Пам’яті телеоператора, фотографа Віктора Дєдова
У Маріуполі 11 березня від російських обстрілів загинув відомий у місті телеоператор, фотограф Віктор Дєдов. Йому було 52 роки, 27 з яких він віддав професії.
Маріупольська журналістка Айна Чагір, колишня директорка маріупольського телеканалу «TV-7», де Віктор працював старшим оператором до переходу на телеканал «Сігма», у коментарі для НСЖУ сказала, що Віктор був «оператором від Бога» і кращого оператора вона не зустрічала.
З дружиною Наталею / Фейсбук Natalya Dedova
Його ім'я знала більшість маріупольців, бо його світлини міста та людей – це справжні шедеври.
Дружина Дєдова Наталя, яка сама є відомою місцевою журналісткою, розповіла про обставини загибелі чоловіка у себе на Фейсбуці у відеоінтерв'ю телеканалу ТВ-7.
«З 10 на 11 березня був дуже сильний обстріл вночі, дуже страшний. Я боялася, але якось дивилася на це зі сторони. Хоча знала, що люди гинули, але здавалося, що це не наша історія, що ми будемо разом і ніхто з нас не загине. Коли ми прокинулися 11 березня, було тихо. Ми лежали втрьох – я, Вітя, син Сашко. Вітя лежав посередині, він нас обійняв, ми були одягнені, я в шапці, бо було дуже холодно. Пам’ятаю, що Сашко сказав: «Папа, я хочу, коли буде мир, щоб ми знову поїхали до Львова і я там з’їв круасанів і гарячий шоколад». І Вітя відповів: «Синку, все обов’язково буде», - розповіла Наталя.
Вона згадує, що потім усі пішли їсти на кухню, і вона сказала чоловікові, що хоче піти з квартири. «На моє – «Давай підемо з квартири», він відповів: «Я хочу залишитися дома». Це була розмова у коридорі, і через 10 хвилин він залишився в цьому коридорі назавжди. Це було близько першої години дня», - із застиглими сльозами на очах каже Наталя.
До квартири прилетів перший снаряд, незабаром і другий. Вже біля ліфта вона побачила, що Віктора немає поруч, і спочатку не зрозуміла, чому його немає. Побігла до коридора і побачила - він лежав вбитий, була перебита сонна артерія.
«Це була миттєва смерть. Але я намагалася якось привести його до тями, обливала водою, але це було марно. Я тримала його голову у своїх долонях», - згадує жінка.
Вона розповіла, що потім вже ніяк не можна було зайти до квартири, бо заклинило замок.
Незабаром Наталя прийшла вже з двома чоловіками, які погодились допомогти відчинити двері. «Але нічого не змогли зробити. Десь 20 хвилин ломом та сокирою ламали двері, але дуже-дуже було страшно – було гучно, багато літало снарядів. І я дуже боялася, що може так статися, що прилетить ще раз і ми загинемо з мамою, а Сашко залишиться один… А вже наступного дня будинок загорівся. І ми 16 березня виїхали з міста», - згадує дружина. Вона думала, що чоловік згорів.
Потім дізналася, що у будинку горів не їхній під’їзд, а сусідній. І сусідка їй розповіла, що 26 березня у квартиру зайшли російські «визволителі», винесли Віктора та 31 березня поховали як невідомого.
Друг родини поїхав до Мангушської «прокуратури» і серед багатьох фотографій загиблих людей розшукав Вітю. «Потім друг знайшов Вітіну могилу в Мангуші. І встановив там хрест і світлину – це автопортрет, який мій чоловік сам зробив для запланованого альманаху про Маріуполь та маріупольских фотографів. І так сталося, що ця світлина замість альманаху опинилася на хресті», - розказала Наталя…
Виставки світлин мирного Маріуполя, зроблені Віктором Дєдовим, вже пройшли в США, Франціі, Польші та Греції.
«Вітя був би дуже радий знати, що багато людей дивиться зараз на Маріуполь його очима. Він дуже любив Маріуполь, містян, але він назавжди залишився там – у своїй квартирі, у своїй землі, у своєму місті», - підкреслила дружина.
Фото: Фейсбук-сторінки Vic Dedoff, Natalya Dedova
