"Фурія", що допомагає "богам війни" нищити ворога

Під ногами – залишки касетних бомб, у повітрі – часті звуки роботи артилерії, як нашої, так і ворожої. Це звичні умови роботи екіпажів аеророзвідки. Хлопці одного з підрозділів запросили нас на свої позиції, щоби ми на власні очі побачили, як військові вистежують місце розташування окупантів.

"Я таких касетних боєприпасів раніше не бачив. Певно, з РСЗВ запускають. Ракета в повітрі вибухає над нашою позицією і розлітаються такі маленькі "штучки", в контакті з землею вони розриваються", – говорить командир підрозділу аеророзвідки на позивний Парф, підіймаючи з землі металеву "бляшанку".

Поки ми добиралися до аеророзвідників, екіпаж уже устиг розгорнути безпілотний авіаційний розвідувальний комплекс, який називається "Фурія". Управління та збір інформації відбувається через спеціальну наземну станцію. Комплекс призначений для ведення розвідки і вдень, і вночі, а також для коригування вогню саме артилерійських підрозділів. Для того аби її запустити, потрібна катапульта, а садять "Фурію" за допомогою парашута.

Військові говорять, що мають завдання – розвідати місце розташування противника. Вони вже навіть зробили першу спробу підняти свого "птаха" в небо, але ворожий РЕБ заглушив сигнал. Коли ми приїхали, один із членів екіпажу саме складав парашут у "літак".

"Ми постійно працюємо під подавленням засобів РЕБ противника. Сьогодні, коли здійснювали політ, літак піднявся на 40-50 м, і зв'язок перервався", – пояснює "Парф".

Він говорить, що ворог постійно вдосконалюється, тож ніколи не треба його недооцінювати. І навіть коли ти літаєш на "Фурії" вже 6 років, все одно трапляються випадки, які потребують уваги та нових знань.

ХТО КЕРУЄ "ФУРІЄЮ"

"Мінімальний склад екіпажу – дві людини, але оскільки противник активно застосовує засоби радіоелектронної боротьби, то ми дійшли висновку, що найкращий варіант, коли в складі екіпажу є три особи. Одна людина – це зовнішній пілот, який керує БПЛА, друга – оператор, який здійснює керування камерою, і третя людина здійснює прив'язку до місцевості", – розповідає Парф.

Третя людина в складі екіпажу, умовно кажучи, виконує роль супутника, дає координати. Власне, здійснює керування вогню артилерії.

"Очима" літака в даному екіпажі (людиною, що відповідає за камеру) є військовий, на позивний Тарантіно. Разом із Парфом вони вчилися в Житомирському інституті й були першим випуском бійців, навчених керувати "Фурією".

"До 2014 року я працював програмістом в ІТ-сфері, проєктному інституті, я математик за освітою. Спочатку був навідником СПГ, потім сюди потрапив", – говорить Тарантіно.

Члени екіпажу мають добре розуміти місцевість. Саме тому, при підборі кандидатів, насамперед, потрібні люди, які запам'ятовують місцевість і можуть дуже швидко робити прив'язку. Це треба, аби повернути в ручному режимі БПЛА, адже ворог намагається збити з курсу "Фурію", підмінюючи координати.

Як це виглядає в реальності? – питаю у хлопців.

"Літак летить десь на Запорізькому напрямку, а ворог підмінює координати і намагається переконати екіпаж, що він десь, умовно, під Києвом", – пояснюють розвідники.

МАЛЕНЬКА ЄВА

Тим часом по рації чуємо, що екіпаж отримав команду і спробує відправити "літак" у розвідку. Кілька секунд – і "Фурія" набрала необхідну висоту, ще кілька – і вона вже геть не помітна в небі. Військові отримали на свої монітори очікувану картинку, а далі до роботи підключилась арта.

"Реалії сьогодення показують, що саме за допомогою повітряної розвідки артилерія може завдати найточнішого вогневого ураження. Коли командир бригади вже бачить ціль на екрані, то може прийняти рішення, куди саме вдарити. БПЛА – це найточніший засіб розвідки", – каже Парф.

Йому 34 роки, він з Івано-Франківщини, колишній інженер. Працює з БПЛА з травня 2017 року, до того не знав про безпілотники і навіть не бачив їх ніколи. Зізнається, що завжди хотів пов'язати своє життя з розвідкою, але не аеро-, а звичайною.

На війні він познайомився зі своєю нинішньою дружиною – Галиною, служили в одній бригаді.

"Вона була командиром паралельного підрозділу – метеокомплекс. У травні 2022 року в нас народилась донечка Єва. Я хотів потрапити на народження дитини, але в той момент, коли я мав їхати у відпустку, отримав телеграму, що мене відправляють на бахмутський напрямок. Ворог тоді виявив позицію наших військ, і я їхав евакуйовувати людей та техніку. У дорозі отримав повідомлення від дружини – фото дитини і слова "ми вже є", – розповідає командир підрозділу.

Тоді він не міг подзвонити дружині. Ба більше, вперше побачив дитину, коли їй був уже місяць.

"На фото вона здавалася більшою, а коли побачив, то вона така маленька, що мені було страшно до неї підійти, не знав з якого боку взяти… Усі найважливіші моменти в житті донечки я, на жаль, поки що пропустив: перше слово, перший зуб, пропустив, коли сіла, стала на ноги. Хоча сучасні технології дуже виручають, ми по відео спілкуємось кожного дня. Мене дитина по бороді впізнає", – додає чоловік.

НАЙБАЖАНІША КАРТИНКА НА ЕКРАНІ "ФУРІЇ"

Від розмов про родину, повертаємося до роботи. Парф каже, що дуже боляче, коли втрачають БПЛА. Здебільшого це стається або під час коригування вогню, або вже під час повернення на "базу".

"Противник свою артилерію прикриває засобами ППО – це "Тор", у них такого багато. Коли вони розуміють, що по них стріляють, іде пристрілка за допомогою БПЛА, тоді виганяють "Тори" в поля. Проти засобів ППО ці БПЛА безсилі… в монітор я бачу чорний екран", – додає співрозмовник.

Проте не лише ворожа протиповітряна оборона намагається завадити роботі аеророзвідки. Поки говоримо, Парф згадує, як буквально два тижні тому росіяни намагались атакувати їхні позиції.

"Почали прилітати артснаряди. Спочатку 152-мм, потім "Гради". І з кожним ворожим пострілом до нас "прилітало" все ближче, тоді я прийняв рішення згорнути комплекс. Я засік, із якою періодичністю противник наносив вогневе ураження, проміжок часу між "приходами" був десь хвилину. Ми переїхали на інше місце. На другий день ми повернулись – і побачили, що на місці, де стояв наш комплекс, було влучання "Граду". Ворожі безпілотники постійно в небі. Постійно стежать за нами. Навіть зараз", – говорить Парф.

Просимо екіпаж пригадати свій найбільш вдалий виліт. Кілька секунд на роздуми – і двоє хлопців згадують один і той самий день.

"Ми були під Києвом, другий день повномасштабної війни, пізно вночі знайшли колону ворога, її протяжність була близько 5 км. Сау, танки, колісна техніка, навіть "Солнцепьок". Ми знайшли колону під час розвідки, передали координати і потім було завдано вогневого ураження. Колона розбилася на кілька менших і наші далі по них працювали… На Запорізькому напрямку у нас теж багато роботи, але ворог уже трохи зрозумів свої помилки, тут нема таких колон по 5 км. То вони, мабуть, планували "парад пабєди" на Хрещатику влаштувати… Зараз ворог намагається переміщатися колонами по 4-5 машин. Нам трошки складніше, але працюємо", – коментує Парф.

За допомогою "пташок" хлопці зараз бачать, як ворог намагається нарощувати чисельність техніки, риє танкові рови, ставить так звані "зуби дракона". Проте аеророзвідники кажуть, що не лише бачать росіян, а й "мінусують".

Вони зізнаються, яку картинку мріють побачити на екрані, з камери безпілотника – Крим.

Як сказав Парф, Крим – то поєднання карпатських гір і моря, саме його чоловік хоче побачити знову, після майже десятилітньої розлуки.

Ольга Кудря, Запоріжжя
Фото Дмитра Смольєнка