – це було захоплення і заробіток Валентина. Ремонтувати техніку навчив його батько. Він міг би і далі допомагати, ділитися своїми вміннями, об'єднувати довкола себе справжніх людей.
«Але якийсь затятий, отруєний пропагандою народець-раб запустив ракету-вбивцю в будинок з мирно сплячими жителями, обізвавши його у своїх новинах «базою підготовки іноземних найманців», - не стримує обурення Ірина.
За її словами, у загальному робочому чаті Валік завжди робив перекличку першим, так було й того злощасного ранку. О 6:11 від нього надійшло повідомлення «Перекличка». І це було останнім, що написав Валентин Латинцев.
Ще одна його добра знайома і волонтерка Крістіна Кардаш пригадує, що познайомилася з Валентином ще у 2010-му році.
«Війна ще сильніше розкрила характер Валіка: з першого дня він не просто підставив плече, він став моїм ангелом-охоронцем. Разом ми пройшли випробування, які ще більше скріпили нашу дружбу: моталися по складах у пошуках необхідного, збирали посилки для військових. До нас приходили молоді хлопці-військовослужбовці, просили елементарні речі. І ми допомагали. Добряк, відданий друг і душа компанії», – таким залишиться у пам’яті Крістіни Валентин.
«Сьогодні рівно о 00:00 дістали Валіка з-під завалів. Він пішов. Разом із мамою, татом і кількома сусідами, які миттєво загинули від вибуху ракети. Його знайшли останнім. Я забрав тіло Валіка і віз його нічним містом у повній темряві, яку порушувало лише світло проблискового маячка. Ми їхали повільно, удвох, бо ніби ні мені, ні йому вже не було куди поспішати. Він їхав в автомобілі організації, волонтером якої був, і для мене була велика честь зробити це для свого товариша. Не кидати своїх ні живими, ні… Це правило, якому мене навчили колись. Я щасливий, що зміг виконати свій обов'язок перед ним», - поділився своїми відчуттями від втрати товариша заступник голови Миколаївської обласної організації Товариства Червоного Хреста України, керівник Оперативного штабу Аркадій Дабагян.
У Валентина залишилася донька.
Фото надані Іриною Воронцовою
