Танки зі вчорашнього дня

Старі, радянські танки Т-62 стають у російській армії основними. Це я прогнозував ще в 2022 році, й це явище є цілком закономірним для країни з деградованим ВПК, якою є росія.

До вашої уваги – фото з параду на безмежних російських просторах, на якому красувалися допрацьовані 103-м бронетанковим ремонтним заводом танки Т-62. На цих танках представлено все те, що їх не робить більш боєздатними та броньованими, а те, що робить їх менш ефективними.

Отже, танки Т-62М “покращені” за допомогою встановлення на верхню лобову деталь (ВЛД) пасивного захисту у вигляді металополімерних блоків та динамічного захисту “Контакт-1”. На перший погляд, це має підвищити бронезахист танка. Насправді, ні. Точніше – категорично «ні».

Справа в тому, що встановлення на танки Т-62 металополімерних блоків або ДЗ “Контакт-1” дозволяло підвищити виживання проти танків того періоду – 1960-і роки, тобто калібру гармат до 115-мм, а також засобів ураження піхоти РПГ- 7.

Якщо ж говорити про сучасні засоби ураження, наприклад 125-мм бронебійні підкаліберні та кумулятивні снаряди, а також ПТРК, наприклад “Стугна-П”, не кажучи вже про Javelin, то вони пробивають цей листковий пиріг на ура. Тобто підвищення бронезахисту без особливого впливу на танк? Не зовсім…

Вплив на танк є, причому суттєвий. Справа в тому, що коли на Т-62 встановлювалися металополімерні блоки, то значно підвищувався вплив на його ходову частину. Збільшений тиск на опорні ковзанки призводив до деформації шин і підвищеного зносу штатних вузлів. Хвостовики балансирів виходять з ладу в режимі нон-стоп, через високе навантаження підвісок. Знижується енергоємність гідравлічних амортизаторів, прискорюється руйнування болтових кріплень вінців провідних коліс через тягові зусилля, що збільшилися.

Крім того, танк, який і без того не виблискував мобільністю і розвивав максимум 50 км/год, після встановлення комплекту пасивного захисту значно знижував свої характеристики. А тепер уявімо собі, якою буде мобільність Т-62 з блоками та ДЗ “Контакт-1”, разом узятими?

Але головне, крім усього цього, на танк ще начепили протикумулятивні грати, вага яких може бути від пів тонни до тонни, в залежності від “генія” зварника. Тобто, ще одне додаткове навантаження. Ну і, не забуваймо, що в зоні БД вони ще отримають курник на башту.

Танк отримує важкий обвіс броні, яка його в сучасному бою врятує хіба що від РПГ-7, при цьому значно знижує його мобільність та надійність. Значно.

То чого ж таким чином досягли російські танко… танкорозконсерватори, назвемо їх так? Це наочний приклад того, як сучасний російський ВПК не здатний навіть узяти і розконсервувати те, що дісталося у спадок від СРСР, у процесі розконсервації не споганити це навіть своїм втручанням.

Що це, якщо не деградація? Хоча до чого запитання? Це деградація.

Олександр Коваленко

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства