Пам’яті Григорія Цехмістренка, українського канадця, який загинув, аби ми жили

28-річний медик Григорій Цехмістренко підіймався на вершину Кіліманджаро, занурювався у глибини океанів, гуляв по паризьких катакомбах, досліджував Ісландію, Велику Британію, США, Нідерланди, Норвегію та багато інших країн, але в останню свою подорож вирушив до України – у пекло боїв за Бахмут.

У ніч з 14 на 15 січня він героїчно загинув, захищаючи свою рідну країну від загарбників.

Фото: instagram.com/wandering_hedgehog/

Григорій, або Грег, як його називали в Канаді, переїхав з батьками до цієї країни у 2014-му. Згодом він отримав канадське громадянство й протягом тривалого часу родина проживала у провінції Саскачеван, після чого перебралася до тихоокеанської Британської Колумбії, аби бути ближчими до океану. Хлопець вів насичене й сповнене пригодами життя, завжди зберігаючи ніжні почуття до своєї Батьківщини. Грег брав активну участь у Революції Гідності й був глибоко переконаним у її перемозі навіть у найбільш гострі моменти.

За словами подруги Грега Лузи Тшибангу, він почав розмірковувати над необхідністю тривалого приїзду до України ще влітку 2021-го року. Дівчина намагалася відмовити його, але він наполягав на своєму і врешті прибув до України на початку січня 2022-го, коли інформація про підготовку росією повномасштабного вторгнення ставала дедалі загрозливішою. “Це його країна, і тому він від самого початку знав: що б не сталося – він піде воювати за Україну”, – говорить Тшибангу.

Фото: instagram.com/wandering_hedgehog/

Одразу після початку вторгнення Грег вступив до лав ЗСУ, де в ролі медика рятував життя бійців у багатьох гарячих точках. "Це його свідомий вибір. Мені здається, що його смерть нагадує, що в такі драматичні часи не можна бути осторонь. Кожен мусить зробити свій вибір. І він свій вибір зробив. Він був "майданівцем", був тут, у Києві, під час Євромайдану, ризикував життям. І це був дуже свідомий його вибір приєднатися до ЗСУ", – розповідає його друг Антон з позивним “Акула”.

За словами знайомих Григорія, які відвідали церемонію прощання із ним у Києві, чи залишили численні дописи на його сторінках у соцмережах, хлопець був сповнений життя й дарував усім посмішки. “За всю нашу дружбу і військову кар’єру я ніколи не бачив, щоб він підвищував голос на когось. Він завжди з посмішкою йшов вперед. Ми це відчували. Весь легіон це відчував. І коли ми були не на передовій, а на ротації, він завжди знаходив час, щоб навчити нас та інші легіони медицині”, – каже “Акула”.

За словами Віталія, батька Григорія, його син активно будував плани на майбутнє та хотів після війни звести будинок на узбережжі. Віталій разом із дружиною прилетів з Канади до України у вересні, аби допомогти синові та країні боронитися від російської агресії. Вони встигли провести разом два тижні на Різдво, після чого Григорій вирушив у свою останню ротацію на фронт.

Віталій Цехмістренко, який два скликання був депутатом Верховної Ради та свого часу входив до переліку 200 найбагатших українців, визнав, що не заохочував сина до участі у війні, але розуміє його вибір: “Я зовсім не хотів, аби він їхав, оскільки він був нашим єдиним сином. Однак, він сказав, що Україна – його дім, і що там його коріння”, - зі сльозами на очах говорить Віталій.

Поховали Григорія Цехмістренка у селі Чабани на Київщині.

Перше фото: Луза Тшибангу