Пам’яті студента університету Шевченка, добровольця Олександра Давидова

У соцмережах звістка про смерть Олександра з'явилася 8 травня 2023 року - одразу в день його загибелі. Окрім близьких та друзів, про втрату написали одразу декілька навчальних закладів - Олександр недарма мав позивний «Аналітик» - він був випускником ліцею «Науковий» у Кропивницькому та студентом філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

«Він був талановитим учнем, активно брав участь у житті ліцею та виявляв високу успішність. Він також навчався в МАН України у секції "Правознавство", де неодноразово ставав переможцем і призером. Олександр був учасником ліцейної команди, яка стала переможцем турніру юних географів, а також посів друге місце у турнірі юних правознавців», - згадують воїна на фейсбук-сторінці ліцею «Науковий».

«Розумний і здібний студент із відмінною пам‘яттю, талановитий, старанний, ввічливий, чиї знання й цілеспрямованість у навчанні викликали захоплення та повагу однокурсників і викладачів... Прийшов до КНУ 19-річним, але через пів року настав лютий 2022-го, і Сашко за покликом серця пішов захищати Батьківщину», - написали про Олександра на фейсбук-сторінці КНУ.

Фото: КЗ "Ліцей "Науковий" Міської ради міста Кропивницького"

Кропивничанин Олександр Давидов з перших днів повномасштабної війни пішов у київську тероборону, після взяв академвідпустку — і воював на фронті.

Перший бій Олександра Давидова відбувся на самому початку повномасштабної війни. Тоді юнак пройшов, не маючи жодного військового досвіду, вбивче пекло під Києвом. Залишився одним із небагатьох, хто вижив там. Студент філософського факультету в один день став воїном, бо розумів, що мусить захистити від російської орди своїх рідних і близьких, свою Україну.

Фото: Фейсбук-сторінка Пишаюсь Що Українка 

Про те, яким був Сашко і як він воював, написали його побратими.

«Сьогодні загинув Аналітик. Хлопцю 19 березня стукнуло 20 років. Загинув, штурмуючи ворожу позицію над Часовим Яром поруч із Бахмутом. Він був дивним хлопцем. До біса розумний, на все мав свою юнацьку точку зору, по-дитячому максималістичний у своїх думках і висловлюваннях, стійкий як самурай до травм, поранень, своїх переконань і впертий як 300 спартанців. Ми по-доброму кепкували над ним, бо було над чим кепкувати. У своєму максималізмі він інколи доходив до смішного: одного разу його відправили щось забрати з хати, де жив розрахунок, а він чи то забув, чи то загубив ключі. То ж недовго думаючи він вибив вікно, а коли не зміг пролізти, зламав двері. Бо наказ є наказ! Він нормально сприймав всі наші жарти, посміхався у свої юнацькі вуса і робив свою справу», - написав бойовий побратим Олександра - Сергій Биков у Фейсбуці.

Фото: Фейсбук-сторінка Андрій Тихий

«Мені довелося бути з ним на бойових: я підміняв заряджаючого на гарматі його розрахунку. Я не бачив в житті людини, яка так рвалась виконувати свої обов'язки. Він підносив мені снаряди зі швидкістю боліда формули F1. Мені доводилось стримувати його, бо енергія і сила лилися в нього через край. Не зважаючи на те, що ми постійно його «підкалували», хлопець користувався заслуженою повагою, всі знали, що він воює з перших днів і пройшов горнило боїв під Києвом, дивом вижив взагалі, не маючи ніякого бойового вишколу і досвіду. Він рвався в піхоту. Вважав, що там принесе більше користі. Комбат перевів його в відділення ПТРК. ПТРКашникі ті ще характерники. Але і їм доводилось його стримувати, бо хлопець рвався в бій на самі небезпечні ділянки... А ось сьогодні він знайшов свою долю... Коли ви чуєте про бої місцевого значення, або про те, що ми просунулись на декілька сотень чи десятків метрів вперед, знайте, яку ціну доводиться за це платити», - згадує службу з Олександром Сергій Биков.

20-річний солдат, водій відділення протитанкових ракетних комплексів Олександр Давидов загинув 8 травня від кулеметної черги, штурмуючи ворожу позицію під Часовим Яром Бахмутського району.

Прощалися з Олександром 16 травня перед ліцеєм у Кропивницькому, з якого він не так давно, окрилений планами й сподіваннями, йшов у доросле життя. Його провели у вічність рідні, друзі, одногрупники, вчителі, бойові побратими.

Фото: Кропивницька міська рада

Вічний спочинок воїн знайшов на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища у Кропивницькому.

Слава і шана Герою!

Перше фото: Фейсбук-сторінка Пишаюсь Що Українка