Смерть путіна, парад суверенітетів, удар по НАТО: які вони – «чорні лебеді» росії?
Є такі прогнози, що рф надалі проводитиме мобілізації, як проводила, а Захід – даватиме Україні допомогу, зокрема озброєння, як і давав. І все буде молотитися до виснаження однієї зі сторін. Тобто війна триватиме ще довго.
А що може змінити хід війни – це, так звані, «чорні лебеді».
Поняття «чорний лебідь» свого часу увів Ніколас Нассім Талеб, американський письменник, економіст і філософ, який у 2007 році випустив у світ популярну книгу під такою назвою. Це поняття, якщо дуже стисло, означає появу непередбачуваної, непрогнозованої події з глибокими наслідками, яка здатна змінити хід історії. Така подія нагадує середньовічну інквізицію: її не можна ні екстраполювати, ні спрогнозувати, ні навіть уявити, як вона виглядає. Яскраві приклади «чорних лебедів» за Талебом: Перша світова війна, що почалася із вбивства Франца Фердинанда, розпад СРСР, теракт 11 вересня 2001 року, світова фінансова криза 2008 року тощо.
То яким можуть бути «чорні лебеді» для терористичної росії? На сьогодні експерти розмірковують на трьома потенційними сценаріями. Не можна сказати, що це такі вже несподіванки, про те, щоб путін здох щодня думають мільйони. Тим не менше, це не те, на що розраховує сам путін і дехто (не всі!) з його оточення.
«Чорний лебідь» №1. Усунення від влади або вбивство путіна
За словами дипломата Вадима Трюхана, ця війна дуже нагадує Першу світову. Тоді теж росія вступала у війну, свято вірячи у свою непереможність і навіть у свій домінуючий статус у всій Європі. Проте сталося все не так, як гадалося.
«Прилетів «чорний лебідь» у вигляді зречення Миколи II від престолу, фактично через тиск Держдуми, в якій домінували ліві сили «з вулиці», - каже він.
Чи можливий такий сценарій в нинішній путінській росії? У чистому вигляді навряд. Адже зараз в росії, на відміну від ситуації понад 100-річної давнини, абсолютно відсутні будь-які дієздатні опозиційні владі інститути.
«путін, будучи абсолютним невігласом в історії, все таки зумів один її урок засвоїти: хочеш уникнути загрози престолу - ретельно зачищай опозиційне поле. І йому це вдалося», - додав експерт.
Водночас цілком можливий інший сценарій.
Протягом останніх декількох місяців на росії загострюється внутрішньовидова боротьба. Ображених політикою путіна стає все більше. Відтак цілком можливий сценарій, який Вадим Трюхан називає «Валькірія 2.0», по аналогії з невдалою спробою німецьких військових ліквідувати Гітлера у липні 1944 року..
«Хто може стати організатором операції з усунення путіна від влади? Та багато хто. Це може бути пригожин з його відморозками з ПВК «Вагнер», патрушев, який набив руку на спецопераціях з усунення неугодних по всьому світу, невдоволені своїм приниженням всілякими кадирівцями та вагненівцями військові тощо», - перелічує дипломат.
Про раптову зміну влади як ключовий «чорний лебідь» для рф також висловився політолог Ігор Рейтерович: «Відхід путіна від влади, його усунення або ж смерть – без різниці – усе це призведе до вкрай серйозних турбулентних процесів всередині рф».
Експерт вважає, що особи з числа найближчого до «патрона» оточення почнуть між собою змагатися за те, хто саме контролюватиме росію, хто претендуватиме на статус путіна 2.0. й так далі.
«Відбудеться дезінтеграція, порушення порядку, оскільки на сьогодні дуже різні еліти утримуються в купі, по суті, лише однією людиною – путіним, який вибудував цілу систему внутрішніх взаємовідносин, стримувань, противаг та умовного балансу», - акцентує пан Рейтерович.
Оскільки система в рф персоніфікована, тобто прив’язана до однієї людини – раптова смерть цієї людини може стати «чорним лебедем», який запустить цілу низку негативних для рф сценаріїв.
«Багато хто з моїх колег говорить, що, мовляв, смерть путіна нічого не вирішить, що немає жодної різниці, адже в рф таких путінів є багато. А ще говорять, що після путіна до влади може прийти хтось більш жорсткіший та агресивніший. Але тут є один важливий нюанс, - наголошує політолог. - Для того, щоби прийшла ця нова людина, вона щонайперше повинна бути. А по-друге, цій людині потрібно буде витратити дуже багато часу для того, аби переформатувати систему влади, яка існує в рф станом на зараз, під себе. Це ж не монархія, де коли цар помирає, то наступник просто його змінює, а вся система залишається такою ж, як і була».
Тобто якщо путіна раптом не стане, то його наступнику доведеться заново домовлятися з елітами, суб’єктами федерації, силовими структурами, розставляти всюди своїх людей, знищувати в той чи інший спосіб незгодних із тим, що саме він тепер очолюватиме рф.
І цей процес явно займе значний період часу.
«Це не питання тижнів чи місяців, це питання років. Той же путін систему вибудовував як мінімум увесь свій перший термін. Себто це зайняло десь 4-5 років. Більш того, довершеного вигляду ця система отримала лише після його «рокіровки» з медвєдівим. Отже, хто б не прийшов після путіна, йому потрібно буде витратити декілька років щоби, міцно утвердитися при владі», - каже пан Рейтерович.
Експерт схиляється до думки, що після путіна на росії буде таке собі «колективне політбюро».
«Щось подібне уже було після смерті Сталіна у 1953 році. Тобто спершу певні особи утвердять свою владу колективно, а потім почнуть з’ясовувати стосунки за лідерство, як це Хрущов робив. Але, знов таки, це займе у них мінімум кілька років. І цим часом ми обов’язково скористаємося, щоби вийти на кордони 1991 року, ще більше посилити нашу армію, інтегруватися в ЄС та НАТО», - переконує Ігор Рейтерович.
«Чорний лебідь» №2. Розпад рф на окремі республіки та регіони
Вадим Трюхан запевняє, що може прилетіти черговий «чорний лебідь», який зірве будь-які запобіжники, які утримували так звану російську федерацію купи.
«Після цього неодмінно з’явиться якийсь черговий Ленін, який спробує підхопити владу, яка лежатиме під ногами. Проте особливість нинішнього історичного моменту в тому, що таких леніних може виявитися не один десяток, що призведе до низки громадянських воєн і параду суверенітетів», - каже дипломат.
Політолог, директор Інституту урядових відносин Артем Олійник називає низовий рух поневолених імперією народів та меншин, які відроджуватимуть національну свідомість і самі ставатимуть помітними суб’єктами політичного процесу – найбільш очікуваним, але не дуже ймовірним.
«Як правило, це означає початок боротьби за автономізацію чи самостійність, відродження власного політичного тіла. Серйозною перешкодою на шляху цього сценарію є мала чисельність національно-свідомих представників своїх народів, високий ступінь асиміляції, слабкий політичний провід. Однак в разі початку масового руху в одному із умовних суб’єктів, імовірність розгортання такого руху за прикладом «Народного Руху» у 1980-х та 1990-х, зростає», - каже він.
Професор політології Університету Рутгерса в Нью-Йорку Олександр Мотиль вважає, що ослаблений режим у поєднанні з погано функціонуючою економікою може спричинити вихід росіян на вулиці, «можливо, навіть зі зброєю». А деякі субʼєкти рф можуть вирішити обрати більшу самостійність.
«Головними кандидатами є Татарстан, Башкортостан, Чечня, Дагестан і Саха. Якщо росія переживе ці потрясіння, вона, ймовірно, стане державою-клієнтом Китаю. В іншому випадку, карта Євразії виглядатиме зовсім інакше», – наголошує професор.
Він вважає, що якщо розпад росії піде шляхом руйнації Радянського Союзу, Російської та інших імперій, то «це матиме мало спільного з волею російської еліти чи політикою Заходу», оскільки буде задіяно більш значні структурні сили.
«росія путіна потерпає від низки взаємопідсилюючих протиріч, які сформували державу, що є набагато більш крихкою, ніж можна було б уявляти з його хвастощів. Вони включають військову, моральну та економічну поразку у війні в Україні, але також крихкість і неефективність гіперцентралізованої політичної системи путіна; крах його культу особистості мачо, пов’язаний із його поразкою, хворобою та наочним старінням; шалена безгосподарність російської «нафтодержавної» економіки; нестримна корупція, яка проникає в усі верстви суспільства; і великі етнічні та регіональні розколи в останній у світі нереконструйованій імперії», – перелічив Олександр Мотиль.
«Чорний лебідь» №3. Удар рф по одній з держав-членів НАТО
Ще один сценарій «чорного лебедя» - росіяни таки вдарять по одній із держав-членів НАТО, і наслідки від руйнувань критичної інфраструктури Альянсу вже не вдасться проігнорувати. Не важливо, станеться це навмисно чи ненароком.
«США зі своїми союзниками нанесуть по воєнним цілям на території росії такого удару у відповідь, від якого рашисти вже не зможуть оправитися і одразу капітулюють», - наголошує Вадим Трюхан.
Ігор Рейтерович доповнює: «Звісно, це може стати «чорним лебедем». Про це на Заході зараз багато говорять, але очікування подібного сценарію мінімальні. В НАТО переконані, що рф не піде на такий крок, що не ризикне. А якщо ризикне? Судячи з останніх заяв деяких країн НАТО – вони потроху починають до такого готуватися».
Політолог нагадує: історія з Польщею, коли чи то російська, чи то українська ракета впала поблизу кордону, убивши двох людей, на сьогодні не завершена, офіційних результатів розслідування все ще немає. Але чергове падіння російської ракети…
«Це може, скажемо так, тригернути до розвитку цілої низки сценаріїв», - каже пан Рейтерович.
Один із таких сценаріїв наводить Артем Олійник. І пов’язаний він із психологічним зламом у населення від частішання військових ударів по європейській частині росії, а саме її військовій інфраструктурі та по об’єктам військової промисловості.
«У разі значного зростання кількості таких ударів, росіян очікує моральний злам, який призведе до відчуття незахищеності й небезпеки, зміни криміногенної ситуації та значним обмеженням. В той же час, на фронті ситуація погіршиться для росіян аналогічним чином через усвідомлення того, що засобів війни в них меншає щоразу, а загроза вже більшає саме для росії, а не для України», - каже політолог.
Інші сценарії, або низка «чорних лебедів» уже прилетіли в росію
До умовних «чорних лебедів» Артем Олійник також відносить масові відмови строковиків від служби, масове дезертирство на фронті, спад російської економіки на 30%+, дефіцит товарів зі «споживчого кошику», натиснення на вразливі місця життєдіяльності Москви та Петербургу тощо, а також успішні українські операції на півдні чи сході України.
Щодо останнього…
Дипломат Вадим Трюхан каже, що слід звернути увагу на фактор Бахмута – місто стало символом нашого супротиву. Він вважає, що після того, як ЗСУ перейдуть у контрнаступ, витримавши багатомісячну облогу, рашистам буде складно зачепитися за якийсь інший пункт оборони своїх «завоювань» на сході України.
«Панічна втеча з Донбасу і півдня, яка в середньостроковій перспективі вже неминуча, можуть допомогти нам звільнити Крим фактично без бою. Після руйнування Кримського мосту, що цілком під силу українській армії, у рашистів не буде мотивації чіплятися за півострів, який так і не став для них своїм», - акцентує пан Трюхан.
Низка «чорних лебедів» уже як рік атакують росію.
Ігор Рейтерович згадав про 24.02.22. Звісно, не варто вважати «чорним лебедем» вторгнення росіян, яке завчасно планувалося і про яке знали як українська, так і західна розвідки. Але, розпочавши свою авантюру, в кремлі відкрили «скриньку пандори». Усе пішло зовсім не так, як вони розраховували.
«І тоді, власне, на росіян налетіла ціла зграя «чорних лебедів», які почали їх молотити крилами, ба, продовжують молотити й до сьогодні. Наприклад, першим «чорним лебедем» для рф став рівень боєздатності наших збройних сил. В рф вважали, що українське військо розграбоване, що за багато років корупція там практично все з’їла, а отже, мовляв, ЗСУ не здатні протистояти їхній «другій армії». А що по факту? Далі – це реакція міжнародного співтовариства. В рф думали, що світ знову заплющить очі, як це було у 2008 з Грузією, у 2014 році з українським Кримом і Донбасом. Що по факту? Зрештою, реакція громадян України – те, як вони зустрічали окупантів. Все це для росіян стало «чорними лебедями», громом серед ясного неба, адже такі сценарії вони узагалі не прораховували. Думали про бліцкриг, а отримали бліц-розгром під Києвом», - згадує політолог.
Загалом же експерти вважають, що роздумувати на потенційними «чорними лебедями» - це, звісно, непогано, але й розраховувати виключно на «крилатих» у війні з росією не варто.
«Пріоритет номер один – розвиток власних виробництв зброї. Високоточної і далекобійної. Адже Україна наразі занадто залежна від поставок зброї від наших західних партнерів. А там теж іноді літають так звані «чорні лебеді». Залежати від них нам не можна за жодних обставин», - резюмував Вадим Трюхан.
Мирослав Ліскович. Київ
