Пам'яті нацгвардійця Олександра Дубовика (позивний «Партизан»)
23 грудня в бою під Бахмутом загинув Олександр Дубовик (позивний "Партизан").
Про героя розповідають побратими з 8 роти 3 батальйонy Свобода Бригади швидкого реагування НГУ Руб.
Людина з унікальною долею. Уродженець Дніпра, він до війни переїхав до Ізраїлю, мав дім, родину, роботу. Однак у лютому 2022 року все це кинув і повернувся в Україну, щоб зі зброєю в руках захищати землю своїх предків. Дружині сказав просто: «Якщо я цього не зроблю, як я потім буду дивитися в очі нашим дітям?».
«Він був вражаючою людиною. Іронічний, часом колючий, але відкритий і прямолінійний. У нього було загострене почуття справедливості. Він був євреєм, носив на руці зірку Давида, учив правильно вимовляти «Шалом, Ісраєль». При цьому казав, що воює за Україну, а ще більше - за світ свободи проти рабства. Так воно і було», - згадують побратими.
"Партизан" ніколи не відмовлявся від участі навіть у найбільш ризикованих операціях. У серпні минулого року, перебуваючи в Зайцевому під шквальним вогнем ворога, він записав дружині коротке відеозвернення, де були такі слова: «Я не знаю, чи ми виберемося звідси. Але я хочу, щоб ти знала: я ні про що не шкодую». Тоді вони вистояли і повернулися. Повідомлення лишилося невідправленим.
У тому, останньому в житті бою, Олександра Дубовика було важко поранено. Цим скористався ворог, захопивши бійця в полон. Але замість того, щоб надати допомогу, його підступно розстріляли. Окупанти не наважилися подивитися в очі "Партизану" – його обійшли ззаду і дали автоматну чергу в спину.
В Олександра лишилася дружина і двоє дітей: 9-річний син та 2-річна донька. А ще – батьки, молодший брат та сестри, які живуть в Україні та в Ізраїлі.
У нього була особлива усмішка. Таким він і лишився на численних фото і відео. І в нашій пам’яті. Живим і нескореним "Партизаном".
Фото: Фейсбук-сторінка Anastasiia Balonnikova, 6 рота 4-а бригада оперативного призначення НГУ
