Житло для військовополонених: як це працюватиме

Британський гімн починається словами «Боже, бережи Короля». А закінчується так: «…і нехай він завжди дає нам привід співати голосно й від щирого серця «Боже, бережи Короля».

На перший погляд, дивно: Король уособлює батьківщину, а невже батьківщину можна любити лише «з приводу», а не безумовно? З іншого боку, все вірно. Ми отримуємо цінні подарунки від коханої дружини або коханого чоловіка, навіть якщо кохаємо її/його безумовно. І такі знаки уваги лише підсилюють почуття.

Наші захисники й захисниці пішли на фронт захищати Україну не з розрахунку, а по волі серця. Та це не означає, що держава їм нічого не винна. Особливо якщо воїн заплатив за неї високу ціну – провів місяці в рашистському полоні.

Медична, психологічна, соціальна реабілітація – це той мінімум, який повинна робити держава для захисників, вирваних з рук окупантів. Я пропоную піти далі й забезпечувати таких людей житлом. Ось моя ідея.

Ще до повномасштабної війни в Україні працювала програма «єОселя». Завдяки ній кадрові військові, що потрапили в полон, могли отримати пільговий кредит на придбання житла. Умови – 3% річних та сплата першого внеску в розмірі 20% від вартості квартири.

Але в нинішніх умовах «єОселя» не вирішує всіх проблем. По-перше, тому що стосується лише професійних військових та залишає «за бортом» мобілізованих захисників. По-друге, тому що навіть 20% від вартості квартири часто є непідйомною сумою для звільненого полоненого та його сім’ї.

Перша проблема вирішується на центральному рівні. Я вже провела переговори з представниками Уряду з метою розширити програму кредитування на мобілізованих військовополонених.

Другу проблему будемо вирішувати на рівні нашого регіону. Як голова Миколаївської облради я винесу на сесію проєкт програми, яка передбачатиме погашення першого внеску за квартири в рамках «єОселі» з обласного бюджету. Логічно, що програма стосуватиметься військовополонених, які мешкають саме на Миколаївщині.

Одразу виникає питання: чи є у Миколаївської області гроші на це? Так, гроші є. Обласний бюджет отримує від військовослужбовців, розквартированих на Миколаївщині, податок на доходи фізичних осіб (ПДФО). Військові допомагають області – ми, у свою чергу, допоможемо військовим.

До того ж, йдеться не про таку й велику кількість людей. Та й квартири в Миколаєві не коштують як елітні котеджі в Кончі-Заспі.

До речі, ми не селитимемо наших захисників в старі радянські хрущовки чи панельки! Програма діятиме виключно для первинного ринку житла. Тобто кошти підуть на розвиток економіки регіону, оскільки нові квартири будуть купуватися у місцевих забудовників.

Миколаївщина стане першою ластівкою, пілотним регіоном. Сподіваюся, цю програму підхоплять й інші обласні ради. Позитивний приклад вже маємо: програму соціального захисту «Турбота» розпочали в Миколаївській облраді, а зараз її реалізують в декількох регіонах.

Забезпечення житлом – лише один із напрямків нашої роботи з військовополоненими. Ми розробляємо програми реабілітації, допомагаємо родичам полонених, намагаємося усунути бюрократичні перепони, налагоджуємо координацію різних відомств та багато іншого.

Якщо нам все це вдасться (а я в нас вірю), тоді держава, як співають британці, дійсно дасть ще один привід співати про неї. Хоча насправді нам не треба урочистих пісень. Буде достатньо, якщо наші захисники житимуть після перемоги у комфортних умовах.

Принагідно нагадаю, що військовополонені та їхні родичі можуть звертатися з усіма питаннями до Південної філії Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, де я є координаторкою. Філія знаходиться в Миколаєві та обслуговує мешканців Миколаївської, Одеської й Херсонської областей.

Ганна Замазєєва, голова Миколаївської обласної ради, член Координаційного штабу з питань поводження з полоненими, уповноважена Штабу Південного регіону

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства