Анатолій Козловський («Скіф»): Ми триматимемо Бахмут ще довго, якщо не буде провалів в обороні

Ворог, маючи багатократну перевагу в кількості особового складу, намагається прорвати оборону міста - штурмують цілодобово. Вагнерівці і кадровики армії рф роблять все, щоб зламати український захист. Лише самовідданість і майстерність наших військових не дозволяє ворогу захопити місто. 

Одним з тих, хто керує обороною Бахмута, є офіцер одного з батальйонів територіальної оборони України Анатолій Козловський з позивним «Скіф». Про інтерв’ю з паном Анатолієм ми домовилися одразу, але зідзвонитися так просто не вдавалося. Спочатку в запланований для розмови час «Скіф» разом із побратимами вирушав на бойове завдання, тому ми вирішили перенести розмову на день, адже «по дорозі може зникати зв’язок, та і говорити буде складнувато». У чітко визначений час наступного дня Анатолій одразу написав і вибачився: «Зараз говорити не дуже зручно, адже ворог поновив наступальній дії. Вибачте, будь ласка, але давайте знову перенесемо нашу конференцію, якщо можна». На третій день ми таки зідзвонилися і поговорили про оборону міста-героя Бахмута. Аккомпанементом до розмови були вибухи ворожої артилерії. Про поточну ситуацію в одній з найгарячіших точок російсько-української війни і реалії, в яких українські оборонці тримають Бахмут, читайте в інтерв’ю «Скіфа» Укрінформу.    

ЗАХИСНИКАМ НЕМАЄ ЗА ЩО ВТРИМАТИСЯ: САМІ ЦЕГЛИНИ Й УЛАМКИ

- Як ви оцінюєте поточну ситуацію в Бахмуті, зважаючи на заяви Генштабу про те, що росіяни кинули на захоплення міста всі сили?

- Ситуація важка: станом на зараз місто Бахмут перебуває в напів оточенні з трьох боків. Шляхи постачання припасів туди є, але від міста фактично залишається тільки назва. По ньому постійно працює артилерія ворога, і з часом нам не буде що обороняти, адже тут багато руйнувань.

- Чи може Бахмут повторити долю Соледару, адже нашим захисникам фактично не було де закріпитися в тому місті?

- Ситуація схожа, але це характерно для багатьох міст і сіл, які зазнали штурму росіян. Ворог руйнує населений пункт. Як наслідок, захисникам немає за що втриматися: самі цеглини й уламки. Зараз росіяни таким методом намагаються захопити Бахмут. Ті квартали, в які їм не вдається заходити, вони знищують.

- На якому рівні зараз тиск росіян? Чи впливають на інтенсивність штурмів втрати ворога на бахмутському напрямку?

- Перші штурмові дії здійснювали члени так званої ПВК «Вагнер». По радіоперехопленням ми знаємо, що їх вбивають за відмову йти на штурм.Тому у них немає вибору: або отримати кулю від нас, або загинути від рук своїх. Просто так з рядів вагнерівців ніхто не повертається. Ворог закидає нас невмотивованим «м’ясом». Звісно, з нашого боку люди теж гинуть, гинуть найкращі, але в набагато меншій кількості. Вагнерівці виснажилися і штурмують Бахмут тільки з одного боку. Зараз в основному атакують військовослужбовці рф. Ці й одягнені по-іншому і якоїсь тактики притримуються, а не йдуть напряму в лоб. З іншого боку, військовослужбовці росії не такі мотивовані, як вагнерівці. Військові, якщо отримують відсіч, починають відходити. Втрати роблять їх не такими завзятими. Жити їм все ж таки хочеться, плюс - у них є вибір (відступити/перегрупуватися - ред.).

- Якими силами особового складу росіяни штурмують українські позиції?

- Якщо брати вагнерівців, то це малі групи кількістю 4-5 чоловік. Вони йдуть доти, доки можуть йти. Потім, зазвичай, потрапляють під шквал нашої артилерії і починають копати, загнавши в землю палку. Коли рити яму вже нікому, до цієї «позначки» йдуть нові групи, аж доки не викопають якесь заглиблення. В процесі вони ховаються за своїми трупами, накриваються ними, - це жах, який ми бачимо на власні очі. Потім в хід йдуть наші безпілотники і накривають ворога в цих заглибленнях. Думаю, після перемоги з’явиться багато кадрів з роботою українських «пташок».Збройні сили рф натомість йдуть під прикриттям бронетехніки, намагаючись керуватися військовою тактикою. Ці напрацювання нам теж відомі, адже, як то кажуть, за одними книжками вчилися.

- Як ви оцінюєте рівень керованості українських підрозділів у таких умовах?

- Керованість зберігається повністю. На рівні командування є чітке розуміння, що і як робити. Цей ланцюг тягнеться до рівня батальйону/роти. Бійці отримують всю необхідну інформацію. Що важливіше, є Старлінк, засоби зв'язку, тому люди не відірвані від зовнішнього світу і повністю розуміють, де вони знаходяться. Паніки і страшилок про оточення немає.

ЯКЩО НЕ БУДЕ ПРОВАЛІВ В ОБОРОНІ, ТО МИ ТРИМАТИМЕМО МІСТО ЩЕ ДОВГО. ВІДСТУПАТИ НЕ ЗБИРАЄМОСЯ

- На початку розмови ви сказали, що до Бахмута підвозять припаси. З цього можна зробити висновок, що траса на Костянтинівку знаходиться під контролем ЗСУ?

- Так, вона знаходиться під контролем України і ворог туди не дійшов. Водночас росіяни мають вогневий контроль над трасою. Логістичний ланцюг порушений. Є інші шляхи в об’їзд дороги, якими можна дістатися міста. Тим паче, що зараз мороз, тому актуальними є ґрунтові дороги. Ворог намагається оточити місто, щоб взяти під повний вогневий контроль всі шляхи постачання припасів. Ось тоді ми отримаємо оперативне оточення.

- Наскільки ворог близький до повного оточення міста? Чи є вірогідність того, що сили оборони відійдуть з міста, щоб вберегти особовий склад?

- Я оперую тільки тактичною ситуацією на цьому напрямку. Оборонці відходити нікуди не збираються. Бої точаться за кожен метр. Буває так, що ворог тиждень намагається просунутися на 300 метрів. Ми бачимо рух ворога, але він не настільки значний. Якщо не буде провалів в обороні, якщо хтось із бійців самостійно не відійде зі своїх позицій, то ми триматимемо місто ще довго. А наміру відходити, як ви зрозуміли, ні в кого немає - будемо боротися.

- Чи правда, що в Бахмуті точаться міські бої? Раніше була інформація, що росіяни прорвалися вглиб міста…

- Бахмут - це окраїни і центр. Для нас наближені населені пункти - це вже місто. В центрі Бахмута і його адміністративних районах ворога немає. Однак в дачних масивах, які прилягають до міста, окупанти є. Вони намагаються вести штурмові дії. У них є практика займати дво-, триповерхові будинки і організовувати там вогневі точки.

- Низка моїх знайомих, які воюють на «нулі» під Бахмутом, називають бої за місто м’ясорубкою через велику кількість ближніх стрілкових боїв й інтенсивність наступу ворога. Як нашим військовим вдається триматися за умов тотальної переваги росіян у кількості особового складу?

- Скажу більше, подекуди відстань до ворога складає 70-80 метрів. Штурми на такій дистанції можуть тривати 2-3 доби. Якщо ти плануєш вести штурмові дії за правилами, то кількість твого особового складу щонайменше в 5 разів повинна перевищувати кількість супротивника. Лише в такому співвідношенні варто розраховувати на успіх. Ворог власне так і діє. Бої досить контактні. Якщо раніше війна була артилерійською, то зараз застосовують одночасно всі види озброєння, зокрема, і стрілецьку зброю. 

Здавати місто ми не збираємося. Наш особовий склад мотивований, адже він знаходиться на своїй землі. Відходити немає сенсу. Якщо керівництво ухвалить рішення відійти, щоб вирівняти лінію оборони, наприклад, то ми трошки відкотимося.

БУДУТЬ СЮРПРИЗИ, АДЖЕ У НАС ЩЕ Є ТУЗИ В РУКАВІ

- На вашу думку, Бахмут для росіян має тактичне чи стратегічне значення?

- Думаю, що стратегічне. Для подальших дій потрібно мати логістичний ланцюг. Бахмут - це крупний залізничний вузол, а бензовозом багато палива і набоїв не привезеш. Залізниця - це важливий об’єкт для подальшого наступу, тому вони й лізуть. Чимось схоже із Дебальцевим 2015-го. Зараз місто  набуло і медійного значення, подібно до Донецького аеропорту. Результат битви сприйматимуть як велику перемогу або болісну поразку. Хоча я застеріг би наших громадян від надмірних очікувань, адже ми трошки накрутили себе.

- Які дії українських військових вас надихають?

- Кожного дня я дивлюся на солдат, які при "мінус" 15 сидять в окопі без можливості розвести багаття, підігріти їжу, бо вони розуміють, що і чому роблять. Він уже і втомився, і брудний, і чумазий, але коли бачиш сльози у нього на очах після ліквідації ворога… Це надихає не опускати руки.

- Деякі американські колеги радять українцям відійти з Бахмута, щоб мінімізувати втрати. Як ви ставитеся до цього?

- Якщо пораду дають, то до неї потрібно прислухатися, проте рішення приймає наше військове керівництво. Так, втрати з нашого боку є. Але ворог зазнає набагато більше втрат. Цим ми теж виснажуємо його. Щоб відійти, потрібно підготувати позиції на 10-30 кілометрів позаду. Потрібно, щоб ми кудись відійшли задля подальшого стримування ворога. Якщо будуть організовані оборонні позиції, то ворог з часом «зітреться».

- Кажуть, що у випадку відходу сил оборони України з Бахмута на росіян чекатиме ще два міста-фортеці - Слов’янськ і Краматорськ?

По дорозі до цих міст на них чекатимуть наші захисники. Росіян на нашій землі всюди супроводжуватиме небезпека й спротив. Засобів й сил, щоб зупиняти ворога, у нас достатньо. Окрім того, не варто забувати, що шлях на Слов’янськ і Краматорськ достатньо вузький. Це не березень місяць, коли вони йшли з усіх боків. У нас є можливість сконцентрувати якесь угрупування сил для якісних дій. Війна - це мистецтво обману.

- Чого найбільше потребують захисники Бахмута: артилерії, припасів, особового складу, важкої техніки?

- Зараз вистачає всього. Можливо, хотілося б більше радянських зразків боєприпасів, але партнери допомагають, тому вдарити є чим.

- На якому рівні співвідношення нашої і ворожої артилерії на вашому напрямку?

- Станом на зараз артилерії порівну. Можливо, нашої навіть трішки більше. Це стає ключовим фактором в обороні міста, чому ворог і несе значні втрати. Не всі навіть доходять до штурмових позицій.

- ГУР МОУ повідомляло, що путін наказав своїм військам до кінця лютого вийти на адмінкордони Донецької області. На вашу думку, наскільки реальними є ці накази і як росіянам завадити виконати вказівки?

- Я не думаю, що це реалістично. Бої йдуть за кожен метр. За 100 метрів можуть воювати тижнями. Прорвати нашу оборону зараз дуже складно. Якщо десь на місцях і вдається просунутися, то на ворога чекає друга лінія захисту. Вийти на адміністративні кордони (сміється) за такого потенціалу й інтенсивності, як зараз, навіть за два місяці не вийшло б.

- Яка орієнтовна кількість особового складу, що штурмує Бахмут?

- Кількість наших оборонців потрібно помножити на 5, а якщо рахувати вагерівців, то й на 10, щоб вирахувати число окупантів.

- Яким було б ваше послання з Бахмута? На чому вам хотілося б наголосити?

- Вірте в ЗСУ, все буде добре. Будуть сюрпризи, адже у нас ще є тузи в рукаві. І відступати зі своєї землі ми не збираємося!  Навіть якщо ми відійдемо від Бахмута і вирівняємо лінію оборони, то нічого страшного не станеться. Можна програти битву, але головне - виграти війну. Останнє для нас є ключовим. Після таких наступальних дій окупантам теж потрібно буде відновлюватися. Якщо у нас буде сформовано резерв, то можна буде здійснити непогану контратаку і прорвати оборону ворога. Ми їх ще «здивуємо».

Віталій Ткачук, Київ

Фото з особистого архіву Анатолія Козловського