Пам’яті старшого льотчика Вадима Мороза

3 березня 2022 року здійснив свій останній бойовий політ старший льотчик авіаційної ескадрильї 299-ї бригади тактичної авіації імені генерал-лейтенанта Василя Нікіфорова, капітан Вадим Мороз.

Коли почалося повномасштабне вторгнення рф, чоловік був у відрядженні у Мелітополі. Але повернувся додому, на Миколаївщину, щоб стримувати ворога, який за будь-яку ціну намагався просунутися на Баштанському напрямку. Під час ризикованих вильотів Вадим із побратимами завдавали ударів по колонах російського агресора, підтримуючи наші наземні війська. Льотчик загинув у районі села Новоолександрівка Інгульської громади Баштанського району під час виконання чергового завдання.

За вірність військовій присязі, мужність і самовідданість, виявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, Вадим Мороз нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).

Вадим народився у селі Вербівці Балаклійського району Харківської області. Ще з дитинства хлопець захоплювався літаками, тому з вибором майбутньої професії проблем у нього не було. Після школи він вступив й успішно закінчив Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба та був направлений на службу до 299-ї бригади тактичної авіації, яка базувалася у Миколаєві. Вадим літав на штурмовику Су-25 і робота йому дуже подобалася.

«Вадим захоплювався польотами. І навіть коли щось не виходило, не зупинявся і вдосконалював свою майстерність ще більше. Його молодший брат – Максим, вирішив також стати військовим. Батьки підтримали обох синів у бажанні служити у Збройних Силах України», - йдеться у повідомленні 299-ї бригади у Фейсбуці.

Про те, що чоловік загинув у небі над Миколаївщиною, його дружина Олена дізналася не відразу. Лише на третій день вона отримала цю трагічну звістку. Однак дівоче серце відчувало біду, адже Вадим не виходив на зв'язок вже кілька днів.

Вони познайомилися через інтернет, коли їй було всього 18, а йому 23. Зустрілися і зрозуміли, що створені одне для одного. 

Дівчина згадує, що бути дружиною військового пілота було не легко, адже Вадим був дуже відданий своїй роботі. Але у них були великі плани на життя – мріяли про власний дім, двох діточок. 

«Зранку того дня, коли його не стало, ми трохи поговорили. Я ще запитала, чи він не голодний… У відповідь Вадим надіслав фото з млинцями і написав, щоб я не хвилювалася, що у нього, мовляв, все добре. А вже через деякий час мене охопила тривога. Його телефон не відповідав… Вночі мені наснився наш майбутній дім і наші діти. Ми були такі щасливі… Тоді я ще не знала, що його вже немає», - пригадує Олена.

Про те, що її коханий загинув, Олена дізналася лише 5 березня.

«Від тієї хвилини моє життя наче зупинилося, я не вірила, що він міг мене залишити. Вадим просив мене бути щасливою, але це неможливо без нього», - каже вона, та вірить, що чоловік оберігає її з небес. 

Поховали мужнього воїна у селі Новоолександрівка. 3 березня 2023 року, у річницю загибелі капітана Мороза, місцеві мешканці, побратими та рідні вшанували його подвиг відкриттям пам'ятного знаку.

Фото: novosti-n.org

Його встановили на тому місці, де здійснив свій останній політ відважний молодий льотчик, який так любив життя і захищав Україну!

Фото Олега Требуха та з сімейного архіву Олени Мороз