Від радянського "Списа" до американського "Браунінга"
Швидко отримати інформацію, оцінити ситуацію, прийняти правильне рішення – і все це на війні, на полі бою. Бійці кажуть, якщо не будеш учитись, то програєш.
Батальйон однієї з бригад територіальної оборони, що дає відсіч ворожим військам на Запорізькому напрямку, пройшов бойову підготовку на полігоні. Тренування були гучними, хлопці вправно били по цілях, як з радянських гранатометів, так і з нової великокаліберної техніки, яку передали в межах "ленд-лізу" західні партнери.
ВСІ НАШІ СТРАХИ – ВІД НЕЗНАННЯ
Це слова позаштатного пресофіцера батальйону однієї з Дніпропетровських бригад ТрО Романа (позивний "Механік"). Він також відповідає за бойову підготовку військових. Поки хлопці готуються працювати на полігоні, він проводить інструктаж журналістам:
"Почули команду, що є загроза артобстрілу чи авіаційного удару, одразу стрибаймо в окоп… Слухайте командира, переміщення можливе лише за чітко визначеними маршрутами".
Він говорить, що бойові злагодження і навчання проводяться постійно, мовляв, для вдосконалення немає меж. Це принципова позиція командування.
"Сьогодні працюємо над злагодженням підрозділів, яке коригується аеророзвідкою. На подібних навчаннях акцент робиться передусім на командну роботу, оперативність і вміння приймати правильні рішення. Ми практикуємо роботу квадрокоптера в онлайн-режимі, аби командир батальйону міг бачити ситуацію і приймати рішення. Це стандарти НАТО. Якщо не хочеш учитись, програєш. Наші хлопці – добровольці, які в мирному житті мали зовсім не військові професії, але вони змушені захищати свої домівки, тож мають опанувати бойові навички й уміти володіти різними видами зброї. Наша країна потребує наших зусиль – і тому ми тут", – говорить "Механік".
МІКРОКОНТУЗІЯ ЯК ПОБІЧНА ДІЯ
Після того, як піхота вдало штурмувала умовні ворожі окопи, підключається зброя, що здатна знищити бронетехніку супротивника – радянський протитанковий гранатомет СПГ-9, що має назву "Спис". Він стріляє гучно і димно.
"Кожен постріл – це мікроконтузія. Вони накопичуються, і є ризик втратити слух", – говорить 33-річний боєць з Нікополя.
Він зізнається, що працювати з цією зброєю без навушників дуже важко. Після кожного пострілу у вухах сильно пищить. Тому має навушники і беруші. Загалом, каже хлопець, людина звикає до всього, і до таких умов праці також.
Тим часом на полігоні стає все гучніше. Поки одні підрозділи вчаться зачищати будівлі, інші – знищують умовні танки, броньовані машини та піхоту ворога.
Боєць на позивний "Буря" має військовий досвід, у 2015-2016 проходив службу в АТО. Проте тоді мав інший "профіль" – був у розвідці, а зараз – мінометник.
"24 лютого 2022 року ми з побратимами вже стояли на позиціях. Міномет опанували десь за місяць, але постійно треба навички вдосконалювати. Ми майже завжди працюємо з квадрокоптером – це те, що називається злагодження підрозділів. Раніше на фронті "пташок" практично не було, і хтось мав іти від одних позицій до інших, по рації щось передавати, а зараз усе інакше робиться", – говорить він.
Він працює з мінометом 60-го калібру, який призначений для ураження живої сили противника.
"Маневровий, дуже хороший міномет. Можна швидко переміщатися з ним з позиції на позицію. Він вважається безшумним, прильоту міни практично не чути. Ми стріляємо на відстані від 1 до 3 км", – каже "Буря".
Ідемо далі вздовж окопу, доходимо до позицій кулеметного розрахунку, до складу якого входить три людини, всі вони мають бути взаємозамінними.
Хлопці працюють з американським кулеметом "Браунінг". На перший погляд, зброя не дуже велика, але важить під 60 кілограмів. Також хлопцям доводиться тягати з собою близько 15 пачок з набоями, вага кожної – 16 кілограмів. Тож "малюк" виявився доволі важким.
"Можна його ставити на пікап і вести вогонь з нього (такий собі варіант "бандеромобіля"). На 1800 метрів влучну стрільбу забезпечує, б'є легкоброньовану техніку всю, окрім танка, піхоту подавляє. Але в основному по легкій броні працюємо", – говорить другий номер в розрахунку на позивний "Шуба".
Перший номер – "Койот". Він став до лав Збройних Сил України торік 26 лютого. Раніше з родиною жив на Донбасі, у місті Докучаєвськ, але з 2014 року – переселенець.
"Взяв родину і виїхав до Пологів, що у Запорізькій області, але і це місто зараз в окупації. Приїхав у Нікополь, де працював електриком. Родина – двоє синів і дружина – в Польщі, а я на фронті", – говорить чоловік.
Він каже, що кулемет "Браунінг" – гарна штука, та аби з ним добре поратись, потрібен досвід і практика. Над цим якраз і працюють на полігоні.
Ще одна великокаліберна "лендлізна" штука від США, яка нині є на озброєнні українських військових – це американський автоматичний гранатомет МК-19.
Він має прицільну дальність стрільби до 1500 метрів, а максимальну – до 2200 метрів. Бойова реальна швидкострільність становить близько півсотні пострілів за хвилину.
Граната має розліт уламків на 15 метрів та здатна пробити 5 см сталі. Говорячи мовою військових, граната може знищити легку бронетехніку противника типу БМП-1, БМП-2, БТР або броньований джип.
Під час занять, завданням розрахунку було вразити ворожу піхоту та техніку. Хлопці кажуть, що виконали все на 99%.
Командування підрозділів додає, що українські військові, які ще рік тому взагалі не мали армійського досвіду, сьогодні є справжніми воїнами, які розуміють, як мають діяти в різних ситуаціях, та чітко усвідомлюють, що захоплені росіянами землі треба звільняти.
Ольга Кудря, Запоріжжя
Фото Дмитра Смольєнка
