Пам’яті захисника Юрія Гібалюка (позивний «Фінн»)
Влітку минулого року Україна попрощалася з Юрієм Гібалюком (позивний «Фінн»). З 2014 року він захищав суверенітет та незалежність України.
«На 50 році життя в українсько-російській війні загинув наш колега Юрій Гібалюк. У перші дні війни він без зволікань самовіддано пішов захищати нашу Батьківщину. Немає слів, щоб передати сум і біль», - повідомила тоді про гірку втрату Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
Юрій працював головним спеціалістом Управління здоров’я та благополуччя тварин Департаменту безпечності харчових продуктів, ветеринарної медицини та контролю у сфері органічного виробництва Держпродспоживслужби.
Він народився 20 квітня 1972 року в місті Інгулець. Навчався у середній школі №59. Вивчав ветеринарну медицину у Новомосковському радгосптехнікумі та Харківському зооветеринарному інституті. Був депутатом Інгулецької міської ради. Вивчав менеджмент у Дніпропетровському регіональному інституті державного управління.
Тривалий час чоловік працював за кордоном. Зокрема, у Польщі, Німеччині, Фінляндії. Але з початком Революції Гідності повернувся до України та мешкав у Києві.
«Мабуть, він народився патріотом. Хоч ріс у російськомовному регіоні, вчився у російській школі. Але завжди вибирав для себе українське. Відсортовував брехню в історичних книжках, визбирував правду. Він завжди знав, що Україна переможе. «Україну ще ніхто не зламав. Волю в українців неможливо забрати», – пригадала слова Юрія кохана Оксана Борейко.
Вона розповіла про здатність воїна заспокоювати та переконувати. Юрію вдалось вселити віру у перемогу навіть тоді, коли жінка перебувала в окупації на Київщині минулого року. «Є люди, які знають, що сказати кожному, аби заспокоїти. Юра вселяв у мене надію, хоч мій будинок обстрілювали, хоч з вікна я бачила ворожу техніку. Можливо, це тембр голосу, можливо, зміст сказаного, але я хотіла вірити. Певно, через те, що він вірив у перемогу й ніколи не сумнівався», - пригадала Борейко.
У 2014-го році чоловік став на захист України у складі «ОДЧ Карпатська Січ». У 2015-му році брав участь у боях за Піски. З 2016-го року, після розформування «ОДЧ Карпатська Січ», повернувся до своєї справи в Держпродспоживслужбі.
А з початком повномасштабної війни приєднався до батальйону «Свобода».
Фото: Фейсбук Петро Кузик
В Ірпені командував взводом. Саме в той час його дружина була в окупації. Після зачистки Київщини як командир 6-ї роти вирушив на Луганщину.
Фото: Фейсбук Зорян Шкіряк
«Юра ніколи не боявся відповідальності. Крім того, він мав військовий досвід. Був уважним до деталей. Тож нову посаду сприйняв як належне. Він повторював, що хлопці у підрозділі всі на одній хвилі. І як би страшно не було – ворог йде на смерть, а ми б’ємось за життя», – розповіла Оксана Борейко.
Рубіжне, Сєвєродонецьк, Лисичанськ – гарячі точки, де Гібалюк вдало проводив бойові операції, турбувався про кожного свого бійця. Після відведення наших сил із Сєвєродонецька був направлений разом із побратимами на Бахмутський напрямок. Там відбулася ініційована «Фінном» кадрова перестановка. Він передав командування ротою своєму заступнику «Тихому». Сам став начальником медпункту.
«Фінн» самовіддано займався евакуацією поранених. У найзапекліших боях протягом двох днів евакуював 60 поранених бійців.
Указом Президента України Володимира Зеленського солдата Юрія Гібалюка 15 червня 2022 року було нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня. Але 13 серпня 2022 року воїн загинув під час евакуації поранених.
Захисник мав чимало захоплень: ветеринарія, філателія, він вивчав історію не тільки України, а всіх країн, де бував. Мріяв об’їздити всю Україну, але ворог обірвав усі його плани.
Юрія Гібалюка, який до останнього подиху боронив нашу землю, поховали 18 серпня на Берковецькому кладовищі у Києві.
Фото: Фейсбук-стоірнка Юрій Гібалюк
