Пам’яті старшого солдата, Героя України Сергія Жержевського

Герой України старший солдат Сергій Жержевський - будівельник за спеціальністю, люблячий син і брат, шанувальник спорту і подорожей, замість 34 відміряних йому долею років міг би прожити довге та цікаве життя. Однак Сергій був бійцем за натурою і змалку гостро не терпів несправедливості. Мабуть, саме тому двічі - у 2014-му та у 2022-му - він добровільно ставав до лав захисників Батьківщини.

Він народився у селі Шишкань (Молдова) у багатодітній родині, яка згодом переїхала в Україну, на Кіровоградщину. Дуже любив свого брата та чотирьох сестер. Молодшим, як згадує сестра Наталія, Сергій замінив батька – бавив, вчив читати й писати, готував до школи. Хлопець рано став на ноги сам - здобув освіту, заробляв чесною працею, чим міг допомагав матері.

У 2014-му для Сергія, як і для мільйонів наших співвітчизників, усе змінилось. 26-річний хлопець брав активну участь у Революції Гідності, а коли на сході почалися інспіровані росією бойові дії, став добровольцем батальйону спеціального призначення НГУ «Донбас» із позивним «Жорж».

Побратими пам’ятають його як розважливого та спокійного хлопця, він не любив багато говорити, але був здатний на промовисті вчинки. А ще кожен, хто добре знав Сергія, зауважує, що тоді, на початку війни, «Жорж» був дуже везучим. Не раз він виживав у ситуаціях, коли це здавалося неможливим.

В АТО мав місце епізод, коли автобус, у якому Сергій Жержевський їхав разом із побратимами, потрапив під перехресний вогонь противника. Тоді «Жоржа» виручила випадковість. Він сидів на східцях, а двері автобуса були відчинені, тож із початком обстрілу Сергій вистрибнув із салону й скотився на узбіччя. Лежав у траві в якомусь десятку метрів від росіян. Вони випустили у його бік кілька автоматних черг, причому кілька куль влучили в Сергієву каску - неушкодженим він залишився лише дивом. Проте диво тоді трапилось не одне: раптом звідкись вилетіла українська БМП, росіяни втекли, а солдата-добровольця підібрали свої.

Пощастило «Жоржеві» вижити й на Іловайському бойовищі, коли 29 серпня 2014 року, після тривалого перебування у ворожій облозі, українським військовим було оголошено, що вони можуть виїхати «зеленим коридором». Ворог зрадив своїм обіцянкам і відкрив вогонь по колоні, дісталося й групі Сергія. Солдат потрапив у полон на довгих чотири місяці... Він пережив тортури, але не зламався.

Повернувшись додому, доброволець дозволив собі лише короткий перепочинок і незабаром повернувся до свого підрозділу. Бойову звитягу воїна було відзначено – з нагоди Дня Національної гвардії України у 2015 році Сергія Жержевського було нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Він тоді воював до 2016 року, потім повернувся до цивільного життя, працював на будівництві, як в Україні, так і за кордоном. Останні місяці перед повномасштабним російським вторгненням проживав у Києві.

Страшного ранку 24 лютого 2022 року, коли столиця, як і багато інших українських міст, прокинулась від вибухів російських ракет та авіабомб, Сергій Жержевський, не вагаючись, знову вдягнув однострій. Він приєднався до лав добровольчого формування територіальної громади міста Києва «Свобода», нищив окупантів у Гостомелі, Ірпені та Бучі, а потім звільнював Київську область від загарбників.

Попри скромне звання старшого солдата, Сергій Жержевський аж ніяк не був просто рядовим бійцем. На війні він умів і міг ледве не все: маючи реальний бойовий досвід, навчав товаришів тактичним прийомам, ефективному використанню зброї, здійснював розвідку та коригування роботи українських артилеристів та бойової авіації, брав участь навіть у плануванні операцій.

Після звільнення Київської області старший солдат Жержевський був призваний за мобілізацією до лав 4-ї бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука. В одному з підрозділів Сергій став старшим механіком-водієм. Разом із старими та новими бойовими побратимами він вирушив на схід України. «Жорж» відзначився, обороняючи Сєвєродонецьк, де за його безпосередньої участі було знищено два ворожих танки, чотири БМП та близько трьох взводів живої сили противника.

Виявив відвагу та професіоналізм і під час бойового зіткнення, коли окупанти намагалися прорвати українські позиції поблизу Рубіжного. Визначивши зручну позицію для ведення вогню, він спрямував туди свій бронетранспортер, і вміло виконуючи обов'язки навідника БТР, знищив 2 ворожі БТР-80 та близько 30 солдатів противника. Ворог тоді швидко втратив наступальний запал і був змушений відступити.

Сергій Жержевський із затриманим коригувальником вогню росіян

Як він загинув… 6 червня під Сєвєродонецьком Сергій помітив, що підрозділ росіян намагається перегрупуватись, щоб під прикриттям вогню БМП та артилерії прорвати бойові порядки гвардійців. Сили явно були нерівні, нашим слід було терміново відходити на запасні позиції. Аби дати їм змогу це зробити і затримати окупантів, «Жорж» підповз ближче до скупчення техніки противника і пострілом із РПГ-18 знищив бойову машину піхоти та більше десятьох російських солдатів. Окупанти відкрили вогонь у відповідь, але не поцілили у гвардійця, який продовжував наносити окупантам вогневе ураження, знищив ще сімох росіян та зрештою зумів повернутися до своїх.

Але противник не заспокоївся. Із новою силою запрацювали ворожі міномети. Сергій разом зі своїм товаришем старшим солдатом Денисом Поповим продовжували бій під прикриттям стін якоїсь будівлі, ще й підтримували по рації зв'язок зі своїм підрозділом. Навколо рвалися міни, сигнал ледве пробивався, тож бійцю довелося наблизитись до вікна… Міна розірвалася просто поруч. «Жорж» встиг прикрити собою побратима, але сам дістав поранення, несумісні із життям.

Старшого солдата Жержевського поховали із воїнськими почестями на Лісовому кладовищі, в Києві. «Справжній воїн! Загинув зі зброєю в руках, б’ючись за Україну. «Жоржа» хотіли взяти до себе всі - спецура, розвідка, секретні підрозділи - такого класу воїни завжди в дефіциті. Людина - кремінь, спокійний і врівноважений, вправний і безмежно сміливий. За честь мати такого друга! Світла пам'ять Герою! Ми помстимося!» – такі слова по Сергієві говорили його бойові побратими.

Указом Президента України №656/2022 від 16 вересня 2022 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Сергію Жержевському було присвоєне звання Героя України (посмертно).

Фото: АрміяInform і з відкритих джерел