У Червоному Хресті кажуть, що мають «лімітований» доступ до місць утримання військовополонених
Про це поінформували у Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими за результатами онлайн-зустрічі з родинами бійців 60-ої окремої механізованої Інгулецької бригади, які зникли безвісти чи потрапили в полон, передає Укрінформ.
“Що стосується роботи МКЧХ на окупованих територіях, то представниця організації зазначила, що доступ до певних місць утримання у них є, але він дуже лімітований. Посилки від родичів МКЧХ не може приймати, бо нема певності, що вони дійдуть до адресатів. Вона додала, що нещодавно вони передали одяг і теплі речі в певні місця утримання на тимчасово окупованих українських територіях”, - йдеться у повідомленні.
Представник Координаційного штабу також акцентував на тому, що кожна людина, облікована в реєстрі оборонців, залучається до процесів обміну. Якщо родичі виявляють певні помилки у прізвищі чи будь-якій іншій інформації щодо військовослужбовця, про це варто повідомити Національне інформаційне бюро (НІБ), щоб такі помилки усунути.
Під час зустрічі родини бійців 60-ої окремої механізованої Інгулецької бригади питали про місцеперебування військових. Як зазначається, МКЧХ сам не підтверджує полон, а отримує відповідне підтвердження від сторони конфлікту. Листи від полонених, які утримуються в рф, передаються через їхнє міністерство оборони до Центрального агентства розшуку МКЧХ, далі вони потрапляють до Національного інформаційного бюро, а звідти вже й надсилаються, відповідно, родинам полонених військовослужбовців. Безпосередньою доставкою листів до військовополонених МКЧХ не займається.
Також представниця МКЧХ зауважила, що місцеперебування військовополоненого встановити не можна, якщо немає доступу до місць утримання. Якщо такий доступ з’являється, то відомості про стан здоров’я і повідомлення від полоненого можуть бути передані родичам. Проте інформація про місцеперебування полоненого військовослужбовця не розголошується.
Як повідомлялося, Уповноважений ВР з прав людини Дмитро Лубінець закликав родичів військовополонених не називати їхніх прізвищ, щоб не ускладнювати роботу з їх повернення на батьківщину.
