Пам’яті Олега Громадського, легендарного полковника у відставці
У перший день повномасштабного вторгнення Олег Громадський хотів зустрітися з керівництвом НГУ, бо мав план розгортання добровольчого підрозділу на базі Нацгвардії. Та події відбувалися дуже швидко – до обласного центру рухалися російські колони…
«24 лютого ми з Олегом Громадським та з Іваном Діденком разом зібрали 40 людей, добровольців, і Олег очолив їх і став поряд зі своїм 21-річним сином, лейтенантом Нацгвардії, пліч-о-пліч на захист Харкова», - розповідає подруга загиблого, волонтерка Ірина Білецька.
Добровольці та мобілізовані прибули в район перехрестя харківської кільцевої дороги та Білгородського шосе (яке згодом перейменують на Харківське) поблизу селища П’ятихатки, що на півночі Харкова. Там уже стояв на позиціях підрозділ 3-ї бригади оперативного призначення ім. полковника Петра Болбочана, яким командував лейтенант НГУ Євген Громадський («Гром»). Почалися бої. Молоді хлопці, гвардійці, разом із підрозділами 92-ї бригади ЗСУ знищували ворожу техніку.
«Близько десятої вечора дочекалися колону, пара «Градів» їхала, машина забезпечення, МТЛБ… Нам потрібно було виходити через палаючу техніку, і загинув батько «Грома». Він підвозив добровольців, підвозив боєкомплект, провізію. Допомагав, чим міг», - згадує гвардієць із позивним «Холодний».
Громадський разом із побратимами з тероборони останніми відходили, росіяни знову вдарили «Градами», і під час проїзду повз нерозірвані снаряди почалася їх детонація. Він отримав поранення, несумісні з життям…
«Я познайомилася з ним, тоді ще майором, на початку червня 2014 року. Він командував ротою у складі 92-ї бригади, вони стояли на кордоні з Бєлгородською областю. Він навчив мене тому, яким має бути ротний. Я пам'ятаю, як перший раз приїхала до нього на позицію - привезла їм допомогу, і побачила вперше, як треба організовувати підлеглих. Літо, спека, чисте поле, а в нього рівні окопи з бійницями, їдальня, тренажери, тир для занять, навіть виритий у землі льох. І кожного солдата він знає на ім'я. А вони – солдати, звуть його «Батя». І ще закопаний танк, тобто у капонірі. Такого слова, як «капонір», я, звичайно ж, не знала ще», - згадує Білецька.
Трохи пізніше Громадський очолює 16-й окремий мотопіхотний батальйон «Полтава» (2015 - 2017 рр.). Як дізналися кореспонденти «Армія. Іnform», колишні підлеглі Громадського, розповідаючи про комбата, насамперед згадують, що він був для них уособленням поняття «людина честі», розділяв із бійцями усі фронтові труднощі та небезпеки, дбав про обладнання позицій, завзято боровся зі зловживаннями у тиловому забезпеченні. А ще згадують виснажливі бої за Авдіївку, що тривали 258 діб, під час яких комбату доводилося командувати «солянкою» із підрозділів не лише свого батальйону, а й різних бригад і ДУК «Правий сектор», що підходили на допомогу полтавцям.
У 2016 році Олега Громадського призначили на посаду радника голови Полтавської облдержадміністрації. Також обіймав посаду старшого офіцера групи напрямку центру поточних операцій Об'єднано-оперативного штабу ЗС України. Згодом був звільнений у запас. У квітні 2021 року разом із добровольцями, волонтерами та патріотичними політсилами заснував «Штаб оборони Харківщини».
Фото: Об'єктив
«Вічний позитив, завжди сам прийде на допомогу. Ніколи не побоїться відстояти правду. Олег – це зразок для всіх – саме таким має бути комбат. Легендарний Громадський. Минув рік, а я ніяк не можу змиритися з цією втратою. Дуже боляче втрачати друзів, справжніх друзів. Як би нам зараз став у нагоді його безцінний досвід», - зазначає Ірина Білецька.
І, звичайно, полковник Громадський виховав чудового сина, який продовжує боронити Україну. Євген не мав можливості оплакувати батька — на підступах до Харкова й далі тривали тяжкі бої. У наступних боях в районі Малої Рогані екіпаж БТР-4, який очолював лейтенант Громадський, знищив ворожу бойову машину піхоти та вантажівку з боєприпасами. Згодом його підрозділ у взаємодії із підрозділами окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка відбивав атаку, під час якої офіцер особисто «демілітаризував» «мухами» два ворожі танки.
Указом Президента України №167/2022 від 25 березня 2022 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі «Грому» було присвоєно звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка». На жаль, цього не побачив Олег В’ячеславович.
Віримо, що полковник Громадський став янголом-охоронцем для сина та його побратимів.
Вічна слава та пам’ять…
Фото: Фейсбук-сторінка Олега Громадського
